V. Зміст навчання

Гемотрансфузія – лікувальний метод, що заключається у введенні в кровоносне русло хворого компонентів крові, заготовлених від донорів або від самого реципієнта, а також крові, що виливається в порожнини тіла при травмах і операціях.

Інфузійна терапія – частина трансфузіології, яка вивчає питання переливання людині крові та її препаратів, крово- і плазмозамінників.

Основні напрямки інфузійної терапії:

1. Поновлення об’єму циркулюючої крові і ліквідації гіповолемії.

2. Відновлення водно-електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги.

3. Покращення мікроциркуляції крові.

4. Ліквідація порушень реологічних і коагуляцій них властивостей.

5. Ліквідація розладів обміну речовин.

6. Забезпечення ефективного транспорту кисню.

7. Дезинтоксикація.

МЕХАНІЗМ ДІЇ ГЕМОТРАНСФУЗІІ

Відразу після трансфузії 10–30% перелитої крові депонується.

1. Замісна дія

• Збільшення дихальної поверхні ер, покращення споживання кисню тканинами і нормалізація кисневого обміну, підтримка кислотно-лужної рівноваги.

• Нормалізація білкового складу крові. Белки донорскої плазми включаються в азотистій обмін реципієнта, підтримують азотисту рівновагу при заміні харчових білків в/в введеними білками плазми донора (Поживна дія).

Білки плазми донора перебувають в крові реципієнта— 18—36 дн. Перелиті ер находяться в крові реципієнта 30—120 дн

2. Стимулююча дія

Різноманітні функціональні зміни в організмі хворого, причому підсилюють ті фізіологічні процеси, які можуть мати адаптаційно-компенсаторне значення.

• стрес, стимуляція системи гіпоталамус-передня доля гіпофиза – наднирники (збільшення у реципієнтів кортикостероідів в крові, збільшення їх віделення з сечею)

• формування підвищенної резистентності организма до екстремальних впливів, підсилення імунних реакцій

• підвищення основного обміну

• збільшення дихального коефіцієнта

• підвищення газообміну

• підвищення споживання цукру і активація ф-ції β-клітин лангергансових острівців підшлункової залози

• прискорення оновлення білкових структур

• підвищеннят фагоцитарної активності гранулоцитів крові

• підвищення продукції АТ

• активі­зація функції РЕС : підвищення здатності макрофагів цієї системи очищати кров від сторонніх коллоидных взвесей.

3. Гемодинамічна дія

• Збільшення ОЦК і стабілізація його на вищому рівні

• збільшення венозного притоку до серця

• підсилення роботи серця, підвищення хвилинного об’єму крові,

Через 24—48 год відбувається підсиленний приток тканинної лімфи в кровоносне русло, що зумовлює прирост ОЦК за рахунок плазми (зменшується Ht) , тобто в організмі встановлюється позитивний баланс між притоком тканинної лімфи в судинне русло і відтоком її з системи кровообіга (розвивається аутогемодилюція, що сприяє покращенню кровотока).

Відбувається «оживлення» гемодинаміки в системі мікроциркуляції:

• розширення артеріол і венул

• розкриття мережі капілярів і пришвидшення плину крові в них

• скорочення а-в шунтів і редукція плину крові ч/з них.

Гемодинамічна дія проявляється в достатній мірі лише при великих трансфузіях, але тоді депонується до 10-30% перелитої крові. Великооб’ємні трансфузії небезпечні.

4. Гемостатнчна дія

Зміни в системі гемостаза, характер і вираженність яких залежить від умов трансфузії: термін зберігання донорскої крові, умови заготовки, обсяг перелитої крові, початковий функціональний стан реципієнта. Тому гемотрансфузії потрібно проводити під контролем основних показників системи гемостаза (число тромбоци­тів, їх функціональна ак-сть, час кровотечі, антитромбінова ак-сть, ак-сть ф XIII плазми, наявність розчинних комплексів фібрин-мономера).

Помірні дози донорскої крові 1—3 днів зберігання, прямі ПК активують судинно-тромбоцитарний, а іноді плазмовий гемостаз, спричиняють помірну гіперкоагу­ляцію, обумовлену збільшенням тромбопластичної і зниженням антикоагулянтной функції крові. Має значення вміст іонів Са⁺⁺, тромбокінази, протромбіна, тромбоцитів, речовин, що знижують проникність судинної стінки – віт С, білки, ферменти.

Після тривалого зберігання кровь мало ефек­тивна. Це зумовлено значним зменшенням кол-ва тромбоцитів, вміста фібриногена, ф. V, VII, VIII, підвищенням фібринолізу, що сприяє розвитку кровоточивості. Особливо сильно гемостатичні дефекти проявляються у реципієнтів, яким переливали масивні дози донорскої крові тривалих термінів зберігання.

5. Детоксикацій на дія.

• Зменшення концентрації токсинів при збільшенні ОЦК.

• Активація органів детоксикації.

• Активація окислювальних процесів, окислення токсинів за рахунок покращення постачання кисню до тканин.

• Ер і білки плазми адсорбують токсини.

6. Поживна (див. п. 1).