6. Умови водопритоку та боротьба з ним на соляних родовищах.

VI тип. Соляні родовища. Легко розчинні галоїдні родовища доцільно виділити в окремий тип не тільки внаслідок гарної розчинності соляних покладів у воді, але і тому, що соляні поклади мають високу пластичність, завдяки якій виникаючі в соляний товщі тріщини дуже швидко стуляються. Це — одна з головних причин, що обумовлюють відсутність води в ряді соляних родовищ. Іншою причиною служить та обставина, що на соляних родовищах корисна копалина часта покривається потужними глинистими товщами, які захищають її від розмиву. Унаслідок цього соляні рудники звичайно води не містять. У випадку ж наявності в соляних родовищах більш або менш значних кількостей води, циркуляція її в товщі кам'яної солі, завдяки гарній розчинності останньої, приводить до швидкого росту водопровідних шляхів (тріщин, каналів), що часто спричиняє загибель рудника. Відомі досить численні випадки загибелі соляних рудників від притоків води.

Соляні родовища виділяють у зв’язку з тим, що соляні поклади не лише мають соляні властивості розчинення у воді, а й завдяки тому, що соляні поклади достатньо пластичні і тріщинуваті, які в них виникають досить швидко. Ці родовища ввійшли до нашого часу завдяки ізольованості цим покладам, що вберегло їх від розмивання. Здебільшого соляні поклади за природних умов не містять води. Вода зявляється лише в процесі його розробки, або у зв’язку з порушенням рівноваги між покладами солі та наявністю у природних умовах соляних розчинів. На родовищах солей зустрічається надсольові, підсольові та внутрішні розсоли, іноді виділяють бічні. Надсольові – інфільтраційний або змішаний генезис. Бічні – змішаний, а підсольові та внутрішньосольові – седиментаційний генезис.

Для боротьби з цими явищами використовують закладання виробничого простору, неконденційними уламками солі для насичення підземних вод до стану насичення розслів, залишають непорушені щілини солі між окремим штреками соляними у вигляді стрічок (10-12 см), а також використовують ізоляцію небезпечних ділянок.

7.Пливунні явища для безнапірних та напірних пластів. Породи, що мають пливунні властивості. Заходи боротьби з пливунами.

Пливунні явища характерні для родовищ ІІ типу(родовища, що залягають в незцементованих піщано-глинистих породах). Обсяги надходження пливунної маси у виробку при прориві покрівлі залежать від напірності водоносної товщі. Швидкість виникнення дрібних частинок породи пливунної маси залежить від величини гідростатичного напору, під яким вода знаходиться у водоносному шарі, а також віж потужності ті літологічного складу водовмісних порід. Якщо водоносний шар над покрівлею безнапірний, то об’єм пливуна можна визначити V=1/3 h^3/f + h³/8., f = tgα, f – тертя. α – кут при вершині конуса, менше кута природного відкосу піску під водою.

Коли пласт напірний і має значну потужність, то об’єми надходження пливуна дуже значні і не обмежені в часі.

Крім глинистих дрібнозернистих пісків, пливунні властивості мають також:

1)водо насичені кварцово-серицитові сланці, які можуть намивати у вигляді рідкої маси, а іноді стрімко прориваються у виробки великими масами.

2) зруйновані сланці вугленосної товщі які перетворюються у легкоплинну глинисту масу, яка при розкритті заповнює глинисті виробки

3)Глини певного мінералогічного складу, швидкість просування фронту яких складає 0.5км/год. Їх надходження до виробок сприяє руйнуванню бетонних та залізних кріплень виробок. Випирання глини супроводжується надходженням води, яка виносить до 2% завислих частинок.

Засоби боротьби з пливунами:

1)Капітальне кріплення слабких ділянок виробок; 2)дренажні засоби осушення пластів з пливунами: 3) застосування кесонних споруд а також установок забійного водо пониження, які складаються з комплексу голко-фільтрів, водозбірного колодязя, аванкамери та насосної установки. Ця установка найбільш ефективно працює, якщо система знаходиться в вакуумі.

8. Вивчення ступеню і характеру тріщинуватості порід. Генезис тріщин. Кількісні показники тріщинуватості.

Серед основних чинників, що визначають структуру тріщинуватості: розкриття тріщин та об’єм пустот, інтенсивність тріщинуватості пустот та елементи направлення пустот в просторі. Поширені 3 типи тріщинуватості: 1) Тектонічна тріщинуватість – поширюється на глибину більше 500 метрів, розбиваючи корінні/п на великі блоки. Тектонічні порушення проходять по слабких породах; 2) Тріщини вивітрювання – поширюються на глибину до 200 м, з глибиною зменшуються; 3) Штучна тріщинуватість – викликана експлуатацією родовищ з обваленням покрівлі. В зв’язку з цим з поверхні відбувається просадка землі.

При розкритті тектонічних тріщин в свердловинах, закладених на вищих гіпсометричних відмітках, відбувається різка втрата промивальної рідини, а в свердловинах, які проходять на знижених ділянках відбувається само вилив. Тектонічна тріщинуватість часто поєднується з тріщинуватістю вивітрювання в верхній зоні, що суттєво збільшує водо притоки, якщо тріщини не закальматовані, в переоди дощів максимальні вод притоки до виробок сягають 30-50 м³∕год. Найбільш небезпечними є тріщини які утворюються в результаті гірничної розробки і досягають поверхні землі. За наявності зв’язку таких тріщин з поверхневими водами виникають величезні водо притоки у виробки.

Методи визначення тріщинуватості поділяються на прямі і сторонні

Прямі: кількісна оцінка тріщинуватості шляхом безпосереднього її вивчення на відслоненнях порід як на денній поверхні так і в свердловинах, основними кількісними показниками тріщинуватості є частота тріщин, що визначається за чилом тріщин які приходяться на 1м³; блочність – характер розчленування масиву порід тріщинами на окремі блоки; Коефіцієнт тріщинної пустотності=відношення площі порожнин тріщин до площі породи, виражена в відсотках. На практиці використовують ступінь тріщинуватості порід, яка визначається відношенням суми довжини слідів тріщин до величини площі ділянки на яку вони виходять. В результаті цього вивчення виділяють однорідні структурно-геологічні відношення ділянки, системи тріщин, їх генезис та розподіл, елементи залягання, відстань між тріщинами, їх довжину, характер заповнення, жорсткість поверхні стінок тріщини та ін., виконується карта на основі цієї інформації.