10. Червона книга України. Тваринний світ / Редкол.: м.М. Щер- бак (відп. Ред.) та ін. — к.: Укр. Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1994.

5. НЕСПРИЯТЛИВІ ПРИРОДНІ ПРОЦЕСИ

У цьому розділі йдеться про різноманітні прояви сучасних фізи­ко-географічних процесів, несприятливих для господарювання і життєдіяльності населення, особливості їх виникнення, тривалість у часі, поширення, регіональні відмінності.

Важливість вивчення генезису і проявів сучасних фізико-геогра­фічних процесів полягає в тому, що саме через них взаємодіють складові географічної оболонки, у межах якої вони протікають.

Головними чинниками розвитку фізико-географічних процесів є:

1. сонячна енергія, якою визначається співвідношення складо­вих радіаційного і теплового балансів, їх сезонні зміни;

2. характер атмосферної циркуляції і пов’язане з цим співвідно­шення циклональної й антициклональної погод, переміщення різних типів повітряних мас, їх трансформація, наслідком чого є періоди з несприятливими процесами і явищами;

3. енергія процесів, що протікають у земній корі; зумовлені ними тектонічні рухи, характер та інтенсивність ендогенних процесів;

4. гравітаційна енергія, яка в поєднанні з діяльністю поверхне­вих та підземних вод спричиняє низку ендогенних процесів;

5. космічні процеси і явища, сонячно-земні зв’язки, що вплива­ють на стан геосистем.

Сучасні фізико-географічні процеси протікають на певному ланд- шафтно-зональному фоні, при різному співвідношенні площ при­родних і перетворених ландшафтів. На території України протіка­ють різноманітні фізико-географічні процеси (рис. 20).

Зі стихійних явищ аномальними є атмосферні: сильні дощі, піщані (пилові) бурі, тумани, ожеледиця, мороз, спека, суховії, заморозки. З усіх стихійних явищ в Україні найчастіше бувають сильні дощі — коли випадає 50 мм і більше (в гірських районах — ЗО мм і більше) опадів протягом 12 год і менше. Сильні дощі супроводжують холодні фронти, які рухаються із заходу, а також південно-західні й стаціо­нарні циклони. Найчастіше ці дощі випадають протягом одного, іноді декількох днів поспіль, охоплюючи різні території. Менше 1 % ви­падків зафіксовано з одночасним охопленням більше 10 областей. У річному ході сильних дощів найбільша їх повторюваність (70 %) при­падає на червень — серпень, а максимум (ЗО %) — на липень. Харак­терно, що восени таких дощів випадає вдвічі більше, ніж весною. У 192 холодний період вони можливі в Українських Карпатах і Кримських горах.

За кількістю сильних дощів виділяються Кримський півострів, Українські Карпати і Закарпаття, де буває 8—10 випадків з дощами ЗО мм і більше. Найменшу їх кількість відмічають у північно-східних і північно-західних областях. Кількість сильних дощів значно відрізняється з року в рік. Однак сильні дощі з опадами ЗО мм і більше трапляються щороку, частіше вони бувають в Українських Карпатах і Кримських горах, на Донецькій височині. Дощі з опада­ми 50 мм і більше щорічно випадають тільки в Українських Карпа­тах і Кримських горах.

Крім названих дощів відмічають і кількості найбільших сум опадів. Суми опадів, що перевищують 200 мм, відмічають у Крим­ських горах — 265 мм, Українських Карпатах — 237 мм, на По­дільській височині — 225 мм. Сильні дощі можуть випадати протя­гом доби, але найчастіше це відбувається в проміжку 16—22-ї годи­ни. Тривалість сильних дощів дуже мінлива. Найчастіше вони ви­падають протягом 6—12 год, у ЗО % випадків — 1—6 год, інколи тривають протягом доби. У теплий період року сильні дощі супро­воджуються грозою, градом, шквалистими вітрами. Найбільша їх тривалість характерна для Українських Карпат, найменша — для південно-східних і південних степових районів.

Випадання крупного граду (діаметр градин 20 мм і більше) зумовлюється інтенсивними конвективними процесами, що ви­никають на холодних атмосферних фронтах та фронтах оклюзії, які переміщуються в улоговинах циклонів. Град випадає й у зв’яз­ку з розвитком потужної конвективної хмарності на малорухо­мих холодних фронтах або з активним фронтогенезом на стаціо­нарному фронті за рахунок збільшення двосторонньої адвекції. Протягом теплого періоду градобій може охопити одну адмініст­ративну область, до ЗО % випадків — дві, 2 % — 5 і більше обла­стей. У літні місяці град може випадати одночасно в декількох областях. Переважно це відбувається о 15—18-й годині за найбіль­шого розвитку термічної конвенції. Тривалість випадання граду в більшості випадків не перевищує 15 хв, іноді ЗО хв, а в окремих випадках — 1—2 год і більше. Град супроводжують грози, зливи, шквальний вітер.

У розподілі числа днів з температурою ЗО °С і вище спостері­гається їх збільшення на південний схід і південь. У цих районах

7. 5-529 1 93

1. — імовірність посух (%);

2. — середнє число днів з суховіями за теплий період;

#

3. — середнє число днів з пиловими бурями;

4. — вітровали та буреломи;

5. — райони інтенсивних злив (мм), катастрофічних повеней;

6. — найбільше число днів з градом;

7. — найбільше число днів з ожеледдю;

8. — райони розвитку і сходу лавин;

9. — дефльовані та дефляційно небезпечні піски;

10 — райони інтенсивної яружної ерозії;

11— середньо- і сильнозмиті ґрунти, % загальної площі сільськогосподарських земель (11.1 — менше 5 %; 11.2 — 5...10 %; 11.3 — 10...20 %; 11.4 — понад 20 %);

12. — селеві райони;

13. — зсуви;

14. — ділянки руйнування берегів;

15. — карст (15.1 — у вапняках; 15.2 — у гіпсах; 15.3 — у крейді; 15.4 — у соленосних породах);

16. — болота і заболочені землі;

17. — засолення Грунтів;

18. — солонці і солонцюваті ґрунти

число днів з названою температурою сягає ЗО на рік. У північно- західному напрямку кількість їх зменшується до 5. Імовірність тем­ператури +30 °С і вище на території України становить 98—100 %, найчастіше вона реєструється в червні — серпні.

До стихійних явищ належить вітер з максимальною швидкістю 25 м/с і більше. Рідким явищем в Україні є смерчі, які найчастіше бувають у серпні, поширюючись на невеликі площі. Під впливом сильних вітрів, великих температур повітря, сухої і теплої погоди ґрунт висушується, виникають пилові бурі, посухи і суховії. Ці явища спостерігаються в Україні кожні 2—3 роки. На невеликих територіях степової і лісостепової зон посушливі явища спостерігаються кожно­го року. Основною причиною виникнення посух є нестача опадів, коли за теплу половину року випадає до 40 % норми. Посухи виника­ють у результаті трансформацій в антициклонах холодного повітря, бідного на вологу. Відносна вологість над поверхнею ґрунту стано­вить лише ЗО—40 %. Влітку посухи в різних районах трапляються майже щороку, кожні 5—7 років вони є особливо інтенсивними.

Суховії — сухі й гарячі вітри, що висушують ґрунт, порушують вологообмін у системі “рослина — ґрунт”, зумовлюють пригнічення і загибель рослин. Вони формуються за умов антициклональної погоди протягом теплого періоду року. На території України суховії виника­ють на західній і південно-західній периферії антициклонів, що фор­муються над південно-східними районами Східно-Європейської рівни­ни. Саме тут арктичне повітря трансформується в тегіле, континен­тальне і тропічне, його температура підвищується, а відносна вологість знижується. Середня тривалість їх може змінюватися від 3—4 до 6— 8 днів. За теплий період над територією України суховії можливі при переважанні східних і південно-східних вітрів (південні, східні та цен­тральні області), а також південних вітрів (північні й південно-західні області). Найчастіше страждають від суховіїв Херсонська, Миколаїв­ська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кримська об­ласті. Повторюваність суховіїв тут більше 15 разів на рік.

На території України на сільськогосподарських угіддях, ділян­ках, де немає рослинності, розвиваються процеси вітрової ерозії. Її прояви пов’язані з вітровою діяльністю, станом ґрунту, розмірами його часток. Встановлено, що частки ґрунту діаметром 1,0—0,5 мм волочаться і ковзають по його поверхні. Частки діаметром 0,4—