4.Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, характеристика. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природного

характеру (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України

№368 від 24.03.2004 р.)

Рівень НС	Поширеність НС	Кількість загиблих	Кількість постраждалих	Кількість населення з порушеними нормальними умовами життєдіяльності
1	2	3	4	5
Державний	1.На територію інших держав 2.Двох або більш регіонів	Понад 10 осіб Понад 5 осіб	Більше 300 осіб Понад 100 осіб	Понад 50 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб) Понад 10 тисяч осіб на тривалий час (більш 3-х діб)
Регіональ-ний	1.На територію двох або більш регіонів (міст об-ласного значен-ня)	3-5 осіб	50-100 осіб	1-10 тис. на тривалий час
Місцевий	1.За межі потен-ційно-небезпеч-ного об’єкту, аг-рожує довкіллю сусіднім населе-ним пунктам	1-2 особи	20-50 осіб	100-1000 осіб
Об’єктовий	Не підпадає під названі вище визначення

5. Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за причинами виникнення, запропонована ВООЗ, характеристика.

НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин на об’єктах економіки, на системах життєзабезпечення, в системах зв’язку, телекомунікацій, електроенергетичних системах, на очисних спорудах, наявність в навколишньому середовищі шкідливих речовин понад ГДК, раптове руйнування споруд та будівель, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні (морські, прісноводні), деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, отруєння людей, інфекційні захворюваність чи масова загибель сільськогосподарських тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройні напади, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, замах на керівників держави та народних депутатів України, напад чи замах на членів екіпажу повітряного, морського, річкового судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення (спроба знищення) таких суден, захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, підприємстві, житловому секторі, на транспорті, знищення або викрадення з різних об’єктів зброї, боєприпасів, бронетехніки, вибухових матеріалів, радіоактивних речовин, виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об’єктах військового призначення з викидом уламків реактивних та звичайних снарядів.

НС воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

6. Землетруси. Визначення поняття, причини виникнення,класифікація, медико-санітарні наслідки. Міжнародна шкала МSК – 64, яка характеризує силу землетрусів

Землетруси - це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають внаслідок розривів у земній корі та передаються на велику відстань у вигляді пружних коливань. За даними світової статистики на долю землетрусів припадає 15,0% усіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце. Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах міжнародної шкали Ріхтера.

Землетруси силою 1 бал реєструються лише спеціальними приладами (сейсмографами);

• 2-3 бали - слабкі;

• 4 бали - помірні;

• 5 балів - потужні;

• 6-7 балів - досить потужні;

• 8 балів - руйнівні;

• 9-10 балів - дуже руйнівні;

• 11-12 балів - катастрофічні.

7. Повінь. Визначення поняття, причини виникнення, класифікація, медико-санітарні наслідки

Повені - це тимчасове затоплення водою значних ділянок місцевості внаслідок підняття рівня води в річках та інших водоймищах, пошкодження гідроспоруд та інше.

Головними причинами виникнення повені можуть стати сильні зливи, інтенсивне танення снігу, річні паводки. Особливо небезпечні затоплення, що виникають внаслідок раптового прориву дамб і гребель гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід

Серед стихійних лих повені в Україні займають перше місце щодо частоти, площі поширення, нанесення матеріальних збитків. Особливо часто ці природні катастрофи трапляються в західних районах нашої країни.

За кількістю постраждалих повені поступаються лише землетрусам. У залежності від масштабу повені розрізняють:

- низькі повені – спостерігаються на рівнинних річках, характеризуються порівняно невеликою площею затоплення, не призводять до людських жертв;

- високі повені – супроводжуються значним підйомом води, затопленням великих територій, завдають помітних матеріальних збитків, загрожують життю і здоров'ю людей;

- значні повені – супроводжуються затопленням річкових басейнів і населених пунктів, з'являється реальна загроза виникнення втрат серед населення і потреба в його евакуації з зони затоплення;

- катастрофічні повені – супроводжуються затопленням дуже великих територій, погіршують життєдіяльність населення, унеможливлюють господарську діяльність на затоплених територіях, завдають значних матеріальних збитків і санітарних втрат серед населення.

При катастрофічних повенях на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення в залежності від швидкості течії води, висоти хвилі і відстані між греблею і населеними пунктами та часу проходження хвилі прориву.

Перша зона - зона катастрофічного затоплення безпосередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Висота хвилі може досягати декількох метрів, а швидкість 30 км/год і більше. У середньому довжина цієї зони може бути 6-12 км. Час проходження хвилі прориву до 30 хвилин.

Друга зона - зона швидкої течії. Швидкість течії 15-20 км/год. Довжина зони 15-25 км. Час проходження хвилі до 1 години.

Третя зона - зона середньої течії. Швидкість течії 10-15 км/год, довжина 30-50 км. Час проходження хвилі - 2-3 години.

Четверта зона - зона слабкої течії (зона розливу). Швидкість течії 5-10 км/год, довжина може складати 35-70 км.

Світова статистика свідчить, що питома вага повеней становить до 40,0% у загальній структурі стихійних лих. Серед потерпілих структура санітарних втрат формується за рахунок: утоплення (асфіксії), механічних травм, переохолодження, гострих порушень дихальної та серцево-судинної діяльностей, травм м'яких тканин, струсу мозку, пневмонії, нервово-психічних реакцій, загострення хронічних захворювань. Погіршується санітарно-гігієнічна та епідемічна обстановка на затопленій території, що може призвести до масових спалахів інфекційних захворювань.

При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення.

8. Селеві потоки. Визначення поняття, причини виникнення, класифікація,

медико-санітарні наслідки.

Різновидом повені є селі. Селі - це тимчасовий потік води, піску, глини, уламків каменів і валунів, що раптово утворюється в басейнах гірських річок. Причиною селевих потоків бувають інтенсивні та тривалі зливові дощі, інтенсивне танення гірського снігу і льодовиків, землетруси.

Як правило селі рухаються окремими хвилями зі швидкістю до 10 м/с і більше, переносячи великі об'єми землі, гальки і великого каміння. Сель характеризується різким підвищенням рівня води, хвильовим рухом, недовгочасною дією (1-3 год) і значним руйнівним ефектом. Сельові потоки мають велику руйнівну силу.

До селенебезпечних регіонів відносяться райони Карпат і гірський Крим. Прикладом селю може бути подія, що трапилась у Києві 13 березня 1961 році в районі Сирця, коли грязьовий потік висотою до 4 метрів зійшов на Куренівку (район Києва).

9. Зсуви. Визначення поняття, причини виникнення, класифікація, медико-санітарні наслідки

Зсуви – це переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під дією сили тяжіння. До 90,0% зсувів припадає на території, розташовані на висоті від 100 до 1700 метрів над рівнем моря. Вони виникають на схилах, що мають крутість понад 20 градусів, здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму.

Зсуви подібні до землетрусів, проте площі цього стихійного лиха значно менші. Кількість потерпілих може бути від одиниць до 50 чоловік. Особливо активно зсувні процеси проходять у районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька області).

Важливе значення для визначення характеру поведінки та дій населення при селевих потоках і зсувах має своєчасне їх виявлення і оповіщення. Про наближення селевого потоку можна дізнатися по характеру звуку, який видають валуни або уламки каміння. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближається на великій швидкості. Про початок зсуву свідчать наступні ознаки: поява тріщин на будинках, розриви на дорогах, берегових укріпленнях і набережних, вимивання землі, зміщення підвалин різних висотних конструкцій.

Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:

- завалення людей ґрунтом, камінням, деревами;

- заподіяння травм предметами, що падають (камінням, деревами);

- завалення людей в зруйнованих будинках;

- захоплення людей бурхливими потоками води або селевої маси.