4. Характеристика методов сбора и обработки поточной информации.

Методи збору поточної інформації можуть бути різноманітни­ми від звичайного візуального аналізу й оцінки до використання сучасних засобів інформаційних технологій.

Характерною рисою методів наведених на рис. 1 є те, що з їх­ньою допомогою можна одержати дані про результативність педагогічного процесу в його ході та після завершення; про причини успіхів і невдач у навчанні, тренуванні, вихованні учнів.

Джерелом фактологічних матеріалів є різноманітна поточна документація навчальних закладів (плани роботи, звітно-облікова документація, накази і розпорядження керівників, журнали, щоденники, результати контрольних перевірок).

Хронометраж можно рассматривать как составную часть педагогического наблюдения. Однако в отдельных случаях он может использоваться и как самостоятельный метод. Основное содержание хронометража - определение времени, затрачиваемого на выполнение каких-либо действий.

Графическое изображение распределения времени называется хронографированием. В практике работы наибольшее распространение получил хронометраж разных видов занятий физической культурой и спортом с целью определения общей и моторной (двигательной) плотности. Для этого во время занятий фиксируются такие виды деятельности:

1. выполнение физических упражнений;

2. объяснение и наблюдение за показом упражнений:

3. отдых, ожидание очередного выполнения упражнения занимающимися;

4. действия относительно организации занятий, упражнений:

5. простой.

Следует подчеркнуть, что такое распределение видов деятельности условно. Например, перестроение перед выполнением очередного упражнения, переход от одного гимнастического снаряда к другому могут не только носить организационный характер, но и решать образовательные и воспитательные задачи. Можно также допустить, что весь урок ученики будут ходить и бегать (моторная плотность 100 %), но в то же время основные задачи урока не будут решены.

Хронометраж осуществляется путем наблюдения за деятельностью какого-либо ученика. Для большей объективности для наблюдений следует выбрать самого типичного для данного коллектива ученика, спортсмена. Результаты хронометража записываются в специальных протоколах. Непосредственно в начале хронометража в протоколе заполняются только первые три колонки: части урока, содержание занятия, время окончания деятельности. Остальные колонки (выполнение физических упражнений; слушание и просмотр; отдых и ожидание; действия по организации и простой) заполняются после соответствующего расчета времени. Обработку результатов хронометража необходимо делать в определенном порядке. Сначала рассчитывается время по видам деятельности. Вычисление осуществляется путем определения разницы показателей секундомера зафиксированных с окончанием предыдущей деятельности, и показателей секундомера с завершением последующей деятельности учеников. Эти данные заносятся в соответствующие графы. Для получения общей длительности занятия и отдельных его частей показатели столбика 3 суммируются. Таким же образом можно рассчитать общую длительность каждого вида деятельности.

После этого вычисляется плотность занятия в целом и его отдельных частей. Для расчета моторной плотности занятия необходимо:

1. суммировать все числа графы 4 (выполнение физических упражнений);

2. проставить полученные значения в формулу:

МП = Тфв Х 100%/Тобщ,

где МП - моторная плотность; Тфв - время выполнение физических упражнений; Tобщ - общая длительность занятия или его части; время проведения всего урока принимается за 100%;

Выясним правила определения показателя моторной плотности. Например, время, которое затрачивается на выполнение физических упражнений на уроке физической культуры длительностью 45 мин, равняется 25 минут. Подставив известные значения в формулу, определим моторную плотность данного урока:

МП = 25х100%/45 = 55,5%

Аналогично рассчитывается моторная плотность каждой отдельной части урока. Для определения общей плотности урока суммируются показатели граф 4, 5 и 7, кроме времени на отдых, ожидание и простой (графы 6 и 8), после чего эти значения проставляются в такую формулу:

ОП = Тад х 100%/Тобщ,

где ОП - общая плотность: Тад - время активной деятельности: Tобщ - общая длительность занятия или его части: время проведения всего урока также принимается за 100%. Например, время, потраченное на выполнение физических упражнений, равняется 25 минут, слушания и наблюдения - 8 минут, деятельность по организации - 7 минут.

Тогда Тад = 25 + 8 + 7 = 40. Подставив эти значения в формулу, получили:

ОП = 40x100%/45 = 88,9%.

Следовательно, моторная плотность урока равняется 55,5 %, а общая – 88,9 %

Контрольные испытания.

Успешное решение заданий физического воспитания и спортивной тренировки во многом зависит от возможностей осуществления своевременного и правильного контроля за подготовленностью учеников. В связи с этим в последние годы особенное распространение получила методика контрольных испытаний, которые проводятся с помощью разных нормативов, проб, упражнений и тестов. Их использование позволяет преподавателям, тренерам и научным работникам определить степень тренированности учеников, уровень развития физических качеств и других показателей, позволяет в конечном итоге судить об эффективности учебно-тренировочного процесса. Использование контрольных нормативов и тестов в области физического воспитания и спорта решает такие задачи:

• выявить общую тренированность с помощью комплексных методов тестирования, которые включают оценку функционального состояния внутренних органов, антропометрические измерения, определения уровня развития психических и двигательных качеств;

• выявить специальную тренированность спортсмена с помощью комплексных методов тестирования, что включают оценку функционального состояния внутренних органов, определение уровня развития двигательных и психических качеств, а также степени овладения техническими и тактическими навыками;

• выявить динамику развития спортивных результатов в процессе тренировки (в том числе и многолетнего);

• выявить систему планирования процесса тренировки;

• выявить методы отбора талантливых спортсменов;

• рационализировать действующие системы тренировки;

• воспитывать у спортсменов самостоятельность и осознанность в упражнениях;

• проверить теоретические положения на практике и подтвердить единство и совпадение положений теории и практики;

• установить контрольные нормативы для разных этапов и периодов учебно-тренировочного процесса;

• разработать контрольные нормативы по отдельным видам спорта и для спортсменов разного возраста, пола и квалификации.

В зависимости от того, какую задачу необходимо решить с помощью тестов, можно выделить такие их разновидности:

• тесты для функционального исследования сердечно-сосудистой системы;

• антропометрические измерения для определения зависимости спортивных достижений от телосложения;

• тесты для исследования двигательной работоспособности;

• тесты для исследования физических качеств;

• тесты для определения технических и тактических навыков;

• тесты для определения психологической и морально-волевой подготовленности.

Эффективность использования контрольных испытаний зависит от многих факторов:

• от уровня развития методики тестирования в смежных науках (в спортивной медицине психологии; педагогике и тому подобное.):

• от возможности использования методики этих наук в физическом воспитании и спорте; от уровня развития методики тестирования в области физического воспитания и спорта;

• от материальных возможностей, от технической оснащенности; от уровня теоретического обоснования методов тестирования, а также от уровня теоретической подготовленности тренеров, преподавателей и научных работников, которые используют эту методику.

Бесспорно, в исследовательских целях могут использоваться только точные и надежные нормативы и тесты.

В методике проведения контрольных упражнений и тестов следует руководствоваться такими общими положениями:

• условия проведения тестирования должны быть одинаковыми для всех испытуемых (например, время дня, время еды, объем нагрузок и т. п.);

• контрольные упражнения должны быть доступны для всех исследуемых, независимо от их технической и физической подготовленности:

• в сравнительных исследованиях контрольные упражнения должны характеризоваться независимостью относительно педагогических факторов, которые изучаются:

• контрольное упражнение должно измеряться в объективных величинах (во времени, просторные, числе повторений и тому подобное);

• желательно, чтобы контрольные упражнения отличались простотой измерения и оценки, наглядностью результатов испытаний для исследуемых.

Общей рекомендацией следует считать проведение контрольных испытаний в сроки, которые зависят от цели исследования и заданий учебно-тренировочного процесса.

Тестування як метод дослідження

Специфічними об'єктами педагогічних досліджень є окремі осо­би або їх групи, які мають суттєві індивідуальні особливості. Ця об­ставина зумовлює застосування низки спеціальних методів дослі­дження ефективності впливу експериментального чинника на учас­ників дослідження. Одним із таких методів є метод тестування.

Метод тестування передбачає виконання певних завдань з юч-ними способами оцінки результатів і їх кількісного вираження. Такі завдання називають тестами, а певну систему їх використання — тестуванням.

За допомогою цього методу виявляють рівень знань, умінь і на­вичок, здібностей і можливостей учасників експерименту, а також їхню відповідність певним нормам.

Тест — це стандартизоване за змістом, формою й умовами вико­нання завдання, або певним чином пов'язані між собою завдання, які дозволяють досліднику діагностувати рівень прояву певних власш-востей обстежуваного, його психологічні характеристики та ставлен­ня до тих чи інших об'єктів.

Отже, за допомогою тестування можна визначити рівень розвні-ку певних властивостей суб'єктів дослідження і порівняти його з еталоном, або іншими особами та з розвитком цієї якості в обстежу­ваних раніше.

За спрямуванням дослідження тести поділяються на: тести дося­гнень, тести здібностей і тести особистості.

Тести досягнень

Серед тестів досягнень переважають дидактичні, за допомогою яких визначають рівень оволодіння обстежуваним навчальним мате­ріалом, сформованість знань, умінь і навичок суб'єктів дослідження.

Дидактичні тести доцільно розглядати як систему завдань спе­цифічної форми і певного змісту, розміщених за зростаючою трудні­стю для об'єктивності оцінки структури і зміни рівня підготовленості тестованих. Таким чином, дидактичне тестування слід розглядати як

систему, що побудована на двох головних системних чинниках: І) змістовим наповненням тестових завдань, які забезпечують най­кращу їх цілісність; 2) зростанням трудності кожного наступного завдання. Якщо підібрані завдання не відповідають зазначеним чин­никам і складають звичайну сукупність завдань або безсистемний набір завдань, то вони втрачають ознаки дидактичного тесту. Саме принцип зростання трудності в дидактичному тестуванні дозволяє вншачити рівень знань і умінь з досліджуваного чинника, а обов'язкове обмеження термінів тестування — виявити наявність навичок та умінь вищого порядку.

Трудність завдання, як суб'єктивне поняття, визначається емпі­рично, наприклад, за кількістю неправильних відповідей.

Тести досягнень мають передбачати і відповідну складність за­вдань, яка, на відміну від трудності, є об'єктивним показником і характеризується кількістю понять, що ввійшли до завдання; кількіс­но логічних зв'язків між цими поняттями; кількістю операцій, необ­хідних для виконання цих завдань.

Зауважимо, що завдання тесту досягнень не передбачають запи­тань і завдань, а твердження (судження), які залежно від відповідей обстежуваних кваліфікуються як істинні або помилкові.

Тести здібностей

У педагогічних та психолого-педагогічних дослідженнях тести здібностей найчастіше пов'язані з діагностикою пізнавальної сфери особи, особливостей мислення і, зазвичай, називаються інтелектуа­льними. Вони дозволяють не тільки оцінити результати засвоєння певного навчального матеріалу, а й характеризувати потенційні мож­ливості обстежуваного виконувати завдання певного типу.

У процесі педагогічних досліджень з виявлення здібностей щодо рухової активності здебільшого підміняються поняття і замість здіб­ностей до того, або іншого виду рухової активності, насправді вияв-ияються реальні можливості обстежуваних, їхня здатність до чогось. Наприклад, подолати певну дистанцію за визначений час, а не здіб­ність до швидкісних дій; координаційні можливості, а не здібності до

відчуття ритму чи до швидкого засвоєння складнокоординаційних ^ рухових дій тощо.

Отже, діагностуючи рухові здібності, треба визначати не тс, що може обстежуваний зробити сьогодні, а те, що він за певних обста­вин міг би зробити через певний час.

Серед інтелектуальних тестів широко відомі: тест Равсна, тест Амтхауера, субтести Векслсра та інші.

Тести особистості

Така група тестів дає можливість за реакцією на завдання тесту твердити про особливості особистості, її спрямованість, темпера­мент, риси характеру. Прояв властивостей особистості викликають шляхом застосування проектного матеріалу, який вимагає завершити незакінчені речення або зображення, які стимулюють асоціативні реакції обстежуваних.

Тестування є одним із найпоширеніших методів обстеження осо­бистості. Водночас його використання вимагає подолання певних труднощів, серед яких:

1.Тестування в звичайних умовах ще не означає аналогічної по­ведінки і прояву розумових здібностей у складній ситуації. Учасник експерименту, який одержав високий бал за результатами тестуван­ня, може виявитися емоційно нестійким до стресів, розгубитися у незвичній ситуації. Враховуючи цю обставину, дослідник має набли­зити умови тестування до реальних, створюючи відповідні труднощі в процесі тестування, скоротити час на вирішення тестового завдан­ня, вводити елементи імітації реальних умов. Наприклад, змагальні умови у дослідженні проблем спортивної підготовленості.

2.Знаючи характер тестових процедур завчасно, оскільки в масо­вих обстеженнях їх приховати неможливо, окремі учасники експери­менту можуть підготуватися до відповідних вимог". Це призведе до того, що частина обстежуваних краще вирішить тестові завдання не тому, що здібніші, а тому що винахідливіші, меткіші, безпринципні. При цьому, чим більше результат тестування залежатиме від учасни­ка експерименту, тим вища вірогідність таких проявів. Зважаючи на це, автори тестів дублюють питання, намагаючись при цьому одержати рівноцінні результати, що теж є не легким завданням.

3.Тестова діагностика має незначні прогностичні можливості, оскільки не враховує розвиток особистості. Тому результати тестування в певні моменти можуть суттєво відрізнятися від результатів таких самих випробувань, проведених через значний проміжок часу, що свідчить про не однаковий розвиток можливостей різних людей. Приховуючи викладене, доречно пам'ятати, що педагогічна тестова діагностика має ближню межу дії.

4. Більшість параметрів, які можна надійно діагностувати тесто­вими методиками, не є провідними, визначальними якостями особис­тості. Здебільшого діагностування якості особистості є лише окремими функціями психіки, параметрами, що характеризують зміни в її поведінці. Можна, наприклад, шляхом ретельного й тривалого тесту­вання підібрати дітей зі здібностями до занять спортом. Але чи озна­чає це, що вони в майбутньому будуть кращими? Ні, не завжди. Віді­браний підліток, юнак, чи дівчина має потрібні фізичні здібності, може швидко засвоювати вправи, тактично правильно мислити, але не хоче напружуватися, не має інтересу до занять спортом, є недо­статньо відповідальною і наполегливою особою тощо. Отже, відби­раючи досліджуваних, необхідно враховувати їхні особистісні якості, спрямування, мотиви діяльності. Але саме ці параметри не можуть бути діагностовані розробленими тестовими методиками.

Водночас сьогодні існують відпрацьовані, якісні, достатньо ефе­ктивні тести, для яких властива висока валідність і надійність.

Особливості тестування рухових можливостей

Особливе значення і місце в педагогічних дослідженнях з фізич* ■' ного виховання і спорту посідає тестування рухових можливостей';- учасників дослідження. л

Тестування рухових можливостей зараховують до групи тесту­вання досягнень, за допомогою якої можна:

• виявити рівень розвитку окремих рухових якостей (сили, і<и- тривалості тощо);

• ОЦІНИТИ рівень ТеХНІЧНОЇ І ТаКТИЧИОЇ ПІДГОТОВЛеНОСТІ, ДОСЯІ* <;'('

нутої у процесі фізичного виховання, спортивного тренування, або під впливом певних експериментальних чинників;

• порівнювати підготовленість окремих осіб та груп осіб, які займаються фізичним вправами;

• проводити відбір до занять спортом на різних етапах багаторічної спортивної підготовки;

• забезпечити об'єктивний і оптимальний відбір спортсменів для участі у змаганнях та у спортивні команди;

• проводити об'єктивно оцінювати, ефективно контролювати тренувальний процес окремих спортсменів та спортивних; команд;

• виявити переваги і недоліки засобів, що використовуються в процесі фізичного виховання, спортивного тренування та фізичної реабілітації;

• виявити переваги і недоліки методів, що використовуються у процесі фізичного виховання, спортивного тренування та фі­ зичної реабілітації;

• виявити переваги і недоліки форм організації занять, що ви­ користовуються у процесі фізичного виховання, спортивного тренування та фізичної реабілітації;

• ефективно планувати роботу з фізичного виховання, спорти­ вного тренування та фізичної реабілітації;

• вивчати динаміку розвитку спортивних досягнень у процесі тренування;

• виявляти перспективність дітей для занять в окремих видах спорту;

• коректувати і вдосконалювати програму фізичного виховання школярів та студентів;

• раціоналізувати і оптимізувати існуючу систему фізичного виховання, спортивного тренування та фізичної реабілітації;

• визначати індивідуальні норми фізичного навантаження та проектувати досягнення тим, хто систематично займається фізичними вправами.

Важливою процедурою тестування є вибір тестів, оскільки уніфі­кованого набору тестів для реалізації усіх викладених можливостей тестування не існує. Тому для вирішення кожного конкретного завдання вчителеві фізичної культури, тренерові, досліднику доводить­ся самому обирати тести, оцінювати їхню інформативність та валідність. При цьому він повинен керуватися такими правилами:

— в дослідженні, зазвичай, застосовують не одну контрольну вправу, а декілька. Один тест навіть для розв'язання локального завдання не може дати об'єктивні дані, оскільки всі рухові здібності проявляються комплексно. Так, щоб одержати повне уявлення про рівень розвитку швидкості, треба використати кілька специфічних тестів. До того ж швидкість залежить від силових можливостей лю­дини та гнучкості. Тому для її об'єктивної і повної оцінки до ком­плексу тестів залучають тести ще і на розвиток сили та гнучкості.

При вивченні спеціальної підготовленості спортсмена використову­ють тести, які характеризують рівні розвитку спеціальних рухових якостей, технічної та тактичної підготовленості;

• контрольні вправи допоможуть об'єктивно оцінити фізичний стан лише за умови правильного підбору батареї тестів, грамотної оцінки і глибокого аналізу результатів їх виконання;

• підібрані контрольні вправи повинні давати можливість проводити випробування в однакових умовах для всіх учасників дослідження;

• контрольні вправи повинні бути доступними для всіх учасників дослідження, незалежно від рівня їхньої технічної та фізичну підготовленості;

• контрольні вправи в порівняльних дослідженнях повинні характеризуватися індеферентністю щодо експериментального педагогічного чинника, ефективність якого досліджується. Іншими словами, якщо в експериментальних групах вивчаються нові рухові дії, контрольній ні, то випробування повинні бути «байдужими» і щодо нового, і щодо попереднього змісту уроків;

• треба прагнути, щоб всі контрольні випробування мали об'єктивні показники оцінки (секунди, сантиметри, кілограми, кількість повторень тощо);

• контрольні вправи мають вирізнятися простотою вимірів оцінок;

• учасники експерименту повинні добре володіти всіма контрольними вправами, тому вправи мають бути простими, що дозволить швидко і досконало їх засвоїти. В зв'язку з цим, деякі автори рекомендують використовувати тестові вправи як засоби розвитку відповідних рухових якостей. Інші вважають, що при виборі тестів необхідно враховувати і те, що результат тестування не повинен лежати від тренованості на тест, оскільки при частому його використанні може відбутися звикання до тесту, і результативність тестуваня підвищиться за рахунок удосконалення техніки виконання окремих рухів, з яких складається тест.

Важлива роль у процесі тестування належить забезпеченню належних умов виконання тестів.

Передумовою ефективності результатів тестування є ретельна підготовка місця його проведення, інвентарю та обладнання, які використовуються при проведенні тестів, а також безпека їх виконані

Прагнучи до уніфікації умов виконання тестів, дослідник має піклуватися про таке:

– зважаючи на те, що один і той самий тест може виконуватися різними способами, варто забезпечити один спосіб виконання вправи всіма учасниками експерименту і при повторних тестуваннях. Цього досягають детальним описом способу виконання тесту;

• всі досліджувані мають виконувати тести на приладах одна­кової конструкції, жорсткості, доріжках і секторах з однаковим по­криттям тощо;

• кожне повторне тестування має проводитися або в залі, або на відкритих майданчиках;

• усі вимірювання при повторних тестуваннях мають проводити одні й ті ж особи, одним і тим же інструментарієм та одним і тим же способом;

• усі повторні тестування треба проводити після розминки од­ного характеру й інтенсивності;

• зважаючи на те, що на результати тестування суттєво впливають кліматичні умови, всі повторні тестування мають проводитися в однакових погодних умовах;

• враховуючи, що об'єктивність результатів при повторних тес­туваннях залежить від часу доби, в який воно проводиться, всі тестові процедури треба проводити в один час та день тижня;

• усі повторні тестування мають проводитися за однакових мо­тиваційних умов (наприклад, під час змагань);

• у всіх повторних тестування треба забезпечити однакову по­слідовність тестів. Сьогодні вважають доцільним у перший день тестувати координаційні здібності, гнучкість, швидкість і швидкісно-силові якості, в другий — силові можливості і витривалість (Л.П.Сергієнко, 2001);

• повторні тестування слід проводити не раніше, ніж можна очікувати зміни у розвитку досліджуваної якості. Отже, при визна­ченні частоти проведення повторних тестувань, треба враховувати ступінь мінливості рухових можливостей. Зазвичай, для більшості фізичних якостей це становить 4—6 тижнів. Виняток складає витри­валість, яку рекомендують тестувати через 4-6 місяців, тобто 2—3 рази на рік. При цьому, чим менше підготовлена особа, тим у неї

буде швидший і кращий приріст результатів під впливом систематичних вправ;

- при проведенні експериментів за участю школярів і студентів, терміни тестування повинні узгоджуватися зі структурою навчального року;

• результати всіх тестів мають ретельно фіксуватися і підписуватися особами, що забезпечували процес тестування, оскільки лише в такому випадку протокол набуває чинності офіційного документами

Тести мають застосовуватися в сукупності з усіма іншими методами. При цьому доцільно застосовувати не окремий тест, а їх сукупність, тобто батарею тестів, домагаючись їх високої надійності і валідності.