2. Північно-Західний макрорайон

Північний Рейн – Вестфалія має площу 35 тис. км² та 18 млн. осіб населення. Ця земля є найбільшою за чисельністю населення та найрозвинутішою у промисловому відношенні, тому обидва ієрархічних рівня економічного районування (мезорайон і макрорайон) тут співпадають.

Серцем району є Рур – найбільша промислова агломерація Європи та найбільш густонаселений регіон ФРН. Своїм виникненням мегаполіс Рурштадт зобов’язаний кам’яному (Рурський басейн) та бурому (Нижньорейнський або Ахенський басейн) вугіллю. Вугільна промисловість і чорна металургія стали міцним економічним фундаментом подальшого розвитку. Район виробляє 80% німецького коксу, виплавляє 60% німецької сталі, продукує 50% електроенергії країни. З часом поруч із домнами з’явилися автомобільні, електротехнічні та інші підприємства, що дозволило Руру порівняно легко пережити «сталеву кризу» 70-х років ХХ століття.

Вугільна та вуглехімічна промисловість представлена державною корпорацією «Рурколе АГ» (штаб-квартира у м. Ессен). Суто металургійні компанії давно вже диверсифікували своє виробництво за рахунок важкого і транспортного машинобудування: «Маннесман» випускає сталеві конструкції, обладнання для гірничо-видобувної промисловості та великовантажні машини (Дюссельдорф, Кельн), «Рейнметал» – труби різного діаметру і зброю (Дюссельдорф), «Крупп» (Ессен) і «Тіссен» (Дуйсбург) спеціалізуються ще й на річковому суднобудуванні, рухомому складі залізниць і рейках тощо.

Найбільшим містом району є Кельн. Свого часу саме тут був зроблений перший в світі дизельний двигун. Сьогодні Кельн перетворився у світовий центр моторобудування, а також тут складаються легкові автомобілі марок «Опель», «Мерседес», вантажівки «Даймлер», автобуси «МАН» тощо. Кельн має міцні традиції виробництва парфумів («кельнська вода» або одеколон).

Найбільшим нафтохімічним центром економічного району є Леверкузен (заводи концерну «Байєр»).

Інтенсивне сільське господарство Північного Рейну – Вестфалії має яскраве приміське спрямування: молоко, м’ясо, ставкова риба, мед; овочі, фрукти, ягоди, картопля, квіти.

«Сейфом Руру» виступає місто Дюссельдорф. Інтелектуальним центром Руру стало університетське місто Бонн, яке до того ж залишається місцем розташування уряду ФРН (тобто столицею виконавчої влади країни).

3. Східний (Саксонсько-Тюрингський) макрорайон

3.1. Саксонія-Ангальт займає площу 21 тис. км², на якій мешкає 3 млн. осіб. На півдні цієї землі розташована могила кайзера Барбаросса, якщо вірити легенді, він прокидається кожні 100 років, щоби перевірити єдність Германії.

Зараз на території названого економічного району знаходиться центр європейської екологічної катастрофи. Навколо міст Магдебург, Галле, Дессау, Лойна утворилася гігантська промислова агломерація, чиї хімічні комбінати, теплові електростанції та гірничорудні підприємства із застарілими обладнанням і технологіями створюють непосильний антропогенний тиск на природні комплекси. Серед населення набули поширення хронічні хвороби, особливо органів дихання (наслідок спалювання великої кількості низькоякісного бурого вугілля). Ситуація дуже турбує німців, адже під завісою смогу опинилася земля з надзвичайно багатою культурною спадщиною (це батьківщина «великого реформатора» Мартіна Лютера, філософа Фрідріха Ніцше, композитора Фрідріха Генделя та інших видатних особистостей).

Набір галузей спеціалізації сільського господарства досить «стандартний» та цілком відповідний місцевим природним умовам: м’ясо-молочне скотарство і беконне свинарство; зернові (пшениця, ячмінь, овес) і технічні (хміль, цукровий буряк, льон-довгунець) культури, овочівництво й садівництво.

3.2. Тюрингія займає площу 17 тис. км², чисельність населення становить майже 3 млн. осіб. Тут народилися й поховані видатні німці Йоганн Вольфганг Гете і Фрідріх Шиллер (місто Веймар). Але Тюрингія – це не тільки культура й історія, але і фарфор, скло, металообробка й автомобілі. Головний господарський центр району – Ерфурт.

Високий рівень розвитку деревообробки пов’язаний з показником лісистості території у 50%. Гірські системи Тюрингенський Ліс і Гарц – улюблені місця туристів і гірськолижників.

Сільське господарство має давні традиції вирощування зернових (пшениця, ячмінь) і технічних (хмелю і цукрового буряку) культур, розведення великої рогатої худоби і свиней, що відповідає зональній спеціалізації.

3.3. Саксонія займає 19 тис. км², чисельність населення становить 4,9 млн. осіб. Саксонія – одна з найбільш густонаселених у ФРН земель та найпотужніша серед земель колишньої НДР. Промисловий комплекс Саксонії славиться фарфором (Мейсен і Дрезден), меблями (Лейпциг, Дрезден), електротехнічними товарами (Дрезден), автомобілями (Цвіккау) тощо.

Ярмарковим центром світового масштабу є Лейпциг. Лейпциг давно зажив слави одного з найбільших у світі осередків книгодрукування і хутряної промисловості, виробництва лікарських препаратів тощо.

Сільське господарство Саксонії спеціалізується на м’ясо-молочному скотарстві, зернових і кормових культурах, овочівництві і садівництві.