Методичні принципи сучасних методик навчання англійській мові.

У ході розвитку методики навчання іноземним мовам, змінювали один одного кризи дефіциту і «надвиробництва» ідей, необхідних для формування нового методологічного спрямування. Наприклад, перехід до комунікативного навчання здійснювався в умовах явної нестачі плідних і справді нових ідей. Криза викликала до життя активний методологічний і методичний пошук, який сприяв розвитку сучасних методичних концепцій навчання іноземних мов.

Для того щоб зрозуміти, на чому грунтуються сучасні методики навчання англійської мови, необхідно докладно розглянути методичні принципи, які лежать в основі цих методик.

2.1 У структуру комунікативного методу входять пізнавальний, розвиваючий і навчальний аспекти, які спрямовані на виховання учня. З огляду на це і зміст поняття «комунікативності», а також багатогранність системи навчання, можна сформулювати такі методичні засади комунікативної методики:

- Принцип оволодіння всіма аспектами іншомовної культури через спілкування. Комунікативний метод вперше висунув положення про те, що спілкування слід навчати тільки через спілкування. У цьому випадку спілкування може бути використано в якості каналу виховання, пізнання і розвитку.

Спілкування є соціальним процесом, в якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, втіленими в матеріальну і духовну культуру. У спілкуванні здійснюється емоційне і раціональне взаємодія людей і вплив один на одного. Саме спілкування є найважливішою умовою правильного виховання.

Таким чином, спілкування виконує функції навчання, пізнання та розвитку і виховання в комунікативній методиці навчання.

Процес навчання іншомовного спілкування являє собою модель процесу реального процесу спілкування за основними параметрами: вмотивованість, цілеспрямованість, інформативність процесу спілкування, новизна, ситуативність, функціональність, характер взаємодії спілкуються і система мовних засобів. Завдяки цьому, створюються умови навчання, адекватні реальним, що забезпечує успішне оволодіння вміннями та їх використання в умовах реального спілкування.

- Принцип взаємопов'язаного навчання аспектам іншомовної культури.

Комплексний характер іншомовної культури виявляється в єдності та взаємозв'язку її навчального, пізнавального, виховного і розвивального аспектів. Кожен з цих аспектів, в практичному сенсі, рівноцінні. Але справжнє оволодіння одним можливе лише за умови належного оволодіння іншими.

У зв'язку з цим, будь-який вид роботи, будь-яку вправу в навчальному процесі, інтегрує в собі всі чотири аспекти іншомовної культури і оцінюється в залежності від наявності у них даних аспектів.

Даний принцип стосується не тільки межаспектних, але і внутріаспектних взаємин. Так, наприклад, передбачається взаємозв'язок і взаємозумовленість усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, аудіювання і письмо) всередині навчального процесу.

Необхідність взаємопов'язаного навчання обгрунтована закономірністю навчання, згідно з якою оволодіння відбувається тим успішніше, чим більше аналізаторів бере участь у ньому. Взаємопов'язаність присутня не тільки в процесі навчання, а й в окремих вправах, спеціально розробляються в рамках даної методики.

- Принцип моделювання змісту аспектів іншомовної культури.

Обсяг країнознавчих, лінгвістичних і лингвострановедческих знань реальної дійсності не може бути повністю засвоєно в рамках шкільного курсу, тому необхідно будувати модель змісту об'єкта пізнання, тобто відібрати в залежності від мети навчання і змісту курсу той обсяг зазначених знань, який буде достатній, щоб представити культуру країни і систему мови. При цьому також необхідно враховувати пізнавальні потреби окремих учнів, пов'язані з їх індивідуальними інтересами і т.п. Певні рамки системи навчання і його кінцеві завдання вимагають у методичних цілях створення моделі змісту розвитку, тобто певного мінімуму, який необхідний для вирішення завдань, що стоять перед предметом.

- Принцип системності в організації навчання іноземним мовам.

Даний принцип означає, що комунікативна система навчання будується реверсивним шляхом: спочатку намічається кінцевий продукт (мета), а потім визначаються завдання, які можуть призвести до даного результату. Це має місце в межах усього курсу, кожного року, циклу уроків та одного уроку і стосується всіх аспектів. Такий підхід забезпечує навчання системність з усіма властивими їй якостями: цілісністю, ієрархічністю, цілеспрямованістю.

Системність навчання будується з урахуванням закономірностей оволодіння учнями кожним з її аспектів. Все навчання в організаційному плані побудовано на основі правил циклічності і концентричності. Циклічність виявляється в тому, що певна кількість матеріалу засвоюється в межах циклу уроків, кожен з яких включає певну кількість уроків. Будь-який цикл будується на основі стадіальності розвитку того чи іншого досвіду і вміння в кожному виді мовленнєвої діяльності.

Циклічність підкріплюється концентричним підходом, який стосується як мовного матеріалу, так і обговорюваних проблем.

Системність виявляється в тому, що пропонована система включає не тільки вчителя іноземної мови і учня, а й його батьків, вчителів інших предметів. Міжпредметні зв'язки використовуються, як засіб додаткової мотивації тих учнів, які не цікавляться іноземною мовою.

Системність організації процесу навчання передбачає також стадіальність оволодіння мовою, тобто включає в себе різні рівні навчального процесу:

1) рівень ступенів навчання (початкова, молодша, середня, старша);

2) рівень періодів навчання, які визначаються всередині ступенів;

3) рівень етапів (етап формування лексичних, граматичних навичок, етап вдосконалення навичок, етап розвитку уміння);

4) рівень стадій навчання, які визначаються всередині етапів і підетапів (стадії підстановки, трансформації, репродукції, комбінування).

Кожен з рівнів має свою специфіку, яка визначається психолого-педагогічними особливостями учнів.

Таким чином, ситуація виступає не тільки в ролі так званої мовної ситуації, але і в більш широкому статусі - ситуації навчальної діяльності.

- Принцип індивідуалізації в оволодінні іноземною мовою.

У комунікативній методиці учень сприймається як індивідуальність.

Кожен учень, як індивід, має певними здібностями, як загального, так і часткового характеру. Комунікативне навчання направлене на виявлення їх вихідного рівня і подальшого їх розвитку. З цією метою використовуються спеціальні засоби для виявлення здібностей - спеціальні тести, для розвитку - вправи і опори.

При організації спільної діяльності учня планується розвиток якостей особистості, необхідних для плідної співпраці.

Спільна діяльність організовується так, щоб учні усвідомлювали, що від кожного з них залежить успішність спільної справи. Поєднання спілкування з іншими видами діяльності дозволяє наблизити навчання до реального спілкування, яке здійснюється не тільки заради спілкування, але й обслуговує інші види діяльності, що протікають одночасно з ним.

Для більш продуктивного оволодіння учнями всіма аспектами іноземної мови передбачена система засобів (пам'яток і спеціальних вправ) для формування в учнів необхідних навичок і вмінь, для формування вміння вчитися, що становить суб'єктивну індивідуалізацію.

Третім провідним компонентом принципу індивідуалізації є так звана особистісна індивідуалізація. Вона передбачає врахування та використання параметрів, притаманних особистості: особистий досвід, контекст діяльності, інтереси і схильності, емоції і почуття, світогляд, статус у колективі. Все це дозволяє викликати в учнів справжню комунікативну і ситуативну мотивацію.

Щоб довести це, достатньо врахувати два факти: 1) спілкування, в даній методиці - це засіб підтримки життєдіяльності в суспільстві і 2) навчання самостійно даної концепції, є модель процесу спілкування.

У системі комунікативної методики передбачається цілий комплекс заходів для підтримки мотивації у навчанні.

- Принцип розвитку речемислітельной діяльності і самостійності учнів в оволодінні іноземною мовою.

Він полягає в тому, що всі завдання на всіх ступенях навчання являє собою мовленнєво завдання різного рівня проблемності та складності.

Дана методика спирається на інтелектуальні потреби учнів, а це спонукає учня до розумової діяльності.

Мовленнєво завдання покликані розвивати механізми мислення: механізм орієнтації в ситуації, оцінки сигналів зворотного зв'язку і прийняття рішень, механізм визначення мети, механізм вибору, механізм комбінування та конструювання.

Важливо відзначити, що чим більше самостійності проявляє учень, тим більш ефективним буде засвоєння. Тому в даній методиці приділяється велика увага розвитку самостійності мислення, зокрема, в процесі обговорення проблем.

І, нарешті, самостійність, пов'язана з контролем. У комунікативному навчанні використовується така стратегія, яка планує перетворення контролю через взаємоконтроль у самоконтроль. Для цього використовується як прихований контроль, так і усвідомлене володіння учнями знання об'єктів і критеріїв контролю та їх застосування.

- Принцип функціональності в навчанні іноземної мови.

Даний принцип передбачає, що кожен учень повинен зрозуміти, що може йому дати не тільки практичне володіння мовою, але й використання отриманих знань у пізнавальному і розвиваючому аспектах.

Цей принцип полягає також у тому, що відбувається оволодіння функціями видів мовленнєвої діяльності, як засобів спілкування, тобто усвідомлюються і засвоюються ті функції, які виконують у процесі людського спілкування: читання, письмо, говоріння, аудіювання.

Згідно з принципом функціональності, об'єктом засвоєння є не мовні засоби самі по собі, а функції, що виконуються даним мовою.

На функціональній основі створюється модель мовних засобів, які повинні бути вивчені в курсі іноземної мови: підбираються певні мовні засоби різних рівнів для вираження кожної з мовних функцій. Залежно від мети для вираження кожної функції може бути запропоновано та максимальне і мінімальну кількість засобів вираження. Зрозуміло, сюди ж підключаються і немовні засоби вираження.

- Принцип новизни в навчанні іноземним мовам.

Комунікативне навчання будується таким чином, що всі його зміст та організація пронизані новизною.

Новизна наказує використання текстів та вправ, які містять щось нове для учнів, відмова від багаторазового читання того ж тексту і вправ з тим самим завданням, варіативність текстів різного змісту, але побудованих на одному і тому ж матеріалі. Таким чином, новизна забезпечує відмову від довільного заучування, розвиває речепроізводство, евристичність і продуктивність мовленнєвих умінь учнів, викликає інтерес до навчальної діяльності.

У висновку важливо відзначити, що всі розглянуті принципи взаємопов'язані, взаємозумовлені і доповнюють один одного. Тому слідування додається системі передбачає дотримання всіх вищевказаних принципів та їх комплексне застосування.

2.2 Тепер перейдемо до методичних принципам, на яких базується інша сучасна методика навчання англійської мови. Отже, основними методичними принципами, що мають концептуальне значення для проектної методики, є:

- Принцип свідомості, який передбачає опору учнів на систему граматичних правил, робота над якими будується у вигляді роботи з таблицями, що в свою чергу, є ознакою наступного принципу.

- Принцип доступності проявляється, перш за все, в тому, що при побудові курсу навчання за проектною методикою розглядаються значущі для учня питання і проблеми.

- Принцип активності в проектній методиці грунтується не тільки на зовнішній активності (активна мовна діяльність), але і на активності внутрішньої, що проявляється при роботі над проектами, розвиваючи творчий потенціал учнів і грунтуючись на раніше вивченому матеріалі. У проектній методиці принцип активності відіграє одну з провідних ролей.

- Принцип комунікативності, забезпечує контакт не тільки з викладачем, а й спілкування всередині груп, в ході підготовки проектів, а також з викладачами інших груп, якщо такі є. Проектна методика грунтується на високій комунікативності, передбачає вираз учнями своїх власних думок, почуттів, активне включення в реальну діяльність, прийняття особистої відповідальності за просування в навчанні.

- Принцип систематичності актуальне для цієї методики не тільки тому, що весь матеріал ділиться на теми і підтеми, але також і тому, що методика заснована на циклової організації навчального процесу: кожен з передбачених циклів розрахований на певну кількість годин. Окремий цикл розглядається як закінчений самостійний період навчання, спрямований на вирішення певної задачі у досягненні спільної мети оволодіння англійською мовою.

- Принцип самостійності грає також дуже важливу роль у проектній методиці. Щоб довести це, потрібно розглянути суть самого поняття «проект». Проект - це самостійно планована і реалізована учнями робота, в якій мовне спілкування вплетено в інтелектуально - емоційний контекст іншої діяльності (ігри, подорожі тощо). Новизна цього підходу в тому, що студентів дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття. Кожен проект співвідноситься з певною темою і розробляється протягом певного часу. Робота над проектом поєднується зі створенням міцної мовної бази. А так як робота над проектами ведеться або самостійно, або в групі з іншими студентами, то можна говорити про принцип самостійності, як про один з основоположних.

Принципи проектної методики тісно взаємопов'язані і вельми важливі. Дана методика привчає учнів творчо мислити, самостійно плануючи свої дії, можливо, варіанти вирішення поставлених перед ним завдань, а принципи, на яких базується дана методика, роблять навчання по ній можливим для будь-якого вікового контингенту.

2.3 Перейдемо до наступної методики навчання англійської мови. Це інтенсивна методика. Які ж принципи лежать в її основі?

- Принцип колективної взаємодії, який є провідним у методі активізації, найбільш відомому в інтенсивній методиці. Саме цей принцип пов'язує цілі навчання і виховання, характеризує засоби, способи та умови навчального процесу. Для навчального процесу, в основу якого покладено цей принцип, характерно те, що учні активно спілкуються з іншими, розширюють свої знання, вдосконалюють свої вміння і навички. Між ними складаються оптимальну взаємодію і формуються колективні взаємини, які служать умовою і засобом підвищення ефективності навчання, успіх кожного з учнів залежить значною мірою від інших. Така система відносин, що складаються в навчальному колективі, які розкривають і концентруючи в особистості кращі сторони, дуже сприяє навчанню і вдосконаленню особистості. Це відбувається завдяки виникає позитивному психологічному клімату і значною мірою впливає на кінцевий результат. Групове навчання сприяє виникненню у особистості додаткових соціально-психологічних стимулів до навчання. Крім того, активізація спілкування між учасниками навчального процесу сприяє прискоренню обміну інформацією, передачі і засвоєнню знань, прискореного формування навичок і вмінь. З усього вищесказаного можна зробити висновок, що основним засобом оволодіння предметом стає спілкування з партнерами по групі.

- Принцип особистісно-орієнтованого спілкування є не менш значущим. Він заснований на впливі спілкування, його характеру, стилю на реалізацію виховних та освітніх цілей. У спілкуванні кожен є як впливає, так і піддаються впливу. Особливо значуще місце займає тут пізнання людьми один одного, що є необхідною умовою спілкування людей.

Спілкування являє собою стрижневу характеристику колективної діяльності та діяльності особистості в колективі. Воно невіддільне і від процесу пізнання. Особистісно-рольовий спілкування англійською мовою в умовах інтенсивного навчання - це не фрагмент навчального процесу або методичний етап поурочного плану, а основа побудови навчально-пізнавального процесу.

- Принцип рольової організації навчально-виховного процесу тісно пов'язаний з двома попередніми. Ролі і маски в групі у великій мірі сприяють управлінню спілкуванням на уроці. Навчальний спілкування в інтенсивному навчанні передбачає наявність постійно активних суб'єктів спілкування (всі учні), які не обмежуються просто сприйняттям повідомлення і реакцією на нього, а прагнуть висловити своє ставлення до нього, тобто «я - маска» завжди проявляє особистісну характеристику. Рольова гра - це одне з ефективних засобів створення мотиву до іншомовного спілкування учнів.

- Принцип концентрованості в організації навчального матеріалу і навчального процесу є не тільки якісної, а й кількісної характеристикою інтенсивного методу. Концентрованість проявляється в різних аспектах: концентрованість навчальних годин, сконцентрованість навчального матеріалу. Все це викликає високу насиченість та щільність спілкування, різноманітність форм роботи. Це спонукає викладачів працювати в постійному пошуку нових форм подачі матеріалу.

- Принцип поліфункціональності вправ відображає специфіку системи вправ в інтенсивній методиці навчання. Мовні навички, які сформувалися у немовних умовах, неміцні. Тому найбільш продуктивно працюють вважають підхід до навчання іноземної мови, який передбачає одночасне і паралельне оволодіння мовним матеріалом і мовленнєвою діяльністю. Поліфункціональність вправ дозволяє реалізувати цей підхід. У системі інтенсивної методики тренування вживання кожної даної граматичної форми здійснюється серією вправ, де в мінливих ситуаціях реалізується одне і те ж комунікативний намір. При цьому для учнів будь-яку вправу монофункціональних, для викладача - завжди поліфункціональним. У цьому методі поліфункціональність суворо обов'язкове.

Всі п'ять розглянутих принципів інтенсивного навчання іноземних мов забезпечують чіткий взаємозв'язок навчального предмета та навчальної діяльності і тим самим сприяють ефективній реалізації цілей навчання.

2.4 діяльнісну методику визнали можливим використовувати в старших класах загальноосвітньої школи, виключаючи молодші класи, так як перший методичний принцип цієї методики можна сформулювати так:

- Принцип необхідності логічного мислення.

Діяльнісна методика орієнтована на понятійний, логічне мислення учнів, але допускає можливість використання в школі з того віку, стає очевидним сформоване логічне мислення. Застосування діяльнісної методики дозволило б систематизувати та узагальнити наявний у школярів мовний і мовленнєвий досвід.

- Принцип активності.

При діяльнісної методикою активність учня очевидна. Необхідність цього закладена в самому її назві. Ця методика передбачає більшу активність за попередньою оволодіння мовними засобами та подальшим заволодінням спілкуванням на основі наявних знань, навчань, навичок використання мовних засобів у мовленні.

- Принцип первинного оволодіння мовними засобами.

Цей принцип виник з того, що творці діяльнісної методики вважають невірним навчання мовним засобам в процесі роботи з вмістом повідомляється. Вони вважають, що це робить практично неможливим повноцінне володіння мовними засобами.

- Принцип використання речекоммунікатівних одиниць.

Творці діяльнісної методики виділили нову речекоммунікатівную мовну одиницю, що зумовило необхідність переосмислити проблему мовного змісту навчання, передусім принципів відбору граматичного знання.

Як видно з усього перерахованого вище, діяльнісна методика має ряд специфічних засобів, притаманних їй одній, що більш докладно описано у Розділі 3. І якщо попередні методики можуть використовуватися з дітьми на початковому ступені навчання, то в цій методиці такої можливості немає.

Методики, описані вище, можна підвести під один заголовок: «Краще навчання спілкуванню - це спілкування».

І все-таки, незважаючи на велику кількість схожих рис, неможливо не помітити диференціацію методів, прийомів, змісту навчання іноземної мови, в залежності від цілей і планованих рівнів володіння ним, від особливостей контингенту учнів і умов навчання. Звідси і випливають специфічні риси методик навчання англійській мові, про які піде мова в наступному розділі.