4. Столичний (Берлінський або Прусський) макрорайон

4.1. Бранденбург займає площу 22 тис. км² та має 2,6 млн. осіб населення. Ця земля є ядром знаменитої Пруссії. Неймовірними зусиллями місцевих селян піщані та болотяні ґрунти перетворені в родючу ріллю. За наказом прусського короля Фрідріха Великого тут вперше в Німеччині почали вирощувати картоплю, яка сьогодні є однією з головних сільськогосподарських культур.

Промисловість концентрується навколо Берліну (чорна металургія, багатогалузева хімія, енергетика), утворюючи своєрідне кільце для «розвантаження» столиці країни від екологічно шкідливих виробництв (Потсдам, Бранденбург, Франкфурт-на-Одері та інші міста).

Сільське господарство має чіткі риси агрогеографічної моделі Й. Тюнена: по мірі наближення до Берліна зростає інтенсивність приміської спеціалізації на малотранспортабельних продуктах.

4.2. Берлін при площі близько 1 тис. км² має 4 млн. населення. Столицею Німеччини він став іще 1871 року (до того був столицею Пруссії). Електротехнічне машинобудування, оптика, фармацевтика, швейна і харчова промисловість – це його традиційні галузі спеціалізації. Крім того, Берлін є провідним європейським центром конгресів, симпозіумів, виставок, фестивалів. В місті успішно розвивається туризм культурно-пізнавального спрямування.

5. Південно-Західний макрорайон

5.1. Саарланд (площа 3 тис. км², населення – 1,1 млн. осіб) – ця земля декілька разів за свою історію входила до складу Франції, але референдум після Другої світової війни засвідчив бажання населення залишитися в складі переможеної Німеччини.

Цей невеликий мезорайон відомий завдяки значним обсягам видобутку коксівного вугілля і виплавки сортової сталі, продукуванню різноманітних верстатів, керамічних та скляних виробів. Саар інколи називають «Руром в мініатюрі» за схожість у структурі промисловості. Окрім Саарбрюккену серед промислових центрів слід відзначити Фельклінген і Діллінген.

Сільське господарство – класичного середньоєвропейського типу.

5.2. Рейнланд-Пфальц (площа 20 тис. км², населення 3,7 млн. осіб). 2 тисячі років тому на цій території з’явилися римські легіони і принесли з собою культуру виноградарства. З тих часів виноградники прикрашають схили пагорбів по берегам Рейну та його лівої притоки Мозеля. Найбільший автобан, що перетинає весь мезорайон, навіть називається «Винною дорогою». Давні римляни принесли сюди і невідому германським племенам міську культуру, заснували перше німецьке місто Трір (тут народився К. Маркс).

Життєвою артерією економічного мезорайон слугує «батько Рейн», всі найважливіші промислові центри тяжіють до нього. Найбільший портовий комплекс сформувався в місті Людвігсхафен. Тут на 6 км вздовж Рейну простягнулися будівлі хімічного концерну БАСФ. На весь світ відомі й шкіряно-взуттєві підприємства міста Пірмазенс («Саламандра»).

Трір – потужний центр харчової промисловості, зокрема й виноробства.

Сільське господарство в рослинництві відзначається окрім названого вище виноградарства, підвищеною роллю овочівництва й садівництва. Технічні культури представлені тютюном і цукровим буряком. Тваринництво репрезентоване свинарством і м’ясним скотарством.

5.3. Гессен має площу 22 тис. км², чисельність населення – 3,7 млн. осіб. Центром економічного життя в цьому мезорайоні є міська агломерація між річками Рейн і Майн, утворена містами Франкфурт, Вісбаден, Рюссельсгайм, Оффенбах та ін. Спеціалізація промисловості землі Гессен – тонка хімія, електротехніка, автомобілебудування, взуття і шкіргалантерея.

Франкфурт-на-Майні – це фінансова³ столиця Німеччини та її найбільший транспортний вузол у пасажирському сполученні. Саме в цьому місті зібрався перший загальнонімецький парламент.

Околиці міста Вісбаден відомі джерелами мінеральних вод і бальнеологічними курортами.

Сільське господарство прирейнської частини Гессена має риси приміського, що зумовлено значною концентрацією тут міського населення. Північна частина району має яскраво виражений середньоєвропейський тип сільськогосподарського виробництва з переважанням свинарства, значними масштабами вирощування цукрового буряку й картоплі.

5.4. Баден-Вюртемберг (36 тис. км²; 9,6 млн. осіб) – найстабільніша і найбагатша земля ФРН з найнижчим рівнем безробіття та злочинності. Пов’язують таку ситуацію із знаменитим швабським старанням, адже жодних корисних копалин тут немає.

Спеціалізація цього економічного району – оптико-механічна промисловість, виробництво годинників, целюлозно-паперова промисловість, автомобілебудування («Мерседес»). Головний організуючий центр району – місто Штутгарт, яке є значним виробником комп’ютерів, точних інструментів та найбільшим в країні осередком видавничої справи і поліграфії. В музеях Штутгарта зібрано чимало художніх цінностей.

Сільське господарство відзначається інтенсивністю, особливо в долині річки Неккар. Його провідними галузями є м’ясо-молочне скотарство у тваринництві; зернові культури і садівництво – в рослинництві.

Гори Шварцвальд і узбережжя Боденського озера стали популярними рекреаційними зонами. Під Боденським озером прокладено автомобільний тунель до Швейцарії (Фрідріксхафен – Романсхорн).

Як освітні та наукові центри світову славу мають Гейдельберг і Фрайбург, центр ядерних досліджень в Карлсруе тощо.