28. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.

Вир-ча інфрастр-ра під-ва – сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні основної прод-ї під-ва, але створюють умови для нормального перебігу вир-го процесу в цехах. Передумовою існування особливого виду резервів в інфрастр-і є те, що прод-я підрозділів не матеріалізується в речі, а набирає форми корисних дій і зникає разом з цими діями. Для кількісного оцінювання рівня розвитку інфраср-ри потрібні показники, які хар-ли б нагромадження в інфрастр-рі її вир-го потенціалу. Вир-ча інфрастр-ра включає такі ланки: транспортно-складська, інформаційно-комунікаційна, сфера тех.-го обслуговування. Можна відокремити 2 функції вир-ї інфрастр-ри: 1- обслуговування процесів основного і допоміжного вир-ва; 2 – власне вир-во (вир-во різних видів енергії та тепла, деталей для ремонту обладнання, тех.-не оснащення. На пром-х під=-вах функціонують як самостійні стр-ри інструментальні, енергетичні, ремонтно-механічні, транспортні. Всі вони мають особливості планування їхньої діяльності. Це стосується вир-ї інфрастр-ри великих та середніх під-в, щодо малих під-в, то вони здебільшого користуються послугами сторонніх під-в.

29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.

Потреби в оснащенні для вир-ва нових виробів виз-ся з урахуванням планових термінів і трудомісткості освоєння та випуску виробів, планової тривалості випуску виробів, орг-х форм вир-ва у період освоєння та випуску. Для діячого вир-ва потребу в інструменті роз-ть так: І = І_п +ОФ_п – ОФ_ф, де І_п – витрати інстр-ту в план-му періоді, ОФ – обіговий фонд фактичний і плановий. Витрати на оснащення визначають різними методами залежно від типу вир-ва та особливостей експ-ї. В основу розрахунків мают бути покладені питомі норми тех.-го оснащення на кожну операцію або усереднені норми на одиницю випущеної прод-ї. У масовому та велико серійному вир-ві витрати визначаються так: І_р=(N_д*Н_і/N), де N_д – к-ть деталей, оброб-х цим інст-м, Н_і – норма витрат ріжучого інструмента, N – к-ть оброблювальних деталей. У дрібносерійному й одиничному вир-ві: І_р=( t_чр* Ні)/t_рн, де t_чр – час роботи верстатів, який витрачається на обробку даної групи деталей, Н_і – норма витрат ріжучого інст-та, t_рн – час роботи верстатів, на який роз-ся норма витрат.

30. Планування діяльності ремонтного виробництва.

Роботи з тех.-го обслуговування та ремонту складаються у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків. Основою планування є певні техніко-ек-ні показники. Мета – забезпечити основне вир-во послугами з ремонтного й тех.-го обсл-ня устаткування з найменшими затратами. Основними розділами плану є: вир-ча програма, чисельність, заробітна плата, собівартість. Вир-ча програма для ремонтно-мех-го цеху (РМЦ) передбачає: кап-й та середній ремонт устаткування, малий ремонт та тех.-не обсл-ня уст-ня, виготовлення зап-х частин, монтажу та інших робіт. Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час та стан устаткування. Для погодження планів-графіків ремонту з планом основного вир-ва потрібно по змозі рівномірно розподіляти простої в ремонті за кварталами та місяцями року для однотипного устаткування та забезпечувати рівномірне завантаження ремонтних робітників. Середньорічний обсяг ремонтних робіт можна визначити, якщо відомі склад обладнання, його ремонтна складність, структура та тривалість міжремонтного циклу та періодів, а також одиниць ремонтної складності: Q_p=(q_kn_k+q_cn_c+q_mn_m+q_on_o)/T_ц * ΣR, де q – трудомісткість кап-го, сер-го, малого ремонту; n – число кап-х, сер-х, малих ремонтів, Т_ц – тривалість між рем-го циклу; ΣR – загальна к-ть рем-х одиниць. Калькуляційні одиниці при складанні кошторисів такі: одиниця ремонтної складності, об’єкт модернізації або ремонту, замовлення при наданні послуг стороннім підрозділам.