- •1.1. Регіон як об'єкт дослідження
- •1.3. Методологічні основи і методи науки
- •1.4. Сутність державної регіональної політики
- •2.1. Загальна характеристика стану населення регіону
- •36 Таблиця 2.2
- •2.2. Трудові ресурси регіону, зайнятість населення
- •2.3. Міграція населення як складний соціальний процес
- •3.1. Загальна характеристика природних ресурсів, їх роль у розвитку продуктивних сил
- •3.2. Земельні ресурси: стан та використання
- •3.3. Водні ресурси: стан та використання
- •3.4. Лісові ресурси: стан та використання
- •3.5. Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів
- •3.6. Охорона земельних ресурсів
- •3.7. Охорона водних ресурсів
- •3.8. Охорона лісових ресурсів
- •3.9. Охорона атмосферного повітря
- •3.10. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •3.11. Формування та збереження екологічно чистих територій та територій населених пунктів
- •4.1. Характеристика виробничої сфери — основи економічного розвитку
- •4.2. Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери
- •4.3. Загальна оцінка стану та розвитку промисловості
- •4.4. Паливно-енергетичний комплекс
- •4.5. Гірничо-металургійний комплекс
- •4.6. Машинобудування, хімічна та деревообробна галузі енономіки
- •4.7. Стан та розвиток агропромислового комплексу
- •4.8. Стан та розвиток транспорту та зв'язку
- •4.9. Інноваційна та інвестиційна діяльність
- •4.10. Послуги. Мале підприємництво
- •5.1. Характеристика соціальної сфери
- •5.2. Стан та розвиток освіти
- •5.3. Охорона здоров'я
- •5.4. Соціальний захист та соціальне забезпечення людей
- •5.5. Культура і мистецтво
- •5.6. Іуризм
- •5.7. Готельне господарство
- •5.8. Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування
- •6.1. Сутність спеціальних економічних зон
- •6.2. Характеристика спеціальних економічних зон
- •6.3. Оцінка виробничої діяльності
- •7.1. Характеристика малих міст
- •7.2. Основні напрями соціально-економічного розвитку малих міст
- •8.1. Сутність регіонального управління та місцевого самоврядування
- •8.3. Повноваження представницьких органів влади
- •8.4. Повноваження виконавчих органів влади
- •8.5. Підготовка кадрів для органів регіонального управління
- •8.6. Основні напрями вдосконалення системи регіонального управління
- •9.1. Планування — центральна функція управління. Сутність поняття планування
- •9.2. Теоретичні основи планування розвитку регіональних соціально-економічних процесів
- •9.3. Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону
- •10.2. Принципи формування місцевих бюджетів
- •10.3. Доходи місцевого бюджету
- •10.4. Видатки місцевого бюджету
- •10.5. Норматив бюджетної забезпеченості. Міжбюджетні трансферти
- •Регіональна економіка
1.3. Методологічні основи і методи науки
Під методологією наукового дослідження розуміють систему підходів, принципів, показників, методів дослідження соціально-економічних процесів, обгрунтування оптимальних рішень.
До основних принципів регіональних досліджень належать:
принцип еволюційного розвитку;
принцип науковості, оптимальності;
принцип соціальної спрямованості;
принцип підвищення ефективності регіональних рішень;
принцип пропорційності та збалансованості;
принцип пріоритетності.
Принцип еволюційного розвитку передбачає врахування того, що соціально-економічні процеси розвитку на регіональному рівні не здійснюється раптово, негайно. Для усвідомлення нових спрямувань, втілення їх у життя необхідна зміна психології людей, людських відносин, які склалися, а для цього потрібний певний період часу.
Принцип науковості, оптимальності передбачає використання економічних законів розвитку суспільства в обгрунтуваннях регіональних соціально-економічних рішень. Застосування наукових методів дозволяє об'єктивно оцінити тенденції у певних сферах регіонального розвитку, врахувати їх в прогнозних обгрунтуваннях. Принцип науковості передбачає також впровадження оптимальних рішень, тобто досягнення максимальних результатів при мінімальних затратах.
Принцип соціальної спрямованості означає, що у забезпеченні соціально-економічного розвитку необхідно враховувати інтереси людей, різних верств населення, забезпечувати соціальні потреби.
Принцип підвищення ефективності виробництва на регіональному рівні передбачає впровадження на підприємствах усіх галузей регіональної економіки заходів, спрямованих на економію усіх видів витрат, пов'язаних із виготовленням продукції.
Принцип реалізується через різноманітні форми раціонального використання та збереження трудових, матеріальних, природних ресурсів.
22
Принцип пропорційності та збалансованості реалізується в ринкових умовах в результаті досягнення рівноваги між попитом та пропозицією на певний вид продукції, послуг, виконання робіт, забезпечення раціональних співвідношень між мінімально необхідними потребами і наявними ресурсами.
Принцип пріоритетності визначає необхідність вибору пріоритетних напрямів діяльності в реалізації завдань соціально-економічного розвитку регіону, невідкладність виконання першочергових завдань.
В регіональних соціально-економічних дослідженнях для оцінки стану та обґрунтувань перспектив економічного розвитку, покращення соціальних умов життя людей використовують систему показників.
Показник — конкретне значення кількісних або якісних параметрів явища чи процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу. У загальному вигляді всі показники поділяються на три категорії в залежності від того, які функціональні особливості регіональних процесів вони відображають. Це:
економічні, що відображають продуктивність та економічну ефективність діяльності;
соціальні — рівень соціального розвитку та демографічну ситуацію;
екологічні — стан та використання навколишнього природного середовища.
Існує значна кількість показників, які використовуються для характеристики регіонального розвитку.
На рівні макрорегіонального дослідження рекомендується застосовувати обмежену їх кількість, але таких, які у достатній мірі відображають хід процесу соціально-економічного розвитку в динаміці.
За своїм призначенням, змістом і формою усі показники поділяють на натуральні та вартісні, кількісні та якісні, абсолютні та відносні, затверджені та розрахункові, норми і нормативи.
Натуральні показники (виробництво продукції, виконані роботи, надані послуги) характеризують використання ресурсів, матеріальне виробництво, обсяги соціальної роботи, вимірюються в натуральних одиницях.
23
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
До вартісних показників належать такі, що відображають економічну (грошову) оцінку результатів діяльності підприємств, організацій, виготовленої ними продукції, виконаних робіт, наданих послуг. За їх допомогою визначають обсяг товарної, валової, реалізованої продукції, обсяг капітальних вкладень, результати економічної та соціальної діяльності.
Кількісні показники використовують для виміру кількісної сукупності певних об'єктів, визначають обсяг, розміри, масштаби виробництва, руху товарів, виконання робіт.
Якісні показники характеризують рівень розвитку явищ, процесів, їх якісні особливості, закономірності. Використовують для планування та оцінки ефективності функціонування окремих складових частин регіональної економічної та соціальної діяльності.
Кількісні та якісні показники розробляють в натуральному і вартісному виразі.
Абсолютні показники характеризують число одиниць сукупності, її частин, груп. В управлінні з використанням абсолютних показників визначають планові завдання та їх виконання, які обчислюються як в натуральному, так і вартісному вимірі.
Відносні показники характеризують міру співвідношення двох показників і визначаються як результат від ділення одного показника на інший, який використовується як базовий, основний. Відносні показники показують динаміку, структуру відповідних величин, вимірюються у відсотках, питомій вазі.
Затверджені показники відрізняються своїм адресним характером і являють собою форму доведення планів розвитку регіону до конкретних підприємств, організацій, виконавців із зазначенням термінів їх виконання та необхідних для цього трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.
Розрахункові показники носять інформаційний або аналітичний характер. В більшості випадків вони використовуються для характеристики, обгрунтування та аналізу показників при їх затвердженні.
Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональному рівні використовують такі методи: системний, діалектичний,
24
нормативний, балансовий, програмно-цільовий, метод комплексного соціально-економічного аналізу, економіко-математичні методи.
Системний метод. Поняття «система» визначається як впорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих підсистем та елементів, що утворюють єдине ціле. Система являє собою одне із основних понять кібернетики — науки про управління складними динамічними системами. До системи належить будь-яке ціле, що складається із пов'язаних між собою окремих елементів. Властивістю динамічної системи є те, що окремі елементи утворюють єдине ціле з якісно новими властивостями. Розподіл системи на окремі підсистеми та елементи здійснюється таким чином, що зберігається загальна цілеспрямованість у функціонуванні системи. Елементи в системі об'єднані нричинно-наслідковими зв'язками. Зміна стану окремих елементів або зв'язків протягом певного часу приводить до зміни стану самої системи. Це означає, що система функціонує.
Системний метод дозволяє розглядати регіон у вигляді надзвичайно складної соціально-економічної системи, умовно окреслити цю систему, визначити склад системи з великої кількості елементів, виявити та спрямувати функціонування системи. Саме через системний підхід створюється можливість всебічно оцінити стан регіону, його ресурсний та інтелектуальний потенціал, можливості для становлення та розвитку.
Диалектичний метод дослідження регіону як системи передбачає використання діалектичної теорії та методу вивчення явищ у суспільстві в їх розвитку, базується на загальних законах розвитку. Цей метод дозволяє дослідити динаміку соціально-економічних процесів, оцінити їх перспективу.
Нормативний метод оснований на використанні в управлінні регіональними економічними та соціальними процесами прогресивних норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу, завдання стосовно розвитку окремих галузей економіки на регіональному рівні, що мають важливе значення для людей, що проживають на певній території, та для держави в цілому.
25
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Сутність балансового методу у регіональному дослідженні полягає в тому, що при плануванні соціально-економічної діяльності потреби в матеріально-технічних, природних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсах співставляються з можливими джерелами забезпечення цих потреб в результаті розробки балансів. Оскільки сукупні потреби, як правило, більше можливих обсягів ресурсів, необхідних для забезпечення цих потреб, то в процесі розробки конкретних балансів проводять ранжування потреб, здійснюють розподіл потреб на першочергові та менш важливі. Відповідно визначають обсяги ресурсів для задоволення спочатку першочергових потреб, а згодом — інших потреб.
Програмно-цільовий метод передбачає розробку цільових комплексних програм регіонального економічного та соціального розвитку, передбачає обгрунтування та вирішення крупних народногосподарських проблем, визначає шляхи розвитку усіх галузей економіки. що мають загальнодержавне значення.
Метод комплексного соціально-економічного аналізу базується на використанні економічної, статистичної інформації за попередні періоди для вивчення стану зміни показників, виявлення закономірностей в процесах розвитку окремих явищ та процесів у суспільстві, для аналізу впливу окремих факторів на ці процеси.
Економіко-математичне моделювання використовується для моделювання регіональних соціально-економічних процесів на основі використання економіко-математичних методів, є необхідною умовою для прийняття обгрунтованих рішень в управлінні. Сфера застосування економіко-математичного моделювання надзвичайно широка. Базується на використанні методів статистичного, динамічного, ймовірного змісту. До типових моделей належать:
моделі розподілу та використання ресурсів (трудових, матеріальних, енергетичних, природних, фінансових тощо);
моделі розвитку існуючих підприємств, їх реконструкції та будівництва нових;
моделі вивчення ринку товарів та послуг;
моделі оптимізації транспортного обслуговування;
26
моделі масового обслуговування (в сфері торгівлі, послуг тощо);
моделі розвитку житлово-комунального, міського господарства;
моделі для вивчення конфліктних ситуацій тощо.