10. Розподіл балів, які отримують студенти

Під час вивчення курсу «Вивчення історичних постатей на уроках історії» студент максимально може отримати 100 балів (семінарські заняття + самостійна робота ). За семінарське заняття студент може отримати від 1до 15 балів (відповідно за 6 тем – 90 балів); за самостійну роботу студент отримує від 1 до 5 балів (за виконання одного завдання). Виключення складає 1 модуль, по якому не передбачається семінарського заняття і за який студенти під час виконання самостійної роботи можуть отримати 6 балів.

Поточне тестування та самостійна робота						Сума
Змістовий модуль 1	Змістовий модуль 2		Змістовий модуль 3		100
Т1	Т 2,3	Т4	Т5	Т6
15	35	15	15	20

11. Методичне забезпечення

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо підготовки до практичних занять

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд магістрантами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує уміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання магістрантом відповідно сформульованих завдань.

Структура заняття і час, відведений на його етапи, можуть бути приблизно такими: проведення бесіди з теорії питання (15-20 хв.), виконання практичних завдань (35-40 хв.), обговорення результатів роботи (25-30 хв.), завдання до наступного заняття, ознайомлення з літературою (5-10 хв.) Завдання практичного характеру для домашньої роботи у багатьох випадках дано з „великим запасом”, що надає можливість вибору. Частина завдань виконуються всією групою, а інші – за вибором індивідуально або невеликим групами.

Під час практичних занять необхідно ознайомитися з найновішими досягненнями методичної науки, а також з різноманітними варіантами стандартів навчання, програм, підручників, робочих зошитів тощо, навчитися відбирати зміст історичного матеріалу для вивчення на уроках, застосовувати нетрадиційні методи, прийоми навчання історії, раціонально планувати організацію діяльності вчителя й учнів. У деяких випадках буде необхідним підготувати доповіді та повідомлення з урахуванням власних індивідуальних інтересів і можливостей. Тематика цих доповідей передбачає більш поглиблене вивчення малодоступної, але такої, що являє науковий і практичний інтерес, літератури, ознайомлення з передовим досвідом вчителів. Самостійне осмислення найбільш актуальних педагогічних і методичних проблем формує навички дослідницької діяльності, які розвиваються й удосконалюються на спецсемінарах з психолого-педагогічних дисциплін.

Підготовка до практичного заняття це – самостійна робота магістранта із літературою, означеною у переліку до заняття, з метою висвітлення питань, окреслених планом практичного заняття. Проміжною ланкою підготовки до практичного заняття є написання конспекту, розгорнутого плану, тез тощо. Кінцевим результатом підготовки є розгорнутий виступ безпосередньо на занятті у вигляді доповіді, захисту реферату, доведення тези, участі в дискусії, розв’язання проблемної ситуації.

Магістранту при підготовці до практичного заняття, опрацьовуючи літературу, необхідно робити записи. Древні говорили, що той, хто записує, читає двічі. Це:

• сприяє кращому розумінню тексту: записуючи, прочитане, ніби заново відбувається осмислення, особливо, коли думки автора викладаються своїми словами;

• забезпечує міцніше запам'ятовування прочитаного: під час запису тієї або іншої думку, подовжується процес її сприймання;

• при записі тексту своїми словами розвиває мовлення, а отже, й розум;

• допомагає зосередитися на змісті;

• дає змогу швидко поновлювати в пам'яті забуте, служить джерелом інформації.

Магістрант на практичне заняття готує тематичний конспект. У процесі підготовки доводиться працювати з кількома публікаціями, присвяченими одній проблемі, і кожна висвітлює її по-різному. Тематичний конспект складається так:

• серед книг за допомогою анотацій визначається та, яка найдокладніше розкриває тему практичного заняття, увага звертається на назву, зміст, рік видання;

• складається розгорнутий план матеріалу за допомогою змісту провідної книги, проти пунктів і підпунктів плану позначаються сторінки, на яких викладено відповідний матеріал;

• при опрацюванні наступних публікацій:

• коли зустрічається матеріал, що стосується записаного вже пункту плану, проти останнього занотовується: автор, назва, вихідні дані та сторінки;

• якщо зустрічається матеріал з іншим баченням проблеми, план доповнюється новим пунктом із зазначенням вихідних даних джерела інформації

• за створеним планом пишеться конспект із зазначенням сторінок на берегах конспекту.

Тому для зручності користування конспектом

• слід залишати ліворуч широкі береги (4-5 см). Запис у такому випадку легко читається, а вільне місце знадобиться для власних приміток, позначок, коментарів тощо. Наприклад, великий за обсягом конспект можна забезпечити предметним покажчиком. Записи поділяються на абзаци, які можна пронумерувати за значущістю;

• виділяти кольором важливі положення, слова, словосполучення;

• систематизувати матеріал, особливо для підготовки в подальшому доповіді або реферату: все, що стосується одного аспекту проблеми, яка вивчається, позначається, наприклад, червоним олівцем, до другого – синім тощо. (Досвідчені читачі надають перевагу веденню конспектів не в зошитах, а на окремих пронумерованих аркушах На практичне заняття можна взяти лише потрібні з них. Якщо при перечитуванні публікації виникає необхідність щось дописати, то можна доповнити конспект новим аркушем, при нумерації якого додається літера (7, 7а). Такі конспекти найчастіше зберігаються в папках);

• користуватися власною системою умовних позначень (зазвичай прямою лінією думка підкреслюється тоді, коли її хочуть підсилити, хвилястою – коли в ній не досить впевнені, на берегах знак „!” – є дещо цікаве, „?” – це необхідно перевірити);

Скорочуючи слова при написанні конспекту, слід дотримуватися деяких рекомендацій:

• Не скорочуйте декілька слів підряд: під час читання легко втратити узгодження слів у реченні. Із закінченням найчастіше пишуть іменники. У прикметників воно випускається. Для збереження зв'язку слів повністю пишуться прийменники. Необхідно дотримуватись розділових знаків – зайва або відсутня кома здатна змінити смисл речення.

• Складіть індивідуальний словничок скорочень. Спочатку придивіться, які слова під час вивчення історії часто зустрічаються і є довгими. Відкиньте в них частину літер. Так, можна скоротити слова: «культура» (к-ра), «суспільство» (с-во). Вперше скоротивши якесь слово, напишіть його в дужках повністю, а рядок позначте для того, щоб згадати у разі потреби забуте скорочення. Поступово виникнуть більш вдалі варіанти скорочень.

Зосереджено читати заважає, передусім, втома, що має різні причини. Навіть якщо свідомістю шум «не помічається», нервова система сприймає подразнення, витрачаючи на неї свою енергію. Ступінь втоми залежить також від того, яких зусиль волі потребує читання від людини. Втомлюються й від одноманітного читання, навіть у тому випадку, коли воно легке, й під час читання тексту, в якому щось доводиться, пояснюється.

• Зняти втому під час читання найкраще легкими гімнастичними вправами: на хвилину-другу закрити очі, легенько промасажувати повіки й змочити їх водою.

• Очі відпочивають, коли їх зосередити на чорному або зеленому тлі. Під час відпочинку не слід довго дивитися через віконне скло: його оптична недосконалість ще більше втомить очі.

• Під час підготовки до практичного заняття тримайте на столі декілька різних за жанром книг. Втома певною мірою знімається, якщо після читання монографії погортати, наприклад, історичний роман.

• Варто урізноманітнити роботу з книгою: читання чергуйте з виписуванням, складання плану – з переказуванням тощо.

• Перерви під час читання неможна робити частими, бо через це доведеться часто відшукувати місця та ще й згадувати, про що йшлося.

Щоби попереджувати забування необхідно повторювати матеріал. Якщо цього не робити, то доведеться все вчити знову. Доведено, що забування спочатку йде швидко, – бажано повторити матеріал в той же день. Повторення буває пасивним і активним Перше – це повторне читання тексту. Активне – його переказування. Швидше й міцніше текст запам'ятовується під час чергування цих видів повторення. При переказі відбувається самоперевірка: що запам'яталося, а що – ні. Тому при повторному читанні слід більше уваги приділити тому, що гірше запам'яталося.

Повторення може здійснюватися з перервами та без них. Перше можна назвати концентрованим, друге – розподіленим, яке значно продуктивніше. Оптимальний проміжок часу під час повторення матеріалу – один-два дні. Іноді матеріал запам'ятовується цілком, інколи – частинами. Буває, що обидва способи поєднують. У першому випадку Ви маєте справу з цілісним, у другому – з розподіленим, у третьому – з комбінованим повторенням Останнє, в більшості випадків найефективніше, в свою чергу складається з трьох етапів. Спочатку читайте текст повністю, намагайтеся зрозуміти його головну ідею, те, заради чого він написаний. Прагніть з'ясувати, з яких частин він складається. На другому етапі кожну виділену частину або особливо важкі з них запам'ятовуйте окремо. Третій етап: текст знову прочитуйте повністю, щоб закріпити зв'язки між частинами.

Однією з форм самостійної роботи є підготовка рефератів і доповідей, які заслуховуватися на семінарських заняттях, наукових конференціях, на кафедрі. Найбільш ефективною така робота є за умови співпраці викладача зі магістрантом, вона сприяє виробленню в останнього вміння самостійно опрацьовувати джерела і літературу, готувати аргументовані відповіді на поставлені питання (проблеми) реферату чи доповіді.

Самостійна робота над підготовкою реферату (на 10-12 хвилин) або доповіді (до 20 хвилин виголошення) починається з виявлення літератури стосовно обраної теми. Магістрант має скласти відповідний короткий списик літератури з проблеми, яку збирається вивчати. Після ознайомлення з нею, розробити й узгодити з викладачем план реферату (доповіді), в якому сформулювати головні питання (проблеми) виступу. Важливою запорукою успішної підготовки реферату (доповіді) є конкретність і наукова спрямованість підготовчої роботи.

Наступним, дуже важливим етапом, є вміння логічно, полемічно і науково-аргументовано написати текст реферату (доповіді). Кожне невеличке магістрантське дослідження повинно завершуватися чіткими, однозначними висновками, які прямо випливають з його основного змісту. Оформлення рефератів (доповідей) передбачає короткий план, рукописний або машинописний текст обсягом від 5 до 12 сторінок, висновки, список використаних джерел та літератури. До роботи можна додавати карти, портрети, інший наочний матеріал, а також власні таблиці та діаграми, що має на поглибити текст реферату (доповіді), викликати інтерес аудиторії. Основною запорукою успіху є комплексне використання джерел і літератури з теми й активна співпраця з викладачами кафедри.

Написання наукових рефератів (доповідей) передбачає вміння обирати цікаві й проблемні теми, здатність розробляти структуру роботи, забезпечувати її необхідною джерельною базою. Написання магістрантами текстів з елементами наукового викладу матеріалу, доведення їх до завершеного наукового вигляду допоможе набути їм певних навичок редагування й оформлення наступних робіт. Реферат (доповідь) буде вдалою, коли магістрант зможе переконливо довести актуальність теми, цікаво й науково-обґрунтовано викласти матеріал та зробити власні висновки.

Під час практичних занять магістрант повинен навчитися подавати матеріал в формі усного виступу, вміти викликати й підтримувати протягом всієї доповіді інтерес аудиторії, обстоювати власну думку.

Змістовий модуль 1 Вивчення видатних постатей в методиці навчання історії в різні історичні періоди.

1. Становлення методики вивчення історичних постатей. Вивчення історичних постатей в середньовічних університетах. Особливості вивчення діяльності видатних особистостей в Києво-Могилянській академії. Особливості вивчення історичних постатей в університетах Російської імперії.

Змістовий модуль 2 Основні підходи до вивчення історичних постатей в сучасній методиці історії.

2-3. Вивчення історичних постатей в сучасній методиці навчання історії. Основні підходи до вивчення історичних постатей. Прийоми вивчення історичних постатей. Вивчення історичних постатей в основній школі. Вивчення історичних постатей в старшій загальноосвітній школі.

4.Форми уроків при вивченні історичних постатей. Класифікація уроків з історії. Традиційні форми вивчення історичних постатей. Нетрадиційні форми вивчення видатних історичних особистостей.

Змістовий модуль 3 Нетрадиційні підходи до вивчення історичних постатей

5. Методи вивчення історичних постатей. Класифікація методів при викладанні історичних дисциплін. Основні методи при вивченні історичних постатей в шкільних курсах історії.

6. Технічні засоби навчання при вивченні історичних постатей. Поняття та класифікація ТЗН. Вивчення історичних постатей за допомогою анімації та кінофільмів. Вивчення історичних постатей за допомогою комп’ютерних технологій.