Bobina_Istor_Ukr

Лекція № 1

ОсобливостіетнополітичноїісторіїУкраїни

1.Походженняслов'ян-українців.

2.Походженняназв"Русь", "Україна", "Малоросія".

3.Історико-етнографічнерайонуванняУкраїни.

4.ОсновніетапиетнополітичноїісторіїУкраїни.

Існують різні галузі історичної науки. Усе залежить від того, який аспектлюдськогожиттямибажаємовивчати. Єекономічнаісторія, історіякультури, історіянаукиітехнікийт. д. Процесутворенняновогонароду (етносу) на базі різних етнічних компонентів вивчає етнічна історія. Паралельно розвитку етногенезу (розвитку народу) проходять процеси становлення влади, законів, держави, армії, міждержавних стосунків – цейаспектлюдськогобуттявивчаєполітичнаісторія. Такимчином, спроба розглянутиціпроцесиразомівиявитиосновніаспектийособливостіцих процесів називається етнополітичною історією. Етнополітичний підхід дозволяє узагальнити історію України, тобто схематизувати її. В основу цієї схеми можуть бути покладені важливі події та процеси, які кардинальнозмінювалиісторіюУкраїни, їїрозвитоківплинулиякнаформуваннядержавноїтрадиції, такінаформуванняукраїнськогонароду.

1. Походження слов'ян-українців

Багатопитаньдавньоїісторіїслов'янстваневідомі, нерозкритійвикликаютьдискусіїдоцьогочасу. Щонамвідомодостеменно? Слов'янські племенасформувалисязрізнихетнічнихспільнотіндоєвропейськоїсім'ї народів. Праслов'яни і праслов'янська мова існували з І тис. до Р. Х.

до VІ–VІІ ст. по Р. Х. Існує декілька гіпотез щодо прабатьківщини сло- в'ян. Найбільш поширена свідчить про їх життя на території між Балтійськимморемнапівночі, середньоютечієюр. Дніпро, великимстепом на півдні й сході та р. Одер на заході. Друга теорія обмежує цю територіюпівнічнимисхиламиКарпат. Європейськівченідотримуютьсядумки пророзташуваннядавніхслов'янміжр. Віслаір. Одер. Існуєірядінших теорій.

Уперше слов'яни виступають у писемних джерелах І–ІІ ст. по Р. Х., у творах римських авторів Тацита, Плінія, Птолемея. Вони – слов'яни – виступаютьпідіменемвенедів. Згодом, уVІст., з'являютьсяантиісклавіни.

Упер. пол. І тис. (І–V ст. по Р. Х.) серед протослов'ян відбувається демографічний вибух – різко збільшується народжуваність. Саме в цей час відбувається останнє велике переселення народів, в якому брали участь європейські народи і кочові племена із Центральної Азії та Китаю. У цей рух втягуються і слов'яни. До VІІІ ст. відбуваються розселенняпротослов'янськихплеменіформуваннятрьохосновнихгрупсло- в'ян. Слов'яни займають території, на яких живуть до сьогодні. За століття сформувалися: західні слов'яни – поляки, чехи, словаки; південні слов'яни– серби, болгари, хорвати, словенці, македонці, боснійці; східні слов'яни– білоруси, руські, українці.

Більшість учених схиляються до думки, що саме східнослов'янські племена залишилися на своїй прабатьківщині та почали колонізацію на північдоБалтійськогоморяінапівнічнийсхіддоверхів'ярічокОкиі Волги, Білогоморя, Уральськихгір. Урезультатіколонізаціїнапівнічслов'я- ни асимілювали частину балтійських племен (лати, лити, ести, ятвяги, жмудь) і створили слов'яно-балтійський субстрат, який став основою майбутнього білоруського народу. В результаті північно-східної колоні- заціїслов'янизустрілитаасимілюваличастинубалто-угро-фінських(чудь, весь, меря, мурома) племен, створившиоснову руськогонароду(московитів). Третя частина східних слов'ян залишилася на місці й почала рух до теплого Чорного моря, наражаючись на азіатські кочові народи (сармати, гуни, авари, печеніги, половці, монголи). На основі слов'яно-азі- атсько-тюрського субстрату утворився майбутній український народ.

УIII ст. по Р. Х. у антів, які жили на півдні України, утворюється протодержава, що розпадається під ударами німецьких племен – готів,

апізніше попадає під владу азіатських племен – гунів. Але процес політичноїтрансформаціїпродовжувався: відвійськовоїдемократіїдокон-

центраціївладиврукахкнязя– спочаткувиборного, апотімспадкового; формуються особлива привілейована верства воїнів, а також особливі органипримусу.

За свідченням арабських авторів, уже в VІІІ–ІХ ст. існували три осередкисхіднослов'янськоїдержавності: Куявія(земляполянзКиєвом), Славія(Новгородськаземля), Арсанія, абоАртанія(Ростово-Суздальсь- ка, а можливо Причорноморська і Приазовська Русь).

Літописець Нестор подає нам відомості про чотирнадцять союзів племен східнихслов'ян. СімзнихмешкалинатериторіїУкраїни: сіверяни, поляни, волиняни, деревляни(древляни), бужани(уличійтиверці), дуліби, білі хорвати. Ці союзи племен можна вважати предками сучасних українців.

2. Походження назв "Русь", "Україна", "Малоросія"

Походженняназви"Русь" завждивикликалобагатосуперечок. І донині це питання остаточно не з'ясоване. Існує як мінімум вісім версій походженняцьогопоняття. Популярнимиіпоширенимиєтри. Заоднією зних"Русь" – цетрансформованаслов'янізовананазваодногозішведськихплемен– "ruotsi". Надумкудеякихдослідників, такладозькітановгородські слов'яни називали варязькі (норманські, скандинавські) племена, якібулинайближчимисусідамиабонесливійськовуслужбуусло- в'янських князів, а іноді й самі ставали князями слов'ян. Нормани-руси, не затримуючись у Новгороді, проникали на південь – у Середнє Подніпров'я, підкорюючи слов'янські племена. Але слов'яни асимілювали чужинців, апіслянихзалишиласялишеназва. Аджесамеполянськепле- м'я називали "Руссю". Поширеною є іраномовна, тюркська версія походження слова "Русь", і пов'язана вона з назвою сарматських племен – роксоланів, росоманів. У давньоіранській мові існувало слово "rohks", а в давньоіндійській, що можливо була поширена серед індоарійських племен, які населяли нашу землю, була назва "ruksa". Інші вчені вважають етнонім "Русь" споконвічно місцевим і його коріння шукають на СереднійНаддніпрянщині.

Таким чином, достеменно відомо лише те, що назва "Русь" перейшланапівденнийсоюзплемен– полян. НачасутворенняДавньоруської держави(IX–ХІст.) назва"Русь" пошириласянаКиївщину, частиниЧернігівщини іПереяславщини. Згодом "Руссю" сталиназивативсісхіднослов'янськіземлі, атакожземліугро-фінівібалтів, щовходилидоскладу Давньоруської держави. Тому в давньоруських літописах ХІІ–ХІІІ ст.

поняття "Русь", "Руська земля" вживаються в двох значеннях: у вузькому– такназивалисяпівденно-руськіземліміжрічкамиДеснанапівночі, Россю й Тясьмином на півдні, Сеймом і Сулою на сході та Горинню на заході (всі землі полян, древлян, сіверян) і в широкому – землі всіх народів, які ввійшли до держави Київська Русь.

В епоху пізнього середньовіччя існувала назва "Мала Русь", яка означалакорінну, етнічнутериторіюдержави. Угрецькійтранскрипціїназва "Русь" має вигляд "Russia". Із ХV–XVІ ст. цей термін слов'янізується і приймає форму "Росія". Назва "Росія" використовується спочатку зрідка, азгодомчастішедляпозначеннятериторіїМосковськоїдержави, кордони якої з ХVІ по ХVІІ ст. збільшуються швидкими темпами. Але лишевXVІІІст., з1721 р., колиПетроІприйнявтитулімператора, стара назва держави "Московія", "Московське царство" змінюється на назву "Росія", "Російськаімперія".

Термін "Україна" також має давню і до цього часу нез'ясовану історіювиникнення. УпершецейтермінвикористановІпатськомулітописі, у розповіді про смерть переяславського князя (1187 р.). Частина дослідників пов'язує походження терміна зі словами "край", "у края". Під цим розумієтьсяприкордонна, порубіжнатериторія. Підтвердженнямцієїверсії єіетнонім"анти", якимздавньоіндійськоїмовиперекладається"кінець, край". На думку інших, назва "Україна" походить від іменника "край", "країна", тобто"ріднийкрай, свояземля". Інарештіназва"Україна" походитьвід дієслова "украяти" – відрізати. Тобто первісне значення цієї назви– "частиназемлі, украяна, відрізанавідцілого, яказгодомсталацілим". Поряд зі словом "Україна" в діалектах мов східнослов'янських племен існувалоіслово"окраїна" – порубіжнатериторіяплемені.

Довгий час частину українських земель називали Малоросією. Походженнясловапов'язанезісторієюправославноїукраїнськоїцеркви. На початкуХІV ст. напроханнягалицько-волинськогокнязяізазгодоюкон- стантинопольськогопатріархабуловідновленомитрополію. Новамитрополія називалася греками "Мала Русь" (Russia Minor) для позначення староїРусінапівдні, впротилежністьВеликій, тобтоновійМосковській Русінапівночі. Згодом, заскладнихісторичнихобставин, зізникненням митрополії, зникає і сам термін. Цей термін знову з'являється в ХVІІ ст. і використовується перш за все московитами для позначення земель, які об'єдналися з Московським царством на умовах Березневих статей (1654 р.). Часто термін "Малоросія" вживається поряд з терміном "Гетьманщина" дляпозначенняземельЛівобережноїУкраїни, щознаходилися під владою українських гетьманів з кінця ХVІІ до кінця ХVІІІ ст.

Недовгий час на початку ХІХ ст. Малоросією називалася і частина Правобережної України, що була приєднана до Росії в результаті поділу Польщі. Але вже із 40–50-х рр. ХІХ ст. за Правобережжям і Лівобережжям закріплюється напівофіційна назва "Юго-Западный край России", а влада починає боротьбу з терміном "Малоросія".

ПорядізцимтерміномдляпозначеньрізнихтериторійУкраїнивикористовувалисятакіназви, якНоворосія, Слобожанщина, Таврія, Галичина

іт. д. Назви"Україна" й"українці" якгеополітичнітаетнополітичнітерміни остаточно утвердилися в суспільстві в період революції 1905–1907 рр.

інаціонально-демократичноїтасоціальноїреволюції1917–1920 рр.

3. Історико-етнографічне районування України

Україна за своїми географічними параметрами одна з найбільших державЄвропи. Зарозмірамитериторіївонаперевищуєтаківеликікраїни, якФранція, Іспаніятаін. Згеографічнимрозташуванням, різноманітністюкліматичнихзон, розмірамиокремихтериторійпов'язаніприродні та економіко-географічні особливості. Через них формуються етнічні, культурні, психологічнівідмінності, яківиявляютьсяізберігаютьсявпобуті. ЧерезцетериторіяУкраїниподіляєтьсянарядісторико-етнографі- чнихзон: СереднєПодніпров'я(Придніпров'я), Сіверщина, Полісся, Волинь, Прикарпаття, Закарпаття, Буковина, Поділля, Південна Україна, СхіднаУкраїна, Слобожанщина.

СереднєПридніпров'я(Наддніпрянщина, ЦентральнаУкраїна) охоплює частину Київської області, всю Черкаську і Полтавську області, частину Кіровоградської області. Це територія формування української літературноїмови, політичнийцентрукраїнськоїісторії. СіверщинаохоплюєтериторіюЧернігівщини. Сіверщина– частинаукраїнськогоПолісся. ПоліссяпростягаєтьсячерезусюпівнічнучастинуУкраїнивідзахідного допівнічно-східногокордону. Поліссяувузькомузначенніохоплюєпівніч КиївщиниівсюЖитомирськуобласть. ПоліссяплавнопереходитьуВолинь. Волинь включає в себе Волинську і Рівненську області. Далі на захід України лежать Прикарпаття (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільськаобл.), Закарпаття, Буковина(Чернівецькаобл.). Особливістю цих районів є багатонаціональність. Поряд з українцями тут живуть поляки, чехи, словаки, угорці, румуни. ОсобливийетнографічнийрайонПоділля, якийоб'єднуєВінницькуіХмельницькуобласті. ДоПівденноїУкраїни належать Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області й Крим. Окремі райони півдня України мають такі назви: Бессарабія,

Таврія, Північний Крим. Незважаючи на те, що цей район був центром кочовоїскотарськоїцивілізації, центромгрецькоїколонізації, йогоактивне господарське освоєння почалося лише з кінця ХVIII ст. Із цього часу формується багатоетнічний склад населення півдня України з руських, українців, євреїв, греків, вірменів, болгар, татар, сербів, німців. Південна Україна– одинзмолодихетнічнихігосподарськихрайонівУкраїни. Схід України охоплює два райони: Слобожанщину (Харківську, Сумську, частинуЛуганськоїобл.) тавласнеСхіднуУкраїнузДонецькою, ДніпропетровськоюічастиноюЛуганськоїобл. ЗалюдненняСлобожанщинипочалосязкінцяХVI ст. івідбувалосяпротягомХVIІст. ІншачастинаСхідної УкраїнипочалазаселятисязкінцяХVIII ст., аінтенсивнегосподарюваннятутпочалосялишездругоїполовиниХІХст. післявідкриттяпокладів вугілляізалізноїруди. ПівденнаіПівденно-СхіднаУкраїна, особливоКрим, більшоюміроювідчуваливпливиМосковсько-Російськоїдержави.

Побутова культура всіх районів має свої оригінальні риси, мова – діалектніособливості, щовизначаєпсихологіютасвітосприйняттянаселенняцихрегіонів.

Слідзауважити, щосередєдиногоукраїнськогонародуможнавиділитиокреміетнографічнігрупи, якійдосьогоднізберігаютьхарактерніособливості. Цеукраїнськігоряни: бойки, лемки, гуцули; поліщуки, пінчуки, литвини, якіживутьуПоліссі; тарядінших– севрюки, тутейші, русини.

4. Основні етапи етнополітичної історії України

Для того щоб охопити надзвичайно складні процеси етногенезу, застосовуютьметодузагальненняісхематизації. Використаннясхемидозволяєузагальнитизнання, виділитиосновніетапирозвиткународуідержави, поклавшивосновуважливіподії, щозмінювалинапрямокрозвитку українськоїісторії, з'ясуватиособливостітаосновніхарактеристикицих етапів.

Перший етап досить умовно можна визначити з IV–III тис. доР. Х. поІ–ІІст. поР. Х. Йогоможна назвати неслов'янським. Основну рольтодівідігравалиіншінародиіцивілізації. Уцейчасзароджуються, розвиваються, співіснують наземлях України землеробські йкочові цивілізації.

Найвідомішою культурою цієї доби є трипільська культура. Її назва походить від с. Трипілля на Київщині. Поблизу нього відомий археолог В. Хвойкоу1893 р. виявивпам'яткицієїкультури. Пам'яткитрипільської культури поширені від України до Молдови та Румунії. Але найбільша

кількістьпам'ятокзосереджені вУкраїні наСередній Наддністрянщині, Надпрутті й Надбужжі. Учені до цього часу не дійшли згоди щодо походженнятрипільців, алебільшістьізнихвважає, щоцейнародналежить до середземноморської раси. Трипільці стали однією з перших землеробськихцивілізацій. Трипільськакультуразниклавнаслідоквторгнення інших племен і перш за все – кочових. Україна завжди була територією, де перехрещувалися шляхи багатьох племен і народів. Серед них такі, якплеменашнуровоїкераміки, індоарійські, праіранські, племенасабатинівськоїкультуриноатощо. Улісовійзоніпроживалиосіліпраслов'янські племена.

Найвідомішимивпрадавнійукраїнськійісторіїсталикочовіплемена кімерійців, скіфів, сарматів. Про кімерійців відомо небагато. Зате греки докладно змальовували життя скіфів. Скіфи – один з найвідоміших народівстародавнього світу. Цідавньоіранські племена з'явилися натериторії України в VII ст. до Р. Х. У VI–V ст. до Р. Х. була утворена перша державанатериторіїУкраїни– ВеликаСкіфія. ЗгодомнанижньомуДніпрі й в Криму була утворена Мала Скіфія. Це царство проіснувало до ІІ ст. поР. Х. іприпинилосвоєіснування, поглинутеіншимиплеменами– сарматами, готами, аланами. Скіфо-сарматські впливи на культуру осілих слов'янських племен беззаперечні, тим більше, що слов'яни були підкореніцимикочовиками.

ЩеоднимвеликимнародомстародавньоїУкраїнибулигреки. Грецькі міста і селища в Північному Причорномор'ї утворилися в VIII–VI ст. до Р. Х. під час великої грецької колонізації. У др. пол. VII ст. до Р. Х. на острові Березань, поблизу сучасного м. Очаків, вони заснували місто Борисфеніда– першееллінськепоселення. Пізнішез'явилисямістаОльвія, Тіра, Пантикапей, Херсонес, Феодосіятаін.

Елліни-колоністипринеслиізсобоютрадиційнуформусоціально-еко- номічного іполітичного устрою– поліс. Грецькіміста-полісибуливос- новномурабовласницькимиреспубліками. Порядзмістами-полісамибуло утворенеБоспорськецарство. ВоноохоплювалотериторіюКерченського і Таманського півостровів, а також південне узбережжя Азовського морядогирлаДону. ЦентромістолицеюцарствабуломістоПантикапей (сучасна Керч). Цю державу створили не лише греки, а й місцеві племена скіфів. Колоністи займалися землеробством, скотарством, добуванням солі. Основним предметом грецького експорту з України була пшениця. Із І ст. до Р. Х. по IV ст. по Р. Х. грецькі міста потрапляють під владу Римської імперії. А смертельним ударом по полісах стали навали готів(ІІІст. поР. Х.) ігунів(IV ст. поР. Х.). ГрецькаколонізаціяПівнічного

Причорномор'ятривалатисячуроків. ЗацейчаснапівдніУкраїниутвориласяунікальнаетнокультурнатаекономічназона, вякійетнічнийсвіт уживався з варварським світом. Спочатку це була периферія античної цивілізації, аледоситьшвидкогреко-скіфськеПричорномор'ясталоори- гінальним явищем в історії стародавнього світу.

Такимчином, зазначенийперіодвідзначавсяособливимдинамізмом подій. Економічнийісоціальнийрозвитоквідбувавсяпаралельнозформуваннямкультуритаетносівдавніхгреків, фракійців, скіфів, іллірійців, кельтів, германців, балтів. Зоною контактів цих та інших народів була

йУкраїна. Праслов'янизнаходилисянаперехрестіцихпроцесів, нібиготуючись до виходу на арену історії.

Другий етап охоплює період із І–ІІ до ІХ ст. по Р. Х. Його можна назвати давньослов'янським. У І–ІІ ст. по Р. Х. згадки про ранньосло- в'янські племена зустрічаються в творах римських і грецьких авторів. Прадавніх слов'ян називали венедами, антами, склавінами. Саме в цей час слов'яни включаються в рух народів, шукаючи своє місце в Європі. Уцейперіодвідбуваєтьсяподілслов'янназахідних, південнихісхідних.

Паралельно етнічному розвитку у східних слов'ян у III–VI ст. поР. Х. утворюєтьсяйіснуєпротодержаваантівуПівнічномуПричорномор'ї, апізнішепротодержававолинянназаходіУкраїни. Згодомарабські географи і мандрівники подають звістки про три східнослов'янські держави: Куявію– можливоКиївщину, Славію– землідавньогоНовгорода, Артанію (Арсанію) – можливо Таманську Русь або інші землі.

Процес утворення протодержав супроводжувався війнами слов'ян з готами, гунами, візантійцями. Але ці протодержави не встояли перед навалами інших орд кочовиків – аварів і хозар.

Такимчином, передутвореннямпершоїсхіднослов'янськоїдержави іпершоїукраїнськоїдержавиусхіднихслов'янужеіснувало14 великих племіннихоб'єднань. Вонималисвоюсистемувлади, визначенісоціальні

йекономічнівідносини, освоєнутериторіювідНовгородадоЧернігова, Києва і Карпат. Цей час пов'язаний з іменами легендарних князів Божа, Мезомира, Кия, Аскольда і Діра.

Третій етап охоплює ІХ–ХІІ ст. – це час утворення, розквіту і занепаду першоїукраїнськоїдержави– КиївськоїРусі. ВісторіїКиївської Русівиділяютьсякількаперіодів:

1)кін. ІХ–кін. X ст. – виникнення і становлення Давньоруської держави, пов'язані з діяльністю перших князів: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава;

2)кін. Х–сер. ХІ ст. – піднесення і розквіт Київської Русі, пов'язані

здіяльністю Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

3)кін. ХІ–поч. ХІІ ст. – політична роздрібненість і занепад єдиної держави.

Розпадєдиноїдержавибувоб'єктивнимпроцесом, викликанийполітичними, економічнимиінавітькультурнимипричинами. НащадкиЯрославаМудроговирішили"триматисвоїотчизни", алеценеспинилочисленніміжусобнівійни. Певнастабілізаціявідбуласяв1113–1125 рр., коли Київський престол посів Володимир Мономах. Але ніщо вже не могло зупинити процеси утворення нових етнічних і політичних спільнот на північномусході, півночійпівденномузаходіколисьмогутньоїКиївської Русі.

НатериторіяхПолоцькоїземлі, ПсковщиниіСмоленщиниформується білоруськаетнічнаспільність. Ростово-Суздальке, Володимирське, а згодом Московське князівства стають територіальною основою формування руського (московського) народу.

На території України в цей час утворюються і розвиваються Чернігівське, Київське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства. До середини ХІІІ ст. Україна була вперше поділена між Галицько-Волинсь- ким і Чернігівським князівствами. Але вистояла в боротьбі з татарами лише Галицько-Волинська земля. Незважаючи на захоплення українськихземельмонголами, Галицько-Волинськаземляоб'єдналанавколосебе більшість українських земель.

Четвертий етап історії України охоплює час із ХІІ по ХІV ст. Це період утворення та існування другої української держави – ГалицькоВолинськоїРусі. Галицько-ВолинськаРусьпідхопилаіпродовжилаполі- тичні, економічні й культурні традиції Київської Русі. Незважаючи на васальну залежність від Золотої орди, складні стосунки з Польщею та Угорщиною, Галицько-Волинська Русь залишалася основою розвитку українських земель. У цьому заслуга таких князів, як Ярослав Осмомисл, Данило Галицький та його нащадків – Юрія І Львовича, Лева ІІ, Андрія. Разом з тим постійне протистояння князя і галицького боярства підривалоосновиполітичноїстабільностідержави. Цепризвелодозанепадусильноїцентралізованоївлади, азгодоміподілуГалицько-Волинсь- коїземліміжПольщею, Угорщиною, Литвою.

П'ятий етап охоплює XIV–XVII ст. (1340–1648 рр.). Це недер-

жавнийперіодвісторіїУкраїни. БільшеніжнатристароківУкраїна попалапід владуЛитви, Польщі, Угорщини, Молдови. ЗемліУкраїнибули поділеніміжцимикраїнами.