Відповіді на завдання теоретичного туру

Завдання 1 і 2 у кожному класі, як правило, не виходили за межі шкільної програми, але вимагали від учня дати розгорнуту відповідь, скласти порівняльну характеристику, викласти власний погляд на те чи інше явище, дати аналітичну оцінку тощо. Відповіді на завдання 3 і 4 (як правило, нестандартні за змістом) мали бути відносно лаконічними. Наводити повні відповіді на всі завдання теоретичного туру не має сенсу. Ми обмежимося лише необхідними роз’ясненнями, а також дамо з деяких питань додаткову інформацію, яку можна буде використати у подальшій підготовці учнів до обласних олімпіад з географії.

8 клас

1. Переможці олімпіади дали майже вичерпну відповідь на це завдання, включаючи висвітлення принципово важливого питання – про поширення давньольодовикових відкладів і форм рельєфу на Поліській низовині (зандри, морени, ками, ози, прохідні долини тощо) та про переважання потужної товщі лесів і суфозійних форм рельєфу (поди, степові блюдця) на Причорноморській низовині.

2. Відповідь на це запитання передбачала розкриття закономірностей у розповсюдженні ґрунтів на рівнинах і в горах України. Зональні типи ґрунтів закономірно прив’язані до природних зон: дерново-підзолисті ґрунти сформувалися у зоні мішаних лісів, сірі лісові ґрунти і типові чорноземи – у зоні лісостепу, звичайні і південні чорноземи та каштанові ґрунти – у відповідних підзонах степової зони. Усі інші типи ґрунтів на рівнинах (лучні, дерново-піщані, торфово-болотні ґрунти, солонці тощо) не є зональними, а значить, не мають закономірного розповсюдження. До ґрунтів висотної поясності належать коричневі гірські (виключно на Південному березі Криму під субтропічною рослинністю), буроземи (під гірськими лісами) та гірсько-лучні. Учні описували різні грунти, але дуже рідко розкривали саме закономірності у їхньому розповсюдженні. Спрощеними були відповіді щодо родючості ґрунтів. На родючість впливають не тільки кількість гумусу, а й водно-фізичні властивості самих ґрунтів. Українські чорноземи мають відмінні водно-фізичні властивості, бо сформувалися переважно на лесових породах і тому при невисокому вмісті гумусу (5-7 %) мають високу родючість. Для порівняння, такі самі ґрунти на півночі російського Чорнозем’я містять гумусу до 12-15 %, але їхня родючість нижче середньої, оскільки чорноземи сформувалися там на глинах та суглинках і мають погані водно-фізичні властивості.

3. На карті зображений гіпотетичний давній материк Пангея, який розколовся на Лавразію і Гондвану, а ті, у свою чергу, – на уламки, що стали основою сучасних материків. Учням було необхідно скласти розповідь про дрейф материків або про тектоніку літосферних плит.

4. Основними причинами незначної кількості метеоритних кратерів на Землі, на відміну від Місяця, є наявність атмосфери, значна площа Світового океану (71 % поверхні планети), а також інтенсивна діяльність поверхневих вод та інших зовнішніх сил, які руйнують (розмивають, вивітрюють, згладжують) будь-які нерівності земної поверхні. Тому зрозуміло, чому свої чіткі обриси метеоритні кратери зберегли в сухих (аридних) районах Землі, переважно в пустелях. Найбільшим метеоритним кратером на Землі вважається Аризонський (діаметр 1300 м, глибина 175 м). Значні кратери, ідентифіковані за наявністю метеоритних уламків, є в Західній Австралії – Вольф-Крік (діаметр 840 м), в Центральній Австралії - Хенбері (200 м), Боксхоул (160 м), в Техасі – Одеса (150 м), в Саудівській Аравії – Вабар-Кратерс (100 м). Але й ці кратери відносно молоді, бо значні перепади температур, сильні вітри та гравітаційні процеси унеможливлюють тривале існування цих форм рельєфу і в пустелях. Наприклад, вік Аризонського кратера лише 22 тис. років. На жаль, майже всі учні не називали третьої причини, явно недооцінивши діяльність зовнішніх (екзогенних) сил на нашій планеті.

9 клас

1. Завдання мало творчий характер, оскільки учням пропонувалося систематизувати природні енергетичні ресурси, розглянувши їх по чотирьох геосферах: літосфера – геотермальні енергетичні ресурси, деякі мінеральні ресурси (паливні корисні копалини, уран); гідросфера – гідроенергетичні ресурси річок, океанських течій, припливів і відливів, морських хвиль тощо; атмосфера – геліотермальна енергія, енергія вітру, грозових розрядів та ін. Відповіді були достатньо змістовними, хоча не завжди повними (рідко аналізувалися біоресурси).

2. Завдання вимагало від учнів конкретизації щодо особливостей міграцій населення у період 1991-2005 років. Аналізуючи зовнішні міграції, учні зосередили увагу на виїзді з України, забувши про значну імміграцію (наприклад, повернення кримських татар на історичну батьківщину). Поза увагою багатьох учнів залишилися зміни й у внутрішніх міграціях, наприклад, послаблення маятникових міграцій.

3. У шкільній географії дається поняття про те, що карти складаються у циліндричних, конічних, азимутальних і довільних проекціях, які учні мають розрізняти. До групи довільних проекцій, очевидно, потрапляють усі ті, що не вивчаються у школі (проекції псевдоконічні, псевдоциліндричні, поліконічні, конформні тощо), а тому правильною вважалась відповідь, що дана проекція – довільна. Учителям корисно знати, що ця проекція (проекція К.Саліщева) належить до групи псевдоциліндричних, серед характерних ознак яких є, зокрема, зображення паралелей паралельними лініями. Тут використаний спосіб Гуда побудови надрізаної проекції: припущені розриви зображення на океанах з метою зменшення спотворень на континентах. Масштаб слід було визначити за допомогою градусної сітки і вимірювання лінійкою відстані між паралелями 10º і 20º або 20º і 30º пд.ш. (район Мадагаскару). На карті ця відстань дорівнює приблизно 2,5 мм, а на місцевості – 1110 км (111 км х 10º). Таким чином, масштаб карти – в 1 см 4440 км, або

1 : 444 000 000.

4. Для правильної відповіді на це запитання учням треба було інтегрувати знання з біології, фізики, географії. Транспірація – це випаровування води зеленими частинами рослин. Вона виконує дві важливі функції. По-перше, транспірація забезпечує постійний рух води усередині рослини, а значить, постачання розчинених поживних речовин із ґрунту вгору – на висоту самої рослини. Іншим шляхом транспортування цих речовин неможливе. Зрозуміло, чому деревна рослинність не може існувати без інтенсивної транспірації, адже розчини треба “піднімати” на висоту інколи у десятки метрів. По-друге, транспірація необхідна для захисту зелених частин рослини, які увесь день перебувають на сонці. Випаровуючись з листя, голок та ін., вода охолоджує їх, не дає рослині перегріватися. Тому значна транспірація притаманна трав’яним рослинам степу чи саван. Що стосується альпійських луків, то, зважаючи на особливості прохолодного влітку високогірного клімату, низькорослим травам інтенсивна транспірація ні до чого. Треба зазначити, що транспірація залежить як від метеорологічних факторів, так і від фізіологічних особливостей рослин. Деякі рослини високогір’я опушені, мають маленьке або вузьке листя, часто з лакованою поверхнею і т. ін. Це дозволяє рослинам мінімізувати транспірацію, яка може призвести до небажаного охолодження.