Судово-психологічна експертиза в діяльності органів військової юстиції

8.1. Загальна характеристика судово-психологічної експертизи

Правильному вирішенню завдань розкриття і розслідування злочинів, а також перевиховання тих, хто вчинив злочин, сприяє використання працівниками правоохоронних органів і правосуддя психологічних знань. Однак, юридична практика показує, що слідчий військової прокуратури, суддя військового суду, офіцер-дізнавач та інші особи, які представляють правосуддя, не у всіх випадках можуть врахувати у своїй роботі сучасні дані, методи і методики психологічної науки. У цьому випадку з’являється необхідність звертатися до експертів-психологів проведення судово-психологічної експертизи, у ході якої професійний психолог отримує нові факти, корисні для встановлення істини в кримінальній справі.

Спеціаліст-психолог, який виступає в ролі експерта, може надати слідчому, наприклад, інформацію про особливості процесів пам’яті і мислення про характерний вплив на перебіг певних психічних процесів особистості та її поведінки в стані алкогольного сп’яніння чи стресу та ін. В кримінальному процесі судово-психологічна експертиза виступає як одна із основних форм практичного застосування спеціальних психологічних знань в юриспруденції.

Судово-психологічна експертиза є одним із видів судових експертизи, а отже, одна із засобів встановлення істини в судочинстві, джерелом доказів.

Потрібно відрізняти судово-психологічну і судово-психіатричну експертизи:

судово-психологічна експертиза вивчає суттєві для кримінальної справи особливості психічної діяльності обвинувачених, потерпілих і свідків;

судово-психіатрична експертиза вивчає психічні прояви, які виходять за межі норм, тобто є патологічними.

Спроби використати судово-психологічну експертизу в кримінальному судочинстві застосовувались давно. Так, ще в 1928 р. А.Р. Лурія, вивчаючи психологічні процеси, розробив моторну методику діагностики афективних слідів, яка виявилась прообразом детектора брехні. Але рівень розвитку практичної психології в цей період відставав від потреб юридичної практики, ефективних науково обѓрунтованих методик всебічного дослідження особистості не існувало, тому експертні завдання глибоко не вирішувалися. Суттєвим є внесок у встановлення і розвиток судово-психологічної експертизи українських вчених А. Брусиловського, В. Внукова, Я. Канторовича.

Першим значним дослідженням у галузі судово-психологічної експертизи була праця А. Брусиловського “Судово-психологічна експертиза”. Теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в ній, не втратили свого значення і в наш час.

Серед сучасних дослідників проблем судово-психологічної експертизи необхідно назвати праці Ю. Грошевого, М. Костицького, М.Коченова, З. Митрохіної, В. Нара та ін.

Загальний предмет судово-психологічної експертизи – особливості психіки тих людей, дослідження котрих має значення для встановлення істини в кримінальних справах.

Предметом судово-психологічної дисципліни – непатологічні психічні аномалії індивіду, які мають значення для встановлення істини в судочинстві.

Окремими предметами судово-психологічної експертизи можуть бути:

• наявність або відсутність у обвинувачених в момент вчинення злочину – афекту;

• принципова здатність свідків, підозрюваних і потерпілих (особливо дітей) правильно сприймати важливі для кримінальної справи обставини;

• здатність свідків, підозрюваних і потерпілих давати правильні покази про суттєві для справи обставини;

• можливість виникнення різних психічних переживань, які перешкоджають нормальному виконанню професійних функцій (наприклад, на залізничному транспорті, в авіації, в діяльності оператора автоматизованих систем управління на виробництві і т.п.).

Поведінка пихічноаномальних осіб відрізняється неадекватністю, невідповідністю об’єктивним вимогам дії, яка здійснюється. Показниками такої неадекватності поведінки злочинців можуть бути:

­-­ крайні прояви емоційної нестійкості – підвищена агресивність, ознаки інтелектуальної неповноцінності, яка виразилася у невідповідності мотивів, спонукань використаним засобам виконання дій, нездатніcть враховувати об’єктивні умови діяльності;

- гіпертрофія потреб найнищих рівнів (наркоманія, еротоманія);

- крайня мовна бідність, примітивізм, односкладність мовних побудов, дефектність мовноутворення та мовновисловлення;

- „стрибки думок” – нездатність до дискурсивного (логічнопослідовного) мислення, узагальнення та класифікації;

- експресивно-демостративного (криклива, визиваюча) поведінка на слідстві, легковажне відношення до наслідків діяння, як скоїв;

- підвищений рівень домагань, хвастливість, лживість, явні ознаки самообмови;

- дані, які повідомляються, явно неправдоподібні та придумані, часта зміна показань, схильність до сексуальних перверсіям (збоченням);

- аналогічність злочинних діянь, відкрита демострація її наслідків, крадіжка броских, але малоцінних речей при наявності речей більш цінних;

- зовнішньосоматичні ознаки – асиметрія скелету обличчя, аномалії в конфігурації черепа, непропорційність частин тіла, інфантильність виразу обличчя, рухові та мімічні розлади.

Потрібно особливо відзначити: у процесі судово-психологічної експертизи проходить не встановлення достовірності показів обвинувачених, свідків і потерпілих (це не входить в компетенцію судово-психологічної експертизи, а є предметом вивчення справи слідчим і судом), а вияснення можливості допитуваної особи, в силу її індивідуально-психологічних особливостей, сприймати факти і явища, зберігати їх в своїй пам’яті та відтворювати на допиті.

Судово-психологічна експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою суду, в яких повинні бути відображені обставини справи, визначений експерт або група експертів, сформульовані запитання, які потребують експертного дослідження. В окремих випадках в якості експертів призначаються спеціалісти-психіатри.

Таким чином, судово-психологічна експертиза в змозі дати характеристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами складу злочину – сильного душевного хвилювання обвинуваченого, що виникло раптово, безпомічного стану потерпілого, сильного страху свідка, депресії потерпілого і т.д. Вона сприяє розкриттю і розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання засудженого в умовах виправно-трудової установи.

Приводами для обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи є:

статеві злочини;

сумніви в здібностях особи правильно сприймати важливі для слідства обставини і давати по них правильні покази;

ознаки вкрай підвищеного і раптово виниклого емоційного перенапруження, яке проявилося в злочинній дії;

Крім вказаних приводів обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи виділяються необов’язкові приводи її призначення. До них відносяться:

призначення експертизи для встановлення авторства письмового документа за його психологічними особливостями (психолого-лінгвістична експертиза);

призначення експертизи для встановлення непатологічного психологічного стану особи, схильної до самогубства;

призначення експертизи при розслідуванні подій, пов’язаних з використанням техніки (у випадку автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспортних пригод, аварій на виробництві і т.п.)

Виходячи із цього, розрізняють наступні види судово-психологічних експертиз:

судово-психологічна експертиза емоційних станів;

судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексуальні злочини;

судово-психологічна експертиза у справах про випадки пов’язані з керуванням технікою;

психолого-лінгвістична експертиза;

комплексна судова медико-психологічна експертиза;

експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи;

посмертна судово-психологічна експертиза; комплексна психолого-психіатрична еспертиза.

Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є науково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка.

Як галузь психології, діагностика почала розвиватися з кінця XIX століття під впливом вимог практики. її найбільшими представниками були американський психолог Джеймс Кеттел (1860-1944), німецький психолог Герман Еббінгаус (1850-1909), французький психолог Альфред Біне (1857-1911), англійський психолог і антрополог Френсіс Гальтон (1822-1911) та ін. Так, Дж. Кеттел вперше вжив у психологічній літературі термін “інтелектуальний тест”, вивчав об’єм уваги і навички читання, зафіксував феномен антиципації. Г.Еббінгауз справедливо вважається автором психологічного експериментального методу по вивченню пам’яті. З іменем Ф.Гальтона пов’язана поява психологічних опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мислених образів. Суттєвий крок у розвитку психодіагностики зробив А.Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення інтелекту дітей.

У компетенцію судово-психологічної експертизи не входить оцінка юридичних ознак суб’єктивної сторони злочину, юридична кваліфікація, моральна оцінка особистості, її поведінки, розв’язання питань медичної діагностики. Юридична основа для виробництва судово-психологічної експертизи відповідна постанова слідчого або визначення суду. При призначенні судово-психологічної експертизи повинні бути правильно сформульовані питання, що ставляться перед експертом. Вони не повинні виходити за межі його професійної компетенції, зокрема носити правовий характер.

Так, неприпустима підміна психологічних понять (фізіологічний афект, емоційний стан, емоційна реакція) правовими, наприклад, “які, раптово виникли сильне душевне хвилювання”. Перед експертом-психологом не можуть бути поставлені питання відносно достовірності свідчення осіб, що допитуються.

Формулюючи питання, необхідно враховувати: загальний предмет, об’єкти і науково-методичні можливості СПЕ; кримінально-правове, кримінально-процесуальне, криміналістичне і виправно-трудове значення що встановлюються за допомогою висновку експертів фактів; конкретні обставини справи, в яких виникли мотив і основа для призначення СПЕ.

Основна функція питань, що ставляться експертами, полягає у тому, щоб з максимальною точністю і повнотою розкрити перед ними предмет експертизи, що призначається. Зрозуміло, що вичерпний список питань скласти неможливо, оскільки для цього було потрібно б проаналізувати всі без виключення кримінальні справи, по яким СПЕ не є вичерпною і потребує вдосконалення, так і питання, що пропонуються на кожний випадок СПЕ експертам потрібно розглядати тільки як типові, які потребують уточнення і конкретизації.

У ряді випадків, якщо у обвинуваченого виявляються ознаки розумової відсталості, психопатичні риси, якщо є дані про перенесені ним черепно-мозкові травми, неврологічні порушення і інші відхилення, не пов’язані з психічним захворюванням, є ефективним проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, на дозвіл якої ставляться питання, що відносяться до компетенцій обох видів експертиз.

Складним є питання про діагностику фізіологічного афекту в стані алкогольного сп’яніння. Відомості про вживання обвинуваченим алкоголю до здійснення злочину не знімають з експертів необхідності ретельно дослідити його індивідуально-психологічні особливості, аналізувати розвиток ситуації злочину, інші обставини справи, щоб в кожному конкретному випадку вирішувати питання про наявність або відсутність афекту. Тому правомірне призначення СПЕ на предмет афекту відносно обвинуваченого, що знаходився в стані алкогольного сп’яніння, особливо у разі легкої міри сп’яніння.

У компетенцію психологічної експертизи входить оцінка здатності психічно здорової потерпілої (потерпілого) розуміти характер і значення злочинних дій винного і оцінка здатності чинити йому опір в залежності від рівня психічного розвитку потерпілого, зокрема рівня інтелектуальних здібностей, від її індивідуально-психологічних особливостей і психічного стану в момент злочину. Жертви сексуального злочину розуміти характер і значення дій, що здійснюються з нею або неможливість чинити опір винному через свій фізичний або психічний стан: малолітнього віку, фізичних нестач, розладів душевної діяльності або іншого хворобливого або несвідомого стану.

Методи і структура судово-психологічної експертизи

Судово-психологічна експертиза повинна проводитися сучасним науково-психологічними методами. Провідним методом психодіагностики є метод тестів. Використовуються в цілях судової експертної діагностики тести повинні бути валідними та високонадійними. Серед психодіагностичних тестів особливо широко застосовуються наступні:

Особистісний опитувальник ММРJ (Мінесотський багатофакторний особистісний опитувальник). Опитувальник виявляє психомсоматичні та неврологічні порушення, психопатичні типи поведінки (фобії, маніакальні і психопатичні стани, агресивні і садистські нахили та ін.).

Існують три адаптованих до ММРJ опитульваників (опитувальник Березына, Мірошніченкова, Собчіка).

Опитувальник ММРJ може бути використаний для діагностиці кримінально значущих якостей особистості.

В судово-еткспертих дослідженнях застосовується також опитувальник Кеттела ( який виявляє, на думку автора, 16 особистісних факторів).

Поряд з опитувальниками в судово-експертній практиці широко використовуються проективні методи, які виявляють на модельних ситуаціях різноманітних установок особистості. Найрозповсюдженіший – тест Роршаха ( він складається з 10 таблиць із зображенням двосторонніх сіметричних плям. Відповідь інтерпретує експериментатор на основі теоретичних положень, виявляються стійкі особистісні тенденції).

В тесті Розенцвейга методом малюнкової асоціації виявляються можливі реакції особистості в емоціогенних ситуаціях.

Для обстеження психічних аномалій неповнолітніх може бути використаний патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО), розроблений Лічко. За допомогою ПДО визначаються акцентуації (крайні норми) характеру, які обумовлюють його уразливість по відношенню окремих психічних впливів. Мається досвід застосування ПДО в практиці судово-психологічної, експертизи.

Для виявлення наслідкової обумовленості психічних аномалій використовуються методи психогенетичної діагностики.

Окрім тестових досліджень в психодіагностиці широко використовується метод наукового спостереження, метод бесіди та біографічний метод.