- •2. Методи та інструменти планових розрахунків.
- •17. Зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва та послідовність його розробки.
- •18. Планування потреби в матеріальних ресурсах.
- •19. Запаси і регулювання їх розмірів.
- •20. Визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.
- •21. Види виробничої потужності, чинники, що її визначають і послідовність розрахунків.
- •22. Методика розрахунку виробничої потужності;
- •23. Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності.
- •24. Система показників виробничої потужності.
- •25. Планування персоналу.
- •26. Планування продуктивності праці.
- •27. Планування оплати праці.
- •28. Особливості функціонування та планування підрозділів виробничої інфраструктури.
- •29. Планування забезпечення підприємства технологічною оснасткою.
- •30. Планування діяльності ремонтного виробництва.
- •31. Планування енергозабезпечення підприємства.
- •32. Планування транспортного обслуговування виробництва.
- •33. Мета та завдання розробки плану із собівартості продукції.
- •34. Методика розрахунку витрат за техніко-економічними факторами.
- •52. Фінансове планування.
- •51 Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.
- •50. Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринкової позиції.
- •49.Склад бізнес-плану та технологія його розробки.
- •48.Сутність бізнес-планування і призначення бізнес-плану.
- •47. Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.
- •46.Планування технічного та організаційного розвитку.
- •45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.
- •44.Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
- •43. Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
- •42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.
- •41. Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.
- •40. Основні умови прибутковості підприємства.
- •39.Планування прибутку на підприємстві.
- •38. Планування потреб підприємства в капіталі і грошових коштах.
- •37.Задачі і зміст фінансового планування.
- •36.Методика розрахунку калькуляційних статей прямих витрат.
- •35.Планування собівартості реалізованої продукції.
25. Планування персоналу.
.Промислово – виробничий персонал (ПВП) – службовці, основні та допоміжні робітники інженерно-технічний персонал.
Потреба в чисельності ПВП при наміченому підвищенні продуктивності праці в цілому на підприємстві розраховується за формулою:
В даній формулі значення кількість = чисельність.
Кіл ПВП - чисельність у передплановому (звітному) періоді;
ТП – збільшення обсягу товарної продукції;
Е кіл – зменшення чисельності в наслідок запровадження заходів по підвищенню продуктивності праці.
Потім визначається чисельність робітників працюючих по категоріям:
1) Чисельність основних і допоміжних працюючих:
а) по трудомісткості:
n – кількість номенклатурних позицій;
ti – трудомісткість і-го виробу (у хв.);
Ni – програма;
Ф корисний – корисний фонд часу, тобто час який в середньому виробляє кожний робітник в плановий період, що визначається по балансу робочого часу (в середньому 1900 год/рік).
б) по нормам обслуговування:
Рм – кількість робочих місць;
S – кількість змін;
Н обслугов – норма обслуговування;
К невиходів планових встановлюється по балансу ( 7-10%)
в) по робочим місцям – визначається чисельність на потокових лініях з урахуванням завантаження робітників і сумісності професій.
Цей метод використовується також при розрахунку кількості допоміжних робітників на ненормованих роботах (крановщики, кладівники).
2) Чисельність інженерних робітників та управлінського персоналу – по штатному розкладу, в якому вказується чисельність кожної професії та їх оклад на місяць.
26. Планування продуктивності праці.
При плануванні підвищення продуктивності праці на підприємстві використовуються:
1. абсолютний показник, що характеризує рівень продуктивності праці на підприємстві:
2. відносний показник – що характеризує динаміку продуктивності праці:
а)
б)
де: Е кіл. – зменшення кількості в наслідок впровадження заходів по підвищенню продуктивності.
Кіл.вихідна – умовна кількість, яка необхідна підприємству для виробництва планового обсягу товарної продукції, при базовому рівні продуктивності праці.
Планування підвищення продуктивності праці проводиться у такій послідовності:
визначається вихідна кількість ПВП;
розраховуються зміни в чисельності працюючих, в наслідок впровадження організаційно-технічних заходів.
визначається планова чисельність:
визначається виробіток продукції на 1 працівника, тобто планова продуктивність праці:
визначається підвищення продуктивності по якійсь з формул.
Розрахунок зменшення чисельності по заходам, що забезпечують зменшення трудомісткості:
де: t 1 , t 2 – трудомісткість обробки виробу до і після запровадження заходу;
N – програма;
27. Планування оплати праці.
При плануванні коштів на оплату праці необхідно враховувати:
оплату праці проводиться залежно від кількості і якості витраченої праці і результатів роботи всього колективу підприємства;
самостійність підприємства у виборі форми і системи оплати праці;
державну регламентацію режимів мінімальної з/п.
На підприємствах планується фонд споживання та фонд оплати праці.
Фонд споживання включає:
1. витрати на оплату праці, які мають 2 джерела формування:
а) собівартість продукції (з/п по розцінкам і тарифам, оплата додаткової з/п і ін).
б) прибуток підприємства (премії за результати діяльності підприємства, премії по підсумковому року та ін).
2. витрати соціального характеру – джерелом є прибуток (оплата відпусток, здешевлення харчування);
3. доходи (дивіденди, % по облігаціям).
Плановий фонд споживання розраховується так:
І - індекс
Основну питому вагу у фонді споживання займає фонд оплати праці (ФОП), що планується наступними методами:
1. приблизний метод
де: З – середня з/п 1 працівника, яка намічається у плановому періоді.
2. точний – по кожній категорії працівників і кожному підрозділу підприємства:
а) фонд підрядників:
де: Рі – розцінка.
r ставка – часова ставка.
Або фонд підрядників можна розрахувати за формулою:
де: Р – середня розцінка
Т – програма;
С – середня часова ставка;
tштN - трудомісткість програми.
б) фонд почасовиків:
в) доплати, що встановлені законодавством всім працівникам:
г) фонд з/п інженерно технічних робітників і управлінців розраховується по штатному розкладу (помноженням кількості робітників на оклад і на кількість місяців робочого пероду).
Оклади*кількість робітників*кількість місяців