4. Поняття та джерела цивільного права.

Джерела ЦП – це спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними органами держави і призначені регулювати майнові відносини, пов’язані з майновими особисті немайнові відносини та особисті немайнові відносини не пов’язані з майновими. Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. До основних законів належить КУ (28. 06. 96). КУ має найвищу юр-ну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі КУ і мають відповідати їй. КУ містить у собі норми різних галузей права, втому числі норми ЦП. Після КУ вищу юр-ну силу мають закони. Закон – це нормативно-правовий акт, що приймається ВРУ. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України, затверджений ВРУ 16.01.03, що вступив в дію з 01.01.04. він є єдиним кодифікованим актом цивільного законодавства. ЦК складається з 6 книг, норми кожної окремої книги становлять окремі цивільно-правові інститути. Актам цивільного зак-ва є також інші кодекси і закони: Сімейний кодекс, Земельний кодекс, „Про власність”, „Про заставу” тощо. Також до джерел цивільного права відносяться підзаконні акти: укази ПУ, постанови КМУ, відомчі нормативно-правові акти.

5. Співвідношення публічного та приватного права.

предметом регулювання м/н публічного права є владні, публічні відносини. М/н прив-не право-це галузь права, яка регулює цив-правові відносини, що мають м/н характер. М/н прив-не право є складовою частиною національної правової системи, його норми ств-ся державою самостійно.осн-на задача прив-го права полягає у врегулюв колізій між нормами прив-го права різних країн. Здійс-ся ця задача за допомог спец-х норм-колізійних., тому його ще наз-ть колізійним правом. М/н прив-не право тісно пов‘язане з публ правом. За допомогою м/н торгових, податкових, про правову допомогу договорів здій-ся уніфікація норм приватн права держав. Існує думка про співпадання предмета регулювання, учасників правовідн., методів та форм регламентаціїї м/н прив та публ права, це дві різні галузі права з різними предметами(для публ права-це владні міждерж-ні відносини, для прив права-привотноправові ).

6. Цивільне право, як приватне право.

Таким чином, публічне право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що побудовані на засадах влади і підпорядкування їх учасників владним інституціям, і пов'язані з державними або суспільними інтересами. Основну сутність публічного права становить прийом юридичної централізації. Приватне право - сукупність правових норм, що за допомогою диспозитивного методу забезпечують і регулюють захист відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій незалежності їх учасників. Приватне (цивільне) право - система юридичної децентралізації.

7. Предмет цивільно-правового регулювання.

Предметом цивільно-правового регулювання є: - майнові відносини; - особисті немайнові відносини. Майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу незалежності використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання й інших матеріальних благ. По змісту майнові відносини поділяються на дві групи: - відносини власності; - відносини в сфері товарообігу.

Відносини власності, тобто майнові, відображають існуюче розподіл матеріальних благ між визначеними особами. Майнові відносини в сфері товарообігу - це відносини, зв'язані з переходом матеріальних благ від одних суб'єктів (виробників) до інших (споживачам). Особисті немайнові відносини. У даному випадку маються на увазі особисті, немайнові права на блага, невіддільні від особистості: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство.

Вони індивідуалізують особистість, здійснюють її моральну оцінку з боку суспільства. Зазначені права поділяються на групи: - особисті права, зв'язані з майновими, наприклад особисті права авторів творів в області науки, літератури, винаходів;- особисті права, які виникають незалежно від майнових, тобто не зв'язані з ними, наприклад право на ім'я, честь, гідність.

?8. Цивільно-правові методи регулювання суспільних відносин.

Методи правового регулювання:

Диспозитивний метод – застосовується для врегулювання суспільних відносин, що потребують координації інтересів суб’єктів.

Імперативний метод – застосовується для врегулювання суспільних відносин, що базуються на принципах субординації.