Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Догляд за хворими Ковальова

.pdf
Скачиваний:
11116
Добавлен:
12.02.2015
Размер:
16.78 Mб
Скачать

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Пупок

Сечовий міхур

Крижі

Мал. 58. Схема постановки очисної клізми:

1 — наконечник спрямований до пупка; 2 — на­ конечник повернений паралельно до крижів

9. Дати можливість рідині текти. Регулювати інтенсивність надходження її так, щоб не спричинити сильний біль і раптове відчуття переповнення кишок.

Якщо вода не надходить у кишки (видно за рівнем рідини в кухлі), кухоль під­ няти в и т е і змінити положення наконечника: увести його глибше або акуратно трохи вийняти назовні. Якшо і це не допоможе (можливо, наконечник забитий ка­ ловими масами), вийняти наконечник, промити водою з кухля Есмарха і знову увести в кишки. Часом калові маси настільки тверді, що поставити клізму майже неможливо. У такому разі їх видаляють пальцем у гумових рукавичках, змащених вазеліном, і тільки після цього застосовують клізму.

10.Після введення води в кишки закрити кран і вийняти наконечник.

11.Пояснити хворому, що клізма діє через 10 хв, тому після процедури він має полежати на спині і глибоко дихати для ліпшого розрідження калових мас.

11.Запропонувати хворому спорожнитися в туалеті. Якщо процедуру виконува­ ли в ліжку, швидко підкласли судно.

12.Очисну клізму вважаюль виконаною успішно, якщо через декілька хвилин з водою вийдуть і калові маси. Якшо клізму поставити не вдалася, процедуру повто­ рюють через декілька годин.

Запам’ятайте! Медична сестра обов 'язково має простежити за дією клізми. У разі виникнення сильного болю повідомити лікаря.

Проносні клізми (олійна, гіпертонічна, емульсійна)

Олійна клізма

Олійну клізму застосовують при стійких закрепах, особливо спастичного харак­ теру; запальних і виразкових процесах у товстій кишці.

180

Тема 9. Організація лікувального харчування хворих

Для цього беруть 100—200 г підігрітої до температури 37—38 °С будь-якої олії, уводять її у пряму кишку за допомогою гумового грушоподібного балончика або шприца Жане. Клізму ставлять зазвичай увечері (після процедури хворий повинен спокійно полежати протягом 30 хв), ефект настає через 10—12 год, зазвичай уранці.

Механізм дії олійної клізми: послаблювальний ефект олійної клізми пояснюється тим, шо олія обволікає калові маси і полегшує їх виведення. Окрім цього, під впли­ вом кишкової мікрофлори і соку олія частково розщеплюється, а жирні кислоти, що утворюються при цьому, справляють на кишкову стінку слабку подразливу дію, сприяючи відновленню нормальної перистальтики.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1. Психологічно підготувати хворого, пояснити йому, шо після процедури він кілька годин має лежати. Таку клізму доцільно ставити увечері, щоб акт дефекації настав уранці.

2.Підігріти на водяній бані олію до температури 37—38 °С.

3.Надягнути фартух і гумові рукавички.

4.Заповнити гумовий балон або шприц Жане олією.

5.Підстелити під хворого клейонку.

6.Хворий має лежати на лівому боні з приведеними до живота ногами.

7.Увести у пряму кишку газовідвідну трубку, змащену олією, обертовими руха­ ми на глибину 10—15 см.

8.Приєднати до трубки шприц Жане і ввести олію в пряму кишку.

9.Перегнути кінець трубки, від'єднати шприц Жане і набрати в нього трохи повітря.

10.Приєднати ше раз шприц Жане до трубки і ввести залишки олії.

11.Вийняти газовідвідну трубку зі шприцом.

12.Порадити хворому спокійно полежати, щоб якомога довше утримати олію в

прямій кишці.

13. Якщо через 10— 12 год дія олійної клізми не настане, за в ід с у т н о с т і проти­ показань зробити очисну клізму.

Гіпертонічна клізма

Гіпертонічну (сольову) клізму ставлять при атонічних закрепах, парезі кишок після хірургічних втручань на органах черевної порожнини, хворим із набряками, зокрема мозкових оболон.

Протипоказання: гострі запальні і виразкові захворювання нижніх відділів ки ­ шок. трішина відхідника.

Механізм дії: дія гіпертонічної клізми носить осмотичний характер — гіпер­ тонічний розчин, шо міститься в просвіті прямої кишки, спонукає до інтенсивного надходження через кишкову стінку міжклітинної рідини, яка розріджує кал. Окрім цього, міцний сольовий розчин збуджує перистальтику і внаслідок поєднаної дії через 20 хв відбувається спорожнення кишок. Завдяки осмотичній дії гіпертонічно­ го розчину вода із тканин виходить у просвіт прямої кишки.

Для постановки гіпертонічної клізми беруть 50—100 мл 10 % розчину натрію хлориду або 20—30 % розчину магнію сульфату, який уводять у пряму кишку за

181

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

допомогою гумового балончика або шприца Жане, після чого рекомендують пацієн­ тові втриматися від дефекації протягом 20—30 хв.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1.Психологічно підготувати хворого.

2.Підігріти 150—200 мл 10 % розчину натрію хлориду або 25 % розчину магнію

сульфату.

3.Надягнути фартух і гумові рукавички.

4.За допомогою гумового батона або шприца Жане і газовідвідної трубки роз­ чин увести у пряму кишку.

5.Запропонувати хворому втриматися від дефекації протягом 20—30 хв.

Емульсійна клізма

Показання: закрепи у тяжкохворих.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1.Одну столову ложку ромашки залити однією склянкою окропу, настояти 15—20 хв, процідити.

2.До настою ромашки додати жовток одного яйця, чайну ложку натрію гідро­ карбонату і 2 столові ложки вазелінової олії або гліцерину.

3.

Суміш набрати у шприц Жане або гумовий батон і увести в пряму кишку.

4.

Спорожнення кишок настане через 15—20 хв.

Запам’ятайте! Медична сестра має простежити за дією клізми: у разі виникнення болю повідомити лікаря; після процедури провести туалет шкіри навколо відхідника і в ділянці промежини.

Сифонна клізма

Сифонну клізму застосовують як лікувальну при різних отруєннях, інтоксикації продуктами обміну речовин, при хронічній нирковій недостатності, динамічній і механічній кишковій непрохідності (в останньому випадку як передопераційну під­ готовку), а також у разі неефективності очисних клізм; для діагностики кишкової непрохідності (відсутність у промивних водах пухирців газу і катових мас). Засто­ сування сифонних клізм при кишковій непрохідності протипоказано, якщо є підозра на тромбоз або емболію судин брижі.

Для постановки сифонної клізми використовують лійку ємністю 0,5—2 л. гумо­ ву трубку завдовжки 1—1,5 м діаметром не менш ніж 1 см, з’єднану із гнучким гу­ мовим наконечником або гумовою кишковою трубкою завдовжки 20—30 см. Замість кишкової трубки і гнучкого гумового наконечника можна скористатися товстим шлунковим зондом. Гнучкий кінець гумової кишкової трубки або товстого шлунко­ вого зонда, змащений вазеліном, уводять у пряму кишку на глибину 20—30 см. Дія сифонної клізми так само, як і промивання шлунка, грунтується на принципі спо­ лучених посудин. Приєднавши лійку до зовнішнього кінця трубки, тримують 11 трохи похило вище від таза пацієнта і заповнюють рідиною для промивання — чис­ тою перевареною водою, слабким розчином калію перманганату, 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Лійку піднімають угору приблизно на 50 см від тіла пацієн­

182

Тема 9. Організація лікувального харчування хворих

та, після чого рідина починає надходити в кишки. Тільки-но рідина дійде до зву­ ження лійки, останню опускають нижче від тіла хворого і вона починає заповнюва­ тися рідиною, шо виходить із киш ок разом із пухирцями газу й каловими масами. Перевернувши лійку та виливши її вміст, процедуру промивання повторюють доти, доки з кишок не виходитимуть чисті промивні води. Зазвичай на одну сифонну клізму потрібно 10—12 л рідини (мал. 59).

Механізм дії: сифонний метод промивання кишок грунтується на використанні принципу сполучених посудин: одна з них — кишки, а друга — лійка на зовнішньо­ му кінці гумової трубки. Сифонна клізма не тільки механічно вимиває кал, спорож­ нює кишки від газів, вимиває продукти гниття і бродіння, а й справляє подразню ­ вальну дію на стінку кишок, збуджуючи перистальтику.

Оснащення: товстий гумовий або поліетиленовий зонд, скляний перехідник, гу­ мова трубка завдовжки до 1,5 м і діаметром 1—1,5 см, скляна або пластмасова лійка об’ємом 1 —1,5 л, 10— 12 л теплої перевареної води або блідо-рожевого розчину калію перманганату, або 2% розчину натрію гідрокарбонату, таз або відро для промивних вод, кухоль, клейонка, фартух із пластику, гумові рукавички, вазелін, кушетка.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУРИ

1. Урахувати, шо сифонна клізма — це тяжка процедура для ослабленого хво­ рого. Тому потрібно потурбуватися, шоб голова лежала на подушці, верхню частину тіла прикрити ковдрою, за потреби обкласти хворого грілками і стежити, щоб під час процедури він не промок.

2.Хворий має лягти на край кушетки на лівий бік із зігнутими в колінах і при­ веденими до живота ногами або на спину.

3.Підстелити клейонку під таз хворого.

4.Біля кушетки поставити таз або відро для зливання промивних вод, відро з водою та кухоль.

5.Надягнути фартух і гумові рукавички.

6. Сліпий кінець гумового зонда змастити вазеліном і увести зонд у пряму киш ­ ку на глибину 20—30 см. Прослежити, шоб зонд не згорнувся в ампулі прямої киш ­ ки, за полреби конлролюючи положення зонда пальцем.

Мал. 59. Введення гумового зонда в пряму кишку

183

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

7.Приєднати наконечник, гумову трубку і лійку.

8.Тримаючи лійку на рівні тіла хворого в нахиленому положенні, поступово наповнити її рідиною.

9.Підняти лійку над хворим на висоту І —1,5 м. При цьому вода виливається із

системи в кишки.

10.Тільки-но рівень води досягне звуженої частини лійки, останню опустити до таза хворого, не перевертаючи її' доти, доки вода з кишок не заповнить лійку. При такому положенні добре видно пухирці газу і шматочки калу.

11.Уміст лійки злити в таз і повторно наповнити лійку водою. Дія сифонної клізми спочатку проявляється помутнінням, забарвленням води катом, надходжен­

ням у лійку газів, потім шматочків кату, що свідчить про ефективність клізми.

12.Процедуру повторювати доти, доки з кишок не припинять відходити гази і калові маси.

13.Завертаю чи процедуру, ще раз промити кишки, від'єднати скляний нако­

нечник. гумову трубку і лійку, а гумовий зонд залишити в кишках на 15— 20 хв, опустити кінець зонда в таз, щоб стекли залишки рідини і вийшли гази.

14.Поступово вийняти зонд із кишок.

15.Провести туалет шкіри навколо відхідника і в ділянці промежини.

16.Перевезти хворого в палату, перекласти його в ліжко і тепло вкрити, за по­ треби зігріти грілками.

Медикаментозна клізма

Медикаментозна клізма — це лікувальна клізма, що її застосовують для введення різних лікарських речовин (найчастіше снодійних, наркотичних і заспокійливих); за­ звичай використовують мікроклізми об'ємом 50— 100 мл.

Механізм дії та показання для застосування медикаментозної клізми місцевої дії.

Клізма місцевої дії (лікувальна мікроісіізма) справляє протизапальну та обволікальну дію, і її вміст не перевищує 200 мл. Використовують при запальних процесах товстої кишки. До клізм місцевої дії належать олійна (30—50 мл теплої обліпихової або маслинової олії), крохмальна (5 г крохмалю розводять у 100 мл холодної води і. по­ мішуючи. додають 100 мл окропу) та ін.

Механізм дії та показання для застосування медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозну клізму загальної дії використовують у тому разі, коли не можна увести ліки через рот або парентерально. При цьому способі уведення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Невеликі об'єми ліків (до 200 мл) можна уводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгід­ рат (1 г препарату розводять у 25 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і додають 25 мл крохмального клейстеру), застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.

Мікроюгізми використовуються для уведення в пряму кишку лікарських засобів у дуже малій кількості, починаючи від кількох мілілітрів. На шприц надягають м ’який тонкий катетер, що охоплює наконечник шприца. За 30—40 хв до постанови мікро­ клізми ставлять очисну клізму. Хворий лежить на боці, змашений гліцерином або вазеліном підібраний до шприца катетер уводять у пряму кишку. Притримуючи віль­ ний кінець катетера лівою рукою, правою вставляють у нього наконечник шприца, наповненого потрібним розчином, і повільно видавлюють цей розчин у катетер.

184

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

ДОГЛЯД ЗА ХІРУРГІЧНИМИ ХВОРИМИ

Т е м а 10

ВСТУП ДО ХІРУРГІЇ.

ГІГІЄНА В ХІРУРГІЧНОМУ СТАЦІОНАРІ. РОБОТА СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

В УМОВАХ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Відомо, шо у Давньому Єгипті успішно проводили такі операції, як ампутація кінцівок, видалення каменів сечового міхура, кастрація. У лікуванні ран використо­ вували мед, масло, вино, припікання нориць розпеченим залізом тощо. Для знебо­ лювання застосовували опій і сік індійських конопель. В університетах Давньої Індії готували лікарів, які знали анатомію і могли виконувати різні хірургічні операції, під час яких використовували голки, ножі, пилки, шприци та ін. У ті часи хірурги знезаражували інструментарій гарячою водою або прожарювати його над вогнем. Індуси виконували різні оперативні втручання. Значного поширення набула плас­ тична хірургія, зокрема пластика носа зсувним клаптем, і дотепер вона зберегла свою значущість, а використовують її за назвою індійського способу.

Слід зазначити, що у Вавилоні лікарями вважали тільки хірургів. Вони викону­ вали досить складні операції і якщо операція була виконана недосконало, то кодек­ сом законів визначалося покарання лікареві аж до відсікання руки. За неефектив­ ність виконаної операції рабові лікаря карати штрафом.

Високий рівень хірургії на початку нашої ери відзначено в Китаї. Так, знамени­ тий хірург Хуа Те (148—208 рр. н.е.) використав у своїй практиці для знеболювання препарати індійських конопель, опій, шо давало йому можливість безболісно вико­ нувати операції аж до лапаротомії. При цьому рани зашивали нитками з накладан­ ням пластиру.

Значного вдосконалення досягла медицина і, зокрема, хірургія в Давній Греції. Так, Гіппократ (460—377 рр. до н.е.) запропонував раціональні методи лікування ран, правця, переломів. У своїх наукових працях він рекомендував проводити ди ­ намічне спостерігання за хворими, досліджувати сечу, кал. блювотні маси, мокро­ тиння.

Вплив Гіппократа на розвиток хірургії був дуже великий. Він вважається родо­ начальником наукового підходу в хірургії, його погляди і наукові праці довгі роки були визначальними, тому шо в них були розкриті питання лікування ран, перело­ мів, гнійно-запальних захворювань тошо. І дотепер є актуальною настанова Гіппо­ крата під час лікування гнійних процесів: “ Побачивши гній, евакуюй” .

188