3. Функції, особливості та механізми прояву етноцентризму на груповому та індивідуальному рівнях

Щодо розуміння етноцентризму не існує єдиної думки. Багато психологів розглядають етноцентризм як негативне соціально-психологічне явище, що проявляється в тенденції неприйняття всіх чужих груп у купі з завищеною самооцінкою власного групи.

Етноцентризм виконує як негативні, так і позитивні функції, а саме:

- Перешкоджає міжгруповій взаємодії;

- Підтримує позитивну ідентичність;

- Зберігає цілісність і специфічність етнічної групи

Основними механізмами, які виконують функцію міжгрупової диференціації, виступають:

- Стереотипізація - індивіду приписують властивості згідно з його групової приналежності;

- Соціальна каузальна атрибуція - приписування чинників поведінки і досягнень людини згідно її групової приналежності;

- Етнічна установка - готовність особистості до сприйняття тих чи інших явищ національного життя, міжетнічних відносин і відповідно готовність діяти певним чином в конкретній ситуації

Національно-психологічні особливості можуть виявлятися тільки через механізми установки і стереотипу. З одного боку, до сьогодні не знайдено інших пояснень функціонуванню несвідомого в психіці людей і їх діяльності. А прояв психології нації справді лежить на рівні між несвідомим і свідомим, оскільки воно носить мимовільний характер, тобто не залежить від волі людини. З іншого боку, теорія установки виводить на розуміння феномену психологічної готовності, також необхідного при описі процесу функціонування національно-психологічних особливостей, оскільки представник тієї чи іншої етнічної спільноти «схильний» мислити, відчувати, діяти так, як йому диктують національні традиції, прийняті норми і правила поведінки.

Схильність індивідів, груп людей впливу національних традицій, форм поведінки, що виявляються в засвоєнні національних установок і стереотипів без внутрішнього опору і достатнього осмислювання, отримала назву етнічної конформності.

На несвідомому, емоційному рівні вона проявляється у вигляді таких процесів, як особлива сугестивність, здатність до наслідування носіям національних традицій, етнічної культури і потреба в такому наслідуванні.

Явище стереотипізації, в свою чергу, єдино вірно пояснює характер функціонування стійких психологічних феноменів, якими і є національно-психологічні особливості людей.

Етностереотип - це спрощені, схематизовані образи етнічних груп, які характеризуються високим ступенем узгодженості індивідуальних уявлень.

Під етнічними стереотипами розуміють відносно стійке уявлення про моральні, розумові, фізичні якості, властиві представникам різних етнічних спільностей

Виділено два види етнічних стереотипів:

1) автостсреотіпи - це думки, судження й оцінки, що стосуються власної етнічної спільності;

2) гетеростереотипи - сукупність оціночних суджень про інші народи, про представників певної чужий етнічної групи

У структуру етностереотип відносяться наступні компоненти:

- Ядро, що складається з системи уявлень про зовнішність представників даної етнічної групи, її історичне минуле, особливості способу життя, трудові навички;

- Мінливі судження щодо моральних і комунікативних характеристик даної етнічної спільності, які тісно пов'язані з ситуаціями міжетнічних і міждержавних відносин

Стереотипи є соціальним явищем, а стереотипізація - це психологічний процес Стереотипізация є результатом категоризації соціальних об'єктів. Створюючи соціальні категорії, індивід акцентує увагу на властивостях, за якими люди, що належать до тієї чи іншої категорії, сприймаються схожими один на одного і одночасно такими, що відрізняються від інших.

Вперше термін «соціальний стереотип» використав американський журналіст Ліппман в 1922 р. у книзі «Громадська думка», коли аналізував вплив наявного знання про предмет на його сприйняття та оцінку при безпосередньому контакті. Згідно Ліппманом, стереотипи - це впорядковані, детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, які, по-перше, економлять його зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів і, по-друге, захищають його цінності, позиції і права. Іншими словами, стереотипи орієнтують людини в море соціальної інформації і допомагають зберегти високу самооцінку.

Історично так склалося, що переважна більшість досліджень присвячено етнічним стереотипам, тобто спрощеним образам етнічних груп. Перше серйозне емпіричне дослідження було проведено в 1933 р. в США Д.Кацом і К.Брейлі. Вони запропонували студентам Прінстонс-кого університету список 84 особистісних рис, з яких ті повинні були вибрати по п'ять найбільш характерних для десяти груп: білих американців, афроамериканців, англійців, ірландців, німців, італійців, євреїв, китайців, японців, турків. Кац і Брейлі виявили високий рівень згоди в приписуванні деяких рис тим чи іншим етнічним групам. Наприклад, 84% випробовуваних вважали, що афроамерікан-ці забобонні, 78% - що німці здатні до наук і т.п. Методика «Приписування якостей» отримала надзвичайно широке поширення як в США і Європі, так і в країнах «третього світу» - Лівані, Пакистані, Філіппінах і т.д. В рамках описового напрямки вивчення стереотипів її до цих пір вважають неперевершеною.

Висновки з розділу 1

Незважаючи на те, що про етноцентризм часто говорять в негативному ключі, а не як про неминучий наслідок прилучення до культури і соціалізації, потрібно знати, що етноцентризм - це нормальна частина повсякденного психологічного функціонування. Однак певна ступінь етноцентризму невід'ємна від соціального порядку і згоди. Без подібних імпліцитних позитивних оцінок власної культури не було б підстав для того, щоб дотримуватися норм поведінки і законів суспільства або працювати спільно з іншими людьми в повсякденному житті. Тим самим, етноцентризм грає важливу роль і функцію, допомагаючи об'єднанню суспільства і культури. Більш серйозне питання стосується того, як ми можемо більш гнучко використовувати свій етноцентризм.

РОЗДІЛ 2 ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ, МЕТОДІВ ТА МЕТОДИК З ВИВЧЕННЯ ЕТНОЦЕНТРИЗМУ