5. Характеристика методов оценки эффективности учебно-воспитательного процесса.

Методи оцінки ефективності навчально-виховного процесу нимфіїстовуються у випадку проведення педагогічного експерименту. При цьому експериментальний метод передбачає введення у навчально-виховний процес експериментального чинника, щоб пере­мірити ефективність його впливу на навчальну, тренувальну абсви-чонпу діяльність. Контрольний метод передбачає застосування за-іпньїіонрийнятих (традиційних) форм і змісту навчально-виховного процесу та служить критерієм порівняння з експериментальними результатами.

Метод спостереження передбачає цілеспрямоване, планомірне і і не тематичне сприйняття і фіксацію проявів педагогічних явищ і процесів та подальший їх аналіз з мстою виявлення причин успіхів чи невдач педагогічної діяльності.

Педагогічні методи дослідження у фізичному вихованні і спортц уможливлюють розкриття якісних характеристик явищ, що вивча4 ються. Ці характеристики стають повнішими і глибшими, якщо на­громаджений емпіричний матеріал піддати кількісній обробці. Тому* введення в дослідження кількісних показників є необхідним обов'язковим компонентом одержання об'єктивних даних про рс-'І зультати фізичного виховання, спортивного тренування та фізичної! реабілітації. Такі дані можна одержати шляхом прямих або опосерс-ч дкованих вимірів різних складових педагогічного процесу, або через 1 кількісну оцінку відповідних параметрів адекватно побудованої мо-,1 делі педагогічного процесу. З цією метою в педагогічних досліджеїМ нях проблем фізичного виховання і спорту застосовують методи* математичної статистики.

Названі групи методів тісно пов'язані між собою і не можуть ви-' користовуватися окремо. Водночас головним є експериментальний! метод, всі інші обслуговують педагогічний експеримент. Будь-якийІ педагогічний експеримент передбачає: експериментальний метод,'^ методи збору ретроспективної і поточної інформації, метод матема-^ тичної статистики і в переважній більшості випадків — контроль!іицЛ метод. л

Вибір методів дослідження зумовлений його завданнями, їх доці-<! льніспо в кожному конкретному випадку. Водночас варто сказати» про деякі загальні вимоги при визначенні придатності методів д конкретних досліджень, а саме:

• метод повинен бути стійким до дії супутніх чинників впливу,! здатним відображати тільки той стан обстежуваних, який виклика-І пий впливом експериментального чинника, а не непередбачуванимиї обставинами. Крім того, дослідник має бути впевненим, що одержанії зміни є невипадковими і стабільними;

• метод повинен бути адекватним явищу, що вивчається. Якщрїі ми, наприклад, визначаємо рівень розвитку швидкості, то контрольна! вправа повинна чітко віддзеркалювати цю якість, а не, припустимо,! швидкісну витривалість;

• метод повинен давати максимум інформації про досліджуване^ явище або предмет;

метод повинен бути надійним, тобто давати ідентичні резуль-іиіп і:і різних умов повторення дослідження тим же дослідником, па іиму ж контингенті, на аналогічних обстежених групах; в результаті Проведення аналогічного дослідження іншими дослідниками;

при необхідності доцільно поєднувати педагогічні методи з і|м ііоюі ічпими та психологічними, оскільки за допомогою комплек-»\ методів можна різнобічно і об'єктивно вивчати педагогічні проце­си і явища. Водночас поєднання педагогічних і фізіологічних методів ні психологічного аналізу не повинно порушувати напрямку педаго-іічноп.! дослідження. З іншого боку, введення елементів психологіч­нії- і фізіологічних досліджень у педагогічні не механічний акт. Ними виправдане тільки у випадках, якщо без цього не можна досяг-Н', їй об'єктивності педагогічних даних;