Bobina_Istor_Ukr

До роздробленості єдиної держави призвів ряд конкретних причин. Поступовий економічний розвиток, а саме зростання великих феодальних вотчинних землеволодінь, призвів до піднесення нових політичних

іекономічнихцентрів, якінамагалисязвільнитисявідвпливуКиєва. Каталізаторомтакихпрагненьставособливийпринципнаслідуваннякиївського престолу: не від батька до старшого сина, а за старшинством братів. Цепризвелодородиннихчварісуперечок, війнзаКиїв. У1097 р. наз'їздікнязівуЛюбечібувзакріпленийновийпринцип: "Коженхайтримаєсвоюотчизну". Місцевікнязівськіродипочинаютьдбатипровласні землі, дедалі менше цікавлячись загальноруськими справами. Великою перешкодою єдності держави стала її велика територія. На півночі кордони держави проходили по Чудському, Ладозькому, Онезькому озерах, на півдні – до річок Донець, Рось, Сула, Південний Буг (Бог), на сході – по лісах межиріччя Оки і Волги, на заході – по річках Дністер, Західний Буг, Німан, Західна Двіна. Територія складала від 800 тис. км2 до 1,1 млн км2. Населення – 3–4 млн чол. Державу населяли не тільки сло- в'яни, а й інші народи. На півночі та північному сході – чудь, весь, меря, мурома, мордва; на півдні – печеніги, половці, торки; на північному заході– лити, ятвяги, ести, пруси.

Однієюзпричинзанепадудержависталапоявановихшляхівіцентрів торгівлівсередземноморії.

Після розпаду Київської Русі на території України в ХІІ–ХІІІ ст. утворилосяп'ятьвеликихкнязівств: Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Галицьке, Волинське. Перші три знаходилися в постійній міждинастичнійборотьбітавійнахзполовцями. ГаличинаіВолиньмали кращі умови розвитку. Саме тому вони утворюють нове державне об'єднання.

У1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об'єднав Галицьке

іВолинське князівства. Об'єднане Галицько-Волинське князівство продовжилотрадиціїдержавноголадуКиївськоїРусі. Найвідомішимправителем Галицько-Волинської Русі став Данило Галицький. Він приєднав Київську землю, був одним з небагатьох руських князів, який протистояв татарам, мав добрі стосунки з європейськими сусідами. ГалицькоВолинська Русь як єдина держава і представниця українства в Європі проіснувала до1349 р. УцейрікпольськийкорольКазимирзахопивГаличинуічастинуВолині, алитовськийкнязьАльгірдас(Ольгерд) – Поділля, Київщину, Переяславщину.

Такимчином, давньоукраїнськадержавапроіснувалаіз882 по1349 р. Зацейчассклавсясвійекономічний, політичний, культурний, правовий, соціальнийлад.

ПолітичнийустрійкнязівськоїРусі-Українибувдоситьпростим. На чолідержавистоявкнязь, якийвтілювавзаконодавчу, виконавчу, судову владу. Напочаткуісторіїдержавикнязьзбиравподатьзнаселення, т. зв. полюддя, очолював військо. Влада князя була необмежена. У часи становлення держави велике значення мали місцеві князі як представники родоплемінноїверхівки. Досер. Хст. вониздійснюваливладунамісцях, а за свою службу користувалися заступництвом київського князя. Так, формувалася система феодального васалітету. Згодом, після реформ ВолодимираВеликогоіЯрославаМудрого, вземляхпочалиправитисини великогокнязяабовоєводи. ДорадчиморганомприкнязевібулаБоярська рада. До неї входили близькі до князя досвідчені дружинники, а згодом бояри-феодали. Але радитися з дружиною і боярами було швидше моральним обов'язком князя.

Особливим органом влади в містах було віче – збори вільного населення міста. Це орган управління зберігся з часів родоплемінного устрою. Віче збиралося у винятків випадкових. Роль віче зростала за слабкогокнязяінавпаки, якщокнязьбувсильниміавторитетнимправителем, віче не збиралося.

У селі органом влади виступала верв – община та її загальні збори. Общині належала земля. Вона захищала селян, вершила суд і розправу.

Історія не зберегла відомості про розвинуту адміністративну систему Київської Русі. Знаємо, що існували воєводи – військові начальники і представники князя в окремих землях, вірники – збирачі штрафів на користь князя, тіуни – слуги князя та ін.

ПевніособливостіполітичноголадумалоГалицько-Волинськекня- зівство. Так, уцихземляхнеприжилосявіче. Владакнязясуттєвообмежуваласявладоюбояр. ТомуполітичнежиттяГалицько-Волинськоїдер- жави часто порушувалося боротьбою між князями і боярами. Саме таке внутрішнє протистояння призвело згодом до занепаду держави. Після підкорення українських земель татарами (др. пол. ХІІІ ст.) частково змінюється політичний лад. Тепер владу князя мав визнати хан Золотої орди. Право на князювання треба було вислужити і викупити. На підвладнійтериторії, яказмінюваласязаволеюхана, князьзберігаввладу, але сам знаходився під наглядом представників хана – баскаків.

90-х рр. ХVІ ст. до 30-х рр. ХVІІ ст. Це відомі повстання під керівництвом К. Косинського, С. Наливайка, П. Бута, Я. Острянина, Т. Федоровича. Особливостямикозацькихвиступівбулиобмеженапрограмаборотьби, роз'єднаність козацтва і селянства тощо. Повстання Б. Хмельницькоготежпочиналосяякоднеізчерговихповстаньзазбереженнякозацьких прав. Але хід і характер повстання змінили програму боротьби та поставили на порядок денний питання про створення національної держави. Етапами в такій боротьбі стали: 1) війна проти Польщі під керівництвом Б. Хмельницького та закладання основ національної держави в умовахвійни(1648–1657 рр.); 2) занепадірозпаддержави, першагромадянська війна (Руїна, 1657–1687 рр.); 3) стабілізація автономних дер- жавнихінститутівувиглядіГетьманщини(1687–1781 рр.).

Держава почала формуватися у 1649 р., що втілилося у ряд договорівзПольщеютаМосковськоюдержавою: 1) Зборівськиймир(18 серпня 1649 р.); 2) Білоцерківський мир (28 серпня 1651 р.); 3) "Березневі статті" (27 березня 1654 р. ).

Початок війни проти Польщі був вдалим для козацько-селянського війська. Протягом1648–1649 рр. вУкраїнібулоліквідованопольськуадміністрацію. ПідвпливомперемогпідписанийЗборівськиймир, якийзафіксував утворення основ української держави. За цим договором під владуБ. Хмельницькогопереходилотривоєводства: Київське, Брацлавське, Чернігівське. Установлювався козацький реєстр у 40 тис. чоловік. Формуваласяноваправославнаадміністрація. Націземлінемалиправа заходитипольськівійська, нанихнемалиправажитиєзуїти, євреї. Православний митрополит входив до сенату. На цих землях мала бути скасована церковна унія. Усім учасникам повстання надавалася амністія. Але в свої маєтки поверталася шляхта, а селянство – до панів. Тому ні українці, ні поляки не задовольнилися такими результатами. Війна продовжилася. Після поразки під м. Берестечко в 1651 р. Б. Хмельницький підписуєБілоцерківськиймир, якийставпогіршеноюкопієюЗборівського миру. Під владою гетьмана залишилося тільки Київське воєводство. Але поляки вже не змогли повністю ліквідувати Гетьманщину.

РозуміючинеможливістьперемогтивласнимисиламиПольщу, впевнившисьупідступності кримського хана, Б. Хмельницький проситьдопомоги у Москви. У січні 1654 р. московські посли приймають присяги українськихмістімістечокнавірністьмосковськомуцарю. Уходіпереговорівміжгетьманом, старшиноюімосковськимипосламибулодосягнуто домовленість про підтвердження прав і привілеїв Запорозького війська. Українськастаршинськаверхівкарозробиласвоївимогидоцаря,

що складалися із 23 пунктів. У цьому документі підтверджувалися права, привілеї та вольності Війська Запорозького, визначався 60-тисячний реєстр козаків, утверджувалася відповідна платня старшині й на утримання козацького війська, залишалася місцева адміністрація, підтверджувалосяправообиратигетьмана, правопроводитизовнішнюполітику, визначалосяневтручаннямосковськихчиновниківумісцевісправи, зберігалися права київського митрополита, надавалася військова допомога

увійніпротиполяківітатар.

Уберезні 1654 р. цар Олексій Михайлович затвердив "Березневі статті", до яких увійшло 11 із 23 вищезазначених пунктів. У цілому ці пунктипідтвердилипроханняукраїнців. Алегетьманузаборонялизноситися з Польщею і Туреччиною, податки на користь царя збирали московські чиновники, а до Києва та Чернігова вводилися невеликі військові загони на чолі з воєводами як представниками царя.

На сьогодні існує декілька інтерпретацій та оцінок цих домовленостей, тимбільше, щооригіналів документів не збереглося. Знаємо напевно, щомосковськатаукраїнськасторонипо-різномутрактувалицейдо- говірінедужедотримувалисяйого умов. Дискусії про умовимосковсь- ко-українськогодоговоруйдутьідосьогодні. Переяславськіймосковські домовленостінесталиосновоютривалихірівноправнихвідносин. Разом з тим на їх основі Україна як автономна частина Російської держави проіснуваладо1781 р.

Стосунки московських царів і російських імператорів з українцями були такі, що кожен новий гетьман, який ставав при владі, підписував нові домовленості. Протягом 1659–1781 рр. українськими гетьманами були підписані такі документи з Москвою: 1) "Переяславські статті" (1659 р.) – Юрій Хмельницький; 2) "Московські статті" (1665 р.) – Іван Брюховецький; 3) "Глухівські статті" (1669 р.) – Дем'ян Многогрішний; 4) "Конотопськістатті" (1674 р.) – ІванСамойлович; 5) "Коломацькістатті" (1687 р.) – ІванМазепа; 6) "Решетилівськістатті" (1709 р.) – ІванСкоропадський; 7) "Решительные(конфирмованные) пункты" (1728 р.) – ДанилоАпостол. ЗакожноюновоюугодоюавтономніправаУкраїниобмежувалися. Управліннявсебільшепідпорядковувалосямосковсько-російській владі.

Більшість угод, за виключенням останніх двох, підписані в умовах особливогоперіодувісторіїУкраїни, якийназивається"Руїна". Цечасіз 1657 р. (смертьБ. Хмельницького) по1686/1687 р. (підписання"Вічного миру", початок гетьманування І. Мазепи). Основні риси цього періоду

наступні: 1) перманентна боротьба за гетьманську булаву, владу серед українськоїверхівки, щопризвеладопершоїгромадянськоївійни; 2) черезвідсутністьєдностісередправлячоїукраїнськоїверхівкипочинається активне втручання в українські справи сусідніх держав, чого не допускавБ. Хмельницький; 3) "щирі" сусіди– Польща, Московія, Туреччина, використовуючиегоїстичнуукраїнськуверхівку, встановилисвоювладу

вУкраїні, поділивши її на три частини; 4) занепад національної єдиної, централізованоївладипризвівдоекономічногоікультурногозанепадута відкинув Україну на декілька десятиліть назад.

Урезультаті договорів між Польщею, Московією і Туреччиною, які були підписані у 80-х рр. ХVІІ ст., українські землі були поділені на три частини. Лівобережна Україна відійшла до Московської держави, Правобережна – Польщі, Південна – Туреччині, а землі між річками Дніпро іПівденнийБугзалишалисянейтральними, незаселенимиземлями. Особливою територією залишалися Галичина і Слобідська Україна.

З кін. ХVІІ ст. українське політичне життя переміщується на Лівобережжя. Самецютериторію, частинисучаснихПолтавщиниіЧернігівщини, українці називали Гетьманщиною, а російська влада – Малоросією. У1700 р. тутмешкалоблизько1,2 млнчоловік, адокінцяХVІІІ ст. – до 2 млн чоловік. Територія у військовому та адміністративному відношенні поділялася на десять полків. Ставка (столиця) Гетьмана знаходилася в м. Батурин, а після його знищення – в м. Глухів. Історія Гетьманщини цього часу – це історія автономної території у складі МосковськоРосійської держави. Період автономії охоплює 1686/1687 рр. (від закінчення Руїни)–1781/1785 рр. (ліквідація полкового устрою і зрівняння

вправахукраїнськоїстаршинизросійськимдворянством).

Уходівизвольноївійнипочалосяформуванняновогополітичноголаду. НезважаючинаРуїну, постійніутискитаобмеженнязбокуМосковськоРосійськоїдержави, Україназберігаласвійособливийавтономнийквазідержавний устрій до 1781 р. На чолі держави стояв Гетьман (Іван Мазепа, ІванСкоропадський, ПавлоПолуботок, ДанилоАпостол, КирилоРозумовський). Започатковоюідеєюізапорозькоютрадицієюгетьманмав обиратися на загальновійськовій раді, але з кін. ХVІІ ст. претендента на посаду висувала генеральна старшина, азгодом призначав цар. Гетьман уособлювавзаконодавчу, виконавчу, судовувладу. АлепротягомХVІІІ ст. влада гетьмана постійно обмежувалася Росією.

Гетьман правив за допомогою і за участю Генеральної військової канцелярії– вищоїадміністративноїустанови(усучаснійУкраїні– уряду). ДоскладуГенеральноївійськовоїканцеляріївходили: а) генеральний

писар; б) генеральний суддя; в) генеральний підскарбій; г) генеральний обозний; д) генеральнібунчужний, хорунжий, осавул. Генеральнийписар управлявканцелярієюгетьмана, вівпереписку, знавусідержавнісправи, зберігавпечатку. Генеральнихсуддівбулодвоє: одинрозглядавцивільні справи, другий– військові. Генеральнийпідскарбійвідавдержавноюскарбницею; вів рахунок податкам, прибуткам, видаткам. Генеральний обознийвідповідавзавійсько, йогоозброєнняіприпаси. Генеральнийосавул, бунчужнийіхорунжийохоронялигетьманськісимволи, атакожвиконувалирізноманітнідорученнягетьмана. Генеральнавійськоваканцелярія була автономним урядом до 1722 р. Із цього року діяльність канцелярії сталаконтролюватисяМалоросійськоюколегією. У1727–1734 рр. загетьмануванняД. Апостолаканцеляріязновубулапідпорядкованагетьману. В 1734 р. після смертігетьмана Україною управляв новий орган влади – Правління гетьманського уряду. За К. Розумовського (1750–1764 рр.) канцелярія була відновлена. Після скасування гетьманату Україною управляладруга Малоросійськаколегія.

Утериторіально-адміністративномувідношенніГетьманщинаділи- ласянаполкиісотні. Нарівніполкувладуочолювалиполковникіполковаканцелярія. Полковникуособлюваввиконавчуісудовувладу. Вінздебільшогопризначавсягетьманомабообиравсянаполковійкозацькійраді запогодженнямінаступнимзатвердженнямцарськимурядом. Доскладуполковоїстаршинивходили: полковийписар, полковийсуддя, полковий обозний, полковийосавул, полковийхорунжий. Вонивиконувалинарівні полкутіфункції, яківиконуваластаршинаГенеральноївійськовоїканцелярії на рівні Гетьманщини. Формально полкова старшина вважалася виборною, алефактичноціпосадизаймалиособи, якіпризначалисягетьманською адміністрацією абополковником запогодженням ізцарським урядом. Діяльністьстаршиниконтролюваласяцарськимичиновниками. Нарівнісотніадміністративніфункціївиконувалисотникісотеннийписар. Ці посади були виборні. Полкова старшина і старшина Генеральної військовоїканцеляріїформувалигенеральнувійськовустаршину.

Із1648 р., ізчасустворенняновоїукраїнськоїдержави, почалиформуватися нове українське право і закони. Із сер. ХVІІ і до кін. ХVІІІ ст. сформувався цілий комплекс норм, який регулював життя українців та в основі якого лежали норми руського, литовського і польського права. У цейчасз'являютьсяоригінальні, сутоукраїнськіелементиправотворчості, які фіксуються в універсалах, ордерах, грамотах. Протягом ХVІІІст. українцідекількаразівробилиспробукодифікаціїправовихнорм.

Був створений ряд законодавчих збірників: "Права, по которым судится малороссийскийнарод" (1743 р.), "Судирасправавправахмалороссийских" (1758 р.), "Экстрактмалороссийскихправ" (1767 р.), "Экстрактиз указов, инструкцийиучреждений" (1786 р.). Правовиминормами, зафіксованими в цих збірниках, в Україні користувалися до поч. ХІХ ст., до часупоширеннязагальноросійськихземельускладіМосковсько-Російсь- коїдержави.

Улистопаді 1764 р. Катерина ІІ ліквідувала посаду гетьмана, а владу передала Малоросійській колегії. У серпні 1775 р. ліквідована ЗапорізькаСіч. У1781 р. замістьполковогоустроюутворилосяМалоросійське генерал-губернаторствоускладітрьохгубернійабонамісництв: Київського, Чернігівського і Новгород-Сіверського. На місцевому рівні запроваджувалися загальноросійські органи влади. У 1783 р. замість козацькихполківстворилидесятькіннихполківрегулярноїармії. Останнюкрапку

вісторіїГетьманщинипоставивМаніфестпроправадворянства. Козацькій старшиніпотрібно булодовести своєзнатне походження, і воназрівнювалася в правах з російськими дворянами.

Так, зникла Гетьманщина – друга українська держава. Але разом з Київською Руссю і Галицько-Волинською Руссю Гетьманщина стала тимфундаментом, наосновіякогопочалосяствореннятретьоїукраїнської держави на початку ХХ ст.

4.Національні українські держави в 1917–1921 рр.

У1654–1917 рр. Україна знаходилася у складі інших держав. У ХVІІ–ХVІІІ ст. це були Польща, Росія, Туреччина, Австрія. Із 1654 по 1781 р. натериторіїЛівобережноїУкраїниіснувалоавтономнеутворення у складі Московсько-Російської держави. Перерозподіл українських земельірозповсюдженнянаїхземляхекономічної, політичноїтакультурної моделі країн-митрополій відбуваються в 70–90-х рр. ХVІІІ ст. У результаті трьох поділів Польщі (1772 р., 1793 р., 1795 р.) до Російської імперії відійшли Правобережна Україна, Волинь, Поділля, до Австрії – Галичина, а згодом Буковина і Закарпаття. У результаті російськотурецьких війн (1768–1774 рр., 1787–1791 рр.) до Росії відійшли землі ПівденноїУкраїниіКриму. Так, поступовоформувалисякордонисучасноїУкраїни.

Удр. пол. ХІХст. насходійпівдніпідросійськоїУкраїниформується потужнийпромисловийцентр. НаНаддніпрянщинійПричорномор'їрозвиваютьсякапіталістичнівідносинивсільськомугосподарстві. Унаціо-

нально-політичнійсферівідбуваєтьсяформуваннянаціональноїінтелігенції, якаідентифікуєсвоєукраїнствочерезнаціональнулітературу, мову, історію, азгодоміполітичнудіяльність. НаЗахіднійУкраїнішвидшепроходили процеси політичного розвитку, але в економічному відношенні ці землізалишалисямалорозвинутимиібідними.

Чергова спроба українців створити свою державу відбувається в 1917–1921 рр. Самевцейчасрозгортаєтьсясоціально-економічнаі національна(політична) революція, азгодомпочинаєтьсядругагромадянська війна. Події, що відбулися за цей час, засвідчили великий потенціал українськогосуспільствавполітичнійсфері. Зап'ятьроківукраїнцістворили чотири держави: 1) Українська Народна Республіка періоду Центральної ради (листопад 1917 р.–квітень 1918 р.); 2) Українська держава під керівництвом П. Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.); 3) УНР періодуДиректорії(грудень1918 р.–листопад1920 р.); 4) Західноукраїнська Народна Республіка (листопад 1918 р.–липень 1919 р.). До того ж булоствореноУкраїнськуСоціалістичнуРадянськуРеспубліку(УСРР) і ряд квазідержавних утворень.

Формування української держави відбувалося в складних умовах. Докінця1918 р. ішлаПершасвітовавійна. ЗгодомпочавсяпереділЄвропи, якийтривавдо1923 р., – іукраїнськіземлізновуділилисяміжрізними країнами. Українські держави повинні були захищати свій суверенітет у війнізбільшовикамий"білими" арміямигенералівА. ДенікінаіП. Врангеля, воюватизвійськамиПольщітаАнтанти. Цейчасвідзначавсяшвидкими змінами, соціальною, політичною, економічною нестабільністю. Саме тому середній строк існування тієї чи іншої влади складав шість– вісім місяців, а на окремих територіях і того менше. Важливим, а іноді вирішальним був вплив зовнішніх сил, адже в українців не було щирих союзників серед інших держав. Сусіди, як і в ХVІІ–ХVІІІ ст., знову бажализахопитиіподілитиУкраїну.

Російськареволюція, щовідбуласявлютому–березні1917 р., відкрила нові можливості для вирішення національного питання. По всіх національнихокраїнахРосійськоїдержавиутворилисяособливіпредставницькі органивлади, якізаявилипросебеякорганидержавноївлади. Такаорганізація була створена і в Україні в березні 1917 р. Це була Українська Центральна рада (УЦР).

У своєму розвитку УЦР пройшла кілька етапів. У березні–квітні 1917 р. – ценевеликагрупаукраїнськоїінтелігенції, яказаявиласвоїпретензіїнаформуванняйкерівництвонаціональнимрухоміпредставлення

цьогорухувРосії. Уквітні1917 р. відбувсяВсеукраїнськийнаціональний конгрес. Таке представницьке зібрання виробило програму української національної революції. В її основі – боротьба за національно-терито- ріальну автономію України у складі майбутньої демократичної Росії. ПіслянаціональногоконгресуУЦРсталавизнанимцентромполітичного життя.

ПершимкрокомдоорганізаціїавтономіїУкраїнисталопроголошення І Універсалу 10 (23) червня 1917 р. Перший Універсал став відповіддю українців на ігнорування Тимчасовим урядом національних вимог: автономії, місцевого уряду і представницького органу влади. Універсал проголосив: "... Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від Росії, не розриваючиздержавоюросійською, хайнародукраїнськийнасвоїйземлі має право сам порядкувати своїм життям". Як бачимо, думки в Універсалібуливикладеніізсутоукраїнськоюхитрістю: зодногобоку"вільні" й "саміпорядкуємосвоїмжиттям", азіншого"невідриваючисьвідусієї Росії". Українська Центральна рада 15 червня 1917 р. створила ГенеральнийсекретаріатякпершийурядУкраїни. Такимисталипершікроки вствореннінаціональнихорганіввлади.

Весна–літо 1917 р. були часом найбільшої підтримки українцями "своєї" влади, особливозбокуселянісолдатів-українцівросійськоїармії. Російський Тимчасовий уряд вимушений був піти на поступки УЦР. СвідченнямнепевногокомпромісусталиІІУніверсал3 (16) липня1917 р. з боку українців та Урядова декларація з боку Тимчасового уряду. За цими документами УЦР зобов'язувалася не проголошувати автономію в односторонньому порядку, а буде чекати Установчих зборів і введе до свого складу представників народів, які живуть в Україні. Тимчасовий уряд, зі свого боку, визнав Центральну раду і Генеральний секретаріат, обіцяв узгоджувати свої дії та закони, які стосувалися України. Таким чином, у липні 1917 р. Центральна рада перетворюється із суто націо- нально-українськогоорганувладиворганвладивсьогонаселенняУкраї- ни. Із цього часу починається активна робота зі створення законів, формуваннямісцевихорганіввлади, українізаціїокремихвійськовихчастин.

Черезполітичну кризувПетербурзіТимчасовий урядвідходитьвід домовленостей і обмежує компетенцію Генерального секретаріату. Із серпня 1917 р. УЦР і національні політичні сили знаходилися в невизначенійситуації: українціроблятьвигляд, щоспівпрацюютьізцентральнимурядом, аостаннійвідтягуєвирішенняукраїнськогопитання.

ЧерговийкрокУЦРробитьвумовахЖовтневогопереворотубільшовиків у Петрограді. Адже більшовики діяли рішуче: вони заявили, що