3.5. Висновки

Висновки до магістерської роботи — це підсумки виконаної роботи. Їх обсяг становить дві-три сторінки. Бажано висновки нумерувати, оскільки це дисциплінує виклад матеріалу. В них автор зазначає перспективи подальшого дослідження проблеми, вказує на сфери можливого використання результатів роботи. Крім цього, у тексті роботи наприкінці кожного розділу роботи варто давати короткий висновок-підсумок щодо матеріалу, який викладений у розділі.

У загальних висновках віддзеркалюється ступінь досягнення поставленої мети роботи шляхом систематизації в інтегрованому вигляді всього змісту та результатів роботи. Цей розділ повинен показувати незалежному читачу (голові державної комісії, члену державної комісії): важливість, значимість і актуальність проблеми, яким чином вона вивчалася і аналізувалася у минулому та слухачем, що показав аналіз, які додаткові дослідження були зроблені, чому для вирішення проблеми були обрані саме таки шляхи, що конкретно розроблено у роботі і що саме пропонується, можливо звернути увагу на практичне застосування результатів дослідження. Обов’язково потрібно вказати певні шляхи подальшого вирішення цієї проблеми.

Наприкінці висновків потрібно зауважити, що дослідження не вичерпує зазначену проблему і передбачає подальший науковий, науково-педагогічний, проектний чи мистецтвознавчий пошук, пов’язаний з роботою за певним спрямуванням тощо.

Викладення матеріалу має бути логічним, всі структурні елементи роботи (вступ, розділи і підрозділи, основні висновки) — взаємопов’язаними. Робота повинна містити в собі ідеї, узагальнення і висновки, спрямовані на розв’язання основної проблеми.

У тому випадку, якщо в магістерській роботі є матеріали, які можуть мати практичне значення, наприклад, для навчального процесу, слугувати основою для підготовки методичних матеріалів, студент разом з науковим керівником готує анотацію, яка передається разом з роботою на розгляд до Державної екзаменаційної комісії.

3.6. Список використаних джерел

Список використаних джерел наводиться у кінці роботи з нової сторінки за алфавітом. Він повинен містити лише ті джерела, які автор використав при підготовці кваліфікаційної роботи і на які є посилання в тексті роботи.

До списку джерел включаються наукові публікації різного рівня, архівні джерела, що використовувалися автором для обґрунтування позицій своєї роботи. Посилання на літературу подаються відповідно до прийнятих стандартів. Нагадаємо деякі загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

У процесі написання наукової роботи магістрант повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Посилання бажано робити на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися (твори відомих педагогів, психологів та ін.).

В посиланні потрібно точно вказати номери сторінок з джерела, на яке дано посилання в науковій роботі, якщо використовуються матеріали з великою кількістю сторінок.

Посилання в тексті магістерської роботи на джерела слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером цього джерела за бібліографічним списком (списком використаної літератури) і відповідною сторінкою, наприклад: [9, 76]. Цей запис означає, що науковець посилається на роботу, яка значиться у списку літератури під номером 9, а матеріал взято зі сторінки 76 цього джерела.

Якщо наводять цитату або статистичні дані з джерела з великою кількістю сторінок, крім номера зазначають сторінку, де взята цитата, наприклад: “...на думку американського фахівця Ф. Котлера доцільно виділити такі етапи проведення маркетингового дослідження [43, с. 234]”.

Переказ думок ряду авторів оформляється зазначенням у квадратних дужках номерів їх праць у бібліографічному списку через крапку з комою. Наприклад, запис [5; 7; 9] означає посилання на джерела під номерами 5, 7, 9 у списку літератури.

Джерела, з яких запозичені таблиці та рисунки подають безпосередньо після таблиць та рисунків. Далі залишають два інтервали та продовжують текстову частину.

Посилання на рисунки, таблиці та формули в дипломній роботі вказують їх порядковим номером, наприклад: “на рис. 2.3 можна побачити...” / “повернемося до табл. 1.3...” / “розрахуємо за формулою (2.1)...”.

Слід пам'ятати, що магістерське дослідження передбачає критичний аналіз цих джерел, а не механічне переписування чужих думок без відповідних посилань. Саме критичний аналіз наукової літератури дає можливість визначити ще невивчені сторони наукової проблеми і точно окреслити завдання своєї роботи.

Використані у роботі джерела слід розміщувати у списку в алфавітному порядку прізвищ авторів (якщо авторів декілька, то прізвищ перших авторів), а також заголовків праць. До списку літератури включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані.

Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку використаної літератури. Відомості про джерела, що включені до списку, подаються згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

У посиланнях на архівні джерела вказується назва архіву, номер фонду, номер опису та номер справи, до яких звертається дослідник. Якщо робота йде тільки з деякими аркушами у справі, то вказуються й номери цих аркушів. Назва архіву у посиланнях як правило подається у вигляді абревіатури.

В окремих архівах існують свої особливості організації фондів, їхньої нумерації. Обов'язковою є вказівка на номер фонду. У деяких архівах, бібліотеках фонди мають свої імена і свої номера, який можна з'ясувати у бібліографічному відділі архіву або бібліотеки.

Необхідним фактором щодо успішного написання і захисту магістерської науково-дослідницької роботи є взаємодія з працівниками бібліотеки, архіву.