Радіонуклідні методи

• Сканування серця з ²¹Tl (чи сестамібієм)

• “холодне вогнище” – зони некрозу, що накопичує ізотоп через декілька годин після гострого інфаркту міокарда

• Сканування серця з ⁹⁹Тс – пірофосфатом

• “гаряче вогнище” – зони некрозу, що накопичує ізотоп через 12 годин та “світиться” протягом 2-3 місяців

• Вентрикулографія

• зони дискинезії міокарду

Рентгеноконтрасна коронарографія

• візуалізація ураження коронарних судин

• місце знаходження

• ступінь стенозу

• кількість

• анастомози

Рентгенконтрасна селективна коронарографія дозволяє уточнити локалізацію тромбу, провести спроби його локального лізису за допомогою тромболітиків (стрепкокіназа, актелізе) та вирішити питання щодо хірургічного лікування (ангіопластика, баланування судин, аортокоронарне шунтування), уточнення локалізації тромбу та спроб його лізісу.

5. Основні клінічні прояви при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі. Хронічні обструктивні захворювання легень. Синдроми підвищеної повітряності легеневої тканини та бронхіальної обструкції.

Термін	Визначення
1.Бронхоспазм	Розвиток чи посилення задишки аж до нападів задухи, поява приступоподібного кашлю і свистячого дихання.
2.Запальний набряк бронхіальної стінки	Патологічний стан, який розвивається на фоні підвищення температури тіла, вираженого нездужання, зміни показників крові (лейкоцитоз, прискорення ШОЕ, збільшення вмісту запальних кислот, СРП).
3. Гіпер- і дискринія	Поява збільшення харкотиння та зміна його реологічних властивостей.
4.Рарефікація	Гіперпластичні зміни, потовщення слизового та підслизового шарів, стенозування і облітерація з послідуючим зменшенням повітроносних шляхів.
5.Гіпотонічна дискінезія	Зниження тонусу трахеї і крупних бронхів внаслідок втрати еластичних властивостей з явищами провисання мембранозної частини у просвіт дихальних шляхів.
6.Колапс дрібних бронхів	Патологічне спадіння при видосі внаслідок зниження чи утрати легенями еластичних властивостей.
7.Бронхіт	Гостре чи хронічне ураження бронхів під впливом фізичних, хімічних чи бактеріальних чинників.
8. Хронічне обструктивне захворювання легень	Клінічний симптомокомплекс, що проявляється бронхіальною обструкцією, порушенням бронхіальної прохідності, зумовленою тривалим перебігом обструктивних станів легень: хронічного обструктивного бронхіту, важкої бронхіальної астми, емфіземи легень.
9. Емфізема легень	– патологічний стан, що характеризується збільшенням розмірів повітряного простору, розміщеного дистальніше термінальних (нереспіраторних) бронхів, або із-за їх розширення чи внаслідок деструкції їх стінок.

Зміст заняття

На занятті вивчаються питання, які відносяться до симптомологіі гострого та хронічного бронхіту,бронхоектатичноі хвороби. Загальноклінічна семіотика цих захворювань базується на роз’ясненні скарг хворого, анамнеза його хвороби, загального анамнезу і анамнезу життя, а також даних об’ективного дослідження хворого (огляду, перкуссіі, аускультаціі) та спеціальних методів лабораторного дослідження.

При визначенні паспортних даних звертається особлива увага на вік хворого , його професію та місце життя, оскільки відомо, що захворювання органів дихання частіше зустрічаеться у дітей та людей похилого віку, які проживають чи працюють в умовах підвищенноі забрудненості повітря, охолодження та ін.

Провідною скаргою хворого на гострий бронхіт є кашель, нерідко нападоподібний, болісний, спочатку сухий, потім з виділенням слизового та слизисто-гнійного харкотиння.

Надсадний лаючий кашель, обумовлений запаленням слизової оболонки трахеї, бронхів слід рознізняти від надсадного малопродуктивного кашлю, який є результатом порушення бронхіальноі прохідності – симптом бронхіальноі обструкціі. Слід пам’ятати, що в дрібних бронхах рецептори кашльового рефлексу відсутні, тому при дистальних бронхітах патологічний процес перебігає без кашлю, проявляючись в основному задишкою. Кашльовий рефлекс нерідко вгасає у тяжкохворих з вираженою дихальною недостатністю, при розвитку бронхоектазів, значною кількістю гнійного харкотиння.

Задишка – характерна ознака дистального бронхіту. Вона корелює з вираженістю обструктивного синдрому. У наш час відомі наступні причини бронхіальноі обструкціі:

1. Бронхоспазм, який проявляється виникненням чи посиленням задишки аж до ядухи, появою нападоподібного кашлю і свистячого дихання.

2. Запальний набряк бронхіальної стінки, який розвивається на фоні підвищення температури, значної слабкості, зміни ряду показників крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, збільшення вмісту сіалових кислот, СРБ і ін.)

3. Гіпер- та дискренія, які проявляються збільшенням кількості харкотиння чи зміною її реологічних властивостей.

4. Гіперпластичні зміни, потовщення слизового та підслизового шарів, стенозування та облітерація із наступним зменшенням числа повітроносних шляхів (рарефікація)

5. Гіпотонічна дискінезія трахеї і крупних бронхів внаслідок втрати еластичних властивостей з явищами пролабування мембранозної частини в просвіт дихальних шляхів. В клінічній картині домінуючими є напади кашлю чи задухи, які виникають раптово при фізичному навантаженні чи після декількох кашльових поштовхів, які не купуються бронхолітиками

6. Колапс дрібних бронхів (на видиху внаслідок зниження чи втрати легенями еластичних якостей)

Виявлення обструкціі бронхів – завдання, насамперед, функціональної діагностики. З клінічних проявів слід звернути увагу на жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи високого тембру особливо на видиху, які є ознакою залучення в патологічний процес дрібних бронхів. У хворих із проксимальним бронхітом при аускультації виявляється жорстке дихання і сухі хрипи низького тембру, які краще вислуховуються на вдосі.

Огляд, пальпація, перкусія грудної клітки, рентгенологічне дослідження легень будь-яких характерних змін не виявляють.

З боку крові – помірний лейкоцитоз, прискорене ШОЕ.

Основні клінічні синдроми гострого бронхіту:

1. Мукоциліарноі недостатності

2. Обструкціі бронхіального дерева

3. Інтоксикаціі

Клінічні особливості бронхітів виявляються рівнем ураження бронхів, станом бронхіальної прохідності (обструктивні, необструктивні), активністю запального процесу.

Перебіг гострого бронхіту зазвичай легкий чи середньої важкості з поступовим (за 7-10 днів) порідшанням, затуханням і повним закінченням кашлю, виділення харкотиння на фоні нормалізації температури і загального самопочуття.

За етіологією гострі бронхіти можуть поділятися на інфекційні та змішані, а також нез’ясованого генезу. В свою чергу інфекційні поділяються на вірусні, бактеріальні, мікоплазмові. Неінфекційні гострі бронхіти можуть виникнути під дією фізичних та хімічних агентів. Змішані мають змішано-інфекційну природу.

За характером запалення виділяють катаральну, набрякову і гнійну (іноді гнійно-некротичну) форми гострого бронхіту, а за перебігом – гостру фазу хвороби (тривалістю не більше 2-3 тижнів) і гострий бронхіт з затяжним перебігом (до 1 місяця і більше).

При з’ясуванні клінічного варіанту бронхіту можна користуватися класифікацією:

1. Простий неускладнений бронхіт, що перебігає із виділенням слизового харкотиння чи без харкотиння і без вентиляційних порушень.

2. Гнійний бронхіт, що перебігає з виділенням гнійного харкотиння.

3. Обструктивний бронхіт з виділенням слизового харкотиння і стійкими обструктивними порушеннями вентиляції.

4. Особливі форми бронхіту: геморагічна, фібринозна.

Хронічний бронхіт – це патологічний процес, який характеризується надмірним утворенням слизу бронхіальними залозами, що призводить до появи продуктивного кашлю принаймні 3 місяці на рік протягом останніх 2-х років, при виключенні інших причин продуктивного кашлю (бронхоектази, абсцес, туберкульоз, рак і т.і.). У сучасному розумінні – це ендобронхіт, який проявляється тривалою гіперсекрецією.

Фактори ризику розвитку хронічного бронхіту:

1. Куріння.

2. Атмосферні забруднення.

3. Інфекційні агенти.

4. Професійні фактори.

5. Спадкова схильність.

Серед хронічних бронхітів велика кількість змішаних. В їх розвитку має значення дія різного пилу, токсичних газів та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища, які діють в різні періоди життя, нерідко у взаємодії з тією чи іншою інфекцією.

Клінічна класифікація хронічного бронхіту