3. Принципи навчання української мови як другої, близькоспорідненої

Проблема принципів навчання завжди була в центрі уваги дидактів, оскільки вони "визначають зміст, методи й організацію навчання".

Разом з тим методика навчання української мови як другої не може не спиратися на принципи, визначені в дидактиці початкової школи, про які йшлося вище і які дещо переосмислюються у зв'язку із специфікою навчання української мови як другої.

Отже, розглянемо принципи навчання української мови як другої, близькоспорідненої, детальніше.

1. Принцип урахування знань з першої мови.

У методиці навчання близькоспоріднених мов — це один з основних принципів. Він реалізується через урахування:

спільного і відмінного у навчальному матеріалі росій­ської й української мов при визначенні змісту програм і побудові підручників, що позначається на способах презен­тації навчального матеріалу, постановці навчальних завдань, системах вправ;

знань, умінь і навичок з російської мови у навчальному процесі, що має вияв при визначенні навчальної мети й у відповідних підходах до організації навчання та формуванні чи корекції умінь і навичок.

Урахування знань з рідної (першої) мови зобов'язує вчителя домагатися міцності і свідомості цих знань. Крім того, вимагає випереджувального вивчення матеріалу росій­ської мови при плануванні уроків обох мов. Спостереження свідчать, що оптимальним є випередження на 3-5 уроків.

2. Принцип випереджувального формування усного мовлення.

Цей принцип зумовлений самою природою засвоєння мови: спочатку діти оволодівають її усною формою, а пізніше— писемною. Дослідження свідчать, що на початок навчання в школі вони володіють фонетикою, лексикою, граматикою рідної мови. Якщо порівняти ці знання й уміння з другою, у даному випадку українською мовою, то слід зазначити, що, як правило, діти мають незначний словнико­вий запас, у них низький рівень володіння орфоепічними й граматичними нормами української мови. Ті уміння усного мовлення, які формувалися у дитячих закладах, протягом літа (а це досить тривала перерва), попадаючи під вплив російської мови, часто нівелюються, зникають.

Принцип випереджувального формування усного укра­їнського мовлення дістав вияв у вигляді методичного підходу до організації навчання української мови, що відбито б програмах (у 1 клас введено розділ "Усне мовлення") та відповідних підручниках. Адже нормативне усне мовлення є основою для писемного, тим більше, що український правопис (принаймні ті правила, що вивчаються початкових класах) має фонетичний характер.

Цей принцип знаходить своє застосування і під час вивчення інших розділів програми.

Так, опанування фоне­тичного матеріалу можливе лише на основі усних прак­тичних вправ. Так само спочатку усно відпрацьовуються граматичні форми слова тощо. Це допомагає "відчути" й усвідомити якісні відмінності у фонетичних та граматичних системах обох мов.

3. Принцип комплексного підходу до формування мовленнєвих умінь.

Цей принцип має реальний вияв у організації навчаль­ного процесу, особливо на першому етапі оволодіння україн­ською мовою.

Якщо уявити собі, як відбувається засвоєння укра­їнської мови як другої (і взагалі, других мов), то можна накреслити таку послідовність:

знання -» частково-мовленнєві уміння -» мовленнєві уміння і навички -» комунікативні уміння.

Кожен із структурних компонентів відпрацьовується не сам по собі, а у взаємозв'язку з іншими, у подань послідовності. Адже, якщо говорити про свідоме оволодіння українською мовою, а саме це має забезпечувати школа, то, звичайно, треба розпочинати із знань. Так, учні, одержав­ши знання про те, що, наприклад, в українській мові звуки [о], [а] вимовляються чітко, одразу ж під керівництвом вчителя приступають до вправлянь у вимові слів із цими звуками (роса, коса, молоко). Таким чином відпрацьовують­ся частково-мовленнєві уміння, які мають перерости в наступні— мовленнєві. Останні формуються також на основі відповідних вправ на рівні побудови окремих висловлювань. Однак їх реалізація неможлива без граматичних умінь, що також є частково-мовленнєвими і теж мають відпрацьовуватись у процесі уроку.

Таким чином, перед учителем стоїть цілий комплекс завдань, які потрібно вирішувати на кожному уроці. При цьому дуже важливо, щоб він усвідомлював їх і відповідно будував навчальний процес.

Формування комунікативних умінь, тобто умінь спілкуватися, насамперед вести діалог на основі одержаних знань та початкових умінь, також має відбуватися на кожному уроці.

Так само в комплексі слід підходити і до формування умінь писемного мовлення. Тут необхідний зв'язок між читанням і розвитком мовленнєвих та комунікативних умінь, а також письмом і зазначеними уміннями.

Таким чином, принцип комплексного підходу до формування мовленнєвих умінь стає організаційною основою навчального процесу на уроках української мови.