- •Кримінальне процесуальне право України Лекції з курсу “Кримінально-процесуальне право України”.
- •§ 1. Поняття кримінального процесу як діяльності компетентних органів і посадових осіб.
- •§ 2. Завдання кримінального процесу. Його роль у державному механізмі боротьби зі злочинністю та охороні прав людини.
- •§ 3. Джерела кримінального процесу. Кпку, його структура, зміст. Інші законодавчі акти, які містять норми кримінально-процесуального права.
- •§ 4. Система, стадії та функції кримінального процесу.
- •§ 5. Поняття, значення, класифікація принципів кримінального процесу.
- •§ 6. Поняття і значення принципу недоторканності особи.
- •§ 7. Принципи законності і здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.
- •§ 8. Принцип забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
- •§ 9. Принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі.
- •§ 10. Принцип здійснення правосуддя тільки судом.
- •§ 11. Принцип гласності судового розгляду.
- •§ 12. Принцип національної мови судочинства.
- •§ 13. Підозрюваний і обвинувачений, їх права і обов‘язки.
- •§ 14. Потерпілий, його права і обов‘язки.
- •§ 15. Захисник, його права і обов‘язки.
- •§ 16. Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальній справі, їх права і обов‘язки.
- •§ 17. Прокурор, його завдання і повноваження у кримінальному процесі.
- •§ 18. Роль доказів і доказування у кримінальному процесі.
- •§ 19. Предмет і межі доказування у кримінальному процесі.
- •§ 20. Поняття доказів та їх джерел у кримінальному процесі. Належність і допустимість доказів. Оцінка доказів. Обов’язок доказування.
- •§ 21. Класифікація доказів та їх джерел у кримінальному процесі.
- •§ 22. Показання потерпілого, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 23. Показання підозрюваного, їх предмет, значення і оцінка. 24. Показання обвинуваченого, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 25. Показання свідків, їх предмет, значення і оцінка.
- •§ 26. Висновок експерта, його зміст, значення і оцінка.
- •§ 27. Речові докази, їх види, значення та оцінка.
- •§ 28. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів, їх значення і оцінка.
- •§ 29. Поняття, призначення та види заходів примусового впливу.
- •§ 30. Підстави, мотиви та порядок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •§ 31. Строки затримання. Протокол затримання.
- •§ 32. Поняття, підстави, мета застосування та види запобіжних заходів.
- •§ 33. Взяття під варту: підстави, порядок його обрання. Строки тримання під вартою.
- •§ 34. Підписка про невиїзд як вид запобіжного заходу, її суть, порядок обрання.
- •§ 35. Особиста порука і порука громадської організації або трудового колективу як види запобіжних заходів.
- •§ 36. Застава як вид запобіжного заходу.
- •§ 37. Поняття, завдання і значення стадії порушення кримінальної справи.
- •§ 38. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
- •§ 39. Підстави та порядок відмови в порушенні кримінальної справи. Порядок оскарження постанови про відмову у порушенні справи.
- •§ 40. Поняття і завдання попереднього розслідування.
- •§ 41. Форми попереднього розслідування. Попереднє слідство як основна форма розслідування.
- •§ 42. Органи дізнання. Порядок дізнання. Строки проведення.
- •§ 43. Органи попереднього слідства. Підслідність кримінальних справ.
- •§ 44. Строки попереднього слідства. Порядок їх продовження.
- •§ 45. Порядок виклику і допиту свідків, потерпілих.
- •§ 46. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків та потерпілих.
- •§ 47. Обшук майна, його мета, підстави, види і порядок проведення.
- •§ 48. Пред’явлення для впізнання осіб і предметів.
- •§ 49. Огляд, освідування, відтворення обстановки та обставин злочину.
- •§ 50. Виїмка, її мета та порядок проведення.
- •§ 51. Підстави та порядок призначення експертизи. Права обвинуваченого при проведенні експертизи.
- •§ 52. Підстави та порядок притягнення особи як обвинуваченого. Порядок виклику та допиту обвинуваченого.
- •§ 53. Форми закінчення попереднього слідства.
- •§ 54. Закриття справи як форма закінчення попереднього слідства. Підстави, порядок закриття. Оскарження постанови.
- •§ 55. Підстави і порядок закінчення попереднього слідства, складання обвинувального висновку. Форма і зміст обвинувального висновку та додатків до нього.
- •§ 56. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.
- •§ 57. Віддання обвинуваченого до суду. Порядок розгляду справ у розпорядчому засідання.
- •§ 58. Рішення суду чи судді про віддання обвинуваченого до суду.
- •§ 59. Поняття та види підсудності кримінальних справ.
- •§ 60. Підготовчі дії досудового розслідування. Питання, що підлягають вирішенню.
- •§ 61. Складові частини судового розгляду справи. Наслідки неявки в судове засідання учасників судового розгляду та свідків.
- •§ 62. Вирок, його види, зміст, процесуальний порядок постановлення.
- •§ 63. Протокол судового засідання. Порядок складання і зміст. Зауваження до протоколу.
- •§ 64. Строки і суб’єкти касаційного оскарження вироку та внесення на нього подання прокурора.
- •§ 65. Підстави для скасування чи зміни вироку, ухвали, постанови суду касаційного порядку.
- •§ 66. Порядок розгляду справи у касаційній інстанції. Касаційна ухвала по кримінальній справі, її значення і зміст.
- •§ 67. Питання, що вирішується судом у стадії виконання вироку. Звернення вироку до виконання.
- •§ 68. Порядок вирішення судом пов’язаних з виконанням вироку.
- •§ 69. Провадження в порядку нагляду, його значення. Суди наглядної інстанції.
- •§ 70. Особи, які вправі принести протест у порядку нагляду.
- •§ 71. Підстави, строки і порядок відновлення справи у зв’язку з новоявленими обставинами.
- •§ 72. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •§ 73. Особливості провадження в кримінальних справах про неосудних осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину.
- •§ 74. Особливості провадження в справах приватного обвинувачення.
- •§ 75. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
§ 44. Строки попереднього слідства. Порядок їх продовження.
Попереднє слідство якимось остаточним, крайнім строком не обмежене. Вона має провадитись доти, доки не будуть належним чином дослідженні обставини, що входять до предмета доказування в даній справі водночас розслідування має провадитись швидко, щоб своєчасно виявити й закріпити докази, необхідні для правильного вирішення кримінальної справи. Згідно зі ст.120 КПК попереднє слідство у кримінальній справі повинно бути закінчено протягом 2 місяців. До цього строку входить час з дня порушення кримінальної справи до дня направлення її прокурору з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до складання постанови про закриття кримінально ї справи чи постанови про зупинення провадження попереднього слідства. У разі неможливості закінчити розслідування в цей строк внаслідок великого обсягу справи, її складності його може продовжити районний, міський прокурор, військовий прокурор гарнізону та прирівняний до них прокурор - до 3 місяців, а в особливо складних справах - прокурор АРК , області, міст Києва і Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) і прирівняний до них прокурор або їх заступники - на необхідний, на їхню думку, строк одноразово чи неодноразово, виходячи з конкретних обставин справи, але не більш ніж до 6 місяців. Генеральний прокурор України, його заступники не обмежені законом у своїх повноваженнях на продовження строку попереднього слідства. Ці ж прокурори продовжують строки попереднього слідства у справах, нагляд за законністю провадження у яких здійснюють: при розслідуванні справ слідчими апарату Генеральної прокуратури або слідчими чи оперативно-слідчими групами, створеними за їх рішенням, а також при одночасному продовженні строків попереднього слідства і тримання обвинуваченого під вартою більш як 6 місяців. Викладені правила продовження строків попереднього слідства не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, яка вчинила злочин. Тут перебіг строку попереднього слідства починається з дня встановлення особи. При продовженні строків не враховується час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами закінченого слідства, а також час знаходження справи в суді. Від продовження строку попереднього слідства слід відрізняти встановлення строку додаткового слідства. У разі повернення справи судом для провадження додаткового слідства, а також відновлення закритої справи прокурором строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, у межах одного місяця з дня прийняття слідчим справи до свого провадження. При необхідності дальше продовження строків попереднього слідства відбувається в загальному порядку (ч.4 ст.120 КПК, тобто відповідно на 1 або 3 місяці).Обчислення строків (ст.89 КПК). Перед закінченням встановленого законом (продовженого відповідним компетентним прокурором) строку попереднього слідства слідчий повинен винести постанову про порушення клопотання про продовження строку попереднього слідства. Постанова слідчого з клопотанням про продовження строку попереднього слідства подається компетентному прокурору заздалегідь, щоб той мав можливість розглянути й вирішити клопотання до закінчення строку, встановленого законом або раніше продовженого даним або нижчестоящим прокурором, при необхідності - після ознайомлення з матеріалами справи і з викликом слідчого. Зміст постанови - ст.130 КПК. Така постанова підписується слідчим, прокурором, який здійснює нагляд, начальником УВС або його заступником (у справах слідчих органів ВС) і подається до прокуратури області за 10 днів до закінчення строку слідства. Така постанова перед Генеральним прокурором підписується ще й прокурором області і подається до Генеральної прокуратури не пізніше як за 15 днів до закінчення строку, а в слідче управління МВС - за 20 днів. При об‘єднанні кількох кримінальних справ в одному провадженні строк слідства по об‘єднаній справі належить відлічувати з дня порушення справи, розслідування якої почалося раніше. У виділеній кримінальній справі: а) з дня виділення в окреме провадження справи, не пов‘язаної з основною при одночасному прийнятті; б) при недоцільності розслідування в одному провадженні - з дня порушення основної справи, напр. щодо неповнолітнього (ст.439 КПК), при ухиленні від слідства або тяжкої хвороби (ст.206.КПК).