Висновки

В результаті дослідження теоретичних і практичних питань впливу тарифного регулювання на фінансовий стан підприємств газопостачання дійшли висновків:

1. Тарифна політика держави, особливо для категорії населення, спрямована на стримування росту цін на послуги газового господарства, що негативно впливає на фінансовий стан діяльності газорозподільчих підприємств.

2. Така практика формування тарифів призвела галузь до кризового стану, який викликає серйозне занепокоєння і може призвести до непередбачених наслідків, незалежних від діяльності підприємств. Тому для виходу з кризової ситуації, що склалася на підприємствах з газопостачання та газифікації, та з метою забезпечення підвищення безпеки функціонування об’єктів систем газопостачання населених пунктів України необхідно:

- відокремити вартість газу як товару від послуг з транспортування та постачання газу;

- внести зміни до «Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації»;

- формувати тарифи на послуги з транспортування та постачання природного газу економічно обґрунтованими і вводити їх тільки з початку планового року, а за необхідності коригувати їх в середині року [27].

3. Необхідно підвищити ціни до рівня собівартості і досягнути рівня беззбитковості. Але підвищення цін на послуги газопостачання та газифікації це дуже складна річ, тому що ціни у цій галузі промисловості підпорядковані державі і вона являється стратегічною. Підвищення цін приведе до збільшення цін на продукцію та послуги, які виробляються за допомогою газу і крім того вплине на благополуччя населення. Тому,при збільшенні тарифів для населення важливо уникнути конфлікту між бажанням якомога швидше вивести тарифи на економічно обґрунтований рівень та можливостями громадян здійснювати відповідні виплати.

4. Отже, щорічне незабезпечення не тільки нормативних, але й фактичних вкрай необхідних витрат, що склалися у відповідності з фактичними обсягами виробничо-експлуатаційних робіт, привело галузь до критичного стану.

5. Розглянувши звітні дані підприємств газифікації та газопостачання ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Одесагаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», можна виділити такі негативні чинники, які вплинули на економічні та фінансові результати даних підприємств:

- розвиток розподільних газових мереж з одночасним зменшенням фондовіддачі. Підключення споживачів газу незначні, а в окремих випадках споживачі не підключались. На розвиток систем газопостачання передбачалась націнка на газ, яка збільшувала собівартість транспортування газу, збільшувались витрати на обслуговування;

- збільшення витрат на транспортування та постачання природного газу, нормовані втрати та власні потреби за рахунок зростання ціни на газ;

6. В загальному ситуація є складною: зростає ціна газу, зростають тарифи на постачання та транспортування природного газу та відсутнє коригування тарифів (НКРЕ) у зв’язку із зменшенням обсягів його транспортування і постачання, тарифи на послуги з транспортування і реалізації газу споживачам не відповідають науково обґрунтованим нормативам, зростає система газопостачання та її зношеність.

7. Основними споживачами є населення, а не промисловість.Це є найголовнішою з проблем даної галузі. Тому що тарифи для населення, релігійних організацій встановлюються з огляду на його платоспроможність, а не по фактичним цінам газу, більше того розмір тарифу для населення навіть менший за собівартість газу. Через це прямо пропорційно підвищуються тарифи на газ для промислових організацій. Саме ця низка зовнішніх та внутрішніх чинників призводить підприємства з газопостачання та газифікації західного регіону України до кризового стану. Тому необхідно шукати шляхи виходу з кризової ситуації, що склалася та розробити стратегію її подолання.

8. За результатамидослідження окреслено додаткові напрями вдосконалення державного регулювання цін (тарифів) на продукцію природних монополій:

-проведення реструктуризації суб’єктів природних монополій, що повинна включити відокремлення немонопольних видів діяльності, які за своєю суттю є конкурентними, від природно-монопольних утворень, що унеможливлює включення нехарактерних витрат до бази розрахунку монопольних цін;

-припинення “узурпації” регуляторних повноважень, що зумовлює потребу закріплення на законодавчому рівні статусу національних комісій регулювання з одночасним посиленням відповідних регуляторних повноважень, функцій контролю та впливу цих комісій, з одного боку, та посиленням вимог щодо відповідальності посадових осіб, які здійснюють контроль і регулювання природних монополій, – з іншого. Це унеможливить зловживання та змови зацікавлених природно-монопольних структур;

-запровадження прозорого регулювання (через відповідні законодавчі та нормативні акти) цін на продукцію природних монополій.

Вирішення цих питань дасть змогу регуляторним і контрольним органам ефективно здійснювати контроль за встановленням цін на продукцію природних монополій, оперативно реагувати на будь-які негативні тенденції у діяльності зазначених суб’єктів господарювання та припиняти можливі цінові порушення.

9. Формування та встановлення цін на послуги підприємств газотранспортної і газорозподільної систем України повинні здійснюватися на підставі законодавчих та нормативних документів, цінових факторів, принципів та методів ціноутворення з урахуванням особливостей діяльності даної галузі в умовах ринкового господарювання та можливістю використання альтернативних джерел палива. Нові підходи до регулювання тарифу і цін на газ повинні відповідати певним принципам, основними з яких є: справедливості, достатності, структурності, простоти, стійкості, розвиненості, попиту, альтернативності, розвитку.

10. Запропоновані напрями вдосконалення системи тарифного регулювання природних монополій повинні призвести до:

-створення сприятливих умов для реструктуризації галузей природних монополій, їх роздержавлення, проведення демонополізації окремих секторів для розвитку ринкових механізмів саморегуляції, передусім конкуренції, доступу користувачів різних форм власності до інфраструктури цих галузей;

-вдосконалення механізму державного регулювання цін на продукцію природних монополій для забезпечення оптимального балансу між споживачами та виробниками;

-ефективного формування правових основ функціонування природних монополій, створення належного правового поля, яке повинно бути спрямоване на нейтралізацію можливих зловживань зазначеними структурами щодо інших суб’єктів ринкової системи;

-створення умов для залучення всіх можливих інвестиційних ресурсів у галузі інфраструктури, що сприятиме технічному переозброєнню суб’єктів природних монополій, впровадженню новітніх технологій і, як наслідок, призведе до поліпшення якості послуг і зниження їхньої собівартості.