- •1. Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •2. Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, їх характеристика
- •2. Спостереження і контроль.
- •3. Укриття в захисних спорудах.
- •5. Евакуаційні заходи.
- •6. Медичний захист
- •7. Біологічний захист
- •8. Радіаційний і хімічний захист.
- •4.Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, характеристика. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
- •10. Урагани,буревії і смерчі. Визначення поняття, причини виникнення,
- •11. Природні пожежі ( лісові, степові, торф'яні), причини виникнення, медико-санітарні наслідки. Природні пожежі
- •12. Екологічні катастрофи та їх медико-санітарні наслідки. Екологічні катастрофи
- •13. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Аварії на
- •II. Техногенні катастрофи та надзвичайні ситуації:
- •14.Автотранспортні аварії,причини виникнення, медико-санітарні наслідки . Медичні наслідки транспортних катастроф.
- •Автотранспортні катастрофи
- •15.Авіаційні аварії, причини виникнення, медико-санітарні наслідки. Авіаційні катастрофи
- •16.Аварії на залізничному транспорті, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
- •17.Аварії на морському, річковому транспорті, причини виникнення, медико-санітарні наслідки. Катастрофи на морському та річковому транспорті.
- •18. Аварії на радіаційно небезпечних об'єктах. Законодавство України у сфері захисту населення при аваріях на аес.
- •20. Основні радіаційно небезпечні об'єкти , їх характеристика, причини аварій на них. Медичні наслідки опромінення населення ( персонал ) при аваріях на радіаційно небезпечних об'єктах.
- •21. Класифікація радіаційних аварій, їх характеристика.
- •22. Особливості аварій на аес, їх характеристика.
- •23. Шкала магате з оцінки небезпеки аварій на аес.
- •24. "Радіаційний стан", класифікація, проведення радіоекологічного моніторингу.
- •33. Зони хімічного забруднення.
- •35. Перша медична допомога. Елементи первинного огляду.
- •37. Перша медична допомога при забитті, контузіях і синдромі тривалого здавлювання.
- •38. Перша медична допомога при опіках і обмороженнях.
- •60. Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення населення при хімічних катастрофах.
- •61. Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення населення при транспортних катастрофах.
- •62. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення в осередку природних катастроф
- •63. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення населення в осередку техногенних катастроф.
- •64. Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку виникнення надзвичайної ситуації.
- •65. Карантин та організація режимно-обмежувальних заходів при ньому
- •66. Обсервація та організація режимно-обмежувальних заходів при ньому
- •67. Організація і робота інфекційного стаціонару в осередку надзвичайної ситуації, пов'язаної з особливо небезпечними інфекціями.
- •68. Державна надзвичайна протиепідемічна комісія, її завдання та організація роботи.
- •69. Державна служба медицини катастроф України. Мета, завдання,сили та засоби.
- •80. Функціональна підсистема моз України з питань надзвичайних ситуацій. Джерела первинної інформації.
- •81. Планування медичного забезпечення населення за умов виникнення надзвичайної ситуації, мета та організація.
- •82. Планування медичного забезпечення населення за умов виникнення надзвичайної ситуації, завдання на планування, його зміст.
- •83. План медичного забезпечення населення за умов виникнення надзвичайної ситуації, основні розділи.
- •84. Правила користування шприц-тюбиком.
- •85. Правила користування пакетом перев'язувальним індивідуальним (ппі) та пакетом перев'язувальним універсальним (ппу).
- •86. Правила користування індивідуальним протихімічним пакетом ( іпп-8).
- •87. Склад та призначення аптечки індивідуальної (аі-2).
- •88. Антидотні засоби, що використовуються при ураженні сдор (форма, спосіб застосування ).
- •89. Радіопротектори ( призначення, форма, спосіб застосування ).
- •II Женевська конвенція - захист поранених, хворих, медичного і духовного персоналу із складу збройних сил, які потерпіли аварію на морі.
- •III Женевська конвенція - захист військовополонених.
- •За умов надзвичайної ситуації:
- •3.1. Організація медичної розвідки.
- •3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.
- •Принципи обмеження радіаційного впливу
15.Авіаційні аварії, причини виникнення, медико-санітарні наслідки. Авіаційні катастрофи
Під авіаційною катастрофою розуміють авіаційну подію, що призвела до загибелі хоча б одного з членів екіпажу або пасажира, повного або часткового руйнування повітряного судна або його безслідного зникнення.
Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити , що у 50,0-60,0% вони пов’язані з помилками людей, що відповідають за безпеку польотів, 15,0-30,0% з них виникають внаслідок відмови техніки, 10,0-20,0% внаслідок впливу оточуючого середовища ( метеофактори ), а 5,0-10,0% – через інші причини, які часто не визначаються. Аварії та катастрофи літальних апаратів можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, на зльоті, під час польоту, при посадці аж до вимикання двигунів. Статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі, а половина у повітрі на різних висотах, причому над важкодоступною територією або водною поверхнею. Падіння літального аппарату, який зазнав аварії, може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові будинки, може призвести до руйнування виробничих будівель і порушення виробничих процесів). Особливо небезпечно падіння літаків на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, що може призвести до викиду в довкілля РР або СДОР. Відповідно, авіаційна катастрофа може посилюватись катастрофою на землі .
При авіакатастрофах розмір загальних втрат може досягнути 80,0-90,0% загальної кількості людей , які перебувають на повітряному судні . Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90,0% , у тому числі в стані шоку – 10,0% , з черепно-мозковою травмою – 40,0-60,0%, у 10,0-20,0% можуть бути сполучені травми та опіки.
У зв’язку з отриманими травмами біля 40,0% постраждалих будуть потребувати накладання пов’язок на рани, 50,0 – 60,0% - уведення знеболюючих засобів, 35,0% - іммобілізацію переломів, 60,0-80,0% - евакуацію на ношах і шитах.
16.Аварії на залізничному транспорті, причини виникнення, медико-санітарні наслідки.
Катастрофи на залізницях.
Основними причинами залізничних катастроф є:
- порушення вимог технічної експлуатації колійного господарства та правил безпеки при транспортуванні вантажів;
- дії зовнішніх факторів – у зонах стихійних лих, техногенних катастроф на підприємствах газової та нафтової промисловості , вибухів , пожеж тощо :
- неправильні дії ( бездіяльність ) локомотивних бригад та чергового персоналу станції;
зіткнення з перешкодами ( машини , люди , тварини );
терористичні акти
Понад 40,0% залізничних аварій пов’язані з діями або бездіяльністю шляхових працівників. Особливу небезпеку несуть аварійні ситуації при перевезеннях РР та СДОР. Ці аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей та радіоактивного забруднення довкілля, а при впливі СДОР – до гострого отруєння людей та хімічного забруднення повітря, ґрунту, об’єктів колійного господарства та прилеглих населених пунктів.
Залізничні аварії і катастрофи класифікуються за видом рухомого складу та кількістю постраждалих.
Залежно від чисельності потерпілих катастрофи на залізничному транспорті поділяють на 5 категорій :1 – до 5 чол; 2 – від 6-15 чол; 3 – 16-30 чол; 4 – 31-50 чол; 5 – більше 50 чол.
Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:
механічні травми – 90,0%;
механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;
гострі отруєння плюс хімічні опіки;
радіаційні ураження;
комбіновані та поєднанні ураження.
Структура санітарних втрат за ступенем тяжкості ушкоджень може бути наступною:
легко уражені – 35,0-40,0%;
уражені середнього та тяжкого ступеня – 20,0-25,0%;
дуже тяжко уражені – 20,0%;
в термінальному стані – 20,0%.
За локалізацією при залізничних катастрофах ушкодження розподіляються наступним чином: голова –60,0%, кінцівки до 35,0%, груди, живіт з розривом внутрішніх органів – більше 20,0%, стегно та крупні суглоби – до 10,0 –12,0%
Характерними рисами аварій на залізниці є ймовірність травматичних ампутацій та складність вивільнення постраждалих з під конструкцій вагонів та локомотива.