3. Поняття принципів державного управління, їх система.

Під ДУ слід розуміти специфічну діял-ть держ, що дістає вияв у функціонуванні її орг-ів, які безперервно, помірно, владно і в рамках правових установлень впливають на сусп-ну сист з метою її вдосконалення до держ-их інтересів. Існує багато принципів ДУ, найважливішим з них став принцип здійснення держ влади на основі її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, який закріплено у ст 6 Конституції України. Цілком зрозуміло, що ефективність упр-ня багато в чому залежить від ефективності врахування і використання виявлених (пізнаних) закономірностей. Таким чином, принципи ДУ – це його позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах або є узагальненням діючих у державі юридичних правил. Існують такі групи принципів державного управління: 1)соціально-політичні – демократизм, участь населення в управ-кій діял-ті (народність); рівноправність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об’єктивність; 2)організаційні принципи побудови апарату державного управління – галузевий, функціональний, територіальний; 3)організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату держ упр-ня – нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, поділ упр-кої праці; відповідальність за прийняті рішення, оперативні самостійність.

5,6. Предмет адміністративного права. Поняття та зміст.

Визначаючи предмет адм. права, слід брати до уваги: сферу держ. управ-ня, що охоплює б.-які аспекти држ.-управл. діял-сті; наявність в ній суб‘єкта виконавчої влади; необхідність практичної реалізації повноважень, наданих суб’єктам виконавчої влади для здійснення ними держ.-управл. діял-сті. Предмет адм. права охоплює коло однорідних сусп. відносин: - управл. відносини, в межах яких безпосередньо реаліз-ся завдання, функції та повноваження вик-чої влади; - управл. відносини внутр. організаційного характеру, що склалися в процесі діяльності інших органів держ. влади; - управл. відносини, що виникають за участі суб’єктів місцевого самоврядування; - управл. відносини організ. характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

4. Метод адміністративно-правового регулювання.

Під методом слід розуміти способи, прийоми, засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності. У теорії права також під метод а-п рег-ня розуміють прийоми юридичного впливу, якими визначається становище сторін у правовідносинах. Таким чином, теорія виділяє два прийоми рег-ня: метод субординації (формує централізоване, імперативне регулювання зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах. Статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед характеризуються субординацією чи підпорядкованістю) та метод координації (формує децентралізоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах). Адміністративне-правовий метод — це сукупність прийомів впли­ву, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне становище сто­рін у правовідносинах. А-п метод має низку особливостей: 1)для мех-му а-п рег-ня найхарактернішими є правові засоби розпорядчого типу(приписи); 2) передбач односторонність виявлення; 3) встановлення певного зв’язку між керуючим і керованим; 4)владність.