16. Порядок і значення офіційного опублікування нормативних актів.

Необхідно розрізняти неофіційне й офіційне оприлюднення актів Верховної Ради України (парламенту), Президента України (глави держави), Кабінету міністрів України (уряду). Неофіційне оприлюднення має винятково інформаційне значення. Правові акти, оприлюднені в неофіційному порядку не можуть бути використані для їхнього офіційного застосування. Неофіційне оприлюднення допускається тільки після офіційного оприлюднення.

Офіційне оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду здійснюється не пізніше, ніж у п'ятнадцятиденний строк після їхнього прийняття й підписання у встановленому порядку, включення в Єдиний державний реєстр нормативних актів із присвоєнням відповідного реєстраційного коду.

Вищевказані акти підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Заради України», газета «Урядовий кур'єр» (в окремих випадках дані акти можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення й радіо).

У ряді випадків, як спосіб офіційного оприлюднення вищевказаних актів застосовується розсилання: за рішенням відповідного органа відносно актів, які не мають загального значення, нормативного характеру, актів з обмежувальними грифами. Одержувачі актів, що розсилаються - відповідні державні органи й органи місцевого самоврядування, доводять їх до відомості підприємств, установ, організацій і осіб, на яких поширюється їхня дія.

Згідно ч.ІІІ ст.57 Конституції України, закони й інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відомості населення в порядку, установленому законом, є недіючими.

Порядок офіційного оприлюднення актів парламенту, глави держави, уряду визначений указом Президента України від 10.06.1997р. №503/97 (изм. і доп. - укази Президента України №1327 від 04.12.1997р., №1235 від 10.11.1998р.).

17. Роль звичаїв ділового обороту в регулюванні цивільних правовідносин.

Звичаєм ділового обороту визнається склалося і широко застосовується в якій-небудь галузі підприємницької діяльності правило поведінки, не передбачене законодавством, незалежно від того, зафіксовано воно в будь-якому документі. (Ст.5 ГК РФ)

Звичай ділового обороту як «правило поведінки» визначається наступним:

це правило не передбачено ні законодавством, ні договором;

воно склалося, тобто стало досить визначеним у своєму утриманні;

дане правило широко застосовується;

правило застосовується в якій-небудь галузі підприємницької діяльності.

При наявності одночасно всіх цих ознак такі правила поведінки стають джерелами цивільного права і застосовуються судами при вирішенні спорів, що випливають з підприємницької діяльності. При цьому, звичаї ділового обороту можуть бути застосовані незалежно від фіксації їх у будь-яких нормативно-законодавчих документах - вони можуть бути просто опубліковані у пресі, викладені у набрав законної сили рішення суду по конкретній справі, який містить подібні обставини тощо.

18. Юридичне значення рішень і висновків Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду України і Вищого Господарського Суду.

19. Кодифікація та інші форми систематизації цивільного законодавства.

Розрізняють різні форми систематизації законодавства:

1) кодифікацію законодавства;

2) інкорпорацію законодавства;

3) консолідацію законодавства.

Кодифікація - це форма систематизації законодавчих актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин, яка полягає у якісній переробці нормативного матеріалу, тобто відміні застарілих норм, усуненні конкуренції правових норм та інших суперечностей правового регулювання, заповненні прогалин і створенні нового нормативно-правового акту -Кодексу, статуту, положення.

Інкорпорація - це форма систематизації законодавства, яка полягає у зведенні воєдино чинних нормативно-правових актів без зміни їх змісту і видання різного роду збірників. Інкорпорація може здійснюватися за хронологічним, алфавітним чи предметним критерієм, а також бути офіційною і неофіційною.

Консолідація - це форма систематизації законодавчих актів держави, що регулюють суспільні відносини певної сфери, яка полягає в їх об'єднанні без зміни змісту і видання єдиного нормативно-правового збірника. Так, результатом консолідації законодавства можна вважати видання Зводу законів України.