Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bogdan.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
42.04 Кб
Скачать

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТНОЦЕНТРИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1. Науково-теоретичне визначення етноцентризму як соціально-психологічного феномена

2. Види етноцентризму

3. Функції, особливості та механізми прояву етноцентризму на груповому та індивідуальному рівнях

ВИСНОВКИ З РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2 ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ, МЕТОДІВ ТА МЕТОДИК З ВИВЧЕННЯ ЕТНОЦЕНТРИЗМУ

1. Теоретико-методологічні аспекти та методи вивчення етноцентризму

2. Методики дослідження етноцентризму

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Для підтримки групою позитивної ідентичності використовується специфічний механізм міжгрупового сприйняття - внутрішньогруповий фаворитизм, що полягає в тенденції благоволити власній групі та її членам у порівнянні з іншими порівнюваними з нею групами. Цей термін - калька з англійської мови - вже досить міцно увійшов у науковий обіг, хоча більш відповідним, мабуть, було б російське словосполучення перевагу своєї групи. Всім відомий приклад внутрігрушювого фаворитизму – етноцентризм.

Актуальність наукових досліджень міжетнічних відносин і, зокрема, феномена етноцентризму доведена на сьогоднішній день самим життям. У наявності радикальних зміни в етнічній самосвідомості народів нашої країни, що знаходить вираз у підвищенні інтересу етнічних груп до своєї історії, культури, традицій, мови. Однак зростання етнічної самосвідомості нерідко приймає форми, які обумовлюють негативне ставлення до інших етносів, неприйняття їхньої культури, мови і традицій, ухилення від спілкування з ними аж до демонстрації відкритої ворожості. У науці це явище отримало назву етноцентризму.

Етноцентризм в будь-якій формі його прояву чинить руйнівну дію на міжетнічні контакти, тому вивчення даного феномена є очевидно необхідним, особливо в сучасних умовах.

Етноцентризм існував протягом всієї історії людства. У написаній в 12 в. "Повісті временних літ" поляни, що мають, на думку літописця, нібито звичай і закон, протиставляються в'ятичам, кривичам, древлянам, які не мають ні справжнього звичаю, ні закону.

Еталонним може розглядатися все, що завгодно: релігія, мова, література, їжа, одяг тощо. Існує навіть думка американського антрополога Е. Ліча, згідно з яким, питання про те, що спалює конкретне племінне співтовариство своїх небіжчиків або ховає, круглі у них дома або прямокутні, може не мати іншого функціонального пояснення, крім того, що кожен народ хоче показати, що він відрізняється від своїх сусідів і перевершує їх. У свою чергу, ці сусіди, звичаї яких прямо протилежні, також переконані в тому, що їх спосіб робити що б то не було - правильний і найкращий.

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТНОЦЕНТРИЗМУ ЯК СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1.Науково-теоретичне визначення етноцентризму як соціально-психологічного феномена

Е́тноцентри́зм — властивість індивіда, соціальних груп і спільнот (як носіїв етнічної самосвідомості) сприймати й оцінювати життєві явища крізь призму традицій і цінностей власної етнічної спільності, що виступає як певний загальний еталон або оптимум.

Етноцентризм відбиває й одночасно відтворює єдність етнічної групи перед загрозами зовнішнього світу. Етноцентризм зв'язаний із протиставленням «ми — вони», що лежить в основі етнічної самоідентифікації. Кожна етнічна група фіксує свої особливі риси, що відокремлюють її від інших груп. Не менш істотний зв'язок етноцентризму із соціальними стереотипами, засвоюваними в ході соціалізації і включення в те чи інше соціокультурне середовище. Важливий чинник формування етноцентризму (ідеології в цілому) — націоналізм. Як і етнічну самосвідомість, етноцентризм не можна розглядати у відриві від історії та соціально-економічного становища відповідних етносів, а зміст поняття може бути різним, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Міжетнічні установки залежать від ступеня інтенсивності та спрямованості культурних контактів, що можуть бути не тільки ворожими, а й дружніми.

Поняття етноцентризму вперше було визначено як соціально-психологічне явище у 1906 р. За У. Самнером, етноцентризм - це таке світобачення, згідно з яким своя група виявляється в центрі, а всі інші порівнюються з нею або оцінюються з посиланнями на неї.

Сучасний дослідник І.С. Кой визначає етноцентризм як властивість "сприймати і оцінювати життєві явища крізь призму традицій, цінностей власної етнічної групи, що є певним еталоном чи оптимумом". Етноцентризм виявляється у задоволенні, яке отримують люди при сприйманні анекдотів, в сюжеті яких міститься змагання між представниками різних етнічних груп і найкращим виявляється представник їх власного етносу.

Основними показниками етноцентризму є:

- сприймання елементів своєї культури як "звичних" і "правильних", а елементів іншої культури - як "незвичних" і "неправильних";

- розгляд звичаїв власної групи як універсальних;

- оцінка цінностей, норм, ролей своєї групи як безсумнівно правильних;

- уявлення про те, що для людини звично співпрацювати з членами власної групи, допомагати їм, надавати перевагу своїй групі, пишатися нею і не довіряти чи навіть ворогувати з членами інших груп (М. Бруер і Д. Кемпбелл).

Отже, для груп та їх членів характерна різна ступінь враженості етноцентризму. Явний внутрішньо-груповий і зовнішньо-груповий фаворитизм ми представляємо в якості двох полюсів якогось теоретичного континууму, а кожен конкретний випадок міжетнічного сприйняття може бути охарактеризований з точки зору наближення до одного з них. Обидва полюси континууму відповідають диференціації у формі протиставлення, що передбачає, щонайменше, упередженість по відношенню до інших груп. Чим ближче до центру континууму, тим слабкіше виражено протиставлення, що може виражатися як в інтеграційних процесах, так і в тенденції до диференціації у формі зіставлення - «миролюбної нетотожності», за термінологією Б.Ф.Поршнева. У цьому випадку своя група може отримувати перевагу в одних сферах життєдіяльності, а чужа - в інших, що не виключає критичності до діяльності і якостям обох. Можливість інтеграції етнічних спільнот - у всякому разі в осяжному майбутньому - видається сумнівною. Ми бачимо результати «зближення націй» на просторах колишнього СРСР. А американські дослідники визнали застарілою теорію «корінних змін», згідно з якою «в результаті змішування різних етнічних і расових груп утворюється якась однорідна амальгама» . Чи не інтеграцію, а саме зіставлення - прийняття і визнання відмінностей - можна вважати найбільш прийнятною формою соціального сприйняття при взаємодії етнічних спільнот і культур на сучасному етапі історії людства.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]