План 1931 року[ред. | ред. Код]

Виробництво зерна в УСРР, 1927—1933 (млн тонн.)
Рік	Вироблено	Зібрано
1927	18.67	0.83 тільки основний збір
1928	13.88	1.44
1929	18.7	4.56
1930	22.72	6.92
1931	18.34	7.39
1932	14.65	4.28
1933	22.29 (включає сорго)	5.98

План хлібозаготівлі в Українській СРР, який був прийнятий на 1931 рік був більш оптимістичним — 510 мільйонів пудів. Проте, посуха, адміністративний розподіл плану по колгоспах, а також відсутність відповідного управління дестабілізувало ситуацію. Значні обсяги зерна залишалися незібраними. Значний відсоток був втрачений під час обробки і транспортування, або зіпсований на елеваторах (вологе зерно). Загальна площа озимих посівів скоротилася приблизно на 2 млн га. Тваринництво в колгоспах залишилось без кормів, які були забрані для покриття державних хлібозаготівель. Подібне явище відбулося і в відношенні насіння і заробітної плати, яка виплачувалась колгоспникам у натуральній формі. Проте, збір зерна тривав до травня 1932 року, але досяг лише 90 % очікуваних планових показників. До кінця грудня 1931 року план збору був виконаний на 79 %. Багато колгоспів з грудня 1931 року страждали від нестачі їжі, що призводило до збільшення числа смертей, викликаних недоїданням, зареєстрованим ОГПУ в деяких районах (Молдавській АРСР у цілому та декількох центральних районах Вінницької, Київської та північно-східних районах Одеської областей)^[12] в зимово-весняний період і на початку літа 1932 року до 1932 посівна кампанія Української СРР розпочалась при мінімальній потужності, більшість коней були непрацездатними, кількість доступних сільськогосподарських тракторів була занадто мала, щоб заповнити цю прогалину.

Стаття з радянської газети з початковим планом хлібозаготівель 1932 року для колгоспів і селян — 5,831.3 тис. тонн + для радгоспів 475,034 тонн

Спекулятивні ціни на продукти харчування в кооперативах (які були в 5-10 разів більше, в порівнянні з сусідніми радянськими республіками) викликали значний рух селян в пошуках хліба. Були зроблені спроби впоратися з цією проблемою шляхом введення квот на всі привозні продукти, проте це мало допомогло. На прохання Косіора ці квоти були зняті Сталіном наприкінці травня 1932 року. В доповіді ГПУ від липня 1932 року згадуються «труднощі з продовольством» у 127 районах (з 484), визнається той факт, що вони не мали інформації щодо всіх регіонів. Після опублікування Постанови Раднаркому про «Колгоспну торгівлю», опубліковану у травні, з'явились чутки серед селян, що колективізацію «відкотили» назад, як на весні 1930 року. У результаті, число селян, які залишили колгоспи значно зросла.