- •Головні риси античної літератури, хронологічні рамки та її періодизація.
- •Міф і міфологія. Класифікація міфів.
- •Гомерівське питання.
- •Тема патріотизму в поемі Гомера «Іліада»
- •Давньогрецька драма і давньогрецький театр, їхній зв’язок з культами Діоніса, Деметри, культом померлих, культом героїв.
- •Особливості соціально-психологічної проблематики трагедій Есхіла («Орестея», «Прометей прикутий»).
- •Проблематика трагедій Софокла («Антигона», «Едип-цар»).
- •Ідейно-художнє новаторство Еврипіда (трагедія «Медея»).
- •Проблематика трагедії Софокла «Едип-цар».
- •Тематика й художня своєрідність байок Езопа.
- •Сатири Горація – роздуми на морально-етичні теми.
- •Своєрідність комедії Аристофана «Лісістрата».
- •«Енеїда» Вергілія і гомерівський епос.
- •«Буколіки» Вергілія: особливості композиції, художня своєрідність. Наслідування Теокріта.
- •«Георгіки» Вергілія як сільськогосподарська поема. Особливості композиції, характеристика частин поеми. Художня своєрідність твору.
- •Образ головного героя в трагедії Есхіла «Прометей закутий»
- •Тема миру в комедіях Аристофана «Мир», «Лісістрата».
- •Класична антична лірика (Архілох, Тіртей, Алкей, Сапфо, Анакреонт).
- •Художні особливості комедій Аристофана («Оси», «Жаби», «Хмари»).
- •Особливості розвитку грецького роману (Лонг «Дафніс і Хлоя»).
- •Структура грецької трагедії.
- •Структура грецької комедії.
- •Основні положення поетики Арістотеля.
- •Ораторське мистецтво в Давній Греції.
- •Періоди розвитку міфології.
- •Філософський зміст поеми Лукреція «Про природу речей».
- •Римські поети-неотерики (лірика Катулла).
- •Особливості римської міфології.
- •Своєрідність комедії Плавта «Скарб».
- •Проблематика комедії «Скарб» Плавта. Образ скупого, його рецепція у наступній світовій літературі.
- •Художні особливості од Горація.
- •Тема поезії і поета у творчості Горація. «До Мельпомени».
- •«Гораціанський класицизм» і його головні принципи.
- •Любовні мотиви в ранніх творах Овідія.
- •Проблематика поеми Овідія «Метаморфози».
- •Зображення життя Риму в романі Петронія «Сатирикон».
- •Комедії Теренція як побутово-психологічні драми. «Брати».
- •Проблематика комедії Плавта «Скарб».
- •«Послання до пізонів» Горація.
- •Любовні мотиви у творі Овідія «Мистецтво кохання».
- •Традиції і новаторство «Енеїди» Вергілія.
- •Періодизація давньоримської літератури.
- •Історична проза Давнього Риму (Тацит).
- •Роман Апулея «Золотий віслюк».
Образ головного героя в трагедії Есхіла «Прометей закутий»
Давньогрецький трагік Есхіл у творчості відобразив цілий етап становлення афінської держави. У його трагедіях з'явилися багато подій того героїчного часу, коли грецький народ обстоював свою свободу та незалежність. Тому твори поета насичені конфліктами сильних пристрастей, і діють у них величні герої. Саме таким твором є трагедія "Прикутий Прометей", в основу якої покладено старовинний міф про титан Прометей, який надав людям неоціненні послуги.
З перших рядків ми дізнаємося, що грізний володар Зевс прирік героя на вічні муки через те, що він насмілився піти проти нього, викравши вогонь і віддавши його людям. І Зевс придумав для Прометея жорстоке покарання, щоб він розрахувався за провину перед богами.
Слуги Зевса, грубі та безцеремонні, із задоволенням виконують свою роботу — приковують героя та обплутують його тіло залізними ланцюгами. Але мужній Прометей не видає ні слова, ні ремствування. Він не волає до жалю. І тільки залишившись на самоті, дає волю своїм почуттямю
Однак, незважаючи на нестерпні страждання, які завдає йому орел, викльовуючи печінку, Прометей не підкоряється. Гермесові, посланому Зевсом, щоб схилити героя до примирення і підпорядкування, а заразом вивідати таємницю, якою він володіє, Прометей гордо відповідає:
Він не піддається ні на які вмовляння та погрози і залишається непохитним: "Ні на одне питання твоє не відповім я".
Свою рішучість титан зберігає до останньої хвилини. Коли скеля з прикутим Прометеєм провалюється крізь землю, він лише волає до справедливості вищих сил:
Есхіл називає свого героя "філантропом" - словом, яке сам винайшов і яке означає: той, хто любить людей, друг людей. Однак його образ неймовірно ширший і багатозначніший, ніж у стародавньому міфі: він не лише дав людям вогонь, а й відкрив для них усі блага цивілізації. Автор вустами титану розповідає, як, вийшовши з первісного стану, люди все більше прокидалися до свідомого життя та розвивали свою культуру. Ми бачимо роль, яку відіграє в цьому Прометеї, скільки відкриттів приносить він людству. Перед нами ніби проходить вся історія людства, історія його інтелектуального та духовного зростання, розвитку його матеріальної культури. Герой навчив людей ремеслам, рахунку, визначення пори року; він заступився перед Зевсом, який хотів знищити людство. Він також виявився майстерним лікарем і передав ці знання, навчив людей виготовляти ліки, тлумачити знамення, добувати золото, залізо, мідь та інші багатства, сховані під землею.
Есхіл створив у своєму творі образ борця за правду і справедливість. Він протиставив його всім іншим персонажам. Так, Гефеста він перевершує силою духу, Океану - безкомпромісністю, Гермеса - почуттям власної гідності та незалежністю. Люблячи людство, Прометей непримиренний до "тиранії Зевса". Цар богів йому — втілення жорстокості і несправедливості. Таким чином, він виступає і як борець із тиранією, з абсолютною владою Отця, здатного на будь-який злочин.
Образ мужнього, безстрашного, благородного та вольового титану і після Есхіла неодноразово відтворювався у світовій культурі. Прометей став героєм бунтарського вірша Гете, пройнятих духом свободи поем Байрона і Шиллера, музичних творів Ліста, Скрябіна. Оспіваний він і багатьма російськими поетами XIX-XX століть.
