Догляд за хворими Ковальова

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Внутрішньовенні ін’єкції

Внутрішньовенні ін’єкції — це відповідальніші маніпуляції, ніж підшкірні та внутрішньом’язові. Виконує їх лікар або досвідчена медична сестра.

Венепункція — прокол вени для уведення у вену різних лікарських засобів стру­ минно (внутрішньовенна ін’єкція), краплинно (внутрішньовенне вливання), шоб узяти кров для лабораторних досліджень, для кровопускання, вимірювання веноз­ ного тиску.

Найчастіше венепункцію виконують пішкірних вен ліктьового згину, а якщо вони контуруються слабо, можна використати інші вени (тильної поверхні перед­ пліччя, кистей, нижніх кінцівок). У дітей раннього віку венепункцію зазвичай про­ водять підшкірних вен скроневої ділянки.

Техніка внутрішньовенних ін’єкцій

Внутрішньовенна ін'єкція — це струминне введення в організм невеликої кіль­ кості (10—20 мл) лікарських препаратів.

Внутрішньовенну ін’єкцію застосовують для екстреного введення лікарських препаратів при загрозливих станах, а також для введення ліків, які не можна вводи­ ти ні підшкірно ні внутрішньом’язово.

Запам’ятайте! Під час внутрішньовенної ін 'єкції препарат потрапляє одразу в кров, і будь-яка помилка (порушення правил асептики, передозування, потрапляння у вену повітря або олійного розчину, помилкове уведення лікарського препарату) може стати для пацієнта фатальною.

Місце проведення: внутрішньовенні ін'єкції бажано проводити у маніпуляційному кабінеті, щоб якомога повніше дотримати правил асептики і антисептики. Однак, якщо стан пацієнта потребує постільного режиму, ін’єкцію виконують у палаті; у разі надання екстреної медичної допомоги пацієнтові при невідкладних станах — у домашніх умовах; потерпілим унаслідок катастрофи — у машині "швид­ кої медичної допомоги” .

П опередня підготовка д о виконання:

•надягнути поліетиленовий фартух; •ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, обробити 70 %

етиловим спиртом, надягнути стерильні гумові рукавички;

•надіти стерильну маску;

•звірити напис на ампулі (флаконі) з призначенням лікаря (назву, концентра­ цію у відсотках, кількість), звернути увагу на термін придатності лікарського засобу, візуально оцінити придатність розчину для використання;

•звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки або зібрати шприц бага­ торазового використання, шо на стерильному маніпуляційному столі, набрати з ам­ пули розчин, який не потребує додаткового розчинника;

•сильнодіючі препарали вводити розведеними. Для цього шприц об'ємом 10, 20 мл наповнити сильнодіючою лікарською речовиною (серцеві глікозиди, гіпотен­ зивні препарати, спазмолітики, кровоспинні засоби тошо) з ампули, а потім у цей самий шприц набрати розчинник. Зазвичай розчинником є ізотонічний розчин на­ трію хлориду, його слід набрали в шприц у дослатньо великому об’ємі, лому шо

120

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

'.•минне введення вищеназваних препаратів може призвести до небезпечних для ~7я ускладнень.

Запам’ятайте! Д ля рівномірного розведення сильнодіючої лікарської речовини її '.'.рають у шприц першою, а розчинник — другим. При цьому турбулентні завих- : / у шприці рівномірно розподіляються, розмішуючи лікарський засіб із розчин- - ‘м;

• ретельно видалити із шприца пухирці повітря;

• покласти шприц із лікарськими речовинами на стерильний лоток;

•якщ о пацієнт сидить, то внутрішньовенну ін’єкцію виконують на спеціальностолику;

• руку пацієнт розміщує на столі в зручному положенні, з максимально розігну- ■ліктьовим згином;

• під ліктьовий суглоб підкладають тверду клейончасту подушечку;

• якщо ін’єкцію виконують у ліжку, то під руку пацієнта слід підкласти клейон- т о б не забруднити постіль.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1. Намітити місце ін’єкції. Найзручнішим є виконання внутрішньовенної кції у вени ліктьового згину. Це пояснюється їхнім великим діаметром, майже :>утньою підшкірною жировою клітковиною в цьому місці і доброю фіксацією у підшкірній жировій клітковині, що унеможливлює зміщення і спадання їх під

. ін’єкції.

2. Для чіткого контурування вен створити штучний венозний стаз. Для цього ллече вище від ліктьового згину накласти гумовий джгут; під джгут підкласти - огняну серветку (щоб запобігти защемленню шкіри). Джгут зав’язати таким чищоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції,

-ня пульсу. Якщо пульс слабшає або не пальпується, ступінь стискання кінцівки зменшити.

3.Для посилення венозного застою пацієнтові запропонувати протягом деяко- :.ісу потримати руку у вертикальному положенні кистю донизу; кілька разів екер­

но стиснути та розтиснути кулак. Розтерти згиначьну поверхню передпліччя ру- -о у напрямку від кисті до ліктьового згину. У разі задовільного наповнення вен

нчітко контуруються під шкірою у вигляді еластичних тяжів.

4.Кінчиком II пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і ви­ пни із них найоб’ємнішу і найменш рухому.

5.Запропонувати пацієнтові стиснути кулак.

6. Місце ін’єкції двічі протерти стерильними ватними кульками, змоченими у с етиловому спирті.

Відпрацьовані ватні кульки занурити у 5 % розчині хлораміну в ємності, про­ бір о ван ій “Для використаних ватних кульок” , на 1 год.

121

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

8.Узяти наповнений ліками шприц у праву руку так, щоб І палець притриму­ вав муфту голки, II, III та IV — невимушено циліндр шприца, а V палець розміщу­ вався на поршні.

9.Перед пункцією вени ще раз переконатися, шо в шприці немає повітря.

10.1пальцем лівої руки відтягти шкіру нижче від наміченого місця ін’єкції, за­ фіксувати вену.

11.Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри за напрям ­ ком течії крові. Зріз голки має бути догори. Обережним рухом проколоти шкіру і стінку фіксованої вени. Під час проколювання вени з’являється таке відчуття, ніби голка потрапила в порожнину.

12.Опустити шприц і увести голку ще на 5—10 мм за ходом вени. Якщо поло­

ження голки у вені правильне, у шприці з рідиною з ’являється темна венозна кров. У пацієнтів із низьким АТ кров у шприц надійде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо потрапити у вену з першого разу не вдалося, голку потягнути трохи на себе або просунути трохи глибше, але шоб вона залишилася в підшкірній жировій клітковині.

13. Перед уведенням розчину лівою рукою обережно зняги накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнтові розтиснути кулак.

14.Ще раз відтягти поршень на себе, шоб упевнитися, що під час зняття джгута голка залишилася у вені. При цьому в шприц надходить кров.

15.Не змінюючи положення шприца, І пальцем лівої руки натиснути на ручку поршня. Якщо невідомо, як пацієнт відреагує на введення того чи того лікарського препарату, спочатку потрібно увести 1 мл розчину і почекати 1—1,5 хв. За відсут­ ності небажаної реакції організму ввести повільно препарат. У разі повільного уве­ дення препарат, змішуючись із кров’ю, не спричинює подразнення внутрішньої стінки вени, а також небажаної реакції організму. Якщо в шприці залишилася неве­ лика кількість ліків (1—2 мл), уведення припинити.

16.Після закінчення введення до місця ін’єкції прикласти стерильну ватну куль­

ку, змочену в 70 % етиловому спирті, і швидким рухом вийняти голку з вени.

17.Пацієнтові запропонувати зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку із спиртом на 3—5 хв. Заборонити пацієнтові різко підводитися після ін’єкції.

18.Якщо пацієнт у непритомному стані, місце пункції слід самому зафіксувати або накласти стерильну марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки.

19.Ш приц і голку після використання продезінфікувати.

Заповнення системи одноразового використання інфузійним розчином

Пластикова система одноразового використання складається з короткої трубки, оснащеної повітроводом з повітряним фільтром та голкою для нагнітання повітря у флакон з лікарською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома короткими трубками; на обох кінцях цих трубок є дві голки: одна — для пункції вени, друга — для проколювання пробки флакона. Фільтр має дрібну сітку, яка за­ побігає проникненню часточок із флакона в кров. На трубці є гвинтовий затискач для регулювання кількості крапель за 1 хв, тобто швидкості введення рідини. На всіх голках є запобіжні пластмасові ковпачки. Система зберігається у стерильному герметичному поліетиленовому пакеті, на якому позначено термін її придатності. Система не токсична й апірогенна.

122

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Техніка внутрішньовенних уливань (інфузій)

Внутрішньовенні інфузії здійснюють краплинно, шоб не перевантажувати ріди­ ною серцево-судинну систему та мати змогу забезпечити тривале або на деякий час постійне уведення ліків, рідини.

Інфузійну терапію застосовують у тому разі, коли потрібно поповнити ОЦК. нормалізувати водно-сольовий обмін, кислотно-основний стан (КОС), уникнути явиш інтоксикації при тяжких інфекційних захворюваннях тошо.

П опередня підготовка д о виконання:

•запропонувати пацієнтові перед підключенням системи звільнити сечовий міхур, за потреби здійснити акт дефекації;

• поправити постіль пацієнта; •надати пацієнтові зручного положення, тому що краплинне вливання зазвичай

є тривалою процедурою; •р о з ’яснити пацієнтові, що процедура потребує терпіння і повного спокою;

•доставити в палату підготовлений пересувний маніпуляційний стіл;

• надягнути поліетиленовий фартух; •ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, обробити 70 %

етиловим спиртом, надягнути стерильні гумові рукавички;

• надягнути стерильну маску.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Запропонувати пацієнтові якомога більше розігнути руку в ліктьовому згині, під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку, під руку — клейонку; якщо пацієнт неспокійний, руку зафіксувати.

2.Накласти джгут через прокладку, запропонувати пацієнтові стиснути кулак, підготувати вену, знезаразити ділянку шкіри.

3.Зафіксувати намічену вену великим пальцем лівої руки.

4.Зняти ковпачок з ін’єкційної голки, ін’єкційну голку надягти муфтою і про­ вести венепункцію.

5.Щоб запобігти витіканню крові на руку пацієнта, під муфту голки підкласти стерильну марлеву серветку.

6.Після появи крові з муфти запропонувати пацієнтові розтиснути кулак.

7.Лівою рукою обережно зняти гумовий джгут.

8.Відкрити гвинтовий затискач і під'єднати систему до голки.

9.Відрегулювати частоту крапель за допомогою гвинтового затискача. Опти­ мальна частота крапель за 1 хв — 40—60.

Запам’ятайте! Якщо кількість крапель становить 8— 10 за 1 хв і менше, вена швид­ ко тромбується, а понад 80— 100 — настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема правого шлуночка.

10.Серветку, забруднену кров’ю, обережно вийняти з-під голки, підкласти чис­ ту стерильну марлеву серветку.

11.Закріпити муфту голки до шкіри смужкою лейкопластиру. Другою смужкою зафіксувати систему нижче від “вузла” додаткового введення ліків.

12.Обережно вийняти джгут, подушечку, зручно покласти руку пацієнта.

13.Місце пункції і голку накрити зверху стерильною марлевою серветкою.

124

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

14.Постійно стежити за роботою системи, за загальним станом пацієнта. При появі скарг або погіршенні стану здоров’я пацієнта негайно покликати лікаря.

15.Після відключення системи пацієнт має лежати 1,5—2 год.

Від ’єднання системи:

•перекрити струмінь рідини гвинтовим затискачем;

• зняти зі шкіри пацієнта смужки лейкопластиру; •до місця пункції прикласти стерильну ватну кульку, змочену в 70 % етиловому

спирті;

• швидким рухом вийняти голку; •запропонувати пацієнтові зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну

кульку зі спиртом на 3—5 хв. Якщо пацієнт непритомний, місце пункції зафіксува­ ти самому або накласти марлеву серветку і закріпити її бинтом навколо руки;

• продезінфікувати систему одноразового використання.

Можливі ускладнення внутрішньовенних ін’єкцій, внутрішньовенних уливань, їх профілактика

Гзматома (крововилив під шкіру) може виникнути внаслідок наскрізного проколювання стінок вени

Профілактика: внутрішньовенна ін'єкція — це складна маніпуляція, і її має ви­ конувати лікар або досвідчена медична сестра.

Тактика: голку злегка відтягти назад, одночасно створюючи поршнем негатив­ ний тиск у циліндрі шприца. Після появи крові у шприці одночасно з акуратним просовуванням поршня увести повільно препарат. Якщо вводиться гіпертонічний розчин, цього робити не можна. Потрібно припинити введення, вийняти голку з вени, місце ін’єкції притиснути на 3—5 хв стерильною ватною кулькою, змоченою

у70 % етиловому спирті. Призначену пацієнтові внутрішньовенну ін’єкцію зробити

віншу вену. На ділянку гематоми покласти напівспиртовий зігрівальний компрес.

Утворення випинання (здуття) шкіри, що свідчить про потрапляння розчину в підшкірнужирову клітковину

Профілактика: під час виконання внутрішньовенної маніпуляції уважно стежи­ ти за місцем ін'єкції.

Тактика: внутрішньовенну ін’єкцію припинити і, не виймаючи голки витягую­ чи поршень якомога більше на себе, відтягти уведену рідину; після цього стериль­ ною ватною кулькою, змоченою у 70 % етиловому спирті, притиснути місце пунк­ ції, вийняти голку. Венепункцію повторити в іншому МІСЦІ.

Некроз (змертвіння) тканини може виникнути внаслідок невдалої венепункції, тобто, коли голку ненароком вийняли із вени і лікарський препарат (10% розчин

кальцію хлориду, 10% розчин натрію хлориду, білігност, урографін тощо) потрапив у підшкірнужирову клітковину

Профілактика: під час уведення цих препаратів слід постійно запитувати у па­ цієнта, чи не відчуває він пекучого болю в ділянці ін’єкції; уважно стежити за міс­ цем ін’єкції; періодично перевіряти, чи голка перебуває в судині.

125

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Тактика: негайно місце ін’єкції обколоти:

а) 0,1 % розчином адреналіну в дозі 0,5— 1 мл, розведеного у 9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

б) ізотонічним розчином натрію хлориду в дозі 5—10 мл; в) 0,25 % розчином новокаїну в дозі 5— 10 мл (за відсутності в анамнезі алергій-

ної реакції на цей препарат).

Ці препарати знизять концентрацію уведеного препарату в підшкірній жировій клітковині і зменшать його подразнювальну дію на тканини. На місце ін’єкції на­ класти тугу здавлювальну пов’язку та міхур з льодом (декілька разів протягом доби); упродовж 2—3 діб класти зігрівальний напівспиртовий компрес.

Тромбофлебіт (запалення вен з утворенням тромбів). Ознаками тромбофлебіту

є біль, гіперемія шкіри та утворення інфільтрату за ходом вени

Профілактика: застосовувати голку з гострим кінцем; постійно змінювати місце ін’єкції; перед уведенням лікарського препарату проводити пальпацію вени.

Тактика: повідомити лікареві про це ускладнення і той призначить адекватне лікування.

Пірогенна реакція може виникнути внаслідок внутрішньовенного використання інфузійних препаратів із закінченим терміном придатності.

Ознаками пірогенноїреакції є біль голови, озноб, підвищення температури тіла

Профілактика: категорично забороняється вводити у вену препарат із закінче­ ним терміном придатності!

Тактика: негайно припинити введення лікарських препаратів, пацієнта обклас­ ти грілками.

Сепсис — загальне інфекційне захворювання,

що виникло внаслідок бактеріального інфікування крові

Профілактика: ретельне дотримання правил асептики й антисептики на всіх етапах виконання внутрішньовенної ін’єкції та внутрішньовенного вливання.

Повітряна емболія може виникнути внаслідок потрапляння в судину із шприца або системи пухирців повітря. Клінічно повітряна емболія характеризується

раптовою непритомністю, судомами, зниженням АТ

Профілактика: своєчасно видалити із шприца або системи всі пухирці повітря! Тактика: негайно покликати лікаря; перетиснути систему гвинтовим затиска­ чем; опустити головний кінець ліжка; виконати всі інші вказівки лікаря щодо на­

дання невідкладної допомоги пацієнтові.

Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу під час роботи з кров’ю

На цей час проблема профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту) у лікувачьних закладах надзвичайно актуальна. Медичні працівни­ ки, які виконують різні маніпуляції, працюють з кров’ю (ін’єкції, асистування ліка­ рю під час пологів, операцій тощо), можуть бути інфіковані не тільки від пацієнтів на СНІД, але й від носіїв цього збудника. Медичні працівники, які не повною

126

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

мірою обізнані з проблемою СНІДу, можуть заразитися не тільки самі, але й зара­ зити пацієнтів, які звернулися в поліклініку або потрапили до лікарні.

Запам’ятайте! Потрібно суворо дотримуватися правил, спрямованих на запобігання СНІДу! (Наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000 р. Додаток 3)

ПОПЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ

• Запам’ятайте! За будь-якого контакту з кров 'ю аптечка для індивідуального за­ хисту .медичного персоналу має бути укомплектована повністю. Перед початком робо­ ти перевірити оснащення аптечки;

•підготувати дезінфекційні розчини — 0,5 %, 3 %, 5 % — хлораміну у відповідних промаркірованих ємностях із кришками.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Під час виконання маніпуляцій, руки можуть забруднитися кров'ю або сиро­ ваткою — обов’язково надягнути стерильні гумові рукавички.

2.Під час роботи всі ушкодження на руках захистити напальником або лейкопластиром.

3.Під час процедур, які супроводжуються розбризкуванням крові, очі, ніс та

рот мають бути захищені окулярами, масками; поверх халата необхідно надягти клейончастий фартух.

4.Якщ о стався розрив або прокол рукавички, її терміново потрібно зняти, за­ нурити у 5 % розчин хлораміну на 60 хв. Із місця проколу пальця видавити краплю крові, палець обробити 4 % розчином водню пероксиду, а потім — 5 % спиртовим розчином йоду, заклеїти лейкопластиром, надягти напальник, зверху — нову сте­ рильну гумову рукавичку.

5.У разі потрапляння крові в очі промити їх великою кількістю води, обробити

сильним струменем повітря, закапати кількома краплями 1 % розчину борної кислоти.

6.У разі потрапляння крові на слизову оболонку носа закапати в ніс кілька крапель 1 % розчину протарголу.

7.У разі потрапляння крові на слизову оболонку рота обробити її 0,05 % розчи­

ном калію перманганату, 1 % розчином борної кислоти або 70 % етиловим спиртом. 8. У разі потрапляння крові на шкіру рук та інших ділянок тіла обробити її 3 % розчином хлораміну або 70 % етиловим спиртом, через 5 хв промити водою з милом. 9. У разі потрапляння крові на клейонку обробити її 3 % розчином хлораміну

або 4 % розчином водню пероксиду.

10.Одяг, забруднений кров’ю, замочити в 0,5 % розчині хлораміну на 60 хв.

11.Кров злити в промаркіровану ємність і залити 3 % розчином хлораміну на

60хв.

12.Пробірки, у яких була кров, та ватні кульки занурити у 3 % розчин хлорамі­

ну на 60 хв.

Запам’ятайте! Виконання цих нескладних заходів збереже здоров ’я медсестер та іншого медичного персоналу.

Найпростіші методи фізіотерапії

У сучасному лікувальному процесі поряд із численними медикаментозними ме­ тодами широкого використання набули фізичні методи впливу на хворобливий про­

127

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

цес. Фізичні методи лікування (фізіотерапія) — це галузь практичної медицини, яка грунтується на використанні цілющих властивостей природних і штучних фізичних чинників у профілактиці та лікуванні гострих і хронічних захворювань.

Фізичні чинники є самостійним методом лікування або найчастіше їх викорис­ товують у комплексі з іншими лікувальними засобами. Метою фізіотерапії є змен­ шення дози лікувальних речовин або повна заміна їх.

Механізм дії фізичних чинників на організм людини: сприятливий вплив на обмін­ ні процеси в органах і тканинах, мікроциркуляцію і лімфообіг, шо сприяє швидкому видаленню токсичних речовин із ділянки запалення, відновленню фізіологічної діяльності організму. Місцем дії фізичних чинників є шкіра, слизові оболонки, різ­ ні органи і тканини, безпосередньо ЦНС. Подразнення шкірних рецепторів пере­ дається у ЦНС, а даті відповідна реакція — до органа, відповідального за цей сег­ мент шкіри.

Таким чином, фізіотерапія є методом рефлекторно-сегментної терапії. Механізм дії фізичних агентів рефлекторний, він реалізується через взаємопов’язану нервовогуморальну та гормональну системи регуляції. Завдяки рефлекторній дії на ЦНС фізіотерапевтичні процедури сприяють нормалізації порушених недугою процесів збудження й гальмування, поліпшують обмін речовин, позитивно впливають на ре­ активність і чутливість організму до дії несприятливих чинників зовнішнього і внут­ рішнього середовища.

Загальні протипоказання д о всіх видів фізіотерапії:

•злоякісні та доброякісні пухлини (у т. ч. міоми); •захворювання крові; •схильність до кровотеч;

• вагітність; •туберкульоз легенів;

•серцева недостатність II Б стадії і вище; •гіпертонічна хвороба II стадії і више; •захворювання нирок із порушенням їхньої функції;

• гостра інфекція.

Медичний персонал, який бере участь у використанні фізіотерапевтичних ме­ тодів, має не лише володіти методичними і технічними прийомами відпускання їх хворим, але й знати механізм лікувальної дії на організм різноманітних фізичних чинників.

Фізіотерапевтичні процедури окрім гірчичників, банок, компресів, грілок, міхура з льодом відпускаються у фізіотерапевтичних кабінетах. Обслуговуючий персонал має досконально опанувати навичками догляду за хворими у разі відпускання їм фізіоте­ рапевтичних процедур, а з появою ускладнень надати необхідну медичну допомогу.

До фізіотерапевтичних процедур належать теплолікування, гідротерапія, світ­ лолікування, електролікування, аеротерапія, масаж, лікувальна фізкультура тощо.

Гірчичники

Гірчичники — це листки зі щільного паперу прямокутної форми розміром 8x12,5 см, на які з одного боку нанесено тонкий шар сухої гірчиці. Зберігають гір­ чичники в сухому темному місці. Придатність гірчичників визначається тим, шо на ньому добре тримається гірчична маса, у сухому вигляді він не має неприємного

128