пальчевский
.pdfРозділ 1. Теорія соціальної педагогіки |
201 |
|
|
пільної психології (Вичев В. Мораль и социальная психика. – М.: Про$ гресс, 1978. – С. 82 $ 87).
1.Інтегративно начальна функція була і залишається важливим меха$ нізмом у процесі передачі соціального досвіду, який зафіксований у струк$ турі людської діяльності і передається з допомогою засобів праці, пред$ метів, знаків та інших результатів людської діяльності. Соціальна психіка у цьому випадку формує установки на досягнення певних цінностей, спира$ ючись на силу авторитетів та громадської думки. «Занурює» людину в пев$ нийсуспільнийнастрій.Затакихумовдосягненняпозитивнихрезультатів, наприклад, в оволодінні певним видом трудової діяльності дитиною, підлітком чи юнаком сприймалося останніми як підняття на вищий ща$ бельвизнанняїхдорослими.Так,українськіпарубкиподекудимализазви$ чай,приймаючиусвоюкомпаніюновачка,влаштовуватийому«екзамен»з метою перевірки уміння косити. У цих випадках його ставили у середину строю косарів, ревно слідкуючи чи витримає він заданий темп косовиці. Під час весіль подібні випробування влаштовували молодим, пропонуючи нареченому порубати сокирою сучкувату колодку, а нареченій спеленати ляльку.
2.Адаптивно корелятивна функція соціальної психіки полягає в здат$ ності її співвідносити і приводити індивідуальну свідомість у відповідність із принципами та нормами, які панують у певній соціальній групі чи про$ шаркусуспільства.Певнимчиномцеєвиявнавчальноїфункції.Доадапту$ ючижмеханізмівможнавіднестиавторитет,психологічнісанкції,громадсь$ ку думку. Остання в дитячому віці здатна, з одного боку, стимулювати роз$
виток індивіда, а, з другого, за умови негативного спрямування, справляти дезорганізуючий вплив. Особливо ефективно спрацьовувала ця функція в українськихселах уминуломустолітті.Цінувалосяслововчителя ісвящен$ ника. Їхнім порадам намагалися слідувати. Таким же авторитетом у пере$ важній більшості випадків було в сім’ї слово батька. Він першим сідав за стіл, брав у руки хліб. Виховував повагу до кожної його крихти. У відпові$ дальні хвилини життя його думка була визначальною.
До психологічних санкцій, наприклад, можна віднести звичай, якого дотримувалися парубки, вимазувати дьогтем ворота біля будинку, в яко$ му проживала нестримна у стосунках із хлопцем дівчина.
Громадськудумкувукраїнськомуселінетількиповажали,айбоялися. У діях та вчинках, які могли викликати громадський осуд, не тільки задава$ лися питанням: «А що люди скажуть?» а й питанням: «А що люди подума$ ють?».Прикладів,якізасвідчувалируйнівнийвпливнажиттялюдининега$ тивної енергетики думки односельчан, було чимало. Інформація про них
202 |
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка |
|
|
передавалася із поколіннявпокоління,слугуючи ефективнимзасобоммо$ ральноговиховання.Нерідковонаобросталабарвистимидеталямиісприй$
маласяяклегенда.Стосовножмолодих дівчатвиступалаувиглядігорезвіс$ ної«славинавсесело».ПригадайтерядкизпоемиТ.Г.Шевченка«Катерина»:
Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала.
Сила впливу адаптивно$корелятивної функції соціальної психіки у цьому випадку вимірюється словами матері знеславленої Катерини:
Проклятий час – годинонька, Що ти народилась!
Якби знала, до схід сонця Була б утопила...
Нині подібні приклади яскраво засвідчують послаблення впливу цієї функції соціальної психіки, насамперед, через інтернаціоналізацію життя. Однаквокремихвипадкахвонапродовжуєвиявлятисебедоволіефективно. Наприклад, у середовищі підлітків (замкнуті антисоціальні угрупування) та солдат (відомі прояви «дідовщини»). Тому соціальному педагогу необ$ хідно тримати її під контролем.
3.Експресивна (підсилююча) функція соціальної психіки зумовлює акти$ візацію людської діяльності, впливаючи на емоції, почуття і волю. Формує
колективну силу людей. Така сила українських селян часто виявлялася в їх щоденній праці під час косовиці, на жнивах. Узвичаєні були відомі «толо$ ки», на які збирали односельчан під час будівництва хати, стодоли чи хліва. Виявлялавонасебеівднінещастьтагоря.Палаючухатучистодолу,напов$ нену збіжжям, збігалося гасити все село. Допомогу в організаціях похорон надавали без прохань.
Селянивміливідчуватисебенетількивближньому,айдалекому.Доте$ пер живі свідки на західноукраїнських землях, які пригадують, як у 30$і роки минулого століття по селах збирали муку для голодуючих у Східній Україні. Валку підвід, вантажених мішками з мукою, повернули назад від
радянського кордону у районі м. Острога (Рівненщина) . «У нас усе є. Нія$ кого голоду немає», – запевнювали спантеличених західноукраїнських се$ лян радянські прикордонники.
4.Контрольно санкціонуюча функція соціальної психіки, за В.Вічевим, є носієм неформальних санкцій суспільства чи певної соціальної групи. По$
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки |
203 |
|
|
середництвом них поведінка індивідів підкоряється соціальній спільності, узгоджується з інтересами соціального цілого. Вона сприяє охороні тієї
«вільної зони» для вирівнювання поведінки, яка визначена нормами сус$ пільствачисоціальноїгрупи.Завдякиційфункціїздійснювавсянеформаль$ ний контроль громадськості за поведінкою і мораллю не лише підростаю$ чого покоління, а й дорослих.
Злодіїв,найчастішеконокрадів,колисьбулоприйнятозв’язувати,клас$ ти на землю горілиць поряд із пучком різок, якими міг відповідним чином скористатисякоженбажаючий.
Вокремихвипадкахвикористовувалацюфункціюйцерква.Забороня$ лося поховання самогубців на кладовищі поряд з усіма померлими.
З повісті «Тарас Бульба» М.Гоголя дізнаємося, що коли на Запорізькій Січі козак убивав козака, обох, мертвого і живого, ховали в одній могилі.
5.Функція проективного розвантаження передбачає створення особ$ ливоїсоціально$психологічноїатмосфери,якамоглабзумовлюватипсихо$ логічнурозрядку.Основнимиформамиїївиявубулихрамовіпразники,на$ родні гуляння, ігри, хороводи, весільні забави, колядки, щедрівки, співан$ ня купальських пісень, стрибання через палаючий на середохресті доріг вогоньтощо.
Нині помітні намагання відродити колишні звичаї, обряди, ритуали. Мають місце спроби створити нові. Однак в основній своїй масі сучасне суспільство втратило емоційну барвистість колишніх свят та обрядів.
«...Дмитро,наливаючитретючарку,згадав:
-Слухайте, сьогодні ж Івана Купала. Давайте – за Купалу!
-Давай!
Бабуся Оксана, поглядаючи у вікно четвертого поверху, скрушно зітхнула: - Сумно ви, діти, живете, сумно... Ми жили на хуторі, як у Гоголя, біля Диканьки. Але скільки колядок переколядували, скільки купал переносили! Увесь час були в гурті, з місяцем і зорями, з купальськими вогнями, з піснями і танцями, жартами і сміхом. А ви поодинці все, поодинці... у своїх квартирах – клітках.
Одну горілку п’єте, а потім б’єтеся...» (Із розмови у міській квартирі).
Функція соціальної психіки, що зводиться до проективного розванта$ ження може набирати соціально небезпечних форм: масових випивок, по$
боїщ, сварок, розпускання різноманітних пліток, наговорів і т.д. Сьогодні до цього додається групове вживання наркотичних речовин. Трапляються випадкигруповихсексуальнихрозваг.
Життя нового покоління швидко змінюється. Традиційні механізми соціалізації поступово слабшають. На їхнє місце приходять нові, пов’язані
204 |
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка |
|
|
з появою нових засобів виховання. Однак нерідко такі механізми, будучи надмірно «технізованими» і «технологізованими», віддаляють людей одне
від одного.
Убагатьох випадках названі функції соціальної психіки поєднува$ лися з метою реалізації згаданих елементів цілісного процесу народно$пе$ дагогічної самодіяльності, зокрема, прищеплення моральних засад харак$ терутаповедінки,розвиткуестетичнихсмаківіформуванняхудожньо$твор$ чогопотенціалу.
Особливо це помічалося в традиціях дошлюбного спілкування ук$ раїнців західного регіону країни. З давніх часів тут, як і скрізь, вибір дівчи$ ною судженого, а хлопцем судженої був дуже відповідальним і стосувався не тільки інтересів майбутнього молодого подружжя, а й усієї сільської громади. За переконаннями, поширеними у народі вважалося, що чим більше спілкуються між собою хлопчики та дівчатка, юнаки і дівчата на виданні, тим краще.
Удитинстві хлопчики й дівчатка в спекотні літні дні часто голими купалися разом у ставках, річках або у спеціально створених на малень$ ких річечках «гатках». Цього дорослі не забороняли, будучи впевненими, що краще задовільнити природний інтерес дітей протилежної статі в гурті, «на людях», ніж чекати, коли він, будучи приглушеним забороною, набе$ ре спотворених форм.
ОсьякописуєМ.Коцюбинськийдитячі забавиІванаіМарічкиуповісті «Тіні забутих предків»: «... Вони обоє знали, що то бродить по лісі невидима сокира, гупа об дерево і хека з втомлених грудей. Ляк проганяв їх звідти в
долину,депотікпливспокійніше.Вониробилисобікурбалоупотоці,глибо$ кемісце,і,роздягшись,бовталисявнім,якдвоєліснихзвірят,щонезнають, щотакесором».І,якпишедаліписьменник,:«...всебулотакпросто,природ$ но,відколисвітсвітом,щожоднанечистадумканезасмітилаїйсерця».
Традиційними формами спілкування молоді були «пасовища», «ву$ лиці», «колодки», «вечорниці», «забави», «поседеньки», «супрядки», «то$ локи», «ярмарки». Батьки не хвилювалися за поведінку своїх дітей, оск$ ільки юнаки та дівчата, спілкуючись на людях, перебували під певним соціальним контролем. Наодинці з хлопцем, за звичаєм у багатьох місце$ востях,дівчинамоглабутилишедозаходусонця.Упротилежномувипадку,
наприклад,натакзванихзабавах,якімалимісценаПрикарпатті,булипри$ сутні батьки або старші родичі підготовлених до видання дівчат.
Характерними для українського села були вечорниці, які проводили$ ся, як правило, у хаті самітньої вдовиці чи бездітного подружжя. Упродовж них дівчата виконували чимало трудомістких робіт: пряли, дерли пір’я,
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки |
205 |
|
|
шилитавишивалисорочки,готувалипридане.Праця,поєднуючисьізвідпо$ чинком, ставала радісною і легкою. Хлопці, розповідаючи різні цікаві бу$
вальщини, залицялися до дівчат. Разом співали пісень, танцювали, влаш$ товували різноманітні розваги. У загальній атмосфері жартів та веселощів доскіпливо вивчали норов одне одного, характерні особливості вдачі. Як результатвзаємозближеннянаосновівзаємодоповнення(універсальнийза$ конкомплементарності)міжокремимихлопцямитадівчатамиспалахувало кохання, що з часом призводило до формування майбутніх подружніх пар. Але й тут молодь перебувала під соціальним контролем в особі господарів домуабогосподині–вдовиці,які, стежачиза«порядком»,виконувалисвій обов’язок – «тримали лад». З цього приводу відомою була приповідка: «па$ німатка – як сова, а очі $ шулічині».
На вечорницях та на досвітках найголовнішим чином реалізовувався такий елемент цілісного процесу народно$педагогічної самодіяльності, як розвиток естетичних смаків і формування художньо$творчого потенціа$ лу. Тут отримували своє оригінальне варіативне оформлення народні му$ зика, пісні, танці, жартівливі оповідки, легенди, перекази, прислів’я, при$ повідки, загадки та інші види народної творчості. Нерідко з’являлися но$ вотвори, які поповнювали скарбницю народної творчості.
Дослідник Г.Бондаренко стверджує, що вечорниці були відголоском первісних групових шлюбів, що в процесі еволюції сім’ї збереглися лише як магічний ритуал – одна із форм молодіжного дозвілля. Його мотив – ритуальне поїдання смаженого півня, що начебто мало за мету помножи$ ти чоловічу силу та сексуальну енергію парубків. «Півень» у цих випад$
ках виступав символом чоловічої сили та мужності, а «півник» символізу$ вав геніталії хлопчика (Бондаренко Г. Від хлопчика до мужа... // Наш край. Хроніка 2000. – 1993. $ № 3$4. – С. 247). Однак більшість дослід$ никівсходятьсянадумці,щоукраїнськівечорниціназламіХІХ–ХХстоліть були не звичайним ритуальним відголоском, а справжньою школою дош$ любного спілкування молоді.
Дещо відмінною формою такого спілкування були досвітки. Молодь тут набувала певного досвіду і культури інтимних взаємин. Звичаєм доз$ волялосямилування,цілування,різніформивзаємнихлюбовнихпестощів, за винятком тих, що ведуть до втрати дівочої цноти. Тій дівчині, яка давала
волюнестримномукоханню,якужезгадувалося,парубкидьогтемвимащу$ валиворотанаподвір’їбатьківськоїхати.Пару,якапорушувалацнотливість стосунків, на досвітки більше не допускали. А в західних районах України впритул до ХХ століття побутував звичай фізично карати хлопця та дівчину заперелюбство.
206 |
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка |
|
|
Однак такі випадки траплялися порівняно рідко, оскільки вся система дошлюбного спілкування юнаків та дівчат була спрямована на виховання
лицарськоїповедінкихлопців.Просексуальніжпроблемивнародіговори$ ли, користуючись світлими поетичними образами: біла подушка, біла постіль, не ламай калину, розплетена коса, не топчи квітку тощо.
Підтримування чистоти у взаєминах юнака і дівчини підкріплювало$ сяхристиянськиминормами,щодаваломожливістьчітковідокремлювати права кохання від подружніх прав. Обряд вінчання у всіх випадках форму$ вав у нареченого та нареченої почуття обов’язку стосовно одне одного і відповідальності за свої дії та помисли перед вищою силою – Богом.
Перед шлюбом юнаки та дівчата вчилися бувати разом у компанії, яка відзначалася життєрадісністю, дарувала відчуття взаємодоповнюва$ ності до певної цілісності.
Намагаючись бути частіше разом, юнаки та дівчата традиційно ство$ рювали свої парубочі та дівочі громади, більшість із яких умовно поділяли$ сянастаршутамолодшу.Цесприяловтому,щощевюностімолодівчилися товаришувати з багатьма, що не тільки дозволяло пізнати різні людські характери, а й рельєфніше відчути себе у порівнянні з іншими. Нерідко вступугромадурозтягувавсянатривалийчас.Бралисядоувагиякзовнішні, так і внутрішні якості претендента. Для хлопця поряд з фізичною зрілістю (міцнастатура,вуса)важливимибуливнутрішнєзмужніння,товариськість, уміння співати, грати на якомусь музичному інструменті, бути цікавим співрозмовником. Обряд залучення до парубоцтва називали «коронуван$ ням», яке відбувалося у дні свят або під час проведення якихось спільних
робіт. У Карпатах, наприклад, цей обряд мав назву визволки на доброго косаря, уже описаної нами. У святкові дні претендент зобов’язаний був узяти участь у змаганнях парубків і показати належний у таких випадках результат. На Волині, наприклад, юнаку необхідно було вилізти по гла$ денькому стовбуру сухого дерева наверх і здійняти ним же приготовлену заздалегідь торбу з «могоричем», яку перед тим там чіпляли парубки.
Дівчата ж у подібних випадках демонстрували свої уміння у вико$ нанні традиційних для сільської жінки робіт, у догляді за дитиною.
Передукладаннямшлюбувикористовувалисярізноманітніформипе$ ревіркиправильностіостаточноговиборунареченогоінареченої.Середних
такі: сватання, умовини, заручини, або оглядини, дівич$вечір. Відповідальним кроком до створення сім’ї були заручини, або огля$
дини – зустріч закоханих, їхніх близьких родичів і товаришів за кілька місяців до весілля. Під час відвідин прискіпливо доглядалися до всього. Насамперед, до «хазяйської жилки» батьків. Адже за відомою приповід$
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки |
207 |
|
|
кою: «Яблучко від яблуньки далеко не падає» одним із найважливіших вимірів вважалися порядок і чистота.
Пролюдей,якінедотримувалисяпорядкувроботі,побутіговорилитак:
-Стук-грюк, аби з рук.
-Косо-криво, аби живо.
-Скорий поспіх – людям посміх.
-Зробили спішно, та коли б воно не вийшло смішно.
Ународі було прийнято вважати, що в тих оселях, де чистота, порядок живуть «добрі духи» і, навпаки, там, де бруд і безпорядок – «злі». Вікна хати порівнювали з очима дівчини, яка жила в ній. Брудні вікна асоціювалися з невмитимиочимадівчини,чисті–зчистими.Томунетількипередзаручи$ нами, а й перед кожним святом дівчата, співаючи пісень, мили та до блиску натирали вікна, змінювали вишиті рушники на іконах, «глинцювали піл», застилали столи чистими «настилниками», влітку ставили на них букети квітів, а взимку запихали за ікони сушене зілля, щоб «гарно пахло».
Все це для хлопців складало важливий аргумент правильності вибору судженої.
Уновостворених сім’ях з’являлися два основних обов’язки: з одного боку, необхідність виростити та виховати дітей, а з іншого, доглянути ста$ реньких батька й матір. Про відповідальне ставлення до них свідчать такі приповідки:
- Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти. - Яка гребля, такий млин, який батько, такий син.
- Які мамка й татко, таке й дитятко. - Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
- Поки діда, поти й хліба, поки баби, поти й ради.
Про співдружність і взаємодоповнюваність господаря і господині у веденні сімейного господарства, певну їхню рівноправність і відпові$ дальність за матеріальний стан сім’ї народ говорив так:
-Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
-Жінка за три кутки хату держить, а чоловік за один.
-Од господаря повинно пахнути вітром, а від господині димом.
Невдалі та ліниві сім’ї дошкульно висміювалися сусідами:
-Парочка – Мартин та Одарочка.
-Яке дибало, таке й здибало.
-Які коні, такий віз, який їхав, таку й віз.
208 |
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка |
|
|
Народні основи світобачення були представлені різними поглядами на світ і місце людини в ньому, оскільки вони відображалися різними за
вдачею людьми. У широкому полі народної творчості чітко проглядають$ ся оптимістичні, автентичні основи, песимістичні та вузько$корисливі.
Автентичні основи базувалися на глибоких почуттях віри, виступали у вигляді цілісної системи християнських свят із їхньою центральною опти$ містичноюідеєювоскресінняусьогосвітлого,праведного,втіленоговобразі ІсусаХриста,довічногожиття.Світуцьомувипадкуілюдинавньомувисту$ пають як величне творіння Бога. Звідси, любов до Бога – це любов і добро$ зичливістьдоближньогоідовсьогоживого,створеногоним.Усімолоділюди планують створити «сімейне кубельце» теплим і затишним. Однак не всім даєтьсядосягтицього.Заважаютьегоїзмісебелюбство,якіВ.О.Сухомлинсь$ кийназивав«раковоюпухлиноюдуші».Релігіяжвказуваласелянинунайко$ ротшийшляхдощастя,якийвідповіднодобіблійної«формули»зводивсядо «істинної любові», про яку апостол Павло говорив: «Любов довго терпить, любовмилосердствує,незаздрить,любовневеличається,ненадимається,не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,нерадієзнеправди,алетішитьсяправдою,усезносить,віритьувсе, сподіваєтьсявсього,усетерпить!».
Намагання любити людей і світ такою любов’ю у згоді людини із ним і самимсобою прослідковувалося вукраїнському народі здавна.
Життя, наприклад, сприймалося як нелегка далека дорога, яку необ$ хідно пройти від початку до кінця згідно з «долею – Божою волею». Пе$ рервати його з власного бажання, значить, не виконати волі Бога і таким
чиномдопуститисявеликогогріха.Цяфілософіяжиттяпрослідковуєтьсяу такихприповідках:
-Життя прожити – не поле перейти.
-Треба жить, як набіжить.
-На житті, як на довгій ниві.
-Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши.
-Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
-Як віз ламається, чумак ума набирається.
-Хто часто в дорозі, був під возом і на возі.
Однак помічається й інша лінія, яка пов’язується з активним став$ ленням до життя, із готовністю сприйняти долю як неминучий результат власних вчинків і дій.
-Дожидай долі, то не матимеш і льолі.
-Хто питає, той не блудить.
Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки |
209 |
|
|
-Спершу треба розсудити, а тоді робити.
-Раз обпечешся, другий – остережешся.
-Краще з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
-Не той козак, що за водою, а той, що проти.
-То не козак, що отаманом не думає бути.
Землюякпервинужиттяназивали«святоюземелькою»,«матір’ю»,«зем$ лицею»,«годувальницею».Щупкиїїприйнятобулобратиувузлик,відправ$ ляючись у далекі краї.
-Рідна земля і в жмені мила.
-На чорній землі білий хліб родить.
-Хто про землю дбає, вона тому повертає.
Вода опоетизована народом у словах «водиченька», «чистая», «сріб$ ляста». У дні урочистостей селяни нерідко бажали одне одному «бути здо$ ровим як вода». Поважали її силу:
-Тиха вода берег риє.
-Тиха вода греблі рве.
-Вода – не кума.
-Глибока вода не каламутиться.
Споконвіку цінувалася могутня сила слова:
-Добре слово краще, ніж готові гроші.
-Слово – не полова, язик – не помело.
-Добре слово у мороз зігріє.
Народне слово було найміцнішою ланкою, яка з’єднувала численні людські покоління.
«Мова народу, – писав у свій час вітчизняний вчений – педагог К.Д.Ушинський,$кращий,щоніколинев’янеівічнозновурозпускається, цвітусьогойогодуховногожиття,якепочинається далекозамежамиісторії.У мовіодухотворяєтьсявесьнародівсяйогобатьківщина;внійвтілюютьсятвор$ чоюсилоюнародногодухувдумку,картинуізвукнебовітчизни,їїповітря,її фізичні явища, її клімат, її поле, гори, долини, її ліси й ріки, її бурі й грози –
весьтойглибокий,повнийдумкиіпочуття,голосрідноїприроди,якийлунає такгучновлюбовілюдинидоїїінодісувороїбатьківщини,якийвідбивається таквиразновріднійпісні,вріднихмелодіях,вустахнароднихпоетів.Протеу світлихпрозорихглибинахнародноїмовивідбиваєтьсянетількиприродарідної країни,алейусяісторіядуховного життя народу. Покоління народу прохо$
210 |
С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка |
|
|
дять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишають$ ся в мові – в спадщину потомкам... Мова є найважливіший, найбагатший
і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні і майбутні покоління народу» (Хрестоматії з історія вітчизняної педагогіки. – К.: Радянська школа, 1961. – С. 282.).
Суґестивну силу народної мови для потреб виховання в повній мірі використовували здавна. Суфікси –ечк, $еньк, $есеньк та інші надавали мові ніжних пестливих відтінків, які супроводжували почуття любові та кохання; $юч, ющ, $ зневаги, ненависті, відрази. Коханих називали «квіточками», «ластівками», «серденьками», «любочками», «зіроньками», «сонечками» і т.д. В основному це були атрибути Всесвіту (засвідчувало безмежність почуттів) та життя в його найпоетичніших формах (символ$ ізувало красу вияву почуттів). Злих людей, які ставали джерелом нега$ тивної енергетики, називали «злючими», «сердитими». У цих випадках сама звукова форма слова, мов дзеркало, наповнювалася відображенням цієї «злої» енергетики.
Народнамоваупродовжстолітьоформиласяусвоєріднупсихотехнічну систему,засобамиякоїпевнимчиномформуваласяекопсихологічнасисте$ ма щирого українця. У цьому внутрішньому психологічному «домі» знахо$ дила собі місце світла краса української природи та вистояна на звичаях і обрядах народна мораль. В основі її лежав здоровий початок у всій його багатоаспектності. Тема здоров’я – одна з центральних тем у процесі вихо$ вання дітей та молоді. З приводу цього у народі говорили:
-Здоров’я – всьому голова.
-Було б здоров’я – все інше наживемо.
-Здоровому все здорово.
Ця тема особливо актуальна на сьогодні. Насторожує, що за останні 10 років кількість здорових призовників у лави Збройних сил знизилася майже вдвічі. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за цей періодпідвищивсярівеньзахворюваннямолоді.Наприклад,хворобикрові такровотворнихорганівзрослиу5,5раза,сечостатевоїсистеми–у3,5раза, системикровообігу–у2,2раза.У2000роцізрослакількістьмолодихлюдей віком15$19років,уякихупершевжиттівстановленодіагноззахворювання
на гонорею та сифіліс. За темпами поширення СНІДу (ВІЛ$інфекція) Ук$ раїна посідає одне з перших місць у світі. У середньому на кожні 100 чо$ ловік припадає один інфікований, 70 % з них – молоді люди віком від 15 до 30 років. Щорічно погіршується психічне здоров’я підлітків через вживан$ ня алкоголю, наркотиків, психоактивних речовин. Причини цього багато$