Bobina_Istor_Ukr

беруть владу по всій Росії, в тому числі на Україні. Однак національні сили ще мали підтримку серед населення. Українська Центральна рада

іГенеральний секретаріат поступово протягом листопаду встановлювали свою владу в Києві й на місцях. Третій Універсал 7(20) листопада 1917 р. ставпрограмоюдіяльностіукраїнськоївлади. Універсалпроголосив утворення Української Народної Республіки як автономії у складі Росії(алетількинебільшовистської), розповсюдиввладуУНРнадев'ять губерній, декларував націоналізацію землі, запроваджував 8-годинний робочийдень, установлювавдержавнийконтрольнадвиробництвомі забезпечувавполітичнісвободи.

БільшовикирозгорнулиактивнуроботущодоліквідаціїЦентральної ради. ОсновнимиударамипоУЦРсталопроголошення12 грудня1917 р. радянської влади в Україні, захоплення Харкова, наступ радянських (більшовицьких) військповсійУкраїні. БільшовикирозкололиУкраїну, організувавшизбройнівиступиповсійтериторії. Уційборотьбіукраїнськанаціональнавладавиявиласябеззахисною. Єдинимпорятункомувійні

збільшовиками ставала допомога країн Четверного союзу: Німеччини та Австро-Угорщини.

Складні зовнішні й внутрішні обставини вимусили УЦР прийняти ІV Універсал (22 січня 1918 р.), який проголосив незалежність України. Але незалежність була суттєво обмежена військами Німеччини та Австро-Угорщини. Протеслідвизнати, щосамецівійськазахищалинезалежність України до грудня 1918 р. Після вигнання більшовиків

зУкраїни, всічні–квітні1918 р., УЦРнамагаласяпроводитисамостійну політику, але це їй не вдалося. Тому в квітні 1918 р. до влади прийшов гетьман П. Скоропадський.

Такимчином, протягомберезня1917–квітня1918 рр. українськіполітичнісилипройшлишляхвідборотьбизаавтономіюдоствореннянезалежноїукраїнськоїдержави. Уцейчаснаціональнавладаприйнялаважливідокументи: 1) чотириуніверсалиякосновнізакони; 2) проголошені першіурядовіпрограми; 3) підписанорядміжнароднихугод; 4) створено першунаціональнуКонституцію. Українськіполітики, незважаючинаряд помилок, створилипершівХХст. органидержавногоуправління: Українську Центральну раду – законодавчий і представницький орган влади

іГенеральний секретаріат – виконавчий орган влади. Національні лідери – М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюратаін. – отрималипершийдосвіддержавногоуправління.

Черговимкрокомустановленнідержавноїтрадиціїсталоіснування УкраїнськоїдержавипідвладоюгетьманаП. Скоропадського. Українсь-

ка держава проіснувала із 29 квітня по 14 грудня 1918 р. Основними досягненнями гетьманської влади були встановлення відносного спокою

вУкраїнітарозвитокдержавнихтрадицій. Чинеголовноюзпричинпоразки Української держави був розкол української політичної верхівки. Соціалістичнійліберальніполітикиворожепоставилисядоконсервативнихідей, наосновіякихздійснюваласявладагетьмана. Внутрішнійрозбрат став причиною занепаду не тільки П. Скоропадського. Це підтвер- дилиподії1919–1921 рр. таісторіяДиректоріїзокрема.

Директорія (особливий орган управління) виросла з Українського національногосоюзу, якийстворилиопозиційнідогетьманаполітики. На засіданніНаціональногосоюзу13 листопада1918 р. сформувалиДиректорію – орган керівництва збройним повстанням проти влади гетьмана. УДиректоріюввійшлиВ. Винниченко, С. Петлюра, Ф. Швець, А. Макаренко, П. Андріївський. Черезмісяць, 14 грудня, Директорія, об'єднавши навколосебеповстанськізагониірегулярнівійськовічастини, вступила

вКиїв. Після перемоги над П. Скоропадським Директорія перетворилася на орган державної влади.

Історія УНР періоду Директорії охоплює час із грудня 1918 по листопад1920 р. ОсновноюпроблемоюДиректоріїбуланаявністьдекількох програм державного і соціально-економічного будівництва. Винниченко В. стояв на платформі радянізації України, виступав за невідкладні соціальніперетворення(першзавсеаграрні), можливийсоюзізрадянською Росією. Петлюра С. виступав за демократичну, парламентську системувлади, створеннябоєздатноїармії, боротьбузрадянськоюРосією, союзізАнтантою. Суперечкизагострилисяпісляоб'єднанняУНРіЗУНР. Останньою, авантюрною, спробоювстановитинаціональнувладустали військово-політичнийсоюзУкраїнизПольщеюінаступоб'єднанихвійськ на радянську Україну. І знову, як у часи Визвольної війни, Польща за спиноюУкраїнидомовиласязрадянськоюРосієюпророзподілукраїнських земель. У цілому діяльність Директорії мала велике значення. У 1919–1921 рр. незважаючи на всі труднощі продовжилося державне будівництво. У січні 1919 р., хоча й формально був проголошений Акт Злуки– об'єднанняУНРіЗУНР, велисяактивнадипломатичнадіяльність івійськовебудівництво, булазробленаспробаопануватианархію. Уцей часдовладиприходитьнове, молодепоколінняполітиків. Урозпалгромадянської війни та агресії Україну залишили М. Грушевський, В. Винниченко, П. Скоропадський. Замість них до керівництва приходять С. Петлюра, Б. Мартос, І. Мазепа, П. Феденко та ін. У листопаді 1920 р. уряд УНР залишив Кам'янець-Подільський і переїхав до Польщі. У бе-

резні 1921 р. Польща, радянська Росія і радянська Україна підписали Ризькиймир. ЗациммиромПольщавизнавалаРСФСРіУСРР, натомість отримувалатериторіїЗахідноїУкраїниіБілорусіїтазобов'язуваласяприпинитидіяльністьукраїнськихполітичнихсилнасвоїйтериторії. Такзакінчилася боротьба застворення національної держави в1918–1920 рр.

Особливою сторінкою державного будівництва стало утворення та існування Західноукраїнської Народної Республіки. У вересні–жовтні 1918 р. стало зрозуміло, що австрійська і польська влада за спиною українцівдомовилисяпропередачуСхідноїГаличиниПольщі. Длятого щоб запобігти цьому, Військовий комітет, створений офіцерами-україн- цяминачолізД. Вітовським, унічна1 листопада1918 р. захопиввладу

вм. Львів. Установленнявладипройшлошвидкоібезжертв. Українська національна рада 13 листопада проголосила створення ЗУНР. Влада ЗУНРрозповсюджуваласянаСхіднуГаличину, Буковину, Закарпаття. Із самого початку свого існування ЗУНР вимушена була відбивати наступ польськоїармії, якупідтримували"світовідемократії": Британія, Франція, США. Наприкінці листопада поляки захопили Львів та частину Східної Галичини. Запекла українсько-польська війна тривала до липня 1919 р. В умовах війни влада ЗУНР намагалася розпочати державне будівництвоіпровестирядреформ, анайголовніше– добитисявизнаннявЄвропі й перш за все серед країн Антанти. Об'єднання УНР і ЗУНР не допомогловизнаннюзбокуЄвропи. Улистопаді1919 р. керівникЗУНРЄ. Петрушевич залишив Україну. В березні 1923 р. конференція послів країн Антанти"віддала" ГаличинуПольщі.

Українське суспільство 1917–1921 рр. було розколоте на кілька таборівзасоціальними, національними, політичнимиознаками. Ідеяпобудови незалежної держави не змогла об'єднати суспільство. Але реальним досягненням українського суспільства стало утворення перших органівдержавноївлади– Центральноїради, Генеральногосекретаріату, Директорії, Трудовогоконгресутаін.; формувалисяармія, фінансовасистема, дипломатична служба, система освіти; була спроба утворення єдиноїдержави; з'явиласяплеядаполітиківздосвідомдержавногобудівництва. На той час це було немало.

Незважаючинаневдачупобудовинаціональноїукраїнськоїдержави

в1917–1921 рр., однедосягненнябулонезаперечним. Владабільшовиків, яка утвердилася в 1920 р., не могла ігнорувати бажання українців мати свою державу. Національно-демократична революція виявила великий державницький потенціал українців, але анархізму було більше, ката-

строфічноневистачалодосвіду. Більшовикипоказалисебекращимидержавниками, а українські політики – романтиками, що сподівалися на щирість т. зв. демократичних країн.

Якщовпідтримкунаціональноїукраїнськоїдержавив1917–1921 рр. виступилинечисленнаукраїнськаінтелігенціяівузькийпрошарокселянства (багате й частково середнє), то на підтримку радянської форми держави виступили пролетаріат великих міст, середнє і найбідніше (незаможне) селянство. Крімтого, слідзауважити, щобільшовикинеодразузнайшлипідтримкувУкраїні, алевонибуливперті, організовані, вміло використовували свій досвід. Урешті-решт це привело до встановлення радянської влади в Україні.

Унікальноюсторінкоювісторіїнаціональногодержавотвореннястало створення та існування радянської (соціалістичної) України в 1917– 1991 рр.

5. Радянсько-соціалістична Україна як особлива форма української держави в ХХ ст. (1917–1991 рр.)

Радянська влада проголошувалася і встановлювалася в Україні три рази: 1) грудень1917–квітень1918 рр.; 2) листопад1918–липень1919 рр.; 3) грудень 1919–травень 1920 рр. У жовтні 1920 р. радянська влада проголошена майже на всій території України до 1991 р. Основною і головноюособливістюполітичноголадусталонерозривнепереплетеннявлади однієї партії – Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС) – із державноювладоюосновнихполітичнихінституцій: іззаконодавчоювладою, виконавчою владою, судом, прокуратурою, армією, службами безпеки. Коли в 1989–1991 рр. Комуністичну партію Радянського Союзу й України зокрема відсторонили від влади, зруйнувалася і вся система "старої" радянськоївлади.

Кожен з етапів становлення радянської влади в Україні в 1917– 1921 рр. мав свої особливості. На початку боротьби за владу більшовики взяли курс на розкол України на окремі квазідержави – республіки. Так, були проголошені Донецько-Криворізька республіка, Одеська республіка, республікаТаврида(Кримська). Одразупісляпроголошеннярадянськоївладивгрудні1917 р. більшовикиУкраїнипроголосилисоюзіз радянською Росією. Незважаючи на відсутність широкої підтримки середукраїнськогоселянствабільшовикивимушенібулишвидкопроголоситисвоювладудляперерозподілупродовольчихісировиннихресурсів до Петрограда. Перший "прихід" більшовиків відзначався масовим пе-

рерозподіломземельнакористьнайбіднішихселян, масовоюнаціоналізацією, масовимирепресіямиіпограбуваннями. ВступнімецькихіавстрійськихвійськвУкраїнузнищиврадянськувладу.

Удруге більшовики захопили владу після того, як німецькі та австрійськівійськазалишилиУкраїнувлистопаді–грудні1918 р. Усічні 1919 р. більшовицьківійськавідтіснилиДиректоріюназахідукраїнських земель. Другий"прихід" радянськоївлади(січень–серпень1919 р.) відзначивсяактивнимупровадженнямполітики"воєнногокомунізму". Фактично ця політика звелася до заборони вільної торгівлі, встановлення тотальногодержавногоконтролюібезоплатноговилученняпродовольства уселян. Економічнаполітикабільшовиківпідкріплюваласямасовим"червонимтерором". Сутьостаннього– уфізичномувинищенніпротивників більшовизму: буржуазії, національноїінтелігенції, заможногоселянства, офіцерства української та "білої" армій. Незважаючи на це російські та українські більшовики проголосили першу конституцію радянської України. Жорстке панування радянської влади призвело до масових селянських повстань уже на весні 1919 р. А до літа 1919 р. партизанський селянсько-повстанськийрухпримусивбільшовиківзалишитиУкраїну.

Утретєбільшовикизахопиливладувгрудні1919 р. Востаннєвигна- тибільшовиківзУкраїнинамагалисяоб'єднаніпольсько-українськівійська іззаходута"біла" арміяП. Врангелязпівдня. Короткийнаступцихвійськ швидко був відбитий "червоною" армією. У березні 1921 р. радянські Росія та Україна підписали мирний договір з Польщею. А на початку листопада більшовики вигнали "білу" армію з Криму. Із 1920 по 1991 р. в Україні як частині СРСР існувала радянська влада під керівництвом єдиноїпартії– Комуністичноїпартії.

Радянськавладабулаунікальною. Уполітичнійсферівонавідійшла як від моделі європейської парламентської демократії (розподіл публічноїдержавноївладинатригілки, реальнабагатопартійність, дотримання політичних свобод), так і від централізованого (автократичного) керівництва (монархії, диктатури, фюрерства). Радянська система спробувала поєднати ці форми правління, і деякою мірою їй це вдалося. В економічнійсферіпроведенапотужнамодернізація, створенарозвинута, але однобічна (військова, важка) промисловість. Економіка стала повністю одержавлена й централізована з жорстким плануванням і розподілом ресурсів. У соціальній сфері радянська система забезпечила мінімальні (алеіпостійнозростаючі) потребиохорониздоров'я, освіти, пенсійного забезпечення тощо. Розвинутими були прикладні галузі й сфери науки.

Країнуохоронялисильнаарміяіпотужнівнутрішніслужбибезпеки(міліція, внутрішнівійська, КДБ).

ПовноюміроювсецестосувалосяйУкраїни. Алетаківеликідосягненнябулиздобутінадзусиллями, жорсткимизаходами, якібулинебаченими в історії Росії та України. Зусилля виявилися марними – велика держава розпалася в 1991 р.

Висновки

Існування держави, її ефективне функціонування – свідчення розвитку і цивілізації суспільства. Історія держави на території України має велику і багату історію. Але цього, на жаль, не можна сказати про українськудержаву.

Формуваннятарозвитокукраїнськоїдержавимаєсвоїісторичніособливості. По-перше, українська держава існувала з переривами, чергуючи часи державності й бездержавності. Часто періоди недержавного існування були значними в часі: від десятиліть до кількох століть. Це не дозволялонакопичувативажливийдосвідістворюватибезперервнутрадицію державності. Загалом існує чотири етапи державного розвитку України: 1) давній період – існування Київської держави і Галицько-Во- линської Русі (ІХ–ХIV ст.); 2) новий час – існування Гетьманщини як особливої, автономної частини Московсько-Російської держави (1654–1783 рр.); 3) новітнядоба– існуванняУНР–Українськоїдержави- ЗУНР (1917–1921 рр.) та особливої форми державності – УСРР–УРСР (1917–1991 рр.); 4) сучасний період починається з 1991 р.

Друга особливість – розкол, роз'єднаність українських територій. У різнічасиукраїнськіземліпідпорядковувалисякраїнам-сусідам, відчувалирізніполітичні, економічнітакультурнівпливи. Цепризвелодоформування"різної" історії, відсутності"єдиної, об'єднаноїтаоб'єднуючої" історії. Ісаметепер, з1991 р., звеликимитруднощамивідбувається"об'єднання" територій, історій, культурвєдиненаціонально-політичнесуспіль- ство і державу. Важливим негативним наслідком роз'єднаності стала роз'єднаність "еліт", які мають управляти державою і суспільством. Відсутність довгий час власної держави призвела і до слабкості правлячої еліти, яка не розуміє національних інтересів. Їй на сьогодні ближчі власні інтереси. Інтереси суспільства, інтереси більшості населення України для них навіть не на другому місці.

Третя особливість в тому, що в усі часи існування української держависусіднікраїнинадторевноставилисядоїїнезалежності. Вусічаси Українарозглядалася якважливе джерело ресурсів. За будь-якоїнагоди,

використовуючинайменшічвариінегараздивУкраїні, сусідинамагали- сяподілититериторіюабопринаймнівисунутибудь-якіпретензії.

У сучасну пору лише одна Польща, зрозумівши нелегку історію взаємнихстосунківзУкраїною, щиробезбудь-якихпретензійпідтримує незалежність України. А, наприклад, Румунія до цього часу претендує нарядукраїнськихтериторій. Росіянепоспішаєдемаркуватикордонипо суші, невизнаєкордонипоморю, постійновикористовуєсвоївплививКриму для загострення ситуації.

Аленезважаючинатакіособливостійтруднощісучаснаукраїнська держава, хоча і не так, як хочеться більшості, поступово розвивається.

Поняття, які слід зрозуміти, запам'ятати і вміти пояснити

Держава, право, політичнийустрій, Гетьманщина, автономія, сотен- но-полковийустрій, Малоросійськаколегія, Генеральнавійськоваканцелярія, Гетьман, "Руська Правда", "Литовський статут", магдебурзьке право, кодифікація права, Центральна рада, Генеральний секретаріат, Директорія, Рада народних комісарів, Рада народних депутатів, Універсал Гетьмана, Універсал Центральної ради, ЗУНР, Карпатська Україна, Конституція, Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське, УСРР–УРСР.

Лекція № 3

ЕкономічнаісторіяУкраїни

1.Господарство первісної доби і давніх цивілізацій (1,5 млн р. до Р. Х.–V ст. по Р. Х.).

2.ЕкономічнийрозвитокУкраїнизадобифеодалізму(ІХст.–1861 р.): а) основнінапрямкиітенденціїрозвиткугосподарствазадобиКиїв-

ської Русі та Галицько-Волинського князівства (ІХ–ХІV ст.);

б) основні напрямки й тенденції розвитку господарства за умов панування Литви і Польщі (XIV–XVIII ст.);

в) основні напрямки й тенденції розвитку господарства за Гетьман-

щини(1648–1781 рр.);

г) основнінапрямкиітенденціїрозвиткугосподарствазаРосійської та Австро-Угорської імперій (1756–1861 рр.).

3. Перша(капіталістична) модернізаціягосподарстваУкраїни(1861– 1917 рр.): основні напрямки розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлійфінансів.

4. Економічніекспериментирадянськоївлади(1917–1991 рр.): а) "воєннийкомунізм" (1918–1922 рр.); б) "новаекономічнаполітика" (1922–1927 рр.);

в) друга(соціалістична) модернізаціяУкраїни: колективізаціятаіндустріалізація;

г) спробиекономічного реформування радянського соціалізму вдр. пол. ХХ ст.

Життялюдинивідбуваєтьсяврізнихвимірахісферах. Зазвичайвиді- ляютьдуховно-культурну, політико-владнутаекономічну(господарську) сфери. Духовно-культурна сфераспрямована назадоволенняморальних, релігійних, художніх, наукових, освітніхтаіншихсоціокультурнихпотреб. Політико-владна сфера забезпечує державне, адміністративне, правове, міжнародне життя суспільства. Економічна (господарська) система забезпечуєзадоволенняпервиннихпотреблюдейвїжі, одязі, житлі. Задоволенняцихпотребвідбуваєтьсязавдякивиробництву, обміну, розподілуіспоживаннюпродуктівпрацілюдинийвсьогосуспільства. Усіцісистемипо- в'язані між собою, взаємодіють і доповнюють одна одну. До цього часу точатьсясуперечки, якаізцихсферлюдськогожиттяголовніша. Нанашу думку, датиоднозначнувідповідьнатакепитаннянеможливо.

Томуосновнаметалекції– зрозумітиформиізасобигосподарювання, які використовувалися населенням України, їх особливості. Важливим є розуміння того, як господарювання та економічний лад впливали наіншісистемиісферилюдськогожиття, першзавсенасоціальнуструктуру суспільства.

Історіюгосподарювання вУкраїні можна поділити на кілька етапів. Перша людина на території України з'явилася 1,5 млн р. до Р. Х. Це був архантроп, який прожив до 150 тис. р. до Р. Х. і займався збиральництвом. Після архантропа важливою ланкою розвитку людини став неандерталець. Він з'явився 150 тис. р. до Р. Х. і прожив до 40 тис. р. до Р. Х. Неандерталець освоїв не лише збиральництво, а і примітивне полювання, почав використовувати вогонь у своєму житті. Слідом за неандертальцемз'явилася"людинарозумна" (homo sapiens), абокроманьйонець. У фізіологічному відношенні це була сучасна людина, і з'явилася вона 40 тис. р. до Р. Х. Кроманьйонець настільки розвинув свої можливості господарюванняіствореннязнарядьпраці, щосамепісляньогоісторію людства можнаділитивзалежності відформіметодівгосподарювання. Кроманьйонець з його господарством і знаряддями праці проіснував до Хтис. р. доР. Х. Такимбувпершийетапгосподарюваннянаукраїнських землях.

Особливістю наступного етапу господарювання (Х тис. р. доР. Х.–VI тис. р. доР. Х.) сталоприрученнятваринірозвитокземлеробства. Тобто вісім тисяч років назад людина задовольняла свої потреби за допомогою збиральництва, полювання, рибальства, гончарства, примітивноготкацтва, прирученоїсобаки, свині, атакожпримітивногоземлеробства. Таке господарство було достатньо розвинутим, але залишалосяпривласнюючим. Людинавеликоюміроюзалежалавідприроди, меншоюміроювиробляла, користуваласятим, щодавалаприрода. Етаппривласнюючого господарювання проіснував близько 1,5 млн років, коли людина повністю і беззастережно залежала від природи. І лише останні вісім тисяч років людина "бореться" з природою.

Наступним великим кроком у цій "боротьбі" став період неоліту (VI– ІV тис. р. доР. Х.). Суть цьогоетапу – перехід від привласнюючого довідтворюючоготипугосподарювання. Основнимигалузямигосподарювання стають землеробство і скотарство. Людина створила нові знаряддя праці. Починається перехід від кам'яних і дерев'яних до металевих знарядь праці. Саме тому цей період називають неолітичною революцією.

Наступні етапи господарювання пов'язані з використанням металу: спочаткуміді, азгодомбронзиізаліза. Періодпочаткового(примітивного) використанняметалу охоплювавІV–Ітис. р. доР. Х. Розвитокгосподарювання відбувався через спеціалізацію і поділ праці. Так, у період енеоліту(ІV–ІІІтис. доР. Х.) відбувсяпершийвеликийсуспільнийподіл праці: землеробствовідділилося відскотарства. Вепоху "ранньогозаліза" (поч. І тис. до Р. Х.) відбувається другий великий суспільний поділ праці: із землеробства виокремлюється ремесло. Землеробство, ремесло і скотарство пов'язувала торгівля. У ІІ тис. до Р. Х. історія вже знає розвинуті форми суспільного життя: це давні держави Єгипту, Шумеру і Вавилону. Внихспівіснуютьусігалузігосподарювання: сільськегосподарство, ремесло, скотарство, торгівля.

В Україні розвинуті форми господарського життя, на нашу думку, з'являються в V–IV ст. до Р. Х. А з приходом греків у Північне Причорномор'я формується "замкнутий цикл". Давньослов'янські племена на півночі України займаються сільським господарством, скіфи – кочовим скотарством, греки – торгівлею, ремеслом і сільським господарством. В Україні поєднуються рабство й общинна форма господарювання. Із занепадом давніх Греції та Риму занепадає рабство. З утвердженням на більшості сучасних українських земель слов'янських племен утверджується общинна форма господарювання на землі. Таке господарство існує до Х–поч. ХІ ст. по Р. Х.

Із цього часу формується феодальне господарство. Феодалізм як форма економічних відносин в Україні проіснував близько 900 років. Ліквідація феодалізму пов'язана з відміною кріпацтва в Австро-Угор- щині(1848 р.) іРосії(1861 р.). Назмінуфеодалізмуприходитькапіталізм.

Капіталізм як форма економічних відносин проіснував із 1861 (досить умовно) по 1917 р., на землях Західної України до 1939 р., тобто близько80 років. Цебуло"першепришестя" капіталізму. ВРосіїтаУкраїні він утверджувався в той час, коли Західна Європа переживала його черговутрансформаціювімперіалізм, аЯпонія, СШАіНімеччинаназдоганяли Британію та Францію. Суспільства Росії та України не витримали жорсткихпротирічкапіталізму, спробуваливийтизайогомежі, проголосивши формування нових економічних відносин – комуністично-соціа- лістичних.

Соціалізмякформаекономічнихвідносинпроіснувавіз1918 по1991 р., тобто близько 70 років. Особливістю соціалістичного господарювання ставйоговеличезниймобілізаційнийпотенціал. Соціалістичнаекономіка показала свою ефективність в умовах війни, для вирішення глобальних проблем: надшвидкоїмодернізації, створенняядерноїзброї, освоєнняновихземель. Алеційекономіцібули"протипоказані" мирні, спокійніумови існування. У таких умовах вона відставала від капіталізму.

1. Господарство первісної доби і давніх цивілізацій (1,5 млн р. до Р. Х.–V ст. по Р. Х.)

Первісна доба – найтриваліша в історії людства. Прадавню історію в залежності від того, якими природними матеріалами користувалася первісналюдинадлязадоволенняпотребіякгосподарювала, поділяють на такі періоди: 1) палеоліт – давній кам'яний вік (1,5 млн р. до Р. Х.– Х тис. р. до Р. Х.); 2) мезоліт – середній кам'яний вік (ІХ тис. р. до Р. Х.– VI тис. р. до Р. Х.); 3) неоліт – новий кам'яний вік (VI тис. р. до Р. Х.– ІV тис. р. до Р. Х.); 4) енеоліт – мідно-кам'яний вік (ІІІ тис. р. до Р. Х– І тис. р. до Р. Х.); 5) початок ери заліза (ІХ ст. до Р. Х.).

Перша людина з'явилася в Україні в добу палеоліту. Це був архантроп. Життянатойчасбуловажким, якізавжди. НатойчасвУкраїнібув холоднийклімат. ЛьодовикдійшовдосучасногоПолісся. Далійшлавеликатериторіятундри. Сприятливідляжиттяархантропаумовизалишалися лише на Півдні. Господарство архантропа було привласнюючим. Протолюдиназбиралаплоди, ягоди, їстівнекоріння, здійснювала загіннеполюваннянамамонта, зубра, лося, оленя, починаєвикористовувативогонь.