2. Види етноцентризму
Гнучкий етноцентризм. Етноцентризм спочатку не несе в собі ворожого ставлення до інших угруповань і може поєднуватися з терпимим ставленням до міжгрупових відмінностей. З одного боку, упередженість є головним чином результатом того, що власна група вважається хорошою, і меншою мірою вона виникає з почуття, що всі інші групи - погані. З іншого боку, некритичне ставлення може не поширюватися на всі властивості й сфери життєдіяльності своєї групи.
У ході досліджень Бруера і Кемпбелла в трьох країнах східної Африки етноцентризм був виявлений у тридцяти етнічних спільнот. До своїй групі представники всіх народів ставилися з більшою симпатією, більш позитивно оцінювали її моральні чесноти і досягнення. Але ступінь вираженості етноцентризму варіювалася. При оцінці групових досягнень перевагу своєї групи було значно слабшим, ніж при оцінці інших аспектів. Третина спільнот оцінювала досягнення, як мінімум, однією з чужих груп вище, ніж власні досягнення. Етноцентризм, при якому досить об'єктивно оцінюються якості своєї групи і робляться спроби зрозуміти особливості чужої групи, називають доброзичливим, або гнучким.
Порівняння своєї і чужих груп у цьому випадку відбувається у формі зіставлення - миролюбної нетотожності, за термінологією радянського історика і психолога Б.Ф.Поршнева. Саме прийняття і визнання відмінностей можна вважати найбільш прийнятною формою соціального сприйняття при взаємодії етнічних спільнот і культур на сучасному етапі історії людства.
При міжетнічному порівнянні в формі зіставлення своя група може надавати перевагу в одних сферах життєдіяльності, а чужа - в інших, що не виключає критичності до діяльності і якостям обох і проявляється через побудову взаємодоповнюючих образів. Ряд досліджень 1980-1990-х виявив у московських студентів достатньо явну тенденцію до співставлення «типового американця» і «типового росіянина». У стереотип американця увійшли ділові (підприємливість, працьовитість, сумлінність, компетентність) і комунікативні (товариськість, розкутість) характеристики, а також основні риси «американізму» (прагнення до успіху, індивідуалізм, висока самооцінка, прагматичність).
У співвітчизників москвичі насамперед відзначили позитивні гуманістичні характеристики: гостинність, дружелюбність, гуманність, доброту, чуйність. Порівняння якостей, що складають два стереотипи, показує, що вони являють собою взаємодоповнюючі образи. Проте порівняння своєї і чужої груп зовсім не свідчить про повну відсутність етноцентризму. У нашому випадку московські студенти продемонстрували перевагу своєї групи: типовому її представникові вони приписували високо оцінювані в російській культурі риси, а американцеві - якості, формально позитивні, але знаходяться в нижній частині ієрархії особистісних рис як цінностей.
Порівняння етнічних груп у формі протиставлення. Етноцентризм не завжди буває доброзичливим. Міжетнічна порівняння може виражатися у формі протиставлення, що передбачає, щонайменше, упередженість по відношенню до інших груп. Індикатором такого порівняння є полярні образи, коли члени етнічної групи приписують собі тільки позитивні якості, а «чужинцям» - тільки негативні. Найбільш яскраво протиставлення проявляється в дзеркальному сприйнятті, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі, а ідентичні вади - суперникам. Наприклад, своя група сприймається як високоморальна і миролюбна, її дії пояснюються альтруїстичними мотивами, а чужа група - як агресивна «імперія зла», яка переслідує свої егоїстичні інтереси. Саме феномен дзеркального відображення був виявлений в період холодної війни в спотвореному сприйнятті американцями і росіянами один одного. Коли американський психолог Урі Бронфеннбреннер в 1960 відвідав Радянський Союз, він з подивом почув від своїх співрозмовників ті ж самі слова про Америку, які американці говорили про Ради. Прості радянські люди вважали, що уряд США складається з агресивних мілітаристів, що воно експлуатує і пригнічує американський народ, що в дипломатичних відносинах йому не можна довіряти.
Тенденція до міжетнічного протиставлення може проявлятися й у більш згладженої формі, коли практично тотожні за змістом якості оцінюються по-різному залежно від того, приписуються вони своїй чи чужій групі. Люди вибирають позитивний ярлик, коли описують рису, властиву своїй групі, і негативний ярлик - при описі тієї ж риси чужої групи: американці сприймають себе як доброзичливих і розкутих, а англійці вважають їх настирливими і розв'язними. І навпаки - англійці вважають, що їм притаманні стриманість і повагу прав інших людей, а американці називають англійців холодними снобами.
Деякі дослідники основну причину різного ступеня етноцентричністі бачать в особливостях тієї чи іншої культури. Існують дані, що тісно пов'язані зі своєю групою представники колективістичних культур більш етноцентричні, ніж члени культур індивідуалістичних. Проте психологами було виявлено, що саме в колективістичних культурах, де превалюють цінності скромності і гармонії, міжгрупова упередженість виражена слабше, наприклад, полінезійці демонструють меншу перевагу своєї групи, ніж європейці.
Войовничий етноцентризм. На ступінь вираженості етноцентризму більш значний вплив роблять не особливості культури, а соціальні чинники - соціальна структура, об'єктивний характер міжетнічних відносин. Представники груп меншості - невеликих за розміром і нижче інших за статусом - більш схильні до переваги своєї групи. Це відноситься як до етнічних мігрантів, так і до «малим націям». При наявності конфлікту між етнічними спільнотами і в інших несприятливих соціальних умовах етноцентризм може виявлятися в дуже яскравих формах і - хоча і сприяє підтримці позитивної етнічної ідентичності - стає дисфункціональним для індивіда та соціуму. При такому етноцентризмі, який отримав найменування войовничого, або негнучкого, люди не тільки судять про чужих цінностях виходячи з власних, а й нав'язують їх іншим.
Войовничий етноцентризм виражається в ненависті, недовірі, страху і звинуваченні інших груп за власні невдачі. Такий етноцентризм несприятливий і для особистісного зростання індивіда, адже з його позицій виховується любов до батьківщини, а дитині, як не без сарказму писав американський психолог Е. Еріксон: «вселяють переконання, що саме його «вид» входив в задум творіння всезнаючого Божества, що саме виникнення цього виду було подією космічного значення і що саме він призначений історією стояти на сторожі єдиного правильного різновиду людства під проводом обраної еліти і вождів».
Наприклад, жителів Китаю в давнину виховували в переконанні, що саме їх батьківщина - «пуп Землі» і сумніватися в цьому не доводиться, так як сонце сходить і заходить на однаковій відстані від Піднебесної. Етноцентризм в його великодержавний варіанті був характерний і для радянської ідеології: навіть маленькі діти в СРСР знали, що «починається Земля, як відомо, від Кремля».
Делегімітизація як крайня ступінь етноцентризму. Войовничий етноцентризм використовується в доктринах, які санкціонують захоплення і пригнічення інших народів. Крайній ступінь етноцентризму виражається у формі делегімітизації - розгляді групи або груп як наднегативних соціальних категорій, що виключаються з реальності прийнятних норм і цінностей. Делегімітизація максимізує міжгрупові відмінності і включає в себе усвідомлення переважної переваги своєї групи. Полегшують делегітимізацію відмінності у зовнішності, а також у нормах, мову, релігію та інших аспектах культури. Її метою є повне розділення своєї і чужої груп, аж до виключення останньої з роду людського. Членів чужої групи називають зміями, паразитами, щурами, представляють відьмами, вампірами, демонами. Все це переводить їх у категорію «нелюдей» і дозволяє не відчувати себе аморальними, вступаючи з ними так, як заборонено чинити з собі подібними людьми: знущатися, перетворювати на рабів або навіть вбивати.