Bobina_Istor_Ukr

Більшість земель – Берестейщина, Пінщина, Волинь, ЧерніговоСіверщина, із 1362 р. Київ, а згодом Поділля – перейшла під владу Литовськоїдержави. ПротягомXIV ст. утвориласяунікальнадержава: офіційна мова – білоруська, більшість населення – білоруси та українці, більшість земель – українські. Південні кордони держави проходили по території сучасної Миколаївської області. Лише князь був литвином за походженням. ПриєднанняукраїнськихземельдоЛитвивідбувалосябез особливих потрясінь і конфліктів. Литва змогла витіснити ослаблених татар із Центральної України і Поділля. Українці підтримали литовську владу, якабулам'якшоюітолерантною, аукраїнськікнязіщепевнийчас зберігали досить широку автономію. За литовської доби відбувалися відродженняремеселіторгівлі, поступовезакріпаченняселян.

Смерть останнього галицько-волинського князя в 1340 р. призвела до боротьби між Польщею, Угорщиною і Литвою за західні землі. У 1349 р. ПольщазахопилаГаличину, 1377 р. – частинуЗахідноїВолині, 1430 р. – Західне Поділля. Польща, на відміну від Литви, намагалася перетворити ці землі на свою провінцію, нав'язати політичну і правову системи, обмежитивпливправославноїцерквичерезпоширеннякатолицизму. До1569 р. полонізаціятаокатоличеннянезачіпалибільшучастинуУкраїни.

Ситуація докорінно змінилася після Люблінської унії (1569 р.), яка об'єдналаПольщуіЛитвуводнудержаву– РічПосполиту. ТеперПольща могла і поширювала свої впливи на всю територію України. Українська верхівкашвидкоперейнялакультурупольськихколонізаторів, ополячилася, прийнялакатолицизм, заговорилапольськоюмовою. Запровадження фільварковоїсистемивгосподарстві, культурнийірелігійнийтиск(утворення греко-католицької церкви) вже через кілька десятків років викликають активний опір з боку українського козацтва, селянства і частини міщанства. На початку 90-х років ХVІ ст. починаються масові козацькоселянські повстання, які продовжувалися до 30-х років ХVІІ ст.

Протягом ХV–XVІ ст. формується нова соціальна верства – козацтво. Це була маргінальна верства, що утворилася на межі землеробської та кочової цивілізацій, між слов'янськими і тюркськими народами, між християнством та магометанством. Козацтво протягом своєї історії суттєвовпливалонаукраїнськесуспільство.

Важливимфакторомукраїнськогожиттяпротягомбільшеніжтрьохсот років стало Кримське ханство – держава монголо-татар, нащадків Золотої Орди. Ханство було засноване в 1449 р., а в 1475 р. стало васаломТурецькоїімперії. Характернимиособливостямиекономічногожит-

тя ханства стали регулярне пограбування, взяття в полон і продаж невільниківзукраїнськихземель. Ужев1482 р. кримськийханспустошив і пограбував Київ. Загалом від 1450 до 1556 рр. татари зробили 86 великих грабіжницьких походів на Україну. Існування Кримського ханства гальмувалопоступовийрозвитокукраїнськихземель.

Етап можна поділити на такі періоди: 1) 1340–1569 рр. – Україна – відносно автономна територія під владою Литви, їй вдається зберегти своїтрадиції, церкву, культуру; 2) 1569–1648 рр. – українськесуспільство починаєвідчуватиактивнівпливиПольщівусіхсферахжиття, українців поставилипередвибором: абоасиміляція, абоактивнийзахистсвоєїунікальності.

Шостий етап охоплює 1648–1657 рр. Це була спроба відновлення української держави після більше ніж трьохсот років. Ідея відновлення української держави почала реалізовуватися в ході війни, яку очолив Б. Хмельницький. Вінійогосоратникипочалибудуватицентральнуй місцевусистеми влади, налагоджувати організаціювійськатадипломатичноїслужби. Алеборотьбазанезалежністьішлавнесприятливихзовнішніх умовах та багато в чому трималася на авторитеті, неабияких здібностях і енергії Б. Хмельницького. Незважаючи на Березневі статті 1654 р., за життя Б. Хмельницького Україна зберігала самостійність у своїй внутрішнійізовнішнійполітиці.

Сьомийетапохоплює1657–1917 рр. Цечерговийнедержавнийетап в історії України. Після смерті Б. Хмельницького українська пануюча верства не змогла обрати такого ж активного, хитрого, розумного лідера. Вумовахпосиленнясоціальногопротистояння, захистувласнихегоїстичнихінтересіввідбуваєтьсярозколвладноїверхівки. Формуютьсятри табори: один – пропольський на чолі з І. Виговським, другий – промосковський на чолі з І. Брюховецьким, третій – протурецький на чолі з П. Дорошенком.

За кожним із цих угруповань стояли тисячі озброєних українців. ЗіткненняцихугрупованьпризвелидоРуїни– першоїгромадянськоївійни, якаточиласятозатухаючи, торозгортаючисьдо1687 р. ПідсумкомРуїни ставподілУкраїнинатричастиниміжМосковщиною, Польщею, Туреччиною. ЛівобережнаУкраїнавідійшлаМосковії, Правобережна– Польщі, Південна Україна – Туреччині.

РазомзтимнатериторіїЛівобережноїУкраїни(сучаснихПолтавської, ЧернігівськоїтаСумськоїобластей) у1687–1785 рр. існувалаукраїнська автономна територія під назвою Гетьманщина. Коли згадуємо про Гетьманщину, то маємо на увазі те, що, незважаючи на постійні обме-

ЗарокигромадянськоївійнинатериторіїУкраїниперебувалинімецькі, австрійські, французькі, румунські війська, війська "білого" генерала А. Денікіна.

Проявомсоціальноїактивностіукраїнцівставмасовийселянськийрух підкерівництвомН. Махно, Н. Григор'єватаінших"отаманів".

Показовим у ці роки було ставлення т. зв. світової демократії (США, Франції, Британії) доукраїнськоїнезалежності. ЦідержавиневизналинезалежноїУкраїниісистемоюміжнароднихдоговорівзакріпиличерговий поділ України. Найбільша частина України (УСРР–УРСР) стала складовою частиною Радянського Союзу (СРСР), Галичина ввійшла до складу Польщі, Закарпаття – Чехословаччини, Бессарабія і Буковина – Румунії.

Дев'ятийетапохоплює1920–1991 рр. Українавчерговийразвтратиласвоюдержаву, алеотрималаособливийавтономнийстатусускладі СРСР. Однозначно оцінювати цей період неможливо, адже він містив у собі іноді контраверсійні процеси та явища. За роки радянської влади остаточносформувалисятериторіяікордониУкраїни. У1939 р. Галичина, азгодомБуковина, Бессарабія, Закарпаття, в1954 р. – Кримувійшли до складу України. До позитивних явищ слід віднести формування промислового, інтелектуального, робітничогопотенціалу. Українськіполітичні діячі, науковці, митцімоглизавждирозраховуватинапродовженнясвоєї кар'єри в Москві.

Разом з тим за сімдесят один рік на Україні тричі був голод: 1921–1922 рр., 1932–1933 рр., 1946–1947 рр. Можемосміливоговорити,

щоголодвикористовувавсявладоюякінструментнасилля, залякування іпримусунаселення. Черезголодоморіколективізаціюзнищеноцілусоціальну групу – селянство. Голод і Велика Вітчизняна війна мали катастрофічнідемографічнінаслідки. Слідзгадатипроважкіекологічнійсоціальні проблеми, накопичені за роки радянської влади, які зараз вимушенівирішуватиукраїнці. СереднихнаслідкиЧорнобильськоїкатастрофи, техногеннезабруднення, бідністьшахтарськихрегіонів, викривлена структурапромисловоговиробництва.

Але головна складність та, що за роки царського, а згодом московського (радянського) правління українська політична та економічна верхівка фактично втратила навички самостійного мислення і почуття соціальноївідповідальностіпередтими, кимуправляє.

Десятий етап починається в 1991 р. з проголошенням незалежностіУкраїни. Аналізцьогоперіоду– завданнямайбутніхісториківістудентів.

Лекція № 2

ІсторіядержавивУкраїні

1.НеукраїнськідержавинатериторіїУкраїни.

2.КиївськаРусьіГалицько-ВолинськаРусь– першіукраїнськідержави (ІХ–ХІV ст.).

3.Гетьманщина як особлива форма української держави

вХVІІ–ХVІІІ ст. (1648–1781 рр.).

4.Національніукраїнськідержавив1917–1920 рр.

5.Радянсько-соціалістична Україна як особлива форма української держави в ХХ ст. (1917–1991 рр.).

Людинаніколинеможежитинасамоті, томувонаоб'єднуєтьсяз іншими для суспільного (соціального) життя. Такий суспільний (соціальний) спосіб життя викликає багато проблем. Адже всі люди різні, різні умовижиття, різніправилажиттятощо. Дляврегулюваннявсіхцихпроблем людство виробило певні універсальні інструменти. Серед таких інструментів – влада. На основі влади формуються два важливих соціальнихінститути: державаіправо.

Прийнятовважати, щонарод, якиймаєсвоюдержавуіправо, єцивілізованим, розвинутимтакультурним. Наявністьвласноїдержавиіправаєдоказомпереходусуспільстванавищийступіньсоціальногорозвитку. Адже за допомогою державно-правових інститутів здійснюється захистсуспільствайокремоїособивідзловживаньзбокубільшсильного, гарантуються життя, права і свободи людини. Так, в економічній сфері держава за допомогою права має забезпечувати справедливу оплату праці; вполітиці– повну, реальнуучастьнародувуправліннідержавою і суспільством; усоціальнійсфері– високийрівеньжиттянаселення; в духовнійтакультурнійсферах– можливістьособиреалізуватисвоїпотреби.

Такимчином, держава– цеособливаформаорганізаціїсуспільства, восновіякоїлежатьвлада(насилля), примус. Примусвиступаєувигляді права. Держава характеризується рядом ознак. Кожній державі притаманні: 1) територія; 2) суверенітет; 3) публічний, політичний характер влади; 4) механізмреалізаціївлади; 5) загальнообов'язковіправилаповедінки – правові норми (закони); 6) система податків.

Довгий час людина й людське суспільство існували без держави, державноївладиітимбільшезаконів. Однакекономічніпричини– поділ праці, появанадлишковогопродукту, приватнавласність; політичніпричини– поширеннявладних(примусових) відносин, обмеженняобщинно-

го колективізму, боротьба між багатими й бідними, постійна загроза перерозподілубагатства; культурні– появарелігії, письмаіт. д. привелидо утворення держав.

Перші держави виникають у ІІІ–ІІ тис. до Р. Х. Це держави стародавнього світу: Шумер, Єгипет, держави Давніх Індії та Китаю. Таким чином, зап'ятьтисячроківлюдствонакопичилодостатньовеликийдосвід державного життя. На кожному етапі свого розвитку кожна окрема держава мала своє, притаманне тільки їй право. Воно виступає як система загальнообов'язкових, формальновизначенихправилповедінки. Ціправила встановлюються, гарантуються й охороняються державою з метою впорядкування суспільних відносин. Право завжди відображає як інтересивсьогосуспільства, такйінтересисоціальнихгруп(класів), які мають владу в суспільстві та безпосередньо через державний механізм управляють суспільством.

Державаіправо– цесвоєріднийрезультатприродноговідборулюдством кращих форм організації суспільного життя. Попри всі недоліки державаєнайбільшдосконалоюформоюполітичноїорганізаціїсуспільства, аправо– найбільшефективнимзасобомсоціальногорегулювання.

1. Неукраїнські держави на території України

ТрадиціяформуваннятаіснуваннядержавнатериторіїУкраїнимає давню історію. Перша стародавня держава на землях України – це держава кімерійців, яка існувала в VІІІ–VІІ ст. до Р. Х. Держава кімерійців упала під тиском скіфських (давньоіранських) племен, які прийшли зі степів між Каспійським морем, Уралом і Кавказом. Перша скіфська держава – Велика Скіфія – проіснувала в Північному Причорномор'ї з VІ ст. до Р. Х. по ІІІ ст. по Р. Х. У ІІІ ст. по Р. Х. нове плем'я сарматів асимілювало кочових скіфів і утворило сарматську державу. Кімерійська, скіфська, сарматська держави були класичними державами кочових народів. Політичнийустрійдержавикочовиківбувдоволіпростий. Державаоб'єднуваладекількаплемен. Начолідержавистоялицарі, якіуособлюваливсюповнотувлади. Владапередаваласяуспадок. Писаногоправа неіснувало. Суспільствожилозадавнімизвичаямипредківтанаказами царівівождів.

МайжеодночаснозіскіфаминапівнічніберегиЧорногоморяприй- шлигреки-колоністи. Грекизалишилисвоїземлівпошукахновихблагодатних країв. Перші поселення греків в Україні з'явилися на території сучасної Миколаївської області. На о. Березань з'явилося поселення

Борисфеніда. Згодом греки заселили береги річок Борисфен (Дніпро), Гіпаніс(П. Буг), Тірас(Дністер). НацихтериторіяхівКримубулизасно- ваніміста-держави(поліси): Ольвія, Тіра, Пантикапей, Керкінітида, Херсонес та ін. Кожен поліс являв собою невелику демократичну, а згодом аристократичну республіку. Напочатку V ст. доР. Х. деякігрецькіміста були об'єднані під владою монарха в Боспорське царство.

УІІІ ст. по Р. Х. на українські землі прийшли германські племена готів. Держава готів проіснувала недовго. Уже в ІV ст. у степи приходятьгуни. Відбуваютьсяслов'яно-готсько-гунськівійни, врезультатіяких занепадаєцивілізаціяПівнічногоПричорномор'я. ЛишевХерсонесі, який ставколонієюВізантійськоїімперії, продовжуєтьсяекономічнеікультурне життя. Протягом VІІІ–ІХ ст. через українські землі проходять кочові племена, які не утворюють сталих державних утворень.

УVIII–ІX ст. активізується розвиток слов'янських племен, особливо після занепаду Аварського каганату наприкінці VIII ст. Поступово

усхідних слов'ян формуються державні елементи. Результатом цього процесусталоутворенняпершоїукраїнської(східнослов'янської) держави– Київської Русі. Проіснувавши зІХдоХІІст., Київська Русь передала свої державні традиції другій українській державі – Галицько-Во- линській Русі. Остання незважаючи на монгольську експансію продовжила державницьку традицію до сер. XIV ст.

Період із 1340 по 1648 р. – недержавний в історії України. Землі УкраїнибулиподіленіміжЛитвою, Польщею, Угорщиною, Валахією.

ВійнапідкерівництвомБ. Хмельницькогоійогоспробизафіксувати особливий автономно-державний статус України спочатку в складі Польщі, азгодомМосквизасвідчилиівказалипотенційнийнапрямдержавногорозвитку. Алечерезрядпричин, першзавсевнутрішньоукраїнських, ідея незалежної суверенної держави не реалізувалася. Натомість буластворенаукраїнськаавтономіяускладіМосковсько-Російськоїдер- жави (1657–1917 рр.) Україна до кінця XVIII ст. залишалася поділеною між Росією, Польщею і Туреччиною, а з поч. ХІХ ст. між Росією, Авст- рією(згодомАвстро-Угорщиною) іпізнішеРумунією.

У1917–1921 рр. незважаючи на внутрішні суперечки недосвідчена українськаінтелігенціяспробуваластворитисвоюдержаву. Але, якідвісті п'ятдесят років назад, сусідні держави поділилиУкраїну. Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, СРСРправилиукраїнськимиземлями.

2. Київська Русь і Галицько-Волинська Русь – перші українські держави (ІХ–ХІV ст.)

З VII–VIII ст. основними діючими особами політичної історії стають східні слов'яни. З ІV ст. по Р. Х. поступово починається процес об'єднання окремих племен усоюзи, апотім упротодержави. Першими такимиутвореннямисередплеменсхіднихслов'янсталиантський, а згодомволинськийсоюзи. УVІІІ–ІХст. налічуєтьсявжечотирнадцятьсоюзів племен, з яких сім мешкало на території сучасної України. Це такі племена, якполяни, древляни, уличі, тиверці, дуліби, сіверяни, волиняни. Підчасподальшоїсоціально-економічноїтрансформаціївідбуваєтьсяполі- тичнаконсолідаціясоюзівплеменнавколонайдавнішихдержавнихцентрів східних слов'ян – Новгорода (Росія) і Києва (Україна). Із захопленням новгородським князем Олегом Києва (882 р.) в українських літописах традиційно починається історія першої східнослов'янської держави – КиївськоїРусі.

Восновіутворенняпершоїдержависхіднихслов'ян-українцівлежить цілийкомплекспричин. Соціально-економічнийрозвитоксхіднослов'янсь- ких племен призвів до появи багатих і бідних, вождів та підкорених. Правляча верхівка, закріплюючи своє панівне становище, створювала особливийапаратнасилляувиглядідержави. Певнийвливнастворення першої східнослов'янської держави мали сусідні народи, які жили державним життям або формували свої держави. Серед них чехи, морави, угорці, поляки, болгари, хозари, греки-візантійці. Східніслов'яниоб'єдналися в державу і для захисту своїх земель від войовничих сусідів. Довгий час єдиною причиною утворення Київської Руси вважалося завоюваннянашихземельнорманами(варягами, вікінгами), якіпринеслитрадиціюдержавногожиттясхіднимслов'янам. Небезпідставною є"торговельна" теорія походження держави. В її основі – необхідність захисту торговельнихшляхів, якіперетинализемлісхіднихслов'ян, сполучаючи північізпівднем("шляхзварягівугреки"), східізахід. Захищатицішляхи, боронити купців та їх каравани могла лише міцна держава, що об'єднувала людські й матеріальні ресурси.

Таким чином, маємо цілий комплекс факторів, які впливали протягомдесятилітьіпривелидоутворенняпершоїукраїнськоїдержави. ІсторіюКиївськоїРусиможнаподілитинакількаетапів.

Перший етап – 882–978 рр. Це час збирання східнослов'янських земель першими князями: Олегом, Ігорем, Святославом і княгинею Ольгою. ВониприєднувалидоКиєвановіземлійновіплемена. Цікнязіходи-

ли у військові походи не тільки на землі слов'ян, а і на Кавказ, Волгу, Каспійськеморе, БолгаріютаВізантію. Унаслідокцихпоходівбуливстановленіновікордони, розширенімежіпідвладнихземель. Післязагибелі Святослава між його синами розпочалася боротьба за владу. Декілька роківішлавійна. У978 р. новгородськийкнязьВолодимирзахопивКиїв і став верховним володарем країни.

Другий етап існування Київської Русі охоплює час із 978 по 1054 р. Цеперіод внутрішніх реформ ірозквіту держави зачасів князя Володимира Великого (978–1015 рр.) і Ярослава Мудрого (1019–1054 рр.). Володимир Великий провів першу адміністративну реформу, обмеживши владумісцевихкнязів, провівдвірелігійніреформи, охрестившидержаву. СправуВолодимирапродовживЯрослав, йогосин. Вінпроводивактивну зовнішню політику, освоював нові землі, будував нові міста, розгорнув велике церковне будівництво. У часи князювання Ярослава завершилосябудівництводержави. Проявомцьогосталапоявапершогописемного збірника норм права – "Руська правда". За Ярослава Київська Русь досягла зеніту свого розвитку і могутності.

ПіслясмертіЯрославапочинаєтьсяпоступовийзанепадцентралізованої держави. Влада київського князя обмежується, починає зростати могутністьмісцевихкнязів. ЗдругоїполовиниХІст. починаютьсявійни між нащадками Ярослава. На недовгий час, із 1113 по 1125 р., Володимир Мономах відновив відносно централізовану державу. Єдність держави вдалося підтримати князю Мстиславу (1125–1132 рр.). Після його смерті утворюється півтора десятка князівства. Так, із 1054 по 1132 р. відбувався поступовий розпад держави.

З початку ХІІ ст. поряд зі "старими" з'являється ряд нових самостійнихкнязівствіземель. ГоловнимизнихсталиГалицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальське, Черніго- во-Сіверське, Полоцько-Мінське, Смоленське, Тмутараканське, ТуровоПінське князівства, Новгородська і Псковська землі.

Утворенняновихірозвитокстарихкнязівствнеозначалиекономічного, культурного, церковногозанепаду. ЯкщоранішеосновнимицентрамируськоїземлібулиКиївіНовгород, тотеперрозвинулисятаоб'єднали навколо себе нові землі такі міста, як Чернігів, Галич, Володимир-Во- линський, Переяслав, Смоленськ, Полоцьк, Володимир-на-Клязьмі, Суздаль, Ростов та ін. Єдина раніше держава перетворилася у досить умовний союз нових держав-територій. Цей процес повністю збігався з процесамиутворенняірозпадуранньофеодальнихєвропейськихкраїн.