- •Кримінальне процесуальне право України Лекції з курсу “Кримінально-процесуальне право України”.
- •§ 1. Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб.
- •§ 2. Завдання кримінального процесу. Його роль у державному механізмі боротьби зі злочинністю та охороні прав людини.
- •§ 3. Джерела кримінального процесу. Кпку, його структура, зміст. Інші законодавчі акти, які містять норми кримінально-процесуального права.
- •§ 4. Система, стадії та функції кримінального процесу.
- •§ 5. Поняття, значення, класифікація принципів кримінального процесу.
- •§ 6. Поняття і значення принципу недоторканності особи.
- •§ 7. Принципи законності і здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.
- •§ 8. Принцип забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
- •§ 9. Принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі.
- •§ 10. Принцип здійснення правосуддя тільки судом.
- •§ 11. Принцип гласності судового розгляду.
- •§ 12. Принцип національної мови судочинства.
- •§ 13. Підозрюваний і обвинувачений, їх права і обов‘язки.
- •§ 14. Потерпілий, його права і обов‘язки.
- •§ 15. Захисник, його права і обов‘язки.
- •§ 16. Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальній справі, їх права і обов‘язки.
- •§ 17. Прокурор, його завдання і повноваження у кримінальному процесі.
- •§ 18. Роль доказів і доказування у кримінальному процесі.
- •§ 19. Предмет і межі доказування у кримінальному процесі.
- •§ 20. Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі. Належність і допустимість доказів. Оцінка доказів. Обов’язок доказування.
- •§ 21. Класифікація доказів та їх джерел у кримінальному процесі.
- •§ 22. Показання потерпілого, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 23. Показання підозрюваного, їх предмет, значення і оцінка. 24. Показання обвинуваченого, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 25. Показання свідків, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 26. Висновок експерта, його зміст, значення і оцінка.
- •§ 27. Речові докази, їх види, значення та оцінка.
- •§ 28. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів, їх значення і оцінка.
- •§ 29. Поняття, призначення та види заходів примусового впливу.
- •§ 30. Підстави, мотиви та порядок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •§ 31. Строки затримання. Протокол затримання.
- •§ 32. Поняття, підстави, мета застосування та види запобіжних заходів.
- •§ 33. Взяття під варту: підстави, порядок його обрання. Строки тримання під вартою.
- •§ 34. Підписка про невиїзд як вид запобіжного заходу, її суть, порядок обрання.
- •§ 35. Особиста порука і порука громадської організації або трудового колективу як види запобіжних заходів.
- •§ 36. Застава як вид запобіжного заходу.
- •§ 37. Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.
- •§ 38. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
- •§ 39. Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Порядок оскарження постанови про відмову у порушенні справи.
- •§ 40. Поняття і завдання попереднього розслідування.
- •§ 41. Форми попереднього розслідування. Попереднє слідство як основна форма розслідування.
- •§ 42. Органи дізнання. Порядок дізнання. Строки проведення.
- •§ 43. Органи попереднього слідства. Підслідність кримінальних справ.
- •§ 44. Строки попереднього слідства. Порядок їх продовження.
- •§ 45. Порядок виклику і допиту свідків, потерпілих.
- •§ 46. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків та потерпілих.
- •§ 47. Обшук майна, його мета, підстави, види і порядок проведення.
- •§ 48. Пред’явлення для впізнання осіб і предметів.
- •§ 49. Огляд, освідування, відтворення обстановки та обставин злочину.
- •§ 50. Виїмка, її мета та порядок проведення.
- •§ 51. Підстави та порядок призначення експертизи. Права обвинуваченого при проведенні експертизи.
- •§ 52. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого. Порядок виклику та допиту обвинуваченого.
- •§ 53. Форми закінчення попереднього слідства.
- •§ 54. Закриття справи як форма закінчення попереднього слідства. Підстави, порядок закриття. Оскарження постанови.
- •§ 55. Підстави і порядок закінчення попереднього слідства, складання обвинувального висновку. Форма і зміст обвинувального висновку та додатків до нього.
- •§ 56. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.
- •§ 57. Віддання обвинуваченого до суду. Порядок розгляду справ у розпорядчому засідання.
- •§ 58. Рішення суду чи судді про віддання обвинуваченого до суду.
- •§ 59. Поняття та види підсудності кримінальних справ.
- •§ 60. Підготовчі дії досудового розслідування. Питання, що підлягають вирішенню.
- •§ 61. Складові частини судового розгляду справи. Наслідки неявки в судове засідання учасників судового розгляду та свідків.
- •§ 62. Вирок, його види, зміст, процесуальний порядок постановлення.
- •§ 63. Протокол судового засідання. Порядок складання і зміст. Зауваження до протоколу.
- •§ 64. Строки і суб’єкти касаційного оскарження вироку та внесення на нього подання прокурора.
- •§ 65. Підстави для скасування чи зміни вироку, ухвали, постанови суду касаційного порядку.
- •§ 66. Порядок розгляду справи у касаційній інстанції. Касаційна ухвала по кримінальній справі, її значення і зміст.
- •§ 67. Питання, що вирішується судом у стадії виконання вироку. Звернення вироку до виконання.
- •§ 68. Порядок вирішення судом пов’язаних з виконанням вироку.
- •§ 69. Провадження в порядку нагляду, його значення. Суди наглядної інстанції.
- •§ 70. Особи, які вправі принести протест у порядку нагляду.
- •§ 71. Підстави, строки і порядок відновлення справи у зв’язку з новоявленими обставинами.
- •§ 72. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •§ 73. Особливості провадження в кримінальних справах про неосудних осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.
- •§ 74. Особливості провадження в справах приватного обвинувачення.
- •§ 75. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
§ 49. Огляд, освідування, відтворення обстановки та обставин злочину.
Ст.190 КПК: огляд - це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з‘ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи. Слідчий може провести огляд місцевості, приміщення, предметів і документів, тварин, трупа. Закон не вимагає від слідчого винесення постанови про проведення огляду. Згідно п.13 розділу ХУ КУ протягом п‘яти років після набуття чинності КУ збережеться існуючий порядок проведення огляду житла або іншого володіння особи, після цього він буде можливим не інакше як за мотивованим рішенням суду (ст.31 КУ). Огляд може бути первинним, повторним і додатковим (коли первинний проведений з порушеннями або поверхово, або необхідно додатково оглянути). Під час огляду предмети, обставини тощо сприймаються особами, що оглядають, за допомогою органів зору, слуху, дотику, нюху тощо, а також фіксується будь-якими технічними засобами (зйомка, запис, вимірювання приладами тощо), застосовуються хімічні реактиви, що є в слідчому портфелі. Для участі можуть запросити спеціаліста (медика, патологоанатома, автотехніка, кінооператора, фармацевта тощо), йому зобов‘язані подавати допомогу в огляді також органи міліції. За ст.191 КПК огляд повинен проводитись вдень, крім невідкладних випадків (автотранспортні події, виявлення трупа, швидке псування об‘єктів тощо). При огляді обов‘язково повинні бути присутні принаймні двоє понятих. Послідовність провадження огляду визначається слідчим у залежності від того, що оглядається. Так, огляд місця події повинен походити статичну та динамічну стадії: спочатку все місце події і всі предмети і труп оглядаються і фіксуються у тому вигляді в якому вони постали перед слідчим, без їх переміщення (їх стан, розташування, розміри тощо), а коли всі параметри зафіксовано, об‘єкти пересування, розглядаються, фотографуються, описуються окремо, виявляються при цьому ще якісь особливості, сліди, що мають значення для справи. Перед початком слідчий роз‘яснює понятим їх обов‘язок бути присутнім при всіх діях слідчого і засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям, а спеціалісту - обов‘язок своїми знаннями сприяти у виявленні і закріпленні доказів, давати пояснення з приводу спеціальних знань, роз‘яснює всім особам, що беруть участь в огляді, робити зауваження з приводу огляду, які підлягають обов‘язковому занесенню до протоколу (ст.127, 128-1 КПК). Огляд предметів, вилучених під час огляду місця події, обшуку чи виїмці, проводять на місці, а в разі не можливості - у місці провадження справи (у кабінеті слідчого). Огляд трупа завжди за участю спеціаліста (судово-медичного експерта). При необхідності огляду похованого трупа виникає проводиться його ексгумація (виймання з місця поховання) - тільки на підстави постанови слідчого, затвердженої прокурором. Труп виймають в присутності слідчого, судмедексперта і двох понятих, про це складається протокол, його підписують всі присутні особи, про огляд складається окремий протокол. Протокол огляду складається з вступної (місце і дата, час початку і закінчення огляду, посада, класний чин чи звання слідчого, поняті, інші учасник, роз‘яснення прав і обов‘язків, статті КПК, згідно з якими проводився огляд і складався протокол), описової (відомості про об‘єкт огляду, місцезнаходження, особливості, сліди, застосовані технічні засоби) і заключної (що додається до протоколу, зауваження) частин, підписують протокол слідчий та всі особи, що брали участь. Можуть додаватися плани, схеми, креслення, касети, фонограми тощо. Вилучені предмети правильно упаковуються й опечатуються, на бірці вказується: найменування справи, назва предмета, місце і дата вилучення, посада і прізвище слідчого, підписи його і понятих. У протоколі зазначається вид печатки (пластилінова, сургучна) і текст відтиску печатки.
Освідування (ст.193 КПК) передбачає два види: слідче (проводить слідчий) і медичне (проводить судмедексперт або лікар). Полягає в огляді тіла живої людини з метою виявити або засвідчити наявність у неї особливих прикмет (родимі плями, татуювання, шрами, рубці, відсутність певних частин тіла, сліди хвороб тощо), а також слідів злочину (синці, тілесні ушкодження, плями крові, сліди виділень: слини, сперми, тощо). Підстава - наявність зафіксованих у протоколах допиту, інших матеріалах справи, протоколах даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети або сліди злочину, виявлення чи засвідчення яких має значення для вирішення кримінальної справи, встановлення осіб, що вчинили злочин. Освідуванню можуть бути піддані обвинувачений, підозрюваний, потерпілий і свідок (ст.193 КПК). Про провадження слідчого освідування слідчий виносить постанову з вимогами ст.130 КПК, в якій крім того коротко викладаються обставини, що зумовили проведення освідування, зазначається, хто підлягає освідуванню, постанова оголошується особі, яка підлягає освідуванню. Освідування не повинно бути пов‘язано з приниженням людської гідності осіб, які беруть у ньому участь. Освідування проводиться в примусовому (за клопотанням потерпілого чи обвинуваченого) та добровільному порядку. Поняті (і лікар) можуть бути залучені до освідування, якщо це визнає за необхідне слідчий (ч.2 ст.127 КПК). Їм роз‘яснюється їх право бути присутнім при всіх слідчих діях і обов‘язок засвідчити підписами в протоколі факт проведення освідування і його результати, обов‘язки спеціаліста ст.128-1 КПК. Всім роз‘яснюється право робити зауваження з приводу освідування та правильності його фіксації у протоколі, які підлягають обов‘язковому занесенню до протоколу. Коли це пов‘язано з оголенням особи, слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освідуванні особи іншої статі. Освідування повинно бути доручено співробітнику такої ж статі. Про результати складається протокол: час, місце освідування, освідувана особа, поняті, спеціаліст, результати, зауваження. Підписують: слідчий, освідуваний, спеціаліст, поняті. Медичне освідування проводиться у тому разі, коли для його потрібні спеціальні знання в галузі медицини - виявлення подряпин на тілі, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій. Слідчий дає письмове доручення судмедексперту або лікарю, і ті про результати освідування складають відповідно судово-медичний акт або довідку.
Мета відтворення обстановки й обставин події (ст.194 КПК) - перевірка й уточнення результатів допиту або даних, отриманих при провадженні інших слідчих дій. Слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а при необхідності за участю спеціаліста, свідка, потерпілого, обвинуваченого (підозрюваного) відтворити обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Включає в себе і слідчий експеримент, і перевірку показань на місці без проведення експериментальних дій, у перевірці зібраних доказів, одержанні нових, виявлені причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Проводиться в умовах, максимально наближених до подій, при необхідності - неодноразово. Понятих не менше двох (кількість в залежності від складності відтворення). Відтворення не повинно бути пов‘язано з приниженням людської гідності осіб, які беруть у ньому участь, і бути безпечним для їх здоров‘я (ч.2 ст.194 КПК). Крім загальної інформації у протоколі зазначаються умови, в яких було відтворення, експериментальні дії, хто їх проводив. Їх кількість і результати, зауваження учасників (право робити зауваження роз'яснюють спочатку, як і права, обов‘язки, кримінальну відповідальність) підписують всі особи, що брали участь. Якщо слідчий робив заміри, фотографував, складав схеми, креслення, застосовував зйомку - відповідні матеріали додаються до протоколу (ст.195 КПК).