Догляд за хворими Ковальова

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

виводять із ванни, голову й обличчя змочують холодною водою, повністю витира­ ють рушником, тепло закутують і дають відпочити не менше ніж ЗО хв.

Теплі ванни зменшують біль, усувають м'язове напруження, заспокоюють нервову систему, поліпшують сон. Температура води — 37—39 °С. тривалість процедури — 15—20 хв.

Індиферентні ванни виключають тепловий чинник, залишаючи механічний та хімічний вплив на організм, вони дають легкий іонізувальний і освіжаючий ефект. Температура води — 34—36 °С, тривалість процедури — 20—30 хв.

Механічний чинник — це тиск води, який поліпшує лімфовідтік, відтік венозної крові, що поліпшує роботу серця.

Механічна дія ванни полягає в стисненні грудної клітки, унаслідок чого змен­ шується кількість її дихальних рухів, а також стисненні черевної порожнини. Для зменшення механічного впливу використовують пінні ванни (невралгія, ожиріння, свербіж шкіри, клімактеричний синдром). Для посилення механічної дії використо­ вують підводний душ-масаж, який підвищує всі види обміну, особливо жировий і сольовий (ожиріння, захворювання опорно-рухового апарату та периферійної не­ рвової системи). Особливе значення мають газові (перлинні) ванни — бульбашки повітря огортають тіло у вигляді плаща, що сприяє перерозподілу крові.

Хімічний чинник зумовлений компонентами, шо їх розчинено у воді. Хімічні речовини, осідаючи на поверхню шкіри, збільшують подразнення її рецепторів, впливають на зоровий і нюховий аналізатори.

Хімічна дія ванни визначається характером лікарських засобів, що їх додають у воду. За своїм складом вони можуть бути прісними, запашними, лікувальними, мі­ неральними та газовими.

Для лікування найчастіше використовують ванни з домішкою газу (кисню, сір­ ководню, радону, вуглекислоти), мінеральними речовинами або спеціальними лі­ карськими препаратами. Окрім механічної та термічної дії, мінеральні ванни справ­ ляють хімічний вплив на шкіру хворого. Пухирці газів, осідаючи на шкіру, подраз­ нюють її, рефлекторно спричинюють розширення капілярів, унаслідок чого шкіра червоніє і відбувається перерозподіл циркулюючої крові. Газові ванни сприятливо впливають на серцево-судинну систему.

Сірководневі та радонові ванни призначають при захворюваннях периферійної нервової системи, артриті, деяких захворюваннях шкіри та периферійних судин. Температура води — 36—37 °С, тривалість — 5—15 хв, курс лікування — 12—18 ванн щодня або через день.

Скипидарні ванни застосовують при захворюваннях периферійних нервів (ради­ куліт, неврит), суглобів (поліартрит, артроз), бронхопневмонії. Температура води — 36—37 °С, тривалість — 10— 15 хв, курс лікування — 10—15 ванн через день.

Хвойні ванни рекомендують при функціональних розладах нервової системи (не­ врози, дратівливість, безсоння). Температура води — 36—37 °С, тривалість процеду­ ри для дорослих — 15—30 хв, для дітей — 7—10 хв, курс лікування — 15—20 ванн через день.

Крохмальні ванни призначають при шкірних проявах ексудативного діатезу — зменшують свербіж і підсушують шкіру. Температура води — 37—38 °С, тривалість для дорослих — 30—45 хв, для дітей — 8—10 хв, на курс — 10—12 ванн шодня або через день.

Шавлієві ванни призначають, коли треба вгамувати біль при захворюваннях і наслідках травм периферійних нервів, наслідках травм опорно-рухового апарату.

140

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

при хронічних запальних процесах жіночої статевої сфери. Температура води — 35— 37 °С, тривалість процедури -— 8—15 хв, на курс — 12— 18 ванн щодня або через день.

Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення: приміщення має бути обкладено ка­ хлем, температура повітря в кімнаті — не нижче ніж 25 °С, вікна — зачинені. М о­ лодша медична сестра миє ванну мочалкою або щіткою з милом і гарячою водою, споліскує дезінфекційним розчином (1 — 1,5 % — хлораміну або 3 % — лізолу), а після цього кілька разів споліскує гарячою водою.

Заповнюють ванну водою безпосередньо перед процедурою: спочатку холод­ ною, а потім гарячою. Температуру води вимірюють водним термометром, не вий­ маючи його з води. Хворий сідає у ванну так, щоб спина спиралася в одну стінку ванни, а ноги — в протилежну. Якщо хворий не дістає ногами стінку ванни, то під ноги підкладають спеціальне пристосування.

Догляд за хворим під час процедури. Для кожного хворого має бути приготовле­ ний комплект чистої білизни, мило та чиста мочалка, яку к и п ’ятять після кожного хворого. У процедурному приміщенні у шафі має бути набір необхідних медикамен­ тів для надання першої допомоги у разі погіршення стану хворого. Під час прий­ мання будь-якої ванни (гігієнічної чи лікувальної) хворого не можна залишати са­ мого. Медична сестра має стежити за його загальним станом, шкірними покривами та пульсом. Якщо хворий зблід, з’явилося запаморочення або він непритомніє, по­ трібно з допомогою молодшої медичної сестри вивести його з ванни, витерти руш­ ником, укласти на канапу з трохи піднятим ножним кінцем, розтерти скроні і дати понюхати нашатирний спирт. При болю в ділянці серця дають валідол і терміново кличуть лікаря.

Поряд із ваннами широко застосовують локальну дію мінеральних вод — ліку­ вальне питво.

Лікувальна мінеральна вода відрізняється від звичайної води своїми фізико-хіміч- ними властивостями:

1.Більш високою мінералізацією (м'яка, середньої м ’якості, високомінералізо-

вана).

2.Іонним складом (гідрокарбонат, хлориди, сульфатні іони, іони натрію, калію,

кальцію, магнію).

3.Наявність мікроелементів (залізо, мідь, марганець, кремінь, арсен тощо).

4.Наявність мікрофлори (сапрофіти).

5.Наявність органічних речовин (вуглеводів нафтового походження).

6.Визначений газовий склад (кисень, азот, вуглекислота, сірководень, радон).

7.Велике значення має концентрація іонів водню — рН води (сильнокисла, кисла, слабокисла, нейтральна, слаболужна і лужна).

Найліпше вживати воду із джерела. При секреторній недостатності воду пити повільними ковтками; при гіперфункції — швидко; щоб отримати гальмівний ефект — залпом, великими ковтками. Хворим зі зниженою секрецією шлунка рекомендуєть­ ся хлоридна, х^юридно-гідрокарбонатна, вуглеводно-моридна вода у холодному вигляді (миргородська тощо), хворим із підвищеною кислотністю шлунка — вода, що справ­ ляє гальмівну дію, — гідрокарбонатну, гідрокарбонатно-сульфатну в теплому вигляді (боржомі, карпатська, лужанська, новоберезовська тощо).

141

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Контрольні питання

1.Класифікація лікарських препаратів.

2. Як зберігати і використовувати наркотичні препарати у відділенні0

3.Які способи роздавання ліків хворим'.'

4.Які є способи зовнішнього застосування лікарських препаратів?

5.Які переваги і недоліки перорального способу вживання ліків0

8.Яка техніка проведення підшкірних ін'єкцій'.’ Можливі ускладнення.

9.Яка техніка проведення виутрішньом'язових ін'єкцій? Можливі ускладнення .

10. Заходи профілактики В ІЛ - і н ф ек ц ії /С Н ІД у під час роботи з кров'ю.

11.Механізм дії гірчичників на організм люд ини . Пока за ння та п р о тип ок аза ння до за­ стосування гірчичників.

12.Механізм дії медичних банок. Місця та послідовність застосування банок . Можливі уск ладнення під час постановки банок і запобігання їм.

16.Дія холоду на організм людини .

17.Яку дію справляють ванни на організм л ю дин и? Яку дію на організм справляє т е м п е ­ ратурний чи нни к?

142

Т е м а 8

ЗАГАЛЬНИЙ І СПЕЦІАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ТЯЖ КОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ

Догляд за тяжкохворими

До тяжкохворих належать пацієнти, які хворіють на недуги з ускладненим пере­ бігом, шо не піддаються ефективному лікуванню або із несприятливим прогнозом. Стан цих хворих характеризується глибокими порушеннями найважливіших функ­ цій організму (нервової діяльності, дихання, кровообігу, травлення, виділення), шо часто призводить до численних загострень недуги і навіть до смерті. Однак перебіг і наслідки навіть досить складного захворювання зазвичай можна визначити якіс­ ним доглядом за хворими, своєчасним і добросовісним виконанням медичною сес­ трою призначень лікаря. Стан тяжкохворого може змінюватися у будь-який момент, тому він потребує постійної уваги і має бути під систематичним медичним наглядом протягом усього періоду цього стану.

Для забезпечення догляду за тяжкохворими організовують індивідуальний пост. Медична сестра постійно має бути біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу і дихання. АТ, виділеннями. Індивідуальний пост забезпе­ чують необхідними засобами для догляду за тяжкохворими (поїльником, підклад­ ним судном, грілкою, сечоприймачем, газовідвідною трубкою тощо) та надання їм невідкладної допомоги.

Для забезпечення тяжкохворим спокою і шоб не турбувати інших хворих. їх поселяють у палати на одне або двоє місць, обладнаних сигналізацією. Хворому забезпечують зручне положення в ліжку. Ліпше, щоб було функціональне ліжко. Для запобігання пролежням щодня перестеляють ліжко, двічі на день перемінюють постільну білизну. Простирадла, наволочки, сорочки мають бути без рубців, швів, застібок на поверхні, шо прилягає до тіла хворого. Під сідниці хворого по всій ш и­ рині ліжка підкладають клейонку, зверху її застеляють простирадлом, яке по всій довжині підгортають під матрац, щоб не збиралися складки. Після сечовипускання та дефекації обмивають та висушують промежину, щодня оглядають ділянку лопа­ ток. сідниць, хребта тощо. Хворим із нетриманням сечі підкладають гумове судно. Якщо у хворого сеча не відходить самостійно, йому славлять катетер.

Ліжко тяжкохворого

Оскільки тяжко хвора людина більшість часу перебуває у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. У лікарні обов'язково мають бути функціональні ліжка, у яких можна підняти головний або ножний кінець. Ліжка в палаті розташовують так. щоб забезпечити вільний доступ до хворого з усіх боків.

143

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Підготовка постелі. Ліжко хворого застеляють так:

•На ліжко кладуть матрац із наматрацником, який має бути достатньої товщини, рівним, без горбів і западин. Для тяжкохворих, хворих із нетриманням сечі й калу матрац обшивають на 2/3 довжини клейонкою, щоб запобігти забрудненню його.

•Зверху стелять простирадло, край якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося в складки. За потреби використовують пелюшки або

невеликі простирадла під поперекову ділянку і таз.

• Під голову кладуть дві подушки: нижню — з пір'я, верхню — з пуху. На кожну подушку надягають наволочку. Подушки кладуть так, щоб нижня лежата рівно і дешо виступала з-під верхньої, а верхня впиралася в спинку ліжка.

•Хворого укривають ковдрою з підковдрою. Бажано, шоб ковдра була бавовня­ ною або вовняною.

•Хворого забезпечують двома рушниками — для обличчя і для ніг.

Після виписування хворого матрац, ковдру, подушки здають у дезінфекційну камеру, а постільну білизну — у пральню.

НАДАННЯ ХВОРОМУ ЗРУЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЛІЖКА

За допомогою ручок, умонтованих біля головного і ножного кінців ліжка або посередині ліжка, піднімають або опускають секції ліжка та надають хворому зруч­ ного функціонального положення, тобто такого положення, під час якого поліп­ шується функція хворого органа. Наприклад, при задишці піднімають головний кі­ нець ліжка, шоб хворий набув напівсидячого положення. При різкому зниженні АТ головний кінець ліжка опускають до горизонтального рівня, а ножний кінець підні­ мають. Таким чином поліпшується кровопостачання головного мозку.

НАДАННЯ ХВОРОМУ ЗРУЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ У ЗВИЧАЙНОМУ ЛІЖКУ

•Я кщ о можливо, використовують спеціальні підголовники.

•За відсутності підготовника використовують додаткову подушку, ватяну ков­ дру або матрац.

• Щоб хворий не зсувався униз, на ножний кінець ліжка кладуть опору для ніг. зверху накривають її ковдрою і пелюшкою. У такому разі хворий спирається на неї ступнями. Інколи доцільно під матрац на рівні колін покласти валик із ковдри — хворий лежить із напівзігнутими ногами.

•Я кщ о потрібно надати підвищене положення нижній кінцівці, під гомілку кла­ дуть подушку або шину Белера, обшиту пелюшкою.

•Я кщ о потрібно збільшити кровопостачання головного мозку, доцільно під ножний кінець ліжка поставити табуретку або стілець.

Переміна п о с т і л ь н о ї і натільної білизни тяжкохворим

Натільну і постільну білизну в стаціонарі перемінюють один раз на 7 - Ю днів або щоразу після забруднення. Під час переміни постільної білизни, якщо є певні умови і стан хворого задовільний, посадовити його на стілець або перекласти на інше ліжко чи кушетку. Вологу від поту білизну потрібно прати, а не сушити. Для запобігання передаванню інфекції в лікувальних закладах змінювати і збирати брудну білизну потрібно в гумових рукавичках. Білизну, забруднену кров’ю або виділеннями, згор­ нути забрудненою поверхнею досередини і транспортувати в щільних клейончастих мішках. Для сортування білизни у відділеннях виділяється окрема кімната.

144

Тема 8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими та агонуючими

♦

щ

ЙР

І : %

V*

м

Мал. 42. Переміна постільної білизни тяжкохворому:

з — згорнене у валик простирадло опускають під поперек; б, в — припіднявши хворого, простирадло роз­ гортають до головного кінця, г — до нижнього кінця

ПОСЛІДОВНІСТЬ ПЕРЕМІНИ ПОСТІЛЬНОЇ БІЛИЗНИ ТЯЖКОХВОРОМУ, ЯКЩО ЙОМУ ДОЗВОЛЕНО ПОВЕРТАТИСЯ В ЛІЖКУ

1.Чисте простирадло згортають валиком по довжині до половини.

2.Піднімають голову хворого і забирають подушку.

3.Підсовують хворого на край ліжка і повертають його на бік.

4.Брудне простирадло згортають по довжині в напрямку до хворого.

5.На звільнену частину постелі розстеляють чисте простирадло, щоб його віль­ ний край дешо звисав із ліжка.

6.Повертають хворого на спину, а потім на інший бік, тобто на частину ліжка, накриту чистим простирадлом.

7.Забирають брудне простирадло і розправляють чисте.

8.Повертають хворого на спину.

9.Край простирадла заправляють під матрац.

10.Кладуть під голову подушку.

11.Укривають хворого ковдрою з підковдрою.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ПЕРЕМІНИ ПОСТІЛЬНОЇ БІЛИЗНИ ТЯЖКОХВОРОМУ, ЯКЩО ЙОМУ ЗАБОРОНЕНО ПОВЕРТАТИСЯ НА БІК (мал. 42)

1.Чисте простирадло згортають валиком до половини.

2.Трохи піднімають верхню частину тіла хворого, забирають подушку і згорта­

ють брудне простирадло з-під голови і спини до крижів.

3.На звільнене місце розстеляють підготовлене чисте простирадло.

4.На чисте простирадло кладуть подушку і опускають на неї голову хворого.

145

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

5.Потім піднімають таз хворого, прибирають з-під нього брудне простирадло і продовжують розправляти чисте.

6.Піднімають ноги хворого, прибирають брудне простирадло, розправляють чисте і опускають його ноги.

7.Заправляють край простирадла під матрац.

8.Кладуть під голову подушку.

Брудне простирадло можна згорнути у два валики — від голови і від ніг до се­ редини ліжка й акуратно прибрати. Під таз хворого покласти чисте простирадло, розправити його в напрямку до голови і до ніг. а край заправити під матрац. Під голову хворого покласти подушку'.

Запам’ятайте! Перемінювати постільну білизну тяжкохворому потрібно з якомога меншою витратою його сил.

ПЕРЕМІНА НАТІЛЬНОЇ БІЛИЗНИ

1. Підводять руки під крижі хворого, беруть край сорочки і обережно підніма­ ють її ззаду до потилиці, а спереду — до грудей (мат. 43, а).

2.Піднімають обидві руки хворого і згорнуту у валик біля шиї сорочку зніма­ ють через голову, а потім знімають рукави (мат. 43, б, в, г).

3.Одягають хворого у зворотному порядку: спочатку надягають рукава, потім

перекидають сорочку через голову і розправляють її на спині хворого і на грудях. 4. Якщо у пацієнта хвора одна рука, то спочатку знімають рукав із здорової, а

потім із хворої руки: одягають хворого у зворотному порядку, починаючи з хворої руки.

Якщо хворому потрібний повний спокій, то користуються сорочкою з розрізом уздовж усієї спини. Надягають таку' сорочку лише на руки хворого, а край заклада­ ють піл спину і розправляють.

\

В

Мал. 43. Переміна натільної білизни

146

Тема 8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими та агонуючими

Особиста гігієна тяжкохворого

Д огляд за шкірою

Шкіра виконує низку важливих функцій: бере участь у процесі дихання, регуля­ ції температури тіла, обміні речовин, захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, а також є важливим органом чуття — шкірним аналізатором.

Головною умовою нормальної життєдіяльності шкіри є її чистота. Виділення потових і сальних залоз, змішані з поверхневим роговим шаром шкіри, шо відшаро­ вується. і пилом, постійно відкладаються на шкірі і перешкоджають нормальним фізіологічним процесам, які відбуваються в організмі. Забрудненість шкіри спричи­ нює розмноження мікробів, у тому числі і хвороботворних. Шкіра пахвових ділянок

Мал. 44. Послідовність гігієнічного догляду за шкірою тяжкохворого:

а — протирання обличчя зволоженим тампоном; б — протирання шкіри грудної клітки; в, г, ґ — миття рук; д — миття ніг

147

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

додатково забруднюється секретом апокринових залоз, шкіра промежини — виділен­ нями сечових і статевих органів та кишок. До шкіри тяжкохворого ставляться підви­ щені вимоги, у зв’язку з чим утримання її в чистоті набуває особливого значення.

Хворі, які перебувають на загальному режимі, за відсутності протипоказань можуть приймати ванну або душ щодня, через день, але не рідше одного разу на тиждень.

Туалет шкіри тяжкохворим має проводити медична сестра: протирати шкіру рушником або ватним тампоном чи м'якою губкою, змоченими теплою водою або теплим розчином камфорного спирту чи оцту (І столова ложка 9 % розчину на одну склянку води), після цього шкіру витирають сухим рушником (мал. 44).

Умивання тяжкохворих проводять не рідше двох разів на добу, а за потреби й частіше. Обличчя протирають м ’яким рушником або ватним тампоном, змоченим теплою водою, потім витирають сухим рушником.

Миття рук тяжкохворим проводять не менше трьох разів на добу, а за потреби й частіше. Біля хворого ставлять миску, набирають у глечик воду і ллють її на руки хворого (якщо хворий спроможний намилити руки, він це робить і самостійно зми ­ ває мило). Хворому в стані нерухомості медична сестра сама намилює руки, правою рукою змиває мило, а лівою поливає руки хворого з глечика.

Миття ніг тяжкохворому, медична сестра відгортає нижній кінець матраца, на сітку ліжка ставить миску з теплою водою і занурює в неї ноги хворого; намиленою губкою ретельно протирає поверхню ніг до середини гомілки, потім витирає їх су­ хим рушником, починаючи з міжфалангових проміжків. Якщо шкіра ніг уражена грибком, ці місця протирають протигрибковим розчином або маззю.

Догляд за волоссям тяжкохворих. У разі поганого догляду за волоссям воно стає жирним, утворюються ковтуни, з’являється лупа. Якщо хворий не спроможний са­ мостійно розчісуватися — це робить медична сестра двічі на день. У кожного хворо­ го має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від коренів до його кінців, а довге, навпаки, поступово від кінців до коренів.

Миють волосся один раз на тиждень, якщо воно жирне, і один раз на 10—14 днів — якщо нормальне та сухе. У разі забруднення волосся під час блювання його миють негайно або одразу після поліпшення стану хворого. Волосся миють у ліжку (мал. 45).

•Головний кінець матраца підгортають під плечі хворого.

•Під голову та плечі підкладають спеціаіьну підставку, щоб голова була підня­ тою та відкинутою назад.

•Під голову підставляють миску.

•Для миття застосовують рідинний шампунь або переварену воду з милом.

• Воду ллють на голову з глечика.

Мал. 45. Миття голови тяжкохворому

148

Тема 8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими та агонуючими

Мал. 46. Пролежні:

а. б — місця можливої локалізації; в — профілактика шляхом протирання камфорним спиртом

-і ,-

Мал. 47. Стадії формування пролежня:

—блідість шкіри із наступним почервонінням, II — набряк та відшарування епідермісу,

—виразково-некротичні зміни шкіри та підшкірної жирової клітковини, IV — виразково-

некротичне ушкодження м ’язів та окістя

•П ісля миття волосся витирають насухо рушником та розчісують гребінцем. Стригти волосся потрібно не рідше одного разу на місяць.

Пролежень (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, виразково-некротичні зміни шкіри, підшкірної жирової клітковини і навіть окістя, розвиток яких відбувається

149