Населення

ФРН – майже однонаціональна країна (якщо брати до уваги постійне, а не наявне населення). Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської сім’ї. За межами ФРН німецькою мовою розмовляють в Австрії, Швейцарії, Люксембурзі, Франції (ельзасці).

Демографічна формула країни: 10 – 11 = -1‰. Низька народжуваність у поєднанні з високою тривалістю життя призвели до поступового «старіння нації», що викликало потребу в припливі «гастарбайтерів». Спочатку це були переважно турки, італійці, греки. У 90-х роках сформувався досить потужний потік німецьких репатріантів з території колишнього СРСР, доповнений польськими іммігрантами та біженцями з колишньої Югославії.

За релігійним складом німці наполовину католики, наполовину – протестанти (лютерани). Але все більшу роль в духовному житті країни відіграє іслам (турки, курди, албанці й босняки в портово-промислових центрах на кшталт Гамбурга становлять п’яту частину наявного населення). Інколи це викликає напругу в міжнаціональних і міжконфесійних стосунках.

Рівень урбанізації дуже високий – 88%. Але міст-«мільйонерів» в чистому вигляді всього 3: Берлін, Гамбург і Мюнхен. Переважають групові форми розселення – міські агломерації, а в долині Рейну сформувався 40-мільйонний мегаполіс Рурштадт (до його складу входять Дуйсбург, Ессен, Дюссельдорф, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Майнц, Мангейм та інші поселення). Німецькі міста вирізняються значною концентрацією пам’яток минулих епох, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою. В сільській місцевості, як правило, також переважає міський спосіб життя.

Основою інтелектуального потенціалу німецької нації виступає одна з найкращих у світі університетська освіта (найстаріший у ФРН Гейдельберзький університет засновано у 1386 році).

Загальна характеристика господарства

ФРН – високорозвинена постіндустріальна країна. При цьому її місце в міжнародному поділі праці продовжує визначати промисловість. Промисловий комплекс ФРН є дуже гнучким та динамічним, він легко відгукується на вимоги НТР. Частка гірничо-видобувної промисловості зараз становить менше 1%, а в структурі обробної відбувається поглиблення спеціалізації на наукомістких галузях, що вимагають високої кваліфікації робочої сили та найвищої виробничої культури (загальновідомо, що німецькі стандарти якості і технічні допуски є найжорсткішими у світі).

Галузевий огляд

ФРН має розвинену енергетику. В паливно-енергетичному балансі переважають імпортні нафта і газ (щорічний імпорт нафти становить близько 100 млн. тон та природного газу – 75 млрд. м³ при власному їх видобутку 3 млн. тон та 20 млрд. м³ відповідно). Видобуток власного твердого палива постійно скорочується. В електроенергетичному балансі після ТЕС і ТЕЦ друга позиція за АЕС (⅓ електроенергії). Роль ГЕС порівняно невелика (діють каскади дрібних ГЕС в Альпах і Шварцвальді). Стрімко розвивається альтернативна енергетика, зокрема за сумарною потужністю вітрових електростанцій (ВЕС) ФРН вийшла на 1-е місце в світі.

Чорна металургія – одна з найстаріших галузей економіки ФРН, знаходиться зараз в депресивному стані, її ОВФ використовуються лише наполовину. Величезний металургійний комбінат у місті Айзенхюттенштадт взагалі закритий з економіко-екологічних міркувань.

Річна виплавка сталі становить 47,0 млн. тон (5 місце в світі, 1 місце в Європі). Частка власної залізної руди незначна, майже половина потреб в сировині покривається металобрухтом (скрапом). Значна частина залізної руди і всі легуючі добавки – імпортні. Переважають сучасні технології «якісної металургії»: ¾ сталі виплавляється у кисневих конверторах, ¼ – електротермічним способом. Найвищою концентрацією підприємств чорної металургії вирізняється Рейнсько-Рурський басейн (заводи корпорацій «Тіссен», «Крупп», «Маннесман»). Найбільший діючий металургійний комбінат країни розташований у місті Дуйсбург. Значними центрами чорної металургії є Дортмунд, Дюссельдорф, Ессен, Саарбрюккен, Зальцгіттер, Бранденбург тощо.

Кольорова металургія працює на імпортній первинній сировині і власному брухті. Головний метал – алюміній (1260 тис. тон на рік, 6-е місце в світі), провідний район виплавки – Рейнсько-Рурський (Дуйсбург, Райнфельден). Серед важких металів обсягами виплавки виділяється мідь (концентрат надходить переважно з Папуа – Нової Гвінеї), провідний центр – Гамбург. На власну сировину частково орієнтована лише виплавка свинцю і цинку (самозабезпеченість 40%).

Машинобудування забезпечує половину вартості експорту ФРН. Найвищі показники експортності мають автомобілебудування, виробництво обчислювальної техніки та засобів автоматизації виробництва.

Німецьке автомобілебудування представлене такими грандами як «Даймлер-Бенц»¹, «Фольксваген» (штаб-квартира у місті Вольфсбург) з дочірньою «Ауді» (Брауншвейг, Ганновер), «БМВ» (Мюнхен). За участю американського капіталу виникли «Адам Опель» (Рюссельсгайм) і «Форд-верке» (Бохум, Кельн, Штутгарт). Спеціалізовані вантажні машини випускають багатогалузеві компанії «Ман» і «Крупп» в місті Кельн. Загалом річний випуск автомобілів складає 4,5 млн. штук (4-е місце в світі).

Суднобудування ФРН пережило серйозну кризу наприкінці ХХ століття, але успішно перебудувалося. Німці давно зрозуміли, що суперництво з Південною Кореєю та Японією у виробництві суден низьких та середніх класів є безперспективним. Основні зусилля були сконцентровані на будівництві унікальних кораблів спеціального призначення та військовому суднобудуванні. Зараз верфі компаній «Тіссен», «Крупп», «Сіменс» в містах Кіль, Гамбург, Бремен та Бремерхафен мають портфель замовлень на 5 років наперед. Німеччина утримує за собою 4-е місце в світі в цій галузі, а в Європі залишається беззаперечним лідером.

Серед новітніх галузей Німеччини помітно вирізняється аерокосмічна. Один з найбільших її центрів – Гамбург. Тут складаються європейські аеробуси. Центрами транспортного і військового літакобудування є міста Аугсбург і Мюнхен в Баварії. Суто космічний концерн «Дойче Аероспейс» спеціалізується на виробництві третьої ступені європейських ракет-носіїв (Бремен).

Дуже динамічно розвиваються електротехніка й електроніка. Світовим лідером на цих теренах є німецький «Сіменс», на заводах якого виробляється практично вся номенклатура галузі: від побутових електроприладів до ядерних реакторів (в Берліні є цілий район, що називається «Сіменсштадт»). Не менш відома компанія «Бош», яка успішно поглиблює спеціалізацію на випуску електрообладнання й електроніки для автомобілів.

Широко відомі у світі німецька мисливська і спортивна зброя, інструменти та інші металовироби (торгові марки «Рейнметал», «Крупп» і «Тіссен»).

До світових лідерів оптико-механічної промисловості відноситься німецький виробник «Карл Цейс» (Єна).

За валовими обсягами продукції хімічної промисловості ФРН поступається лише США, а за вартістю хімічного експорту займає 1-е місце в світі. Німеччина має найпотужніші в Європі нафтохімію та оргсинтез. В цих галузях міцні позиції має колишня Східна Німеччина, серед окремих центрів виділяються за масштабами виробництва Шведт, Шверін, Лойна. Їх конкурентами є Гамбург, Карлсруе, Інгольштадт тощо.

Найбільшим універсальним хімічним концерном Німеччини є знаменитий БАСФ (Людвігсхафен). «Хехст» (Франкфурт-на-Майні) відомий завдяки випуску різноманітної продукції тонкої хімії, полімерів і пластмас тощо. «Байєр» (Леверкузен) – значний виробник побутової хімії (синтетичні миючі засоби, лаки, фарби), але найбільше відомий у світі завдяки експорту лікарських препаратів, зокрема аспірину.

«Здвиг до моря» в розміщенні підприємств хімічної промисловості у ФРН не такий відчутний, як у країн-сусідів. Пояснюється це, з одного боку, кращим ЕГП та більшою глибиною портів Нідерландів, Бельгії та інших сусідів, а з іншого – «всеїдністю» німецької хімії, яка активно використовує продукти газифікації бурого вугілля (Галле-Лейпцизький район хімічної промисловості), відходи інших галузей промисловості, сільського та комунально-побутового господарства. Також Німеччина володіє розгалуженою мережею нафто- і газопроводів, що доставляють сировину безпосередньо з Росії та Нідерландів; або через італійські (Генуя, Трієст) й голландські (Роттердам) порти з Норвегії, арабських та латиноамериканських країн.

Легка промисловість ФРН має давні традиції, але виробництво поступово переноситься до нових індустріальних країн з дешевими трудовими ресурсами.

За вартістю виробленої продукції переважає текстильна промисловість (найбільша концентрація підприємств у землях Північний Рейн – Вестфалія, Баден-Вюртемберг і Баварія). Швейна промисловість тяжіє до великих міст (Франкфурт-на-Майні, Берлін, Мюнхен). Найбільшими центрами взуттєвої промисловості є Пірмазенс (Рейнланд-Пфальц) та Оффенбах (Гессен), в яких виробляється продукція торгової марки «Саламандра». Всесвітню славу мають спорттовари торгових марок «Адідас» і «Пума» (м. Херцогенаурах).

Німеччина також відома у світі завдяки експорту музичних інструментів, саксонського фарфору, хутрових виробів і мережива.

Харчова промисловість ФРН зорієнтована переважно на внутрішній ринок. В її розгалуженій структурі унікальне значення та великий експортний потенціал має пивоваріння.