- •Головні риси античної літератури, хронологічні рамки та її періодизація.
- •Міф і міфологія. Класифікація міфів.
- •Гомерівське питання.
- •Тема патріотизму в поемі Гомера «Іліада»
- •Давньогрецька драма і давньогрецький театр, їхній зв’язок з культами Діоніса, Деметри, культом померлих, культом героїв.
- •Особливості соціально-психологічної проблематики трагедій Есхіла («Орестея», «Прометей прикутий»).
- •Проблематика трагедій Софокла («Антигона», «Едип-цар»).
- •Ідейно-художнє новаторство Еврипіда (трагедія «Медея»).
- •Проблематика трагедії Софокла «Едип-цар».
- •Тематика й художня своєрідність байок Езопа.
- •Сатири Горація – роздуми на морально-етичні теми.
- •Своєрідність комедії Аристофана «Лісістрата».
- •«Енеїда» Вергілія і гомерівський епос.
- •«Буколіки» Вергілія: особливості композиції, художня своєрідність. Наслідування Теокріта.
- •«Георгіки» Вергілія як сільськогосподарська поема. Особливості композиції, характеристика частин поеми. Художня своєрідність твору.
- •Образ головного героя в трагедії Есхіла «Прометей закутий»
- •Тема миру в комедіях Аристофана «Мир», «Лісістрата».
- •Класична антична лірика (Архілох, Тіртей, Алкей, Сапфо, Анакреонт).
- •Художні особливості комедій Аристофана («Оси», «Жаби», «Хмари»).
- •Особливості розвитку грецького роману (Лонг «Дафніс і Хлоя»).
- •Структура грецької трагедії.
- •Структура грецької комедії.
- •Основні положення поетики Арістотеля.
- •Ораторське мистецтво в Давній Греції.
- •Періоди розвитку міфології.
- •Філософський зміст поеми Лукреція «Про природу речей».
- •Римські поети-неотерики (лірика Катулла).
- •Особливості римської міфології.
- •Своєрідність комедії Плавта «Скарб».
- •Проблематика комедії «Скарб» Плавта. Образ скупого, його рецепція у наступній світовій літературі.
- •Художні особливості од Горація.
- •Тема поезії і поета у творчості Горація. «До Мельпомени».
- •«Гораціанський класицизм» і його головні принципи.
- •Любовні мотиви в ранніх творах Овідія.
- •Проблематика поеми Овідія «Метаморфози».
- •Зображення життя Риму в романі Петронія «Сатирикон».
- •Комедії Теренція як побутово-психологічні драми. «Брати».
- •Проблематика комедії Плавта «Скарб».
- •«Послання до пізонів» Горація.
- •Любовні мотиви у творі Овідія «Мистецтво кохання».
- •Традиції і новаторство «Енеїди» Вергілія.
- •Періодизація давньоримської літератури.
- •Історична проза Давнього Риму (Тацит).
- •Роман Апулея «Золотий віслюк».
Головні риси античної літератури, хронологічні рамки та її періодизація.
За своїм типом антична література належить до давніх літератур, для яких характерні такі риси, як:
міфологічна тематика (міфологізм давав можливість
античним авторам символічно втілювати в образах високі світоглядні узагальнення.),
традиціоналізм розробки (сприяв сприйняттю цих образів
на тлі попереднього використання, оточував ореолом літературних асоціацій і збагачував їхній зміст),
поетична форма (надавала в розпорядження художника
величезні засоби ритмічної і стилістичної виразності, яких була позбавлена проза).
Загальний період VIII століття до н. е. (початок фіксації грецького епосу) — V–VI століття н. е. (падіння Західної Римської імперії, закриття останніх античних шкіл).
Антична література поділяється на дві великі складові — давньогрецьку та давньоримську, кожна з яких має свої етапи. Давньогрецька література поділяється на етапи: архаїчний, класичний, елліністичний, римського панування; Давньоримська література поділяється на: докласичний, «Золота доба», «Срібна доба», пізня античність.
Міф і міфологія. Класифікація міфів.
Міф є основою фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі перекази, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі притаманного їм світогляду.
Міфологія – це сукупність пов'язаних міфів певних людських спільнот. З розвитком суспільств міфи перетворюються на розгорнуті розповіді, пов'язуються один з одним, утворюючи цикли. Сукупність міфів складає основу міфологічного світогляду, який притаманний як для первісного суспільства, так і для, певною мірою, сучасного.
Класифікація міфів – космогонічні (міфи про створення Всесвіту), теологічні (міфи про походження богів), міфи про священний шлюб, солярні і астральні, етимологічні (міфи, що пояснюють походження явищ або предметів), есхатологічні (міфи про загибель Всесвіту), міфи про циклічність у природи (скотарські та землеробські міфи), героїчні міфи (про героїв, засновників племен – грецькі міфи про Геракла), міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея).
Гомерівське питання.
Гомерівське питання стосується сумнівів і подальших сперечань щодо особистості Гомера, авторства «Іліади» й «Одіссеї» та їхньої історичності (особливо щодо «Іліади»).Коротко суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так:
Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?
Чи «Іліаду» й «Одіссею» створила одна людина (автор), чи ці епоси складалися в різний час у різних еллінських землях, різними людьми спонтанно, а потім були зібрані якимсь «редактором» (Гомером)?
Чи поеми виникли з розрізнених пісень, зібраних колись до купи, чи виросли з якихось єдиних «празерен»?
Впродовж 150 років висувалося безліч різноманітних теорій відносно гомерівського питання, з яких жодна не отримала загального визнання. Перш за все, філологи продовжували стояти на точці зору авторської одноосібності поем, розуміючи цю одноосібність у найрізноманітніших сенсах. Була так звана «теорія малих пісень», яка розбивала епос Гомера на окремі, мало пов'язані між собою пісні, з'єднані лише згодом вже рукою якогось письменника або редактора. І також була «теорія зерна». Вона визнавала за Гомером створення тільки однієї невеликої поеми і приписувала розвиток і закінчення поем цілому ряду інших авторів.