Догляд за хворими Ковальова

Тема 1. Основні принципи загального та спеціального догляду за хворими терапевтичного профілю

Взаємини медичної сестри і молодшого медичного персоналу. Молодший медичний персонал є підлеглим палатній медичній сестрі. Розпорядження, що їх медична сес­ тра дає молодшій медсестрі, мають бути чіткими, несуперечливими, послідовними, не різкими, щоб у молодшої медичної сестри було відчуття, що їй не наказують, а скеровують та контролюють її дії.

Обов’язки медичної сестри і молодшої медичної сестри переважно розмежо­ вані, але в них є й спільні дії — переміна постільної та натільної білизни, купання, транспортування хворого. Якщо молодша медсестра зайнята, медсестра може пода­ ти хворому судно, сечоприймач.

Взаємини медичного персоналу з хворими. Медичний працівник має не лише сум­ лінно виконувати свої обов’язки стосовно хворого, але й боротися за його фізичний стан і психічне здоров’я, зберігати лікарську таємницю. Під час спілкування з хво­ рим він має звертатися до нього на ім’я та по батькові, розмовляти тактовно, зі співчуттям, заспокійливо, подати хворому надію на швидке одужання і повернення працездатності, навіть у тому разі, коли перед ним тяжкохворий. Іншими словами: "До хворого треба ставитися так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе” .

Типи лікувально-профілактичних закладів

Єдва типи лікувально-профілактичних закладів: амбулаторні та стаціонарні.

Узакладах амбулаторного типу надають медичну допомогу хворим, які перебу­ вають у домашніх умовах. До них належать амбулаторії, поліклініки, медико-сані- тарні частини (МСЧ), станції "Ш видкої допомоги” , диспансери, консультативнодіагностичні центри; у сільській місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи), сільські амбулаторії, поліклініки центральної районної та обласної ліка­ рень. Амбулаторія — невеликий лікувально-профілактичний заклад. На підприємс­ тві теж є амбулаторії, де ведуть прийом лікарі лише основних спеціальностей; там є процедурний та фізіотерапевтичний кабінети, але немає діагностичного відділення. Поліклініка — великий лікувально-профілактичний заклад, у якому надають кваліфі­ ковану медичну допомогу спеціалісти різного профілю, є діагностичне відділення. Медико-санітарна частина — лікувально-профілактичний заклад на великому про­ мисловому підприємстві або у військовій частині, де його робітникам та службов­ цям надають першу допомогу, лікують хворих, проводять профілактику захворю­ вань, пов’язаних із виробництвом. Диспансер — лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує хворих із певними захворюваннями (протитуберкульозний, ендокри­ нологічний, онкологічний, шкірно-венеричний тощо). Там здійснюють лікування, профілактику, патронаж, активне виявлення хворих із певною патологією. Станція “Швидкої допомоги ” — лікувально-профілактичний заклад, який надає допомогу хворим удома, за місцем роботи або на місці виникнення гострого захворювання, різних невідкладних станів. Консультативно-діагностичний центр — лікувальнопрофілактичний заклад у великих містах, оснащений найсучаснішим діагностичним обладнанням.

Узакладах стаціонарного типу лікують хворих, яких госпіталізують у відділення одного з лікувально-профілактичних закладів: лікарні, клініки, госпіталю, сана­ торію. Лікарня — лікувально-профілактичний заклад, де надають різну діагностичну та лікувальну допомогу хворим, які потребують стаціонарного режиму, тривалого лікування і догляду, проведення складних обстежень. Кіініка — лікувально-про­ філактичний заклад, у якому окрім лікувальної роботи проводять навчання студен-

11

Тема 1. Основні принципи загального та спеціального догляду за хворими терапевтичного профілю

Окрім дотримання розпорядку дня до заходів лікувально-охоронного режиму належать: відповідний санітарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах; медичний персонал має бути взірцем чистоти та акуратності, завжди бути підтягненим, спокійним, стриманим, терплячим і водночас вимогливим до виконання всіх призначень лікаря; важтиво запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд предметів лікарського догляду (брудні бинти, невимите судно тощо). Не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклу­ вання про хворого. Часто, невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи при­ клади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вселяють у хворих неспокій і хвилювання. Навколо хворого треба створити душевний спокій, сприятливий емо­ ційний клімат з оптимістичним настроєм.

Санітарно-протиепідемічний режим — це комплекс організаційних, санітарногігієнічних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Санітарно-гігієнічний режим включає вимоги до санітарного ста­ ну території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлен­ ня, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні. Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічно- го режиму в лікарні, є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізація.

13

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Протиепідемічні заходи в осередку інфекції проводять у 3 напрямках: •стосовно джерела інфекції (хворої людини чи носія); •стосовно осіб, які контактували із джерелом інфекції; •стосовно зовнішнього середовища (дезінфекція).

Стосовно джерела інфекції (хворої людини або носія):

1.Раннє виявлення хворого (активне або під час звернення по медичну допомогу).

2.Рання діагностика (лабораторна).

3.Повідомлення про інфікованого хворого у санітарно-епідеміологічну стан­

цію (екстрене повідомлення Ф — форма 58, за телефоном).

4.Своєчасна госпіталізація (протягом 3 год у місті й 6 год у сільськії! місцевості).

5.Санітарна обробка перед госпіталізацією.

6.Постановка остаточного діагнозу і проведення специфічного лікування.

7.Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі для інфекцій­ них хворих.

8.Дотримання правил і термінів виписки реконвалесцентів.

9.Диспансерне спостерігання.

10.Санітарно-просвітницька робота серед населення.

Стосовно осіб, які контактували із джерелом інфекції:

1.Раннє виявлення контактних осіб (у родині, на роботі, дитячих установах).

2.Медичне спостерігання (карантин, обсервація).

3.Бактеріологічне, серологічне, біохімічне дослідження для виявлення носія або ранньої діагностики.

4.Санітарна обробка при деяких захворюваннях.

5.Специфічна профілактика (вакцинація, серопрофілактика, введення гаммаглобуліну, вживання бактеріофагу).

6.Санітарно-просвітницька робота.

Стосовно зовнішнього середовища — заходи дезінфекції (див. нижче)

Окрім загального лікувального режиму є кілька видів індивідуального режиму, регламентованих загальним станом хворого. Сюди входить стаціонарний режим, який має декілька різновидів, а саме: суворий постільний режим — призначають хво­ рим із тяжкою хворобою (гострий інфаркт міокарда, шлунково-кишкова кровотеча тощо), коли навіть незначні рухи хворого можуть призвести до смерті; напівпостільний режим — призначають хворим із недугами середньої тяжкості (стенокардія, сер­ цева недостатність); цим хворим дозволяють сидіти в ліжку, відвідувати санвузол. Індивідуальний режим призначають виснаженим хворим, які повільно одужують піс­ ля тяжких захворювань; їм можна приписувати додаткові прогулянки на свіжому повітрі, додаткове харчування, фізіотерапію.

Приймальне відділення

Приймальне відділення лікарні — підрозділ стаціонару, в якому проводять при­ йом і реєстрацію хворих, огляд, об’єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне відділення, ведуть довідко­ во-інформаційну роботу, за потреби надають невідкладну медичну допомогу. Від того, наскільки правильно та оперативно організовано роботу приймального відді­ лення, залежать успіх і результати лікування хворого надалі.

Типи приймальних відділень. Централізовані — це одне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лікарнях, особливо

14

Тема 1. Основні принципи загального та спеціального догляду за хворими терапевтичного профілю

тоді, коли відділення розташовані в одному корпусі. Децентралізовані — це відділення, що створюються на базі інфекційного, дитячих відділень або пологових будинків.

Організація роботи приймального відділення

Основні функції приймаїїьного відділення:

• Прийом, реєстрація, огляд (первинна діагностика) та розподіл пацієнтів.

•Заповнення медичної документації.

•Санітарна обробка пацієнтів, яких госпіталізують. •Транспортування пацієнтів у лікувальне відділення.

•Н адання невідкладної медичної допомоги.

• Інформаційно-довідкова функція.

Структура приймального відділення терапевтичного стаціонару

Приймальне відділення складається із таких приміщень:

вестибюль, де хворий та його родичі очікують прийому. У вестибюлі має бути стіл для довідок, стільці, дошка відомостей про правила внутрішнього розпорядку в лікарні, часи відвідування хворих, бесід із лікарем, номера телефонів для довідок, список продуктів харчування, шо їх можна приносити хворому;

оглядові кімнати: реєстратура, у якій медична сестра заповнює документацію на хворого, кімната для огляду хворого лікарем, ізолятор (для прийому хворого, у яко ­ го підозрюють інфекційне захворювання або гарячку невідомого генезу), кімната для консультацій фахівців, кімната д ія антропометричних досліджень:

санітарний пропускник: душові, ванна; кімната для санітарної обробки хворого (боротьба з педикульозом, коростою); кімната, у якій хворий перевдягається в лі­ карняний одяг;

процедурні кабінети: маніпуляційний, кабінет для проведення катетеризації се­ чового міхура, постановки клізми, промивання шлунка;

діагностичні кабінети (переважно у великих стаціонарах): лабораторія, ендо­ скопічний, рентгенологічний, кабінет функціональної діагностики;

ізолятор для хворих, у яких підозрюють інфекційне захворювання;

кабінет чергового лікаря; туалетна кімната (санвузол);

гардероб із камерою для зберігання одягу, сейфом для зберігання документів та коштовностей.

Документація, що її заповнюють у приймальному відділенні

1.Журнал реєстрації хворих, яких госпіталізують до стаціонару, та відмов від госпіталізації (записують: № з/п, дату і час госпіталізації, П.І.Б., дату і рік народ­ ження. місце проживання, контактні телефони, місце роботи, професію та посаду, ким направлений до стаціонару, з яким діагнозом, діагноз, який поставлено у при­ ймальному відділенні, назву лікувального відділення, куди госпіталізовано пацієнта, причину відмови від госпіталізації та статус хворого на момент обстеження) — фор­

ма ООІ/о.

2.Медична карта стаціонарного хворого (лікарська історія хвороби) —титуль­ ний листок — форма ООЗ/о. До картки додається персональний листок лікарських призначень та температурний листок.

3.Статистична карта вибулого зі стаціонару — форма 066/о.

15

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

4.Екстрене повідомлення про виявлення випадків інфекційного паразитарного захворювання, харчового або професійного отруєння чи незвичайної реакції на щеплення — форма 058/о. Відсилають у районне відділення санітарно-епідеміоло- гічної та дезінфекційної станції не пізніше ніж через 12 год від моменту виявлення, дублюється надсиланням телефонограми.

5.Журнал обліку інфекційних та паразитарних захворювань — форма ОбО/о.

6.Журнал телефонограм, у якому медсестра фіксує текст телефонограми, дату, час її надсилання, ким прийнята.

7.Алфавітний журнал госпіталізованих хворих (для довідкової служби).

Примітка: у разі ургентного прийняття до стаціонару невідомого пацієнта та за відсутності докум ен­ тів слід дати телефонограму до районного відділу міліції.

Організація прийому хворих до стаціонару

Шляхи госпіталізації хворих до стаціонару:

1.Планова за направленням лікаря закладу первинної медичної допомоги (районна поліклініка, медико-санітарна частина тощо).

2.Ургентна госпіталізація хворих, доставлених машиною “Швидкої допомоги”.

3.Переведення з одного стаціонару до іншого за домовленістю.

4.Самозвернення.

Обов’язки медичної сестри приймального відділення

1.Реєстрація хворих, заповнення медичної документації.

2.Вимірювання температури тіла хворого (термометрія) .

3.Проведення антропометричних досліджень.

4.За призначенням лікаря надання невідкладної допомоги хворому.

5.За підозри на інфекційне захворювання за призначенням чергового лікаря взяття мазка із зіва або носа; заповнення екстреного повідомлення про інфекційно­ го хворого.

6.Санітарна обробка хворого.

Реєстрація хворих. Порядок реєстрації зумовлюється причиною госпіталізації хворого та станом його здоров'я.

1. У разі масової госпіталізації хворих є певний порядок черговості: спочатку приймають та реєструють тяжкохворих, потім хворих середнього ступеня тяжкості, і в останню чергу — хворих за направленням поліклініки. Якщо у хворого надто тяжкий стан або він потребує реанімаційних заходів, спочатку надають відповідну допомогу, а лише після цього його реєструють.

2. Якщо хворий, якого доставила машина "Ш видкої допомоги” , непритомний, його реєстрацію проводять зі слів осіб, які супроводжують його, або за наявними документами: якщо цього немає, лікар приймального відділення докладно описує зовнішні дані та прикмети хворого і направляє ці відомості до міліції.

3. Хворих, доставлених машиною “ Швидкої допомоги” або які звернулися са­ мостійно, реєструють тільки після огляду їх черговим лікарем та встановлення ним попереднього діагнозу і розв’язання питання про необхідність госпіталізації у певне відділення стаціонару або відмови у госпіталізації (шо реєструється у спеціальному журналі). Основні причини відмови у госпіталізації: відсутність потреби в госпіталіза­ ції; якщо після надання допомоги стан хворого повністю нормалізувався (гіпер­ тонічний криз); непрофільність хвороби. У цих випадках, якщо під час огляду хво­

16

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

О гляд хворого лікарем

Хворих, яких доставлено у стаціонар, у приймальному відділенні оглядає черго­ вий лікар на наявність інфекційних захворювань та педикульозу (огляд шкірних покривів, термометрія). Після розв’язання лікарем питання про госпіталізацію хво­ рого медична сестра оформлює відповідну медичну документацію: титульну сторін­ ку історії хвороби (ф.003/о). “Журнал реєстрації хворих, які надходять” (ф.ООІ/о), "Статистичну карту вибулого зі стаціонару” (ф.Обб/о).

Далі лікар проводить повне клінічне обстеження хворого; за необхідності призна­ чає лабораторно-інструментальне дослідження, консультацію лікарів-фахівців; ставить попередній діагноз; визначає обсяг обстеження, необхідні методи лікування та догляду; спосіб санітарної обробки і спосіб транспортування хворого у певне відділення.

Проведення антропометричних досліджень

Антропометричне дослідження хворого охоплює вимірювання зросту, маси тіла, обводу грудної клітки та живота.

Вимірювання зросту проводять зростоміром, який оснащений вертикальною стійкою із сантиметровою поділкою і рухомою горизонтально розташованою план­ шеткою. Хворий стоїть спиною до стійки, щільно торкаючись її п ’ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова має розташовуватись у такому положенні, шоб верхній край зовнішнього слухового ходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого і відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки. Вимірювати зріст можна й у положенні хворого сидячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від підлоги до лавки зростоміра. Зріст тяжкохворого вимірюють сантиметровою стрічкою у положенні хворо­ го лежачи. Отриманий результат заносять до історії хвороби.

Масу тіла вимірюють на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та регулюють. Зважування проводять натше після випорожнення се­ чового міхура та кишок. Хворий стає на площадку вагів при опущеному затворі. Після досягнення рівноваги затвор вагів піднімають, важки пересувають на планках коромисла вагів ліворуч доти, доки воно не стане на одному рівні з контрольною

заносять до історії хвороби.

Обвід грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою спереду по IV ребру (у чоловіків під сосками), ззаду — під лопатками. Руки хворого мають бути в опу­ щеному положенні. Вимірювання проводять під час максимального вдиху та види­ ху, а також під час спокійного дихання.

Обвід живота проводять натще сантиметровою стрічкою спереду на рівні пуп­ ка, ззаду на рівні XI поперекового хребця. Вимірювання обводу живота має клінічне значення у хворих з асцитом, ожирінням.

Надання невідкладно ї д о п о м о г и у приймальному відділенні

У приймальному відділенні невідкладну допомогу надають у разі:

• раптового погіршення стану хворого, якого доставлено машиною “ Швидкої допомоги” (гіпертонічний криз, напад бронхіальної астми, больовий напад тошо);

18

Тема 1. Основні принципи загального та спеціального догляду за хворими терапевтичного профілю

•самозвернення хворого через погане самопочуття (біль у серці, животі, запамо­ рочення тощо);

•раптового погіршення стану хворого, який прибув за направленням поліклініки.

Санітарна обробка хворого

Санітарна обробка хворого —■ комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню та поширенню інфекційних і паразитарних захворювань у лікуваль­ но-профілактичних закладах (профілактика внутрішньолікарняної інфекції). Сані­ тарну обробку проводять під час госпіталізації хворого у санпропускнику приймаль­ ного відділення. Вона включає такі заходи:

1.Огляд пацієнта на наявність інфекційних, шкірних та паразитарних (педикульоз і скабіоз) захворювань.

2.У разі потреби проведення протипедикульозної та протискабіозної об­

робки.

3.Гігієнічні водні процедури (обтирання, душ або ванна).

4.Гоління, стрижка волосся та підстригання нігтів.

5.Перевдягання у лікарняний одяг.

Виокремлюють такі види санітарної обробки хворих: повне (охоплює всі заходи) та часткове: загальні гігієнічні процедури і спеціальні заходи (протипедикульозні, протискабіозні/ Питання про обсяг санітарної обробки хворого розв'язує лікар прий­ мального відділення після його огляду, встановлення діагнозу та оцінювання загаль­ ного стану. Санітарну обробку хворого проводить безпосередньо медична сестра за допомогою молодшої медичної сестри.

Повну загальну санітарну обробку проводять хворим із задовільним загальним станом, а також тим, у кого захворювання не тяжке або немає ушкоджень шкірних покривів; тяжкохворим (з інфарктом міокарда, інсультом), хворим із високою тем­ пературою тіла, непритомним, із тяжкими ураженнями шкіри проводять часткову обробку; у разі тяжкого стану пацієнта, який потребує термінових реанімаційних заходів, санітарну обробку не проводять.

Оснащення санпропускника пля проведення санітарно-гігієнічної обробки хворо­ го: кушетки, шафи для чистої білизни і бачки для брудної білизни, мочалки для миття хворих, мило, машинки для стрижки волосся, бритви для гоління, ножиці, повітряні та водні термометри, мочалки та щітки для миття ванни, промаркірований інвентар (відра, швабри), дезінфекційні розчини.

Порядок проведення санітарної обробки хворого

1.Оглянути тіло хворого на наявність інфекційних захворювань, корости, педикульозу і здійснити відповідний запис на титульному листку медичної карти.

2.Розв'язати із лікарем питання про необхідність і вид санітарної обробки та її

обсяг.

3.За потреби підстригти хворому нігті, стрижка волосся, гоління.

4.Допомогти хворому роздягнутися. Одяг скласти у спеціально для цього виді­ лений чистий мішок, заповнити при цьому квитанцію у двох примірниках із точним описом речей. Один примірник здати на склад із речами, другий — вклеїти в медич­ ну карту.

19