Догляд за хворими Ковальова

Тема 5. Температура тіла. Правила вимірювання та реєстрації. Догляд за хворими з гарячкою

лртерії (за температури вище 38 °С). Зазначені методи охолодження використати тільки після хіміотерапевтичних засобів, які усувають спазм судин шкіри і вплива­ ють на центри терморегуляції; інакше охолодження посилюватиме теплопродукцію

підвищуватиме гіпертермію.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ В СТАДІЇ ЗНИЖЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА

Під час догляду за хворими в стадії зниження температури тіла вживають зачодів, як у стадії підвищення температури тіла. Особливо звернути увагу на стан

.ерцево-судинної системи хворого при критичному зниженні високої температури ~іла: у разі рясного потовиділення відбувається зневоднення організму, що може

.причинити колапс.

Невідкладна допомога при колапсі

1.Опустити головний кінець ліжка (функціонального ліжка), забрати подушку -під голови хворого.

2.Підняти ножний кінець ліжка на 30—40 см. Покликати лікаря.

3.Дати випити хворому міцний солодкий чай або каву.

4.До ніг покласти грілку.

5. Увести підшкірно 10 % розчин кофеїн-бензоату натрію 1 мл і 10 % розчин

. ульфокамфокаїну 2 мл за призначенням лікаря.

6. При поліпшенні стану хворого перемінити натільну й постільну білизну.

Гіпотермія

Гіпотермія — порушення теплового балансу в організмі, що призводить до зни ­ ження температури тіла. Гранично низька температура тіла, при якій можливе від­ мовлення функцій організму, називається “біологічним нулем ”. Для людини таким біологічним нулем” є температура тіла 24—26 °С. Температура тіла, що трохи вища а величину “біологічного нуля” і супроводжується зменшенням рухливості й чут­ ливості, називається температурою холодового наркозу, яка в людини становить 31— 35 °С. Порушення теплового балансу може бути спричинене: а) значним зниженням температури навколишнього середовища й посиленням тепловіддачі; б) різким ліенш енням теплопродукції; в) поєднанням цих умов. Найчастішим механізмом розвитку гіпотермії є збільшення тепловіддачі, при цьому чітко виражені дві фази: :ристосування (компенсації) і зриву механізмів компенсації (декомпенсації).

У разі зниження температури навколишнього середовища в організмі рефлекорно виникають пристосувальні реакції: звужуються периферійні судини, збіль­ шується робота серця, підвищується АТ, збільшується швидкість кровотоку, уповіль­ нюється дихання, підвищується м ’язовий тонус, тремтіння (озноб), збільшується дихання кисню й посилюється обмін речовин, що сприяє зменшенню тепловіддачі : збільшенню теплопродукції, збереженню нормальної температури тіла.

Зниження температури тіла до 30—32 °С: в організмі порушуються компенса­ торні механізми, розвиваються зворотні зміни функцій: виникає задишка, збіль­ шується робота серця, підвищується АТ і збільшується швидкість кровотоку, підви­

ні вість і скутість рухів (фаза компенсації).

71

Т е м а 6

ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОДИНАМІКИ ТА ДИХАННЯ

Визначення основних показників гемодинаміки

Основними показниками гемодинаміки є пульс і АТ.

Пульс

Пульс — це поштовхоподібні коливання стінок артерій унаслідок руху крові й

. артерії розміщені поверхнево. Для діагностики хвороби пульс визначають на різартеріях: сонній, скроневій, стегновій, підключичній, плечовій, променевій,

.дколінній, задній великій гомілковій, артеріях тилу стопи. Найчастіше пульс ви- дчають пальгіаторно на променевій артерії між шилоподібним відростком проме- :зої кістки і сухожилком внутрішнього променевого м’яза (мат. 24). Спочатку оціоють симетричність пульсу визначенням його одночасно на обох руках. Руки па- н га мають розташовуватись на рівні серця в положенні, середньому між супінацією ронацією. Руку досліджуваного беруть у ділянці променево-зап’ясткового суглоба

..ніким пальцем зовні та знизу, а пучками безіменного, середнього та вказівного

Мал. 24. Визначення пульсу:

а — на обох руках; б — на скроневій артерії; в — на сонній артерії

73

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

пальців — зверху й, відчувши в зазначеному місці пульсівну артерію, з помірною силою притискують її до внутрішньої поверхні променевої кістки. Якщо пульс од­ наковий на обох руках, дослідження продовжують на одній руці, звертаючи увагу на ритм, частоту, наповнення й напруження пульсу. Якщо є різниця в наповненні пульсу (аномалії розвитку, звуження або здавлювання однієї з артерій), решту його властивостей визначають на тій променевій артерії, де пульсові хвилі чіткіші.

Ритм пульсу оцінюють за регулярністю пульсових хвиль, які виникають одна за одною. Якщо пульсові хвилі з'являються через однакові проміжки часу, це свідчить про правильний ритм (ритмічний пульс): при різних інтервалах між пульсовими хви­ лями ритм пульсу неправильний (неритмічний пульс). У здорової людини серце ско­ рочується ритмічно, з однаковими інтервалами між пульсовими хвилями, а також може спостерігатися так звана дихальна аритмія — збільшення частоти пульсу під час вдиху й уповільнення під час видиху, яка зникає при затримці дихання.

Частота пульсу — це кількість пульсових коливань за 1 хв, вона залежить від діяльності серця. У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає частоті серцевих скорочень і становить 60—80 за 1 хв. Щоб визначити частоту пульсу за 1 хв, проводять її дослідження протягом 15 с і одержане число множать на 4. Якшо пульс аритмічний, його рахують протягом 1 хв. Частоту пульсу понад 90 за 1 хв на­ зивають тахікардією, а частоту менше ніж 60 за 1 хв — брадикардією. У фізіологічних умовах частота пульсу затежить від багатьох чинників: віку — найбільша частота пульсу в перші роки життя; статі — у жінок пульс на 5—10 частіший, ніж у чо­ ловіків; від фізичного навантаження і психічного стану (страх, гнів, біль) пульс прискорюється, а під час сну сповільнюється. Причиною тривалої тахікардії може бути підвищення температури тіла: підвищення температури тіла на 1 °С прискорює пульс на 8— 10 за 1 хв. Особливо тривожним симптомом є зниження температури гіла з чимраз більшою тахікардією. Брадикардію спостерігають у пацієнтів, які оду­ жують після тяжких інфекційних захворювань, захворювань мозку, з ушкодженням провідникової системи серия.

Напруження пульсу — це ступінь опору артерії натискуванню пальцем. Його ви­ значає сила, з якою потрібно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, шо зумовлено діяльністю серця і тонусом судинної стінки. При захворюваннях, шо супроводжуються підвищенням тонусу артерії при гіпертонічній хворобі, судину здавити важко — такий пульс на­ зивають напруженим або твердим. При різкому зниженні АТ при колапсі — пульс м 'який (достатньо легкого натискування на артерію і пульс зникає).

Наповнення пульсу — це ступінь наповнення кров'ю артерії у період систоли серця, шо залежить від величини серцевого викиду, тобто віл кількості крові, їло її

викидає сернс в судини під час свого скорочення. Для визначення наповнення пульсу спочатку натискують проксимально розміщеним пальцем на стінку артерії так. шоб дистально розмішений палець зміг визначити характер артерії, коли вона не наповнена кров’ю, а потім натискування проксимально розміщеним пальцем припиняють й отримують пальпагорне відчуття в момент максимального наповнен­ ня артерії кров'ю. За ступенем наповнення артерії розрізняють повний і порожній пульс. У разі доброго наповнення під пальцями відчувається висока пульсова хвиля, а у разі поганого — низька.

Величина пульсу. Величина пульсового поштовху об'єднує наповнення і напру­

74

Тема 6. Визначення основних показників гемодинаміки та дихання.

еличини коливання АТ і еластичності судини. При збільшенні ударного об'єму УО) крові, значному коливанні АТ і зниженні тонусу стінки артерії величина пуль-

.ової хвилі зростає і пульс стає великим або високим. Зменшення УО, мала ампліту­ ді коливань АТ, підвищення тонусу стінки артерії зменшують величину пульсових -.зиль — малий пульс. При гострій серцевій недостатності, шоку, значній крововтраті сличина пульсу стає такою незначною, що його ледве можна визначити — це нит ­ коподібний пульс.

Форма (швидкість) пульсу — це швидкість зміни об’єму артерії, що пальпується. Швидке розтягнення стінки артерії і таке само швидке її спадання визначають швидкий лульс, а повільне піднімання та повільне спадання пульсової хвилі — повільний пульс.

Реєстрація пульсу. Частоту, ритм, наповнення і напруження пульсу записують лодня в медичній карті хворого, а на температурному листку частоту пульсу позналіють червоним кольором із наступним зображенням у вигляді кривої лінії, так

лачення однієї поділки становить 2. а якщо частота пульсу понад 100. то значення днієї поділки — 4.

Найважливішими для оцінювання стану здоров’я людини є аритмії, шо трапля­ ються переважно при захворюваннях серцевого м'яза або провідної системи серця, ллше — унаслідок розладу діяльності блукаючого або симпатичного нерва. Такими екстрасистолія та миготлива аритмія. Екстрасистолія — це коли між двома черго- і м и скороченнями серця виникає додаткова систола (екстрасистола); пауза, що ліникає за екстрасистолою (компенсаторна пауза), є значно довшою за звичайну.

ая пульсу, маті й великі пульсові хвилі виникають хаотично, що свідчить про тяжке :икодження міокарда. Часто при миготливій аритмії може розвинутися дефіцит лльсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню КІ ЛЬ ­ КІСТЬ крові, а деякі скорочення настільки слабкі, що пульсова хвиля не досягає пе­ риферійних артерій і не визначається патьпаторно. Тому при миготливій аритмії оов'язково треба порахувати спочатку ЧСС, а потім частоту пульсу на променевій

. птерії — різниця між цими двома показниками і визначає дефіцит пульсу.

Артеріальний тиск

Артеріатьний тиск — це тиск, спричинений кров'ю на стінки кровоносної суліни або порожнини серця. Вимірювання АТ є важливим діагностичним методом, кий відображує силу скорочення серця, приплив крові в артерії, опір та еластич­ ність периферійних судин. На рівень АТ впливає величина та швидкість серцевого икиду, частота і ритм серцевих скорочень, периферійний опір стінок артеріол. АТ

артеріях у період систоли шлуночків і під час максиматьного підвищення пульсо­ вих хвиль називається систолічним, а тиск, який підтримується в артеріях у період ластоли внаслідок зниження їхнього тонусу, — діастолічним. Різницю між систоліч­ ним і діастолічним тиском називають пульсовим тиском.

Натепер є прямі та непрямі методи вимірювання АТ. Прямі методи застосову­ ють у кардіохірургії. У клінічній практиці загальноприйнятим є аускультативний

75

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

метод, що його виконують за допомогою ртутного, мембранного або електронного сфігмоманометра, який є найточнішим. Сфігмоманометр складається з манжетки завширшки 14 см, яка під час накачування повітря здавлює артерію, ртутного стов­ па мембранного манометра, гумової груші, за допомогою якої накачують повітря у манжетку. Для визначення артеріальних тонів застосовують фонендоскоп.

Для дослідження А Т потрібно дотримання таких вимог:

• за ЗО хв до вимірювання не палити, не вживати спиртних напоїв, міцного чаю, кави, ліків з кофеїном, адреностимуляторів;

• протягом 1 год до вимірювання АТ не займатися спортом;

• у разі лікування антигіпертензивними препаратами вимірювання АТ потрібно проводити після закінчення їх дії перед уживанням наступної дози;

• у разі первинного дослідження вимірювання проводити на обох руках, надалі — на тій руці, де тиск виший; у разі однакового рівня АТ на обох руках вимірювати на правій руці.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ АТ

•вимірювання проводять у тихому приміщенні;

•хворий лежить або сидить у зручному розслабленому стані (напруження м’язів кінцівок, черевного преса призводить до підвищення АТ);

•вимірювання проводять спочатку на правій руці, звільнивши руку від тісної одежі;

•рука досліджуваного по можливості має бути на рівні його серця;

•якшо діаметр руки вище ліктя менший 42 см, використовують стандартну ман­

жету, якщо більший 42 см, — спеціальну;

• манжету прикріплюють на 2—3 см вище від ліктьового згину;

•манжета має щільно облягати руку, але не тиснути;

•гумова трубка, що з’єднує манжету з апаратом і балоном, має міститися лате­ рально стосовно досліджуваного;

•нагнітаючи повітря в манжету, пальпують пульс на променевій артерії і стежать

за стовпчиком ртуті; після зникнення пульсу тиск підвищують на 20—30 мм рт. ст.;

• швидкість зниження тиску в манжеті становить 2 мм рт. ст. за секунду (при аритміях потрібна повільна декомпресія, тому шо можливий аускультативний інтер­ вал — 5— 10 мм рт. ст.);

• систолічний АТ визначають у період появи пульсації, діастолічний — у разі зникнення пульсації;

• визначають результат вимірювання по найближчій парній цифрі з точністю 2 мм рт. ст., шо становить одну поділку шкали;

•АТ вимірюють двічі з інтервалом 2—3 хв;

•за рівень АТ у досліджуваного вважати середню цифру із двох вимірювань. Результати вимірювання АТ щодня записують в історію хвороби у вигляді дро­

бу: у чисельнику — систолічний тиск, у знаменнику — діастолічний, а також реєстру­ ють у температурному листку (шкала “А Т”) у вигляді стовпчиків: систолічний тиск зображують червоним стовпчиком, а діастолічний — синім (одна поділка на шкалі “А Т” становить 5 мм рт. ст.).

У нормі рівень АТ — у межах від 100/60 до 139/89 мм рт. ст. Залежно від різних фізіологічних процесів (утома, збудження, споживання їжі тощо) рівень АТ може змінюватися. Його добові коливання — у межах 10—20 мм рт. ст. Уранці тиск дещо

76

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду.., терапевтичного профілю

захворювання серцево-судинної системи, інфекційні захворювання (харчова токсикоінфекція, пневмонія). Колапс є безпосередньою загрозою життю хворого і потре­ бує негайної терапії.

Клінічна картина колапсу: раптовий початок, скарги на сильну слабість і мерз­ лякуватість, у хворого "обличчя Гіппократа" (змарніле, запалі очі. блідо-землисте забарвлення шкіри, вона ціанотична. суха), низьке положення хворого в ліжку, бай­ дужість до всього, шо його оточує; кінцівки холодні із ціанотичним відтінком (пе­ риферійна ознака колапсу), дихання дуже часте, поверхневе, пульс теж дуже частий, слабкого наповнення й напруженості (ниткоподібний), вени спадаються, АТ різко знижений.

Перша долікарська допомога при зниженні артеріального тиску

Оскільки в механізмі розвитку колапсу важлива роль належить зниженню тону­ су судин і зменшенню венозного повернення до серця, невідкладні заходи мають бути спрямовані насамперед на підвищення венозного й артеріального тонусу і збільшення об'єму рідини в кровоносному руслі. Насамперед хворого вкладають у горизонтальне положення, без високої подушки (іноді припіднімають ноги); уво­ дять підшкірно судинні препарати, що збуджують судиноруховий і дихальний цент­ ри (кордіамін, мезатон. стрихнін).

Зниження АТ є важливою діагностичною ознакою гострої судинної недостат­ ності (зомління, колапс). Зомління — короткочасна непритомність унаслідок недокрів'я головного мозку. Причинами зомління можуть бути анемія, вади серця, блокада серця, різка зміна положення тіла, перебування у положенні стоячи протя­ гом тривалого часу, негативні емоції, сильний біль, голодування.

Основні клінічні симптоми: непритомність, блідість та вологість шкіри, рідке поверхневе дихання, знижений АТ, пульс слабкого наповнення та напруження, зі­ ниці помірно розширені, жваво реагують на світло.

Перша допомога: І) хворому надають горизонтального положення з припіднятими до 45° ногами; 2) забезпечують доступ свіжого повітря; 3) звільняють шию та груди від тісного одягу; 4) збризкують обличчя холодною водою; 5) дають понюхати тампон, змочений нашатирним спиртом; 6) поплескують по щоках; 7) розтирають тіло шматком сукна.

Колапс — гостра судинна недостатність, зумовлена вираженим і тривалим зни ­ женням тонусу судин і зменшенням ОЦК. Причинами колапсу може бути кро­ вовтрата, інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії, інфекційні та гострі запальні захворювання, травми, медикаментозна алергія.

Основні клінічні симптоми: раптовий початок, прострація, "обличчя Гіппокра­ та” . низьке положення хворого у ліжку, байдужість до навколишнього, зниження температури тіла; блідість шкірних покривів, кінцівки холодні на дотик із ціанотич­ ним відтінком шкіри (периферійна ознака колапсу), поверхневе часте дихання; пульс дуже частий, слабкого наповнення й напруження (ниткоподібний), вени спа­ даються, низький АТ.

Перша допомога: І) усувають причини колапсу (зупиняють кровотечу, видаля­ ють отруту з організму); 2) хворого зігрівають; 3) дають дихати киснем; 4) у горизон­ тальному положенні хворого швидко транспортують у відповідне відділення лікарні; 5) уводять ліки, які підвищують АТ (адреналін, мезатон, глюкокортикоїди).

78