Ситуація 1932 року[ред. | ред. Код]

Уряд Української СРР намагався виправити ситуацію маючи внутрішні ресурси, але це не мало великого успіху — виведення продуктів харчування з інших регіонів Української СРР вичерпало свої власні обмежені запаси. Починаючи з лютого 1932 року після адміністративно-територіальної реформи (створення області) — у Москві було більш відомо про ситуацію з зерном ніж в Українській СРР. У травні, у відчайдушній спробі змінити ситуацію, радянський уряд виділив 7,1 млн пудів зерна для виробництва продуктів харчування для Української СРР і було повернено не менше 700 тракторів, призначених для інших регіонів СРСР. Станом на липень, загальна сума допомоги, що надається з радянських органів для харчування, посіву і корму для «сільськогосподарського сектора», складала понад 17 млн пудів.

З огляду на ситуацію в Українській СРР, головний план збору зерна був знижений на 18,1 %, в порівнянні з планом 1931 року. Урожай в колгоспах, як очікувалось, мав складати близько 4,751.2 тис. тонн. Крім того, українські колгоспи і радгоспи повинні були повернути 132,750 тонн зерна, які були надані навесні 1932 року як допомога. Був прийнятий план збору зерна на липень 1932 року — 19,5 млн пудів. Фактичний стан був катастрофічним, до 31 липня було зібрано тільки 3 млн пудів (у 1931 році — 21 млн пудів). Станом на 20 липня було зібрано половина урожаю у порівнянні з 1931 роком. Радгоспи засіяли тільки 16 % від загальної площі.

Колективізація в Українській СРР на 1 жовтня 1932
Область (адміністративні кордони наприкінці 1932)	Кількість колгоспів	% колективізованих господарств
Київська область	4,053	67.3
Чернігівська область	2,332	47.3
Вінницька область	3,347	58.9
Харківська область	4,347	72.0
Дніпропетровська область	3,399	85.1
Одеська область	3,594	84.4
Донецька область	1,578	84.4
Молдавська АРСР	620	68.3
Українська СРР	23,270	69.0 (77.1 % орних земель)

Ця невідповідність між планом і фактичним виробництвом виросла наприкінці того року. Мало бути експортовано 190 тисяч тонн зерна, проте 27 серпня 1932 року ця цифра становила 20 тисяч тонн. Українська СРР зіткнулася з труднощами в забезпеченні запланованої кількості їжі і в результаті система постачання була направлена для забезпечення їжею міських районів. Ця система стала основним джерелом доставки продовольства в міста. В той час не було альтернативи, не було кооперативної торгівлі, а чорний ринок став занадто дорогим і ненадійним. Станом на 25 жовтня, план зі збору зерна був знову знижений, від кількості, передбаченої в плані від 22 серпня 1932 року. Проте урожай досяг лише 39 % запланованого.^[13]Друге зниження склало — 70 мільйонів пудів, але як і раніше вимагало завершення плану на 100 %. Спроби досягти нових цілей виробництва виявилися марними вже наприкінці 1932 року, 29 листопада. Для завершення плану Українська СРР повинна була зібрати 94 мільйони пудів, 4,8 з них з радгоспів. Станом на 2 січня, план був знову знижений, до 62,5 млн пудів. Пізніше, 14 січня, план був знижений навіть далі — на 29,4 мільйона пудів, до 33,1 мільйона. У Вінницькій, Київській областях і у МСРР виконали знижений план 1932 року, проте без зерна для посіву. Сумарні залишки в Українській СРР склали 22,1 млн пудів. У той же час, ГПУ повідомило, про голод в Київській і Вінницькій областях, тому воно також приступило до здійснення заходів щодо виправлення ситуації. До 29 січня Харківська область також виконала план зі збору зерна. Незважаючи на ці очевидні успіхи у хлібозаготівлі, загальна кількість зерна зібрана на 5 лютого була всього 255 мільйонів пудів (у порівнянні з 440 млн пудів в 1931 році), тоді як число «випадків голоду і недоїдання», які були зареєстровані ГПУ УСРР, збільшувалась кожен день, особливо в сільській місцевості та малих містах.^[14]

Виробництво зерна в УСРР, 1930—1933 (млн тонн.)
Рік	Вироблено	Зібрано	Залишок	Залишок у % до виробленого зерна
1930	73-77	22.1	51-55	30.2-28.7
1931	57-65	22.8	34-43	40-35.1
1932	55-60	18.5	36.5-41.5	33.6-30.8
1933	70-77	22.7	47.3-54.3	32.4-29.5

На початку 1932 року 69 % господарств були колективізовані.^[15] Незважаючи на те, що кілька інших регіонів СРСР були колективізовані більшою мірою,^[16] вплив колективізації на українське сільське господарство був дуже суттєвим. У той час, коли колективізація мала негативні наслідки в сільськогосподарському виробництві в цілому у всіх регіонах, Україна вже давно була найпродуктивнішим сільськогосподарським виробником, забезпечуючи понад 50 % експортованого зерна і 25 % загального обсягу виробництва зерна в Російській імперії в 1913 році. Були використані більш як 228 936 км² (56,571 млн акрів) земель, 207,203 км² (51,201 млн акрів) під зернові, або 90,5 % загальної площі орних земель. Ступінь залежності від сільського господарства свідчив про те, що наслідки поганого врожаю можуть бути дуже значними. Це було вже давно відомо керівництву й на той час, коли прогнози сільськогосподарського виробництва були скориговані, виправити негативні наслідки катастрофічно низького рівня урожаю не вдалось. У 1932 році загальний урожай країни мав становити 29,5 млн т зерна з 90,7 млн т виробленого зерна. Але фактичний результат був катастрофічним 55—60 млн т. Держава отримала лише 18,5 млн т зерна.^[17] Загальний радянський урожай був практично такий самий як і в 1930 і 1931 роках — близько 22,8 млн т. У 1932 році урожай був значно скорочений — до 18,5 млн т; в Українській СРР цей показник був ще нижчим.^[17]