Розглянути основні конструкції аеротенків

До аеротенкам-відстійників відносяться споруди, яки поєднують аеротенки і вторинні відстійники, в яких відбувається утворення зваженого шару мула, завдяки чому досягаються більш високий ефект освітлення мулової суміші і можливість підвищення в аеротенках робочій концентрації активного мула. Аеротенки-відстійники рекомендується застосовувати на станціях біологічного очищення стічних вод продуктивністю до 50 тис. м³/добу. Завдяки внутрішній циркуляції активного мула між зонами аерації і відстоювання не вимагається зовнішньої системи повернення мула (мулові насосні станції, мулопроводи, канали і т.д.), що забезпечує компактність споруди.

В нашій країні застосовують аеротенки-відстійники з примусовою циркуляцією активного мула, яка забезпечує стабільне і регульоване повернення його незалежно від притоку стічних вод, підтримка шару активного мула в зваженому стані. Крім того, у відстійній зоні таких аеротенків не утворюються «мертві зони», де активний мул може нагромаджуватися, загнивати і спливати.

НДІ комунального водопостачання і очищення води розроблений аеротенк-відстійник з циркуляцією активного мула або ерліфтами (рис 47). Споруда є резервуаром, розділеним на зони аерації і відстоювання похилою (під кутом 65–70°), не доходить до дна перегородкою. По всій довжині в нижній частині перегородки передбачається струенаправляючий козирок, що спускається в зону аерації під кутом 45°. Стічна вода через впускання, розміщені на відстані 4–5 м, розосередження подається в зону аерації, де вона в суміші з активним мулом продувається повітрям. Із зони аерації мулова суміш через придонну щілину під похилою перегородкою поступає в зону відстоювання і, минувши зважений шар мула, віддаляється із споруди.

Для примусової циркуляції активного мула в зоні відстоювання передбачаються мулові бункери, в які поступає активний мул верхньої частини зваженого шару, звідки він відкачується ерліфтами в зону аерації. Відстань між бункерами приймається 4–5 м, їх верхні кромки розташовуються горизонтально на0,3–0,5 м нижче поверхні зваженого шару мула, стінки повинні мати нахил не менше 60°. Випуск циркулюючого мула в зону аерації зміщений в плані щодо впускання стічної води.

Різновид аеротенка-відстійника – аероакселатор, запропонований НИКТІ ГХ, є кругле в плані спорудою (рис 48). Стічні води, що вже освітлені поступають в нижню частину зони аерації, куди пневматичним або пневмонічним способом подається повітря, що забезпечує процес біохімічного окислення, а також створює циркуляційний рух рідини в цій зоні і підсос мулової суміші з циркуляційної зони відстійника. Із зони аерації мулова суміш через затоплені регульовані переливні вікна поступає у повітрявідділювач і далі в циркуляційну зону відстійника. Значна частина мулової суміші через щілину повертається в зону аерації, а обчищені стічні води через шар зваженого осаду, що відводяться, поступають у відстійну зону, звідки через круговий збірний лоток віддаляються із споруди.

Рис. 47. Аеротенк-відстійник з примусовою циркуляцією активного мула 1 – подача стічної води; 2 – зона аерації; 3 – фільтросмоктні канали для подачі повітря; 4 – розділова перегородка із струенаправляючим козирком; 5 – зона відстоювання; 6 – муловий бункер; 7 –ерліфт; 8 – лоток, що відводить воду.

Рис. 48. Схема аероакселатора 1 – подача стічної рідини; 2 – зона аерації; 3 – циркуляційна зона; 4 – шар зваженого осаду; 5 – трубопровід надмірного активного мула; 6 –зона відстоювання; 7 – повітрявідділювач; 8 – переливні вікна; 9–механічний турбоаератор; 10 – трубопроводи піногасіння; 11– розділова перегородка (перфузор); 12 – водозбірний лоток; 13 – трубопровід обчищеної води; 14 – перегородка повітрявідділювача; 15 – спідниця перфузору; 16 – дірчастий повітрявод для взмучивания осаду; 17 – дірчастий повітрявод для підсосу мула; 18 – струенаправляючий козирок; 19 – фільтр пластини; 20 – придонна щілина

Для створення постійної циркуляції в нижній зоні в щілині між струенаправляючим козирком і розділяючої зони перегородкою укладається повітрявод, що розраховується на подачу 5–8 м³/ч повітря на 1 м довжини трубопроводу. Підтримка шару активного мула в зваженому стані забезпечується відповідним ступенем рециркуляції мулової суміші шляхом регулювання площі переливних вікон. Вони розраховуються з умови 5-кратної циркуляції витрати мулової суміші із швидкістю руху 0,1–0,2 м/с. Випуск надмірного активного мула – періодичний.

Рис. 49. Аеротенк-освітлювач з похилими (а) і вертикальними (б) бічними стінками 1 – зона аерації; 2 – переливні вікна; 3 – козирок; 4 – зона освітлення; 5 – лоток; 6 – трубопровід надмірного мула; 7 – циркуляційна щілина; 8 – трубопровід подачі повітря в щілину; 9 – «зуб»; 10 – перфорований трубопровід подачі стічної води; 11 – аератор; 12 – перегородка; 13 – зона дегазації; 14 –шибер.

Аеротенки - освітлювачі є прямокутні в плані басейнами з похилими (рис 49 а) або вертикальними (рис 49, б) стінками. В аеротенках з похилими бічними стінками зона аерації знаходиться в центральній частині споруди між симетрично розташованими по периферії зонами освітлення, а при вертикальних бічних стінках зони освітлення з обох боків обмежені зонами аерації. Зони освітлення відокремлені від зон аерації похилими розділовими, що не доходять до дна басейну перегородками, обладнаними у верхній частині переливними вікнами для подачі мулової суміші із зони аерації в зону освітлення. В нижній частині розділові перегородки утворюють суцільну щілину, через яку поворотний мул підсмоктується із зони освітлення в зону аерації. Ступінь рециркуляції суміші між зонами досягає 3-12 і залежить від розміру перетину переливних вікон, регульованих шиберами. Збудником рециркуляції є система аерації, що забезпечує перепад гідростатичного тиску між зонами аерації і освітлення. В зону аерації повітря подається через перфоровані труби або дрібнобульбашкові дифузори.

Освітлена стічна вода поступає в споруду по перфорованому трубопроводу, укладеному отворами в низ у днища зони аерації по всій довжині, змішується з активним мулом і піддається аерації.

Мулова суміш після аерації через переливні вікна поступає в зони освітлення і прямує уздовж розділових перегородок вниз до щілин, де розділяється на два потоки. Один потік через донні щілини повертається в зону аерації, інший прямує вгору, створюючи зважений шар активного мула. Обчищена вода, минувши зважений шар мула, збирається лотками, що відводять воду її далі. Надмірний мул з нижньої частини зваженого шару віддаляється по трубах, розміщених рівномірно по всій довжині споруди.

Зважений шар мула в зоні освітлення працює як фільтр і реактор окислення, характеризується однорідністю і стійкістю.