- •1. Мітральні вади серця: основні симптоми та синдроми на підставі клініко-інструментальних методів обстеження
- •5.Зміст заняття:
- •2 Тон на легеневій артерії акцентований і може бути розщепленим або роздвоєним, внаслідок підвищення тиску в системі малого кола кровообігу.
- •Фонокардіограма
- •1 Стадія - Задишка не спостерігається ні в спокої, ні при фізичному навантаженні. Хворі повністю компенсовані.
- •Зміст теми заняття
- •3. Основні симптоми та синдроми при гіпертонічній хворобі та симптоматичних артеріальних гіпертензіях. Гіпертонічні кризи
- •Патогенез
- •Класифікація аг за рівнем артеріального тиску (згідно рекомендацій вооз (1999р.)
- •Класифікація гх у залежності від органних ушкодженнь
- •Загальні принципи профілактики і лікування.
- •Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна)
- •Синдром Кушинга
- •2. Одно чи двосторонні захворювання нирок без ниркової недостатності, зокрема, полікістоз.
- •3. Хронічні захворювання нирок з нирковою недостатністю ( діабетична нефропатія, ятрогенні нефропатії ).
- •4. Гіпертензія після нефропатії (anephric state) і трансплантації нирки.
- •4. Ішемічна хвороба серця: основні симптоми та синдроми при стенокардії та інфаркті міокарда
- •Основні фактори ризику іхс
- •Другорядні чинники ризику іхс
- •Стенокардія
- •I функціональний клас – напади стенокардії виникають тільки при надмірних фізичних навантаженнях, звичну для хворого фізичну роботу він виконує вільно.
- •Інфаркт міокарда (Infarctus myocardii)
- •Етіологія та патогенез
- •Періоди перебігу інфаркту міокарда
- •Клініка
- •Клінічні варіанти дебюту інфаркту міокарда
- •Морфологічні форми інфаркту міокарда
- •Фізикальні методи дослідження
- •В е г е т а т и в н і р е а к і ї
- •О з н а к и у ш к о д ж е н н я м і о к а р д а
- •Ознаками резорбційно-некротичного синдрому є:
- •Зміни екг при гострому інфаркті міокарда
- •Радіонуклідні методи
- •Рентгеноконтрасна коронарографія
- •5. Основні клінічні прояви при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі. Хронічні обструктивні захворювання легень. Синдроми підвищеної повітряності легеневої тканини та бронхіальної обструкції.
- •Зміст заняття
- •1. Форми : - простий
- •2. Перебіг хвороби: - латентний
- •3. Фаза процесу: - загострення
- •4. Ускладнення: - емфізема легень
- •Класифікація бронхіальної астми
- •2. Персистивна бронхіальна астма
- •1) Легка персистивна (ступінь іі):
- •2) Середнього ступеня персистивна астма (ступінь ііі):
- •3) Важка персистивна астма (ступінь IV):
- •1. Серцево-судинна система: тахікардія, зниження ат, зміщення меж серця , акцент 2 тону над легеневої артерією і др .
- •2. Нервова система: головний біль, збудження, марення, зміни сухожилкових рефлексів .
- •3. Органи травлення: зниження апетиту, болі, нудота, здуття живота, закрепи.
- •4. Сечовивідна система: зменшення виділення сечі, протеїнурія, збільшення уробіліну, підвищення відносної щільності сечі.
- •1. При гнійно-запальних процесах в організмі:
- •Патогенез хелікобактерного гастриту
- •Патогенез аутоімунного гастриту
- •Нормативні показники шлункової секреції для чоловіків (у жінок ці показники на 25-30% нижчі)
- •IV - пухлина різних розмірів при наявності віддалених метастазів.
- •Гострий холецистит
- •Печінкова кома
- •9. Основні симптоми та синдроми при захворюванні нирок: гострому і хронічному гломерулонефриті та пієлонефриті. Загальний аналіз сечі – інтерпретація результатів.
- •I. Сечовий синдром:
- •III.Хронічна форма:
- •1. Бурхливий початок, вираженість симптомів.
- •2. Моно-безсимптомний - поступовий початок, нерізко виражені клінічні симптоми.
- •4. Змішана форма характеризується поєднанням нефротичної та гіпертонічної форми.
- •1. Латентна форма: мінімум клінічних проявів, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна температура, незначна протеїнурія, лейкоцитурія, бактеріурія - переміжного характеру.
- •3. Гіпертензивна форма. Характеризується підвищенням аг. Сечовий синдром не виражений.
- •4.Азотемічна форма (або стадія хронічної ниркової недостатності).
- •810 Х креатинін крові (ммоль/л)
- •1) Період дії етіологічного чинника;
- •2) Період олігурії-анурії, при якому добовий діурез складає менше 300 мл (тривалість– до 3-х тижнів);
- •3) Період відновлення діурезу з фазою початкового діурезу (коли кількість сечі перевищує 300 мл на добу) і з фазою поліурії (кількість сечі 2-3 л і більше на добу);
- •4) Період видужання, що починається з моменту нормалізації азотемії.
- •10. Основні симптоми та синдроми при анеміях. Загальноклінічний аналіз крові
- •Класифікація анемій
- •В12-фолієво дефіцитна анемія (типу Адісона-Бірмера)
- •IV. Синдром ураження периферичної крові:
- •1. Визначення шое базується на спостереженні осідання еритроцитів крові, яка знаходиться у скляному капілярі (капілярі Панченкова), протягом певного періоду часу.
Основні фактори ризику іхс
Немодифіковані:
несприятлива спадковість (ІМ або раптова смерть найближчих родичів віком до 55 років для чоловіків і до 65 років для жінок)
вік
чоловіки >50 років
жінки >55 років
Модифіковані:
паління
артеріальна гіпертензія
цукровий діабет
Потенційно або частково модифіковані:
гіперхолестеринемія (холестерин >5,2 ммоль/л)
знижений рівень ліпопротеїдів високої густини (<1,0 ммоль/л)
підвищений рівень фібриногену (>4 ммоль/л)
збільшення вмісту С-реактивного протеїну
Другорядні чинники ризику іхс
низька фізична активність
психічний та емоційний стрес
надлишкова маса тіла
низький вміст солей кальцію у питній воді
пероральні протизаплідні засоби
подагра
Патогенез. В основі класичної схеми патогенезу хронічної ІХС лежить взаємодія двох найголовніших факторів – стенозуючого атеросклерозу коронарних артерій та підвищення потреби міокарда в енергії. Атеросклероз вінцевих артерій веде до часткової або повної їх непрохідності. Безпосередньою причиною цього може бути атеросклеротична бляшка, що збільшується у розмірах, особливо при циркулярному ураженні судини. Проте, кровопостачання серцевого м’яза в стані спокою тривалий час залишається адекватним вимогам. Перші клінічні ознаки обмеженого кровопостачання міокарда починають з’являтись при звуженні коронарної артерії більше ніж на 50% її просвіту.
Морфологічно атеросклеротична бляшка складається з ліпідного ядра та фіброзного покриву. У клініці захворювання надзвичайно важливо, наскільки щільним залишається покрив, оскільки у разі його пошкодження (розриву, відриву, розтріскування) та контакту крові з ліпідним ядром відбувається швидка активація згортання крові та формування тромбу в коронарній артерії, який може повністю перекрити її просвіт. В цьому випадку у хворого розвиваються гострі форми ІХС – нестабільна стенокардія або гострий інфаркт міокарда (в залежності від тривалості та ступеня перекриття судини).
Стенокардія
Стенокардія (аngina pectoris) – напад загрудинного болю, пов’язаний з ішемією міокарда внаслідок зростання його метаболічних потреб (тахікардія, підвищення АТ, серцевого викиду, тощо).
Детальний опис стенокардії був вперше даний В.Геберденом (1768). Ним було описано стенокардію напруги, спокою, типове розповсюдження болю (ірадіацію) в ліву руку та використано термін грудна жаба (angina pectoris).
Механізм розвитку болю при стенокардії. В серці немає спеціальної больової чутливості. Біль виникає в результаті специфічного подразнення нервових закінчень та стволів аферентних нервів метаболітами, що вивільняються при ішемії. Метаболіти, відповідальні за больові відчуття, остаточно не ідентифіковані тому їх об’єднують терміном “речовини, що продукують біль”, а саме, в зонах ішемії міокарда накопичується молочна, аденозинтрифосфорна кислоти, неорганічний фосфор, збільшуються концентрації Н+, кінінів, ацетилхоліну та інших фізіологічно активних сполук, зменшується вміст внутрішньоклітинного калію, накопичується натрій. Вони викликають подразнення інтерорецепторів міокарда та адвентиції коронарних судин. Імпульс подразнення за принципом вісцеросенсорного рефлексу передається сегментарно в складі задніх корінців та спинальних гангліїв (С8 ,Д2 ,Д3 ,Д4) до задніх рогів спинного мозку, далі до таламусу, де формується больова домінанта, яка має своє відбиття і у корі головного мозку. В зв’язку з тим, що в складі задніх корінців спинного мозку проходять сенсорні нервові волокна шкіряної рецепції, подразнення з яких також передається до таламусу, відчуття болю проводиться на периферії відповідно зонам Захар’їна–Геда (найчастіше: грудина, ліве плече, внутрішня поверхня лівої руки).
Основним (часто – єдиним) клінічним проявом стенокардії є больовий напад, який має специфічні характеристики:
Біль зазвичай має загрудинну локалізацію та ірадіацію в ліву руку (внутрішня частина передпліччя, ліктьовий бік долоні, IV та V палець), під ліву лопатку, в ліву частину нижньої щелепи.
Біль пекучого або стискаючого характеру, часто хворі дуже яскраво описують свої відчуття (ніби „слон наступив на груди”, „розлили окріп або гарячий свинець” і т.і.)
Зазвичай біль має інтенсивний характер, який примушує хворого застигти на місці або зупинитися, якщо він виконував якусь роботу (симптом “статуї” або „вітрини”)
Біль провокується фізичним або психоемоційним навантаженням (найбільш часті причини розвитку нападу стенокардії наведено на схемі 1) та триває від кількох секунд до 15–20 хвилин.
Біль вщухає через 1–4 хвилини після припинення фізичного навантаження або прийому нітрогліцерину
Основними причинами розвитку нападу стенокардії вважаються
Фізичне навантаження (стенокардія н а п р у г и)
ходіння
біг
підйом сходами або вгору
надмірна фізична напруга
Психоемоційний стрес
позитивні емоції (надмірна радість)
негативні емоції (надмірний сум, горе)
тривожні сновидіння (н і ч н а стенокардія)
Метеорологічні впливи (вітер, холод)
Положення лежачі (стенокардія с п о к о ю)
Надмірна їжа
Паління
Згідно сучасної класифікації виділяють наступні форми стенокардії:
Стабільна стенокардія напруження
Стабільна стенокардія напруження
Стабільна стенокардія напруження при ангіографічно інтактних судинах (коронарний синдром Х)
– Вазоспастична стенокардія (ангіоспастична, спонтанна, варіантна, Принцметала)
Нестабільна стенокардія (до 28 діб від моменту розвитку).
Стенокардія, що вперше виникла.
Прогресуюча стенокардія.
Рання постінфарктна стенокардія (з 3 до 28 доби інфаркту міокарда).
С т е н о к а р д і я н а п р у ж е н н я являє собою найбільш типовий клінічний варіант стенокардії, патогенетичною основою якого є епізоди регіональної коронарної недостатності, тобто невідповідності між тимчасово зростаючою потребою міокарда у кисні та рівнем кровообігу в басейні стенозованої артерії. Потреба в енергії зростає в результаті збільшення роботи серця при підвищенні частоти серцевих скорочень та артеріального тиску при фізичному навантаженні, надмірних емоціях, що провокує больовий напад. Гіпоксемія, що нерідко розвивається при цьому в зв’язку з порушеннями дихання та кровообігу в малому колі, посилює ступінь ішемії.
Основною скаргою хворих при стенокардії напруження є біль або дискомфорт за грудиною тривалістю до 15–20 хвилин, які виникають при фізичному навантаженні та зникають при його припиненні під час відпочинку або після прийому нітрогліцерину під язик. Ці відчуття за грудиною хворими сприймаються як стиснення, печія чи тягар у грудях або задуха. Типовою є ірадіація болю в ліву руку, плече але вона може бути і незвичною, наприклад, у щелепу, зуби, шию, пальці, тощо. Досить часто біль при нападі стенокардії супроводжується відчуттям страху смерті.
Окрім болю, під час нападу стенокардії хворого може турбувати відчуття нестачі повітря, слабкість.
При огляді хворого звертає на себе увагу:
– застригла його поза або значне обмеження рухів, інколи на місце больових відчуттів вказує прикладена до грудей рука пацієнта.
– в окремих випадках може виникати рефлекторний спазм судин гіподерми, що призводить до блідості шкірних покривів.
Зважаючи на короткотривалість нападу та значне нездужання хворого у цей момент проведення фізикального обстеження серцево-судинної системи недоцільне, а крім того – малоінформативне. Зазвичай можна виявити тахі- або, рідше, брадикардію. Артеріальний тиск може виявитись підвищеним (часто саме при підйомі артеріального тиску у хворого і виникає напад стенокардії).
Слід зазначити, що у період між нападами хворого може нічого не турбувати, а результати фізикального обстеження не відрізнятимуться від норми або відповідатимуть даним, характерним для супутньої патології (ознаки гіпертрофії лівого шлуночка при гіпертонічній хворобі та інше).
Оцінка тяжкості стенокардії проводиться на підставі кількості нападів протягом певного часу (доби, тижня, місяця), кількості таблеток нітрогліцерину, що доводиться прийняти хворому для усунення болю, та аналізу фізичного навантаження, яке здатне викликати у пацієнта напад стенокардії. Для оцінки спроможності хворого виконувати фізичне навантаження запропоновано виділяти функціональні класи (класифікація Канадської Асоціації кардіологів, загально визнана останнім часом у всіх країнах світу):