17.Способи формування базового матеріалу.

Етап дидактичного проектування припускає здійснення аналізу і діагностики процесу навчання що включає: аналіз початкових вимог, серед яких рівень сформованості у навчених базових умінь по конкретній темі, емоційне відношення до професії і учбового предмету, соціодемографичні і психологічніхарактеристики групи; аналіз дидактико-технічних засобів навчання. В результаті аналізу і діагностикистанупроцесу навчання повинно бути отримані способи корекції початкових вимог до учбової групи і способи вдосконалення засобів навчання. Корекція базових умінь у навчених припускає: ·                   визначення базового матеріалу; ·                   встановлення між темних (МТ) зв'язків учбового матеріалу по темі, що розробляється, з базовим матеріалом; ·                   визначення способів реалізації МТ – зв'язків в навчанні; ·вибірспособів (методів, форм і засобів) контролю базових знань; ·                   визначення критеріїв оцінки базових знань учнів; ·                   вибір способів формування базових знань. Базовийматеріал– це все ті відомості, які по сенсу пов'язані з даною темою і способи їх реалізації приведені в додатку. Встановлення виду МТ – зв'язку дозволяє визначиться із способом її реалізації в навчанні і, тим самим, підійти до вибору способів контролю формування базових знань у навчених. Виходячи з виду МТ – зв'язку і особливостей її реалізації, вибираються способи контролю базових знань з урахуванням характеристик учбової групи, складності і важливості нового матеріалу, резерву часу.

18. Сутність поняття орієнтовна основа діяльності. Алгоритм діяльності викладача з розроблення технологій формування ООД.

Згідно з діяльнісним підходом до навчання орієнтовна основа діяльності містить наступні складові.

1. Образ кінцевого продукту, або уявлення про кінцевий результат. У теоретичному навчанні це відповіді до завдань і задач, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному нав­чанні - деякі зразки, макети, моделі.

2. Об'єкт перетворення, або матеріал для діяльності та її пред­мет. У практичному навчанні це заготовки, матеріали, майдан­чики для монтажу, пристрої, які необхідно відремонтувати, тощо, а в теоретичному навчанні - умови задач, завдань, питан­ня, сформульована проблема і т. ін.

3. Засоби діяльності, тобто інструменти, інструкції та креслен­ня, карти, таблиці, алгоритми й формули розрахунку, обґрунту­вання, теорії, висновки.

4. Технологія діяльності або уявлення про способи її здій­снення, які містять склад прийомів, їхню послідовність, подану у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методику вибору, порядок рішення, вказівки й інструкції.

Ступінь включення й взаємозв'язок цих елементів визначають структуру орієнтовної основи діяльності й обрані способи навчання.

Перший тип навчання - неповна орієнтовна основа - характе­ризується тим, що викладач, подаючи навчальний матеріал, показує вихідні дані, виконавчу частину дії й образ кінцевого продукту. Навчання здійснюється методом «спроб і помилок», процес його формування відбувається повільно, із великою кількістю помилок.

Другий тип навчання - повна ООД, за наявності всіх умов, необхідних для здійснення діяльності, що подаються у вигляді

готового алгоритму діяльності в окремій формі, стосовно кон­кретної ситуації. Викладач, подаючи навчальний матеріал,. демонструє кожен крок діяльності щодо конкретного завдання.

Третій тип навчання - повна орієнтовна основа з викорис­танням узагальнення та систематизації. Це такий тип навчання, У разі якого орієнтири подані в узагальненому вигляді, прита­манному класу явищ. Викладач не дає готових орієнтирів, а пояс­нює лише принципи "їхнього формування.

Алгоритм діяльності викладача з розроблення технологій формування ООД.

1. Аналіз наявних дидактичних матеріалів і виявлення елементів ООД Аналіз оперативних цілей навчання і визначення характеристик формованих дій Вибір та обґрунтування типу навчання, складання схеми ООД

2. Складання алгоритму діяльності учнів на уроці

3. Аналіз умов навчання: часу на повідомлення, аудиторії, технічних і дидактичних засобів

4. Розробка способів діяльності викладача в процесі повідомлення нових знань:

вибір методів; складання алгоритму діяльності

5. Вибір способів і засобів конспектування навчального матеріалу:

визначення способів конспектування; розроблення ескізу дошки та дидактичних засобів; виготовлення дидактичних засобів.

19. Класифікація методів навчання.

Існує понад пятдесят методів навчання і десятки класифікацій.

Найбільш обгрунтованими є класифікації за такими ознаками.

1. Класифікація методів навчання за джерелом одержуваних учнями знань (за способом передавання інформації від учителя до учнів).

За даною ознакою методи навчання поділяють на:

• вербальні (словесні) методи, які включають в себе як подання матеріалу вчителем (лекція, розповідь, пояснення, бесіда), так і роботу учнів з книжкою та комп'ютерними програмами чи глобальною мережею Інтернет;

• наочні методи (демонстраційний експеримент), у яких головну роль відіграє демонстрація вчителем явищ і предметів, а слово набуває скеровуючого значення (ним вчитель спрямовує хід спостережень і логіку міркування учнів);

• практичні методи (виконання лабораторних робіт, практикумів, робота з роздатковим матеріалом, розв'язування задач).

2. Класифікація методів за рівнем пізнавальної активності і самостійності учнів або за характером пізнавальної діяльності, яку організовує вчитель і здійснюють учні в навчальному процесі.

поділяють ці методи навчання на:

1) пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний — вчитель повідомляє матеріал, учні його сприймають;

2) репродуктивний — учень виконує дії за зразком, наданим учителем;

3) проблемне навчання — вчитель ставить перед учнями проблему і демонструє шляхи її розв'язання; учні стежать за логікою розв'язування проблеми, одержують зразок розгортання пізнання;

4) частково-пошуковий або евристичний — учитель розділяє проблему на частини, учні здійснюють окремі кроки щодо розв'язування підпроблем;

5) дослідницький, метод проектів – пошукова творча діяльність учнів стосовно розв'язування нових для них проблем.

Зазначені методи можуть бути поділені на дві групи:

1) репродуктивні (1-й і 2-й метод), при використанні яких учень засвоює готові знання і репродукує (відтворює) вже відомі йому способи діяльності;

2) продуктивні (4-й і 5-й), які відрізняються тим, що учень здобуває суб'єктивно нові знання внаслідок творчої діяльності.

Проблемне навчання належить до проміжної групи, оскільки воно рівною мірою передбачає як засвоєння готових знань, так і елементи творчої діяльності.

Пояснювально-ілюстративний метод використовується при введенні понять, вивченні базових структур алгоритмів, правил конструювання алгоритмів, мов програмування, принципів будови комп'ютера, основних функцій текстових і графічних редакторів, електронних таблиць, баз даних, експертних систем, основних послуг Інтернету, методів і способів розв'язування різних класів задач тощо.

19. Характеристика засобів навчання.

Засоби навчання – матеріальні й ідеальні об’єкти, які використовуються в освітньому процесі, як носії інформації та інструменти діяльності викладача й учнів та застосовуються ними як окремо, так і спільно.

Класифікація засобів навчання:

Натуральні об'єкти включають предмети дійсності для безпосереднього вивчення: зразки і колекції матеріалів, інструментів, деталей, рослин, чучела, мікропрепарати.

Зображення і відображення матеріальних об'єктів (оригіналів) – моделі, муляжі, макети, таблиці, ілюстративні матеріали, кінофільми, транспаранти, видео- і звукозаписи.

Засоби навчання, що представляють описи предметів і явищ умовними засобами (слова, знаки, графіки), – таблиці, схеми, графіки, діаграми, плани, карти, підручники.

Технічні засоби навчання: проекційна і звуковідтворююча апаратура (діапроектори, графопроекторы, відеомагнітофони і ін.); тренажери, ЕОМ.

Характеристика засобів навчання:

Натуральні об'єкти. До натуральних об'єктів відносять об'єкти живої і неживої природи, з якими учні знайомляться у вигляді демонстраційного або матеріалу, що роздається.

Учбові моделі, муляжі, макети. Моделі є учбово-наочною образотворчою допомогою, штучно відтворюючою натуральні об'єкти і що передають їх структуру, істотні властивості, зв'язки і відносини. Муляжами (макетами) – називається допомога, в якій натуральні об'єкти відтворюються з високим ступенем схожості.

Учбова таблиця (плакат, схема, графік) – площинний засіб навчання, що містить в наочній формі адаптовану наукову інформацію про об'єкти, що вивчаються, і явища, їх будову, властивості, прийоми і способи виконання дій і операцій.

Діапозитиви (слайди) – дають можливість змінювати послідовність демонстрації кадрів і проводити неповний показ серії, оскільки кожен кадр є інформативно цілісним.

Діафільми. Образотворчий матеріал цієї допомоги має структуру з певною послідовністю кадрів згідно закладеної методичної ідея.

Транспаранти. Можливість проектування транспарантів за допомогою графопроектора без затемнення є величезною перевагою цього виду допомоги.

Учбовий відеозапис – інтегрує засоби відображення інформації, раніше властиві окремим екранно-звуковим засобам: кіно, радіо, телебаченню, діафільмам, діапозитивам.

Для відтворення екранно-звукових технічних засобів необхідна проекційна апаратура: кінопроектори, діапроектори, графопроекторы, відеомагнітофони.

Учбові прилади, установки, інструменти для практичних робіт складають частину систем учбового устаткування. Устаткування підрозділяють на демонстраційне і лабораторне.

Тренажер – технічний засіб навчання, що дозволяє імітувати трудові (виробничі) умови в учбово-виробничому процесі.

21. Особливості організації конспектування навчального матеріалу в процесі формування нових знань.

Конспектування мас велике значення для процесу засвоєння навчального матеріалу, тому що воно:

- дозволяє збільшити час надходження інформації до довгострокової пам'яті, повторити її ще раз, що робить навчання більш ефективним;

-підтримує увагу слухачів і заважає "їм відволікатися;

організовує сприйняття, робить його більш упорядко­ваним, сприяє концентрації уваги на основних моментах;

сприяє кращій фіксації в пам'яті учня навчального мате­ріалу, оскільки те, що записала людина, фіксується в пам'яті міцніше, ніж те, що вона почула, а те, що вона намалювала -міцніше, ніж те, що побачила.

Для навчання студентів або учнів роботі над конспектом слід дотримуватися певних правил.

Це, насамперед, мовленнєве акцентування в процесі викладу, яке досягається або спеціальним диктуванням важливих поло­жень, або уповільненням темпу, повторенням, підвищенням голосу на тих моментах, які необхідно зафіксувати. У важли­вості мовленнєвого акцентування можна переконатися, провів­ши такий дослід: виділити підвищенням голосу, уповільненням, інтонаціями деякі другорядні положення. Вони виявляться записаними в конспектах, а головні моменти учень випустить, оскільки на занятті його увага перевантажена, немає резерву часу, щоб самостійно розібратися у важливості окремих частин навчального матеріалу.

Можливе диктування навчального матеріалу. Але диктувати потрібно з доцільною швидкістю. Припустиму швидкість диктування слід визначати за одним або двома студентами, які активно працюють. У процесі написання слід робити паузи, помітивши звертання учнів до сусіда, треба повторити сказане. Але диктування не повинне перетворюватися в суцільний диктант, тому що в цьому випадку в учнів після лекції в голові нічого не залишиться.

Диктування мусить поєднуватися з міркуваннями, узагаль­неннями, спільною розумовою діяльністю. Саме в цьому випад­ку будуть реалізовані всі особливості процесу сприйняття інформації. Засвоєння матеріалу покращиться повторенням діяльності із засвоєння у формі написання.

Конспектування служить засобом активізації уваги учнів і засо­бом посилення швидкості переходу до довгострокової пам'яті.

Складаючи схеми записів на уроці, необхідно дотримуватися таких принципів:

не дублювати підручник;

скорочувати обсяг записів із метою економії часу, частіше використовувати узагальнені схеми й таблиці;

-виділяти найголовніше і найважче в матеріалі заняття;

намагатися полегшити самостійну роботу учнів, даючи більш докладні інструкції, алгоритми їхньої навчальної діяльності;

Плани записів окремих занять повинні бути погоджені з пла­нами вивчення окремих тем, розділів шляхом створення єдиної нумерації тем, розділів, підрозділів, а також застосуванням наскрізної нумерації рисунків, формул.

Викладаючи технічні дисципліни, необхідно обов'язково записувати в конспектах:

назви тем і розділів;

висновки з дослідів, спостережень;

формулювання законів і правил;

формули та їхнє виведення;

рисунки, схеми, діаграми, пояснення до рисунків, схем, формул; розв'язання задач.

21. Міжтемні зв’язки. Класифікація міжтемних зв’язків у навчанні.

Міжтемні зв’язки - це зв’язки що утворюються між базовим та новим матеріалом. Установлення виду МТ-зв'язків дозволяє визначитися зі способом його реалізації в навчанні і, тим самим, підійти до вибору способів контролю і формування базових знань в учнів. Кожен встановлений (МТ)-зв'язок повинний відбивати як часовий, так і змістовний аспекти.

Міжтемні зв’язки класифікуються за такими ознаками:

1. Об'єктивна ознака: за послідовністю вивчення:

• Попередній: виявляється в пам'яті того, якого навчають, у виді сформованих знань - повторення тим, якого навчають, вивченого раніше матеріалу

• Супутній: виявляється при вивченні однієї і тієї ж теми в суміжних дисциплінах - виконання тим, якого навчають, суміжних завдань. Установлення відповідного порядку організації навчального процесу.

• Перспективний: виявляється за допомогою відображення змісту навчального матеріалу в майбутній діяльності фахівця - мотивація навчальної діяльності.

1. Об'єктивна ознака: За змістом:

• За єдністю трактування знань та понять - узгодження між викладачами суміжних дисциплін формулювань, визначень, умовних позначок величин, проходження вимогам ДСТу.

• За вибором навчального матеріалу - дотримування викладачами єдиних підходів при складанні планів уроків, тексту й опорного конспекту

• За використанням знань різних предметів - використання знань однієї дисципліни для рішення проблем іншої.

1. Суб'єктивна ознака

• За комплексним використанням знань і умінь - використання в навчальному процесі комплексних знань на матеріалі окремих уроків.

За єдністю методів викладання і контролю - застосування різними викладачами в різних дисциплінах тих самих методів викладання, що залежать від рівня знань і здібностей тих, яких навчають.

23. Методика формування діяльності в практичному навчанні. Алгоритм проектування технологій формування дій.

У практичному навчанні процес виконання діяльності є одним з елементів структури уроку виробничого навчання. Вправою в цьому разі називається багаторазове виконання дій з метою їхнього свідомого удоско­налювання. Вимоги, які висуваються до вправ:

• наступність і взаємозв'язок;

• поступове ускладнення вправ за цілями і змістом;

• правильний розподіл виконання вправ за часом:

• кожна вправа мусить мати певну мету;

• вправа має виконуватися під керівництвом майстра виробничого навчання і мати провідну мету - навчальну;

• усі вправи повинні мати нескладну ООД; обов'язковою є наявність мотивації;

• обов'язковим є розгляд виконаної вправи та її результату.

Готуючись до занять із виробничого навчання, викладачеві потрібно розробити технологічну карту або в межах поширеної системи модульного навчання навчальний елемент.

Алгоритм проектування технологій формування дій

1. Визначення мети навчання

2. Установлення етапів формування дій(сформувати ООД)

3. Проектування технологій першого етапу формування діяльності:

• умови навчання (час відведений на навчання, психологічні характеристики особистості. Наявність засобів й устаткування)

• установлення переліку формованих дій

• вибір технологій ті їхній опис через діяльність викладача й учня

• розроблення засобів формування вмінь: картки, питання, схеми

4. Проектування другого й третього етапів формування діяльності:

• установлення переліку вмінь;

• вибір технологій формування діяльності;

• розроблення засобів формування вмінь

• Перевірка умов формування вмінь необхідної якості:

• розумність;свідомість;узагальненість;усвідомленість;критичність.

23. Правила виконання викладачем записів на дошці.

Записи на дошці викладач мусить вести чітко, акуратно, великими літерами, дотримуючись певного порядку і загально­прийнятих правил і стандартів. При цьому необхідно врахо­вувати особливості процесу сприйняття візуальної інформації.

Сприйняття візуальної інформації підпорядковується низці правил.

1. Вертикальна лінія сприймається як більш довга, ніж горизон­тальна, хоча вони і будуть рівними за величиною. Наслідком цього є те, що текст, надрукований у стовпчик, зчитується повільніше, ніж цей же текст, надрукований ширшим планом.

2. Лінії без розривів, із плавними заокругленнями зчиту­ються в 0,3 рази довше, ніж лінії з різко вираженими кутами. Звідси випливає, що друкований або написаний друкованими літерами текст сприймається в 0,3 рази швидше, ніж просто написаний. Не випадково на телеекрані кути плавно зрізані. Це необхідно для того, щоб дати оку можливість «вискочити» за рамку, продовжити уявлення.

3. Зір вимагає групування інформації. Психологи стверджу­ють, що вертикально потрібно давати непарне число переліків: З, 5, 7 і т. ін. Найбільше число вертикальних переліків імен, найменувань, що запам'ятовує людина, - це 7+2. Парне число вертикально записаних переліків запам'ятовується гірше.

4. Величина букв на дошці залежить від величини аудиторії та відстані від дошки до студентів.

Сприйняття інформації, що читається, залежить від кольору друку, крейди й колірного тла.

Необхідно враховувати ці особливості при складанні схем, рисунків, написів на дошці та пам'ятати, що:

• виділення шрифту іншим кольором сприяє закріпленню матеріалу;

• чим коротший і компактніший текст, тим більше шансів, що він засвоїться;

• заголовки не повинні перевищувати 7 слів;

• студенти технічної спрямованості краще сприймають системно побудований текст.

Крім того, існують педагогічні вимоги до рисунків, схем, графіків, які викладач нашвидкуруч у процесі пояснення використовує на дошці.

До педагогічних рисунків висувається низка вимог, серед яких головними є:

• схематичність і простота;

• швидкість виконання;

• правильна передача виду і форми предмета;

• послідовність виконання рисунка згідно з ходом пояснення матеріалу.

Зображуючи рисунки і схеми на дошці, бажано уникати типових помилок, які іноді трапляються, у тому числі в під­ручниках. До таких помилок належать:

• недотримання масштабу і відносних розмірів окремих елементів рисунка;

• відсутність осей, унаслідок чого не можна уявити мож­ливості повороту деталей;

• неправильне штрихування;

23. Технологія контролю діяльності. Дидактична характеристика контролю. Проектування системи контролю.

Основні вимоги до контролю діяльності учнів

Контроль формування професійної діяльності є однією з основних складових системи управління процесом навчання. Основні вимоги, які висуваються до контролю формування професійних умінь.

/. Професійна спрямованість контролю.

2. Об'єктивність контролю.

3.Систематичність та інформативність контролю. 4. Правильна організація контролю.

Дидактичні характеристики контролю

У сучасній педагогічній літературі наявні різноманітні описи дидактичних характеристик контролю У будь-якому підручнику з педагогіки можна прочитати, що контроль має різні функції: навчальну, контролюючу, розвивальну, виховну. Контроль, як спосіб навчання включає в себе: діагностичну, формувальну, прогнозуючу, констатуючу функції Контроль, як елемент управління навчальною діяльністю: комунікативно-управлінську, коригувальну, стимулюючу функції

Контроль, як спосіб вивчення результатів навчання: перевірка, оцінювання, урахування

Проектування системи контролю

Проектування системи контролю є одним із найважливіших видів діяльності викладача. Контроль дає можливість визна­чити, наскільки чітко досягнута мета навчання, з'ясувати недо­ліки.

Діяльність з розроблення системи контролю включає ряд етапів.

Перший етап - аналіз мети навчання.

Другий етап - вибір видів контролю.

Третій етап - вибір способів контролю згідно з етапами процесу навчання.

Потрібно чітко виконувати вимоги щодо організації контролю:

- на перших етапах процесу навчання контроль мусить бути поопераційним;

• на початку матеріального і зовні-шньомовленнєвого етапів зовнішній контроль має бути систе­матичним;

• наприкінці цих етапів, а також на наступних етапах зовніш­ній контроль мусить бути епізодичним.

Четвертий етап - вибір засобів контролю. П'ятий етап - перевірка відповідності розробленої системи вимогам контролю.

У такий спосіб визначається діяльність викладача з проекту­вання системи контролю.

23. Загальні підходи і принципи проектування освітніх електронних ресурсів.

Загальні підходи і принципи проектування освітніх електронних ресурсів

Проектування освітніх електронних ресурсів організовується відповідно до принципів:

. принцип цілісності, відповідно до якого вони повинні в ін­тегрованому вигляді подавати систему мети, методів, засобів, форм, умов навчання, забезпечуючи тим самим реальне функціо­нування і розвиток конкретної дидактичної системи;

принцип відтворюваності, відповідно до якого відтворення засобів навчання на основі ІКТ з урахуванням характеристик даного педагогічного середовища гарантує досягнення заданих цілей навчання;

принцип нелінійності педагогічних структур, що встановлює пріоритет факторів, що роблять безпосередній вплив на механізми самоорганізації і саморегулювання відповідних педагогічних систем;

принцип адаптації процесу навчання до особистості того, кого навчають, що полягає у тому, що навчальний процес пови­ли мати властивість поділу на підпроцеси, кожний з яких має специфічні, тільки йому властиві особливості, що відповідають пізнавальним потребам конкретного учня/студента;

принцип потенційної надмірності інформації, що вима­же розробки такої технології процесу передачі учням інформації, що створює для них оптимальні умови для узагальненого засвоєння поданих знань.

Названі принципи визначають специфічні риси проектуван­ня комп'ютерних засобів навчання в умовах підготовки фахівців, серед яких можна виділити:

• розробка мети і завдань навчання орієнтується на заздалегідь виділену еталонну модель конкретного фахівця;

• логіко-змістовий аналіз інформації досліджуваних дисциплін і професійної діяльності проводиться з позиції вичленовування в ній провідних ідей і способів дії в контексті розв'язання професійних завдань фахівця;

• орієнтація всіх навчальних процедур на гарантоване досягнення навчальних цілей, повне розв'язання дидактичних завдань;

• проектування завдань-процедур, завдань-операцій, завдань-орієнтацій, алгоритмів пізнання здійснюється в таких діях учнів, котрі можна виміряти й оцінити за заданими критеріями ;

• оперативний зворотний зв'язок, оцінка і самооцінка поточних і підсумкових результатів навчання і розвитку особистості майбутнього фахівця здійснюється як з позицій предметного змісту професійного навчання, так і з позицій зміни особистісного досвіду, ціннісних орієнтацій і якостей учня, заданих еталонною моделлю фахівця.

Відповідно до цього, стрижнем проектування комп'ютерних засобів навчання є постановка і реалізація в навчальному процесі дидактичного завдання, сформульованого у контексті майбутньої професійної діяльності.

23. Мета і функції тестування і тестів. Правила розробки тестів. Вимоги до системи тестування