- •2. Методи та інструменти планових розрахунків.
- •17. Зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва та послідовність його розробки.
- •18. Планування потреби в матеріальних ресурсах.
- •19. Запаси і регулювання їх розмірів.
- •20. Визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
- •21. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають і послідовність розрахунків.
- •22. Методика розрахунку виробничої потужності;
- •23. Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності.
- •24. Система показників виробничої потужності.
- •25. Планування персоналу.
- •26. Планування продуктивності праці.
- •27. Планування оплати праці.
- •28. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.
- •29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.
- •30. Планування діяльності ремонтного виробництва.
- •31. Планування енергозабезпечення підприємства.
- •32. Планування транспортного обслуговування виробництва.
- •33. Мета та завдання розробки плану із собівартості продукції.
- •34. Методика розрахунку витрат за техніко-економічними факторами.
- •52. Фінансове планування.
- •51 Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.
- •50. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції.
- •49.Склад бізнес-плану та технологія його розробки.
- •48.Сутність бізнес-планування і призначення бізнес-плану.
- •47. Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.
- •46.Планування технічного та організаційного розвитку.
- •45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.
- •44.Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
- •43. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
- •42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
- •41. Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.
- •40. Основні умови прибутковості підприємства.
- •39.Планування прибутку на підприємстві.
- •38. Планування потреб підприємства в капіталі і грошових коштах.
- •37.Задачі і зміст фінансового планування.
- •36.Методика розрахунку калькуляційних статей прямих витрат.
- •35.Планування собівартості реалізованої продукції.
20. Визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна розбити на декілька послідовних етапів: визначення потреби кожного цеху в матеріальних ресурсах; установлення нормативу цехових запасів; визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду; встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів; установлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства. При масовому та великосерійному виробництві потреба в матеріалах складається у подетальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на подетальні норми витрат. В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалдів на виріб. Крім того, при визначенні потреби цехів у матеріалах враховуютиь оцікувані залишки їх на початок розрахункового періоду та нормативні величини запасів на кінець цього періоду. У загальному вигляді потреба цеху щодо кожного типу різновиду матеіалу визанчають так: Пц = і від 1 до н (Ац*НВм), де Ац – виробнице завдання цеху за кожним найменуванням; НВм – норма витрат матеріалів; н –кількість найменувань продукції чи робіт, на які використовується даний різновид матеріалу в цеху. Цех повинен отримати таку кількість матеріальних ресурсів, скільки потрібно для виконання завдань про випуску продукції. Доцільно встановлювати цехам ліміт відпуску сировини та матеріалів на п5евний період ( Лц = Пц + Змц – Змф , де Пц – потреба цеху в певних матеріалах для виготовлення продукції або виконання робіт; Змц – запаси матеріалів, які постійно знаходяться в цеху; Змф – тфактичні залишки невикористаних матеріалів на початок того періоду, на який установлено ліміт).Існує два способи забезпечення виробництва матеріалами: пасивний (робітники цеху самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силами виконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів, що їх виділені) та активний (подачу матеріальних ресурсів зі складів до цехів та на дільниці організовують та здійснюють робітники складів).
21. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають і послідовність розрахунків.
де: Т використ. – введеної потужності в місяцях (від початку введення в експлуатацію до кінця року); Т невикорист. – термін на протязі якого виведена потужність не використовувалась; Т вхідна – потужність на кінець року; Т вивед. – потужність, яка буде виведена. Виробнича потужність підприємства визначається виходи з потужності провідних підрозділів (дільниці що виконують головні технологічні операції у виготовленні профільної продукції).
Розрахунок виробничої потужності проводиться з метою обґрунтування можливостей випуску запланованого обсягу реалізації. Виробнича потужність –це максимально можливий випуск продукції в номенклатурі, який може випустити підприємство, цех, дільниця при повному використанні устаткування, площ і прогресивної технології. Фактори впливу на виробничу потужність: кількість устаткування, рівень його фізичного і морального зносу; рівень прогресивності технологічних процесів; режим роботи підприємства і його підрозділів; кваліфікація й розташування робочих кадрів; якість обслуговування робочих місць; номенклатура, асортимент і якість продукції; тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції. Виробнича потужність вимірюється і розраховується у: натуральних показниках; умовно-натуральних; грошових і трудових вимірниках (нормогодинах).Розрізняють такі види потужності: а) вхідну потужність (на початок року); б) вихідну потужність (на кінець року); в)середньорічну – використовується для обгрунтування виробничої програми. Розраховується по формулі:
де: Т використ. – введеної потужності в місяцях (від початку введення в експлуатацію до кінця року); Т невикорист. – термін на протязі якого виведена потужність не використовувалась; Т вхідна – потужність на кінець року; Т вивед. – потужність, яка буде виведена. Виробнича потужність підприємства визначається виходи з потужності провідних підрозділів (дільниці що виконують головні технологічні операції у виготовленні профільної продукції).