Початкові стадії колективізації[ред. | ред. Код]

Не дивлячись на інтенсивну державну кампанію, колективізація, яка була спочатку добровільною, не була популярна серед селян: на початок 1929 року, тільки 5,6 % українських господарств і 3,8 % орної землі були «колективізовані». На початку 1929 року засоби, які використовував спеціальний «Укрколгоспцентр» змінились від добровільного до примусового. До 1 жовтня 1929 року план відносно створення колгоспів був перевиконаний на 239 %. В результаті 8,8 % орної землі було «колективізовано»^[3]

Колективізація найкоротшим шляхом[ред. | ред. Код]

Наступним важливим кроком «суцільної колективізації» стала публікація статті Й. Сталіна в газеті «Правда» на початку листопада 1929 року. В листопаді 1929 року на пленумі ЦК ВКП(б) була прийнята постанова «Про підсумки і подальші завдання колгоспного будівництва», згідно з якою вирішили направити в колгоспи і МТС на постійну роботу 25 тисяч працівників для «керівництва колгоспами і радгоспами»^[4]. Поки вони проходили короткотривалі курси, головною рушійною силою колективізації і розкуркулення в Українській СРР став «селянський комітет бідноти» («комнезами») і місцеві сільради, де комнезами мали більшість голосів. 10 грудня 1929 року, з'явився наказ про колективізацію худоби протягом 3-х місяців (тяглових тварин 100 %, великої рогатої худоби 100 %, свиней 80 %, овець і кіз 60 %). Це змусило багатьох селян забити худобу. На 1 січня 1930 року частка колективізованих господарств збільшилася майже вдвічі (до 16,4 % загального числа господарств).

Поголів'я худоби в Українській СРР (тисяч голів)
Рік	Загалом Коней	Тяглові Коні	Всього худоби	Рогата худоба	Бики	Корови	Свині	Вівці і Кози
1927	5056.5	3900.1	8374.5	805.5	…	3852.1	4412.4	7956.3
1928	5486.9	4090.5	8604.8	895.3	32.8	3987.0	6962.9	8112.2
1929	5607.5	4198.8	7611.0	593.7	26.9	3873.0	4161.2	7030.8
1930	5308.2	3721.6	6274.1	254.8	49.6	3471.6	3171.8	4533.4
1931	4781.3	3593.7	6189.5	113.8	40.0	3377.0	3373.3	3364.8
1932	3658.9	…	5006.7	105.2	…	2739.5	2623.7	2109.5
1933	2604.8	…	4446.3	116.9	…	2407.2	2089.2	2004.7
1934	2546.9	2197.3	5277.5	156.5	46.7	2518.0	4236.7	2197.1

Незважаючи на сумнозвісну постанову від 5 січня 1930 року, в якій крайній термін для повної колективізації Української СРР було встановлено на період з кінця 1931 до весни 1932 року влада Української СРР вирішила прискорити завершення кампанії до осені 1930 року, але очікування не виправдались навіть без допомоги 7500 «двадцятип'ятитисячників», які досягли деяких районів тільки до середини лютого^[5]-березня 70,9 % орних земель і 62,8 % селянських дворів були швидко колективізовані. План «розкуркулення» був також «перевиконаний». Майже 200 000 сімей (3,8 % загальної кількості селянських дворів) були залишені без майна, землі і будинків. Деякі з селян були арештовані й депортовані «на північ». Багато заарештованих «куркулів» і «заможних» фермерів переселялись разом зі своїми сім'ями на Урал і в Середню Азію, де вони часто використовувалися в таких галузях економіки, як лісозаготівля.^[6] Термін «куркуль» став застосовуватись до тих, хто опирається колективізації, бо багато хто з так званих «куркулів» були заможні не більше, ніж звичайний селянин.