III. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча – Київ.: Здоров’я, 1999, – С. 81-101, 395.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 60-67

3. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – 3-е изд., перерб. и доп. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2004. – С. 26-31, 53-67.

Додаткова:

1. Конспекти лекцій.

2. Т.Я. Ар’єв “Опіки і відмороження”, 1971

3. С.М. Геник, М.В. Прокопишин, В.М. Криса та ін. Ситуаційні задачі з хірургії.Івано-Франківськ, «Лілея-Н.В» – 2003.

4. А.А. Симодейко, С.С. Філіп, О.О. Болдижар Загальна хірургія в питаннях і відповідях. Ужгород, «Іва» - 2005.

Тести для перевірки вихідного рівня знань

1. Вирізняють такі ступені глибини опіків:

А) І, ІІ, ІІІ, IV;

Б) І, ІІА, ІІБ, ІІІА, ІІІБ, IV;

В) І, ІІ, ІІІА, ІІІБ, IV;

Г) ІА, ІБ, ІІ, ІІІА, ІІІБ, IV.

2. Для прогнозу опіку використовують:

А) індекс Франка-Старлінга;

Б) індекс Франка, правило сотні;

В) індекс Альговера;

Г) масо-ростовий коефіцієнт.

3. Згідно з класифікацією Американської Опікової Асоціації до малих опікових уражень відносять:

А) поверхневий опік до 15% у дорослих, до 10% у дітей, глибокий опік до 2%;

Б) поверхневий опік до 20% у дорослих, до 15% у дітей, глибокий опік до 6%;

В) поверхневий опік до 25% у дорослих, до 20% у дітей, глибокий опік до 8%;

Г) поверхневий опік до 30% у дорослих, до 25% у дітей, глибокий опік до 10%;

4. Згідно з класифікацією Американської Опікової Асоціації до помірних опікових уражень відносять:

А) поверхневий опік до 20%, глибокий опік до 10%;

Б) поверхневий опік до 25%, глибокий опік до 12%;

В) поверхневий опік до 30%, глибокий опік до 14%;

Г) поверхневий опік до 35%, глибокий опік до 16%.

5. Згідно з класифікацією Американської Опікової Асоціації до великих опікових уражень відносять:

А) поверхневий опік понад 25% у дорослих і 20% у дітей, глибокий опік понад 10%;

Б) поверхневий опік понад 30% у дорослих і 25% у дітей, глибокий опік понад 15%;

В) поверхневий опік понад 35% у дорослих і 30% у дітей, глибокий опік понад 20%;

Г) поверхневий опік понад 40% у дорослих і 35% у дітей, глибокий опік понад 25%.

6. У перебігу опікової хвороби виділяють такі послідовні стадії:

А) опікового шоку, септикотоксемії, реконвалесценції;

Б) опікового шоку, токсемії, реконвалесценції;

В) опікового шоку, токсемії, септикотоксемії, реконвалесценції;

Г) опікового шоку, токсемії, септико токсемії.

7. Вирізняють наступні види методів місцевого лікування опікової поверхні:

А) хімічна та хірургічна некректомія;

Б) закритий, напіввідкритий, відкритий та комбінований методи;

В) волого-висихаючі пов’язки та хірургічна некректомія;

Г) застосування синтоміцинової емульсії, розчину мафеніду.

8. Для лікування глибоких опіків площею понад 3% поверхні тіла застосовують:

А) волого-висихаючі пов’язки;

Б) ферментну некректомію;

В) пластичне закриття опікового дефекту;

Г) хімічну некректомію.

9. Основною ланкою патогенезу опікового шоку є:

А) централізація кровообігу;

Б) опікова токсемія;

В) невгамовна блювота;

Г) оліговолемія.

10. Якої стадії опікової хвороби можна уникнути завдяки раціональному лікуванню:

А) опікового шоку;

Б) токсемії;

В) септикотоксемії;

Г) реконвалесценції.

11. Загальний обсяг інфузій при опіковому шоку визначається:

А) площею і глибиною опіків;

Б) ступенем важкості опікового шоку;

В) величиною гемоконцентрації;

Г) величиною ЦВТ і погодинного діурезу.

12. Загальні лікувальні заходи при опіковій хворобі повинні включати:

А) первинний туалет опікової рани, волого-висихаючу пов’язку;

Б) інгаляції кисню, глюкокортикоїдні гормони, інгібітори протеаз;

В) детоксикацію, лікування обмінних порушень та септичних ускладнень;

Г) форсований діурез, гемосорбцію, плазмаферез.