Bobina_Istor_Ukr

Лише більшовики, намагаючись підірвати вплив єдиної російської церкви, використали для цього рух українців. У жовтні 1921 р. ВПЦР скликалаВсеукраїнськийсобор, наякомупроголошеноутворенняУкраїнськоїавтокефальноїправославноїцеркви, обраномитрополитомВасиля Липківського. Церква швидко зростала не лише в Україні, а і в інших республікахСРСР, депроживалиукраїнці, тазакордоном. Особливістю новоїцерквисталиїїдемократизм, активність, залученнямиряндоцерковногожиття. Алевжедокінця20-хрр. радянськавладапочаланаступ на УАПЦ. На початку 30-х рр. УАПЦ в Україні перестала існувати, а В. Липківського заарештували. Осередки церкви залишилися лише за кордономімаливеликийавторитетсередукраїнцівдіаспори.

Становище православної церкви Московського патріархату було не кращим. Комуністична влада розгорнула широку антирелігійну кампанію. Напочатку20-хрр. цебулообумовленогромадянськоювійноюі необхідністю допомоги голодуючим у 1921–1923 рр. Під цим приводом

у1918–1920 рр. звичайнимисталирозстрілисвящеників, ав1921–1923 рр. – вилучення церковного майна і його продаж. Це була перша хвиля масовоїантирелігійноїкампанії. Церква, священик, вірасталикарикатурними образами, які втілювали минуле та яким не було місця в Радянському Союзі.

Другахвиляантирелігійноїкампаніїрозгорнуласяв30-хроках. Основнимиявищамицьогочасусталимасовірепресіїсвящеників; закриттяцерков(церквиймонастирівикористовувалиякбудинкикультури, кінозалиіспортзали, сховища, майстерні, в'язниційконцтабори); знищення, руйнуванняцерков; розгортаннямасовоїантирелігійноїкампанії. У1932 р.

уСРСР видавалися 10 антирелігійних газет, 23 антирелігійні журнали. Серед них такі екзотичні, як "Безбожник у станка", "Деревенский безбожник", "Юные безбожники" і т. д. До 1941 р. значення церкви і релігії в радянському суспільстві було зведено нанівець. Боротьба із церквою і релігією в СРСР стосувалася всіх конфесій: католиків, протестантів, іудеїв, мусульмантаінших.

ВеликаВітчизнянавійнавнеслазмінивстановищецеркви. Радянська влада вимушена була визнати вплив релігії на суспільство і намагалася використатиїїпатріотичнийпотенціал. Церкваісвященикивсіхконфесій закликали до боротьби з фашистськими загарбниками, збирали кошти назброю, підтримували віру населення довлади і у перемогу.

Особливимбулостановищецерквинаокупованихтериторіях. Окупаційна влада дозволила вільно відправляти релігійні обряди. Так на Україні відновлена діяльність автокефальної церкви. У Миколаївській

і Одеськійобластяхвідновилосябільше100 парафій. Частинаправославнихієрархів, невизнаючивладиУАПЦ, заявилипроте, щовонизалишаютьсявпідпорядкуванніМосковськоїпатріархіїтапроголосилиутворенняАвтономноїправославноїцеркви. Такимчином, навітьускрутнічаси українці не змогли об'єднатися. З весни 1943 р. обидві церкви зазнають утисків з боку окупантів. Перед наближенням радянських військ усе керівництвоУАПЦзалишилоУкраїну.

Після війнистановище православної церкви покращилося. Церковним організаціям надано право юридичної особи, скасовано багато обмеженьудіяльностірелігійнихгромад. ПіслявизволенняУкраїнивідновленізаумовокупаціїцеркви, храми, громади, парафіїпродовжуютьфункціонувати. Більшетого, вУкраїнінасічень1947 р. діяло8815 церковних громад, а в Російській федерації – лише 3082.

ЗмінивумовахдіяльностіправославноїцерквивУкраїні, яківСРСР, відбуваються наприкінці 50-х рр. XX ст. Микита Хрущов, новий лідер СРСР, заявив про активізацію антицерковної боротьби. Почався новий етап"викорінення" релігії. Найбільшоїгостротицейпроцеснабувусередині 60-х рр. Так, у 1965–1974 рр. у СРСР щорічно закривалося по

48 церков, а у 1974–1987 рр. – по 22.

Марністьборотьбиізцерквоюірелігієюпоказалосвяткування1000річчяхрещенняКиївськоїРусів1988 р. Процесит. зв. перебудовиіприскореннязмінилиставленнядорелігії. Зкінця80-хрр. XX ст. збільшується чисельність православних громад в Україні. Починається новий етап історіїправославноїцеркви.

До характерних рис життя церкви і релігії в 90-х рр. ХХ ст. належать: 1) відродження інтересудоцерквийрелігіїсередширокихкілнаселення, збільшення кількості громад; 2) повернення церкві культових споруд; 3) розколєдиноїправославноїцерквинаУкраїнськуправославну церкву, яка знаходиться у формальному підпорядкуванні Московського патріархату, таУкраїнськуправославнуцерквут. зв. Київськогопатріархату, боротьба між ними, втягування в неї світської-державної влади; 4) важливим явищем стало відновлення діяльності УАПЦ; 5) гостра боротьба між православними церквами за культові споруди.

3. Греко-католицька церква в Україні

Утвореннягреко-католицької(уніатської) церквивУкраїніслідрозглядативконтекстіширокогоколаподійіпроблем: утворенняЗахідноїта Східної Римських імперій; утворення двох основних центрів християн-

ства– т. зв. АпостольськоїстолиціначолізПапоюРимськиміКонстантинопольськогоПатріархатуначолізВселенськимПатріархом; гострих суперечок з приводу основних постулатів християнського віровчення (філіокве, чистилище, першістьПапи); офіційногорозколуцеркви(1054 р.) іФлорентійськоїунії(1439 р.) табагатьохіншихявищ.

Слід зазначити, що римська церква використовувала кожну можливість поширювати й утверджувати свою версію християнства серед східних слов'ян. Так, достеменно відомо про місію монаха Адальберта до Києва (960 р.). У 979 р. на Русі перебували посли від папи Бенедикта VII. Відомі посольства князя Володимира Великого до Римського Папи вжепісляхрещенняРусі. Зв'язкизПапоюікатолицькимЗаходомпідтримувалийіншікнязі. ІнтенсивніпереговоризпапоюІнокентіємII вівДанилоГалицький.

ПісляпідписанняФлорентійськоїунії(1439 р.) справаоб'єднанняцерковперейшлавпрактичнуплощину. Тимбільше, щоруськиймитрополит Ісидор підписав цю унію. Але якщо в Московській державі звістка про унію була зустрінута негативно, то в Литовській державі, окремих земляхБілорусіїтаУкраїнивонабулазустрінутатолерантнотаідеяуніїпоступово ставала звичною і затверджувалася в суспільстві.

Черговеповерненнядоідейоб'єднанняпов'язаназконкретноюісторичною ситуацією. Після утворення Речі Посполитої почалася активна полонізаціяУкраїни. Усенеукраїнськепідлягалоополяченню. Православна церква відчувала тиск католиків, ієзуїтів, обмеження й утиски з боку державноївлади. Більшістьукраїнськоїверхівкиперейшливкатолицизм. Православнацерквазнаходиласявкризічерезвідсутністьактивних, ініціативних, освіченихієрархів. Зростаючевтручанняміщануцерковнісправи викликало роздратування і невдоволення керівництва православної церкви.

Таким чином, складалися умови і виявлялися бажання об'єднати православну й католицьку церкви як серед православних ієрархів, так іполяків.

Процесприйняттяуніїрозтягнувсянакількароків. Першийкрокбуло зроблено в 1590 р. на соборі православних єпископів у м. Белз. Четверо єпископів на чолі з Гедеоном Балабаном заявили, що більше не можуть терпіти втручання східних патріархів у церковні справи в Україні, тому потрібнопорватизнимиразіназавжди. Єпископиухвалилирішенняпро визнанняПапиРимськогоглавоюВселенськоїцеркви. Підготовкапідсумковогособору велася увеликійтаємниці.

Провівшизакритіз'їзди, узгодившивсіпитаннязкатолицькимдуховенством і польським урядом, І. Потій та К. Терлецький відправилися в Рим, де були урочисто зустрінуті папою Климентом VIII. Папа прийняв заяву і затвердив 33 пункти "Статтей унії". Це сталося 23 грудня 1596 р. Умови унії були такі: а) духовенство і миряни приймали владу Папи Римського; б) частково змінювався церковний календар, але Пасхаліяірядіншихсвятвідзначалисязаправославнимкалендарем; в) зберігалисярелігійніобрядиіцеремоніїправославноїцеркви; г) допускалося одруженнясвящеників, навідмінувідкатолицькогоцелібату. Рядстатей унії був направлений на впорядкування внутрішнього життя та захист греко-католицькоїцерквивідвтручаннязбокукатолицькоїцерквий світських осіб. Унія вимагала зрівняння в правах українського духовенства і католицького, наданнііншихпривілеїв. Булипункти, якіобумовлювали розвитокосвіти, утворенняшкілісемінарій, організаціюдрукарень.

Звістка про "конспіративну" діяльність частини ієрархів викликала хвилювання і протести серед православних. Активну діяльність проти уніїрозвинувкнязьК. Острозький. Вінзаявивпрозбройнуборотьбуз уніатами і католиками. Єпископи Г. Балабан і З. Копистенський, налякані масовими протестами, зреклися ідеї унії. Для вирішення конфлікту та офіційногопроголошенняуніїбувпризначенийсоборум. Берестя, який відкрився 6 жовтня 1596 р. Собор одразу розколовся. Прихильники унії проголосили об'єднання з римо-католицькою церквою. Так утворилася Українськагреко-католицькацерква(УГКЦ), абоуніатськацерква. Православнийсоборзасудивунію. Корольішляхтапідтрималиуніатів.

Православнітагреко-католикивзаємноодлучилисвоїхпротивників від церкви й прокляли один одного. Навколо м. Берестя стояли гармати й обози обох сторін. Усі чекали збройних сутичок. Та все закінчилося відносно спокійно. Але для православних почалися скрутні часи: переслідувалисянепокірніправославнісвященики, відбиралисяцеркви, монастирі, школи, друкарні. Особливою формою боротьби стала релігійна полеміка. Суть полеміки – пошук аргументів на захист чи то унії, чи то православ'я та нищівна критика одна одної. Серед відомих полемістів уніати П. Скарга, С. Жебровський, І. Потій, а також православні: С. Зизаній, X. Філалет, І. Вишенський.

Слідзазначити, щоприхильникиуніїнедочекалисявсіхтихпереваг, які їм обіцяли поляки. Разом з тим поступово ідеї унії знаходили своїх прихильниківсередправославногодуховенства, міщанства, шляхти. Через два десятки років, на початку 30-х рр. XVII ст. греко-католицька церкванараховувалавжепонад3 млнвіруючих. Важкимвипробуванням

для греко-католицької церкви стала Хмельниччина. Богдан Хмельницький, козацтвовиступилипротиуніатськоїцерквиаждоскасуваннясамої унії. Такі вимоги знаходимо у вимогах Зборівського миру (1649 р.) та врядііншихугодзполяками.

Лише з др. пол. XVII ст., коли Правобережна Україна перейшла під владуполяків, почалосявідновленнягреко-католицькоїцеркви. Із80-х років ХVІІІ ст. греко-католицизм починає розповсюджуватися на ЗакарпаттійБуковині. У1701–1702 рр. заактивноїучастіЙосифаШумлянського до унії переходитьЛьвівська єпархія. ПротягомХVІІІст. майже всі єпархії Правобережної України і Білорусії стали уніатськими. У 1721 р. стала уніатською головна святиня Волині й друга Лавра в Україні – Почаївськиймонастир, апізнішеКременецькийіМанявський.

У1720 р. ум. ЗамостібувпроведенийСоборуніатськоїцеркви, який засвідчивїїздобутки, здійсниввнутрішнюреорганізацію, накреслившляхиподальшогорозвитку. Уцьомужстоліттіприуніатськихмонастирях засновуються народні, а згодом і вищі школи. Так, наприклад, в Умані при монастирі в середині ХVІІІ ст. навчалося чотириста учнів з усієї України.

Поступовий, алевпевненийрозвитокуніатськоїцерквипереривається в кінці ХVІІІ ст. У результаті трьох поділів Польща як незалежна держава перестає існувати. Правобережна Україна відходить Росії, Галичина і Закарпаття – Австро-Угорщині. Таким чином, існування уніатської церкви в Росії залежало лише від толерантності й прихильності російськихмонахів.

Після першого поділу Польщі (1772 р.) уніатська єпархія втратила 800 церков, а після третього (1795 р.) до православ'я перейшло понад 2000 церков. Різко зменшується кількість парафій, ліквідовано василіанські монастирі, а власність церкви конфісковано. Особливо активно такуполітикупроводилаКатеринаII. ПавлоІтаОлександрІпослабили тиск на уніатів. За Миколи І починається черговий тиск на греко-като- лицькуцеркву, особливопісляпоразкипольськогоповстання1831 р. Учерговий раз почалася передача уніатських церков православним громадам, заборонено орден св. Василія, спільні служби уніатів і римокатоликів, закрито школи. У 1839 р. проголошено "акт злуки" уніатів із православними. Цимактомбулоформальноліквідованоуніювкордонах Російськоїімперії. У1875 р. булоліквідованоуніатськуцерквунаХолмщинійПідляшші.

Греко-католицькацерквазалишаласятількинаГаличині, Закарпатті й Буковині. Там вона стала осередком українців, які виступали проти

полонізації, мадяризаціїтарумунізації. Навколоуніатськоїцерквиоб'єднувалася інтелігенція, яка очолювала українців у боротьбі за свої права.

Перша хвиля національноговідродження вГаличині булапов'язана з діяльністю культурно-освітнього осередка в м. Перемишль. Цей осередок створили єпископи М. Левицький та І. Снігурський у 20–30-х рр. ХІХ ст. Утворення першої громадської організації українців у Західній Українібулопов'язаноздіяльністювихованцівЛьвівськоїсемінарії: Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким, Іваном Вагилевичем. Саме вони створили відому Руську трійцю. А першу політичну організацію українців – Головну руську раду – очолив єпископ Григорій Яхимович. Західноукраїнська інтелігенція протягом усього XIX ст. рекрутувалася в основномузуніатськихсвящеників.

Таким чином, у кін. ХІХ–поч. ХХ ст. греко-католицька церква займала важливе місце в житті західних українців. Значення церкви підсилювалосяїїпідпорядкованістюдержаві. Священикиприрівнювалисядо державних службовців, держава і церква піклувалися про рівень освіти своїхслужителів. Саменацейчасприпадаєдіяльністьвідомогоцерковного і громадського діяча, глави УГКЦ митрополита Андрія Шептицького. Він очолює церкву протягом 44 років.

Уперіод між двома війнами греко-католицька церква розширила мережумолодіжнихіжіночихтовариств. Діялидвіполітичніорганізації, пов'язані з церквою: Українська католицька народна партія та Український католицький союз. У1929 р. церква відкрила вищийнавчальний заклад – Богословську академію.

З приходом у 1939 р. радянської влади почалися масові переслідуванняцерквиіцерковнихдіячів, припиненадіяльністьакадемії, рядуєпархіальнихсемінарій.

НапочаткуДругоїсвітовоївійнигреко-католикидоситьлояльнозу- стрілифашистськувладу, алевжечерезкількамісяцівцерквавідчулана собі"новийпорядок". ТомуврокивійнимитрополитА. Шептицькийпереховувавєвреївтазвернувсядосвящениківісвоїхпарафіянзпастирським листом "Не убий".

Уберезні 1945 р. керівництвом СРСР затверджено постанову про ліквідацію греко-католицької церкви. У квітні цього ж року вище керівництво УГКЦ на чолі з Й. Сліпим заарештовано і вислано до Сибіру. Через рік, у березні 1946 р., під тиском радянської влади відбувся Львівськийсоборгреко-католицькоїцеркви, якийскасувавБрестськуунію

і"возз'єднав" греко-католицьку церкву з російською православною. У 1949 р. підтискомвладиприпиниласвоюдіяльністьуніатськаМукачів-

ська єпархія (Закарпаття). Усі греко-католицькі єпархії оголошено православними. Алебільшістьвіруючихнесприйнялиправослав'яіпродовжувалисповідувати"материнську" віру. Поступовоізт. зв. залишківуніатствасформувалисянелегальніструктуриуніатськоїцеркви, авзакритих церквахнеофіційно, підпільновідправлялисябогослужіння.

Зпроголошеннямт. зв. перебудови, прискоренняігласностівСРСР тиск на релігійно-церковне життя зменшується. З 1987 р. починається рухзавідновленнягреко-католицькоїцеркви. Радаусправахрелігійпри Раді Міністрів УРСР 30 листопада 1988 р. оголосила про реєстрацію релігійнихгромадгреко-католиків.

У90-х рр. ХХ ст. розпочинається "церковна війна" – боротьба між відновленоюуніатськоюіправославноюцерквамизаприміщеннямонастирів, церков, соборів. Поступоворозв'язуючиціпроблеми, греко-като- лицька церква вийшла за межі Західної України. На початку XXI ст. ця церквапошириласвійвпливнавсюУкраїнутаоголосилапроутворення Донецько-Харківського й Одесько-Кримського екзархату. Слід зазначити, щонавідмінувідправославноїцерквиМосковськогопатріархатуй пра- вославноїцерквиКиївськогопатріархатугреко-католикиобережностав- ляться до співробітництва з владою і досить критично оцінюють його. Основне завдання УГКЦ – створення Київсько-Галицького патріархату. Більшою мірою вирішення цього завдання залежить від Ватикану.

4.Протестантські течії в Україні

Ухристиянствіпорядізкатолицизмоміправослав'яміснуєщеодна течія– протестантизм. Віноб'єднуєдоситьвеликукількістьсамостійних церков і сект, яка пов'язана з реформаційним рухом XVI ст.

Восновіпротестантизмулежитьідея"виправлення" католицькоїцерквичерезвідмовувідокремихканонівіпроголошеннянових. Першими формамипротестантизмубулилютеранство, цвінгліанствотарядінших.

УXVІІІ–ХІХ ст. утворюються течії т. зв. пізнього протестантизму: баптизм, адвентизм, п'ятидесятництво тощо.

Протестантські течії розповсюджуються і в Україні. Історично першимисталикальвінізм, антитринітаризмісоциніанство. Поширюючись вУкраїнізXVI ст., ціреформаційніцерквивжевсер. XVIІст. опиняються в кризі. Вони не знайшли своїх прихильників серед широких верств населення: селяніміщан. Протестантизмзалишавсядисидентськоювірою окремихпредставниківпанівноїверхівки.

Новий етап розвитку протестантизму починається в кін. XVІІІ– поч. ХІХст. Вінпов'язанийзхвилеюпереселенцівізЗахідноїЄвропи, які почали заселяти землі Південної та Східної України. На той час протестантизм представлений т. зв. штундизмом, а згодом баптизмом. Серед українських селян ці течії знаходять підтримку в др. пол. ХІХ ст. Адже скасуваннякріпосногоправа, іншіреформи, прискореннясоціально-еко- номічногорозвиткуросійськогойукраїнськогосуспільстввикликалипевну світогляднурозгубленість. Цевилилосявпошукиновоївіри. Іякщоінтелігенція др. пол. ХІХ ст. ставала на бік атеїзму, соціалізму, комунізму й анархізму, точастинаселянстваіміщанствапереходиладоновихтечій: баптизму, євангельськогохристиянства. Формальне, "державне" визнаннябаптизмувРосійськійімперіївідбулосяв1897 р., колиз'явивсяцарський указ про те, що баптизм є "терпимим віросповіданням". У 1917 р. в Україніналічувалосявжедо500 тисячвіруючихрізнихєвангельських віровизнань.

Післявстановленнябільшовистськоївладипротягом20-хроківбап- тистські течії розвивалися та проводили активну діяльність. Влада не втручалася в їхнє життя. Але вже в 1929 р. було репресовано ряд відомих діячів баптизму. До початку війни 1941–1945 рр. в Україні не залишилосяжодноїофіційноїбаптистськоїгромади. З1944 р. баптизмпоступово відроджується. Протягом трьох років відбувається ряд об'єднавчих з'їздів різних баптистських течій: баптистів, євангельських християн, християн віри євангельської (п'ятидесятників) та ін. Протягом др. пол. ХХст. діяльністьпротестантськихтечій, якідіяльність"класичних" церков, відбуваласяпіджорсткимконтролемдержавнихорганів, першза всеКДБійоговідповіднихструктур. Здр. пол. 80-хроківХХст. цітечії розвиваються в сприятливих умовах.

Особливим проявом протестантизму стали т. зв. месіансько-есха- тологічнітечії: адвентизмісвідкиЄгови.

Адвентизм (від латин. аdventus – пришестя) виник у 30-х рр. ХІХ ст. уСША. Восновітечії– проповідьдругогопришестя. Поступовоадвентизм модернізується, сприймає нові ідеї, але розпадається на ряд течій: церква адвентистських християн, євангелічні адвентисти, товариство життя і другого пришестя тощо. Перші громади адвентистів в Україні виникаютьукінціХІХст. Офіційневизнанняцерквивідбуваєтьсяв1906 р. післявиданняУказу"Просвободувіросповідань". Протягомкількохроків відбувається реорганізація структури адвентистських церков.

За радянської влади історія адвентизму нагадує історію всіх інших церков: у 20-х рр. – відносна свобода діяльності й розвитку, в 30-х –

масовірепресіїтазнищення, в40–50-хрр. – поступовевідновлення. Але в 1960 р. Всесоюзну Раду адвентистської церкви було ліквідовано взагалі. Із цього часу церква стала нелегальною, почала ділитися на дрібні організації, яківорогувалиміжсобою.

У 1988 р. відбувається ІІІ Всеукраїнський з'їзд адвентистської церкви. У 90-х рр. адвентисти ведуть активну євангелізацію за допомогою зарубіжнихпроповідників. Більшетридцятипроповідників– пастерів– проводилиактивнумісіонерськуроботу(збираючизали, стадіони) в Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Луганську, Донецьку, Маріуполі, Миколаєві

йКиєві. Така діяльність сприяла зростанню чисельності прихильників цієїцеркви.

Відомоюесхатологічноюцерквою, якавийшлазадвентизму, єсвідки Єгови. Вона виникла в 80-х рр. ХІХ ст. у США. Перші свідки Єгови з'явилися в Західній Україні в 20–30-х рр. ХХ ст. Поширення цієї релігії відбувається через місіонерські центри в Польщі. Свідки Єгови на той чассталивідомимизавдякигострійкритицікатолицькоїцерквиірозповсюдженню есхатологічних ідей. Напередодні Другої світової війни діяльність цієї общини в Польщі була заборонена. Свідки Єгови діяли підпільнопідчасфашистськоїокупації.

Після відновлення радянської влади свідки Єгови зазнали репресії, аджеприхильникицієїцерквинеслужиливармії, неголосували, невступаливполітичнійгромадськіорганізації. Протягом40–50-хрр. відбулисякількавеликихсудовихпроцесівпротиприхильниківцеркви. У1951 р. членирелігійноїорганізаціїтаїхсім'їбулидепортованізУкраїнивпівнічні

йсхіднірайониСибіру. Церкваперебувалавпідпіллі. АлемасовадепортаціясвідківЄговихзамежіУкраїнипривеладопоширеннявіровчення. Утворювалисяновіорганізаційніструктури, підтримувавсяпостійнийзв'я- зокіззарубіжнимицентрами. ЛегалізаціясвідківЄговихпочаласяв90-хрр. ХХ ст. На сьогодні це одна з найбільш активних церков у місіонерській, проповідницькійдіяльності.

5. Релігії та церкви народів України

ІудаїзмвУкраїні. Іудаїзм – релігія євреїв. Ця релігія виникла в ІІ тис. до Р. Х. на основі політеїстичних вірувань і обрядів кочових єврейських племен Північної Аравії. У ХІІІ ст. до Р. Х., коли євреї завоювали Палестину, цей культ увібрав у себе вірування місцевих землеробських племен. Згодом євреї одні з перших переходять до монотеїзму.

Перші свідчення про євреїв та їх релігію в Україні відносять до І ст. до Р. Х. Вони селилися в Криму окремими поселеннями при грецьких полісах. До VIII ст. до Р. Х. значна кількість євреїв оселилася в межах Хазарського каганату. Наприкінці VIII ст. іудаїзм став державною релігією каганату. А в Х ст. у Києві вже існувала єврейська громада. Звістка про існування синагоги в Києві датується ХІ ст. У ХІ–ХІІІ ст. на Русі працюваливідомізнавційкоментаториКабалиіТалмуду МойсейКиївський, ІсаЧернігівський, Ісаак Руський.

ВагоміпозиціїзаймалиєвреївГалицько-Волинськомукнязівстві. Князі давали змогу зводити молитовні, синагоги, школи. На західноукраїнськихземляхзустрілисядвіхвилієврейськихбіженців. Упершу, ізЗаходу, входиливтікачівідхрестовихпоходів, удругу, зіСходу, – втікачівідмон- голо-татарської навали.

УХV–ХVІ ст. релігійне життя єврейських громад набуває певного оформленняісталихнорм. Духовнимірелігійнимнаставникомєврейської громади (кагалу) був рабин. Релігійне виховання і навчання було основнимухедері(початковашкола). Існувалавищаталмудичнашкола. Громадиутримувалисинагогуішколу.

ПісляЛюблінськоїунії(1569 р.) кількістьєвреїввУкраїнізбільшується, вони засновують окремі міста і містечка. Нерідко в таких містах синагога будується як фортеця. Так, наприклад, у 1626 р. польський король дозволив луцьким євреям збудувати синагогу за умови, що ті за свій кошт забезпечать її гарматами.

Значним випробування для євреїв стала доба Хмельниччини і Гайдамаччини. Підчаснаціонально-визвольноївійнипідпроводомБ. Хмельницького було знищено близько трьохсот єврейських громад. Із 20-х рр. ХVIII ст. небуложодногороку, якийбипройшовбезнападунаєврейські поселення. Апофеозгоніньприпавна1768 р. іпов'язанийзіменамиЗалізняка й Гонти.

Такіумовижиттясприялиутвореннюіпоширеннюмесіанськихідей та очікувань усередовищі євреїв. Визрівала думка про диво, яке б визволилоєвреїввідстраждань. Цей месіанськийпроривоформлюєтьсяв релігійні течії на чолі зі своїми ідеологами. Так утворюється саббатіанський рух (1665 р.). Його очолив Саббатай Цві. Такою ж єресю став франкізм, засновникомякогобувЯківФранк.

УХVIII ст. в Україні розвивається т. зв. остання (українська) фаза хасидизму. Течії хасидів (благочестивих) існували задовго до ХVIII ст. Засновникомцієї"української" течіїставІзраельБешт(1700–1760 рр.) –